Максим Розумний

Не ми перші у світі ведемо тривалі і безрезультатні переговори. Дипломатія є такою ж зброєю у конфліктах, як і військова сила. Тому ми повинні використовувати існуючий формат і визначатися з тим, який формат нам був би більш вигідним. Мінські угоди укладалися під тиском Росії, тому вони не могли бути нам вигідні. Загалом, комплекс заходів складений таким чином, що виконати його дослівно неможливо. Але він дає можливість кожній зі сторін конфлікту виторговувати більш вигідні для себе умови. Арбітром у цьому сенсі є Європейський Союз в особі Меркель і Оланда. Наше головне завдання - вплинути на їхню позицію.

Українській владі і українській державі критично необхідна велика кількість ідейних людей, патріотично налаштованих. Лише наявність критичної маси таких людей може повернути вектор розвитку країни і в зовнішньополітичному, і у внутрішньополітичному аспектах. Питання, я так розумію, стосується конкретних персоналій в українській владі. Думаю, з часом ці люди зрозуміють, що саме спільнота ідейних патріотично налаштованих громадян є їхньою головною опорою.

США чекають у такому випадку значні випробування, в том числі період невизначеності і турбулентності. Для України це не дуже добра новина, оскільки існує ризик того, що політичний клас США переорієнтується на внутрішньополітичний порядок денний. Крім того, не виключено, що Трамп спробує зробити Володимира Путіна своїм союзником. Це дуже поганий сценарій для України. Але ймовірність того, що два хижака в одній барлозі помиряться, дуже низька. Зрештою, як і низькою є ймовірність обрання Трампа президентом США,

Ідея "Новоросії", скоріше за все, перемістилася виключно у внутрішньоросійський політичний контекст. Цю ідею, очевидно, підхоплять опоненти діючого президента Путіна з так званої націоналістичної опозиції. Якщо кризові події в Росії будуть наростати, то ідея "Новоросії" може перетворитися на один із сепаратистських проектів Юга России.

Наскільки мені відомо, Роман Безсмертний з особистих причин залишив мінський переговорний процес. У нього з"явився новий політичний проект. Крім того, думаю, що свою місію в мінському переговорному форматі він вважає завершеною. Ольга Айвазовська не є випадковою людиною в цьому переговорному процесі, оскільки вона є одним із провідних вітчизняних експертів з питань організації виборів. Оскільки мінські переговори проходять переважно в імітаційному режимі, то її фахові знання і підходи будуть корисними, незважаючи на те, що принципових рішень у цьому процесі найближчим часом не очікується.

Можу судити про це лише як політолог. Рішучість президента призначити керівником уряду Володимира Гройсмана вказує на те, що очікується перехід від спадного до зростаючого тренду в економіці. В іншому разі таке призначення означало б неминучу втрату рейтингу вже в найближчий перспективі, і це вже означало б для діючого прем"єра і президента остаточну втрату політичного капіталу. Зарплати будуть поступово зростати, але найближчі роки будуть складними і важкими для більшості українців.

За останніми висловлюваннями міністра Лаврова, Росія критично ставиться до запровадження поліцейської місії і висуває низку умов, які навряд чи будуть виконані. Слід розрізняти місію, яка розділяє ворогуючі сторони, і поліцейську місію, яка контролює ситуацію на певній території в умовах повного роззброєння. Логіка української сторони полягає в тому, що оскільки на мінських переговорах не вдається досягнути згоди про передачу українським силовим органам контроль на українсько-російським кордоном та охорону правопорядку на тимчасово окупованій території, то замість нас це повинен робити хтось інший. В іншому випадку ні про які вибори, відновлення економічних зв"язків та амністію мови бути не може.

Тривалий конфлікт, безперечно, не вигідний Україні, оскільки він гальмує нашу європейську інтеграцію та відновлення економічного потенціалу. натомість Росії заморожений конфлікт вигідний, оскільки він знімає з російської сторони відповідальність за наслідки своєї агресії та дозволяє шантажувати Україну і Захід. Для України більш принциповим питанням є умови, на яких можлива реінтеграція окупованої частини Донбасу. Тут вже існує багато варіантів, кожен із яких слід оцінювати з точки зору вигоди.

Для більшості суспільства ця історія не є цілком зрозумілою і прозорою. Тому реакція млява і неоднозначна. Натомість для експертного середовища і обізнаних людей зрозуміло, що великий бізнес в Україні неможливий без офшорних складових. Тому для цієї частини аудиторії Панамські документи не стали жодною сенсацією і не викликали морально-етичних рефлексій. Крім того, коли Петра Порошенка обирали президентом, всі знали про те, що він є власником значних бізнесових активів. Сьогодні ставити йому у провину наявність бізнесу, навіть оформленого з використанням офшорів, не буде надто послідовною позицією. У тих країнах, де офшорні скандали призвели до відставок, мова йшла про професійних політиків, зв"язок яких із бізнесом був прихований.

Навряд чи Опозиційний блок зможе взяти владу в Україні в свої руки. Принаймні до того часу, доки окуповані території не будуть реінтегровані до складу України. Разом із тим, у перспективі помірковані реакційні сили, що будуть орієнтуватися на дискредитацію Євромайдану і Революції Гідності зможуть набути значною політичної ваги. Не слід переоцінювати впливовість ідей європейської інтеграції, західного вибору та антиросійські настрої в українському суспільстві. Під тиском соціально-економічних проблем та на тлі політичних сварок у владній команді прихильники Опозиційного блоку зможуть об"єднатися і більш наполегливо артикулювати власні політичні пріоритети.

Ймовірність дострокових парламентських виборів залишається доволі високою. Однак навряд чи це станеться раніше, ніж буде зрозумілою доля уряду Володимира Гройсмана. Іншим обмежуючим чинником є відсутність зрозумілої політичної альтернативи нинішній владній команді. Політичні сили, які зробили ставку на дострокові вибори, - це. в першу чергу, Опозиційний блок, "Батьківщина", "Самопоміч", "Свобода" і Радикальна партія. Однак жодна з цих сил не викликає настільки велику підтримку у громадян, щоб результативно ініціювати дострокові вибори.
Дострокові президентські вибори поки що малоймовірні. За винятком варіанту, якщо в цьому буде зацікавлений сам Петро Порошенко.

Існують різні виміри і критерії оцінки діяльності Кабміну. Думаю, що Гройсман не буде повторювати шлях Яценюка. Він обрав технократичний стиль керівництва і буде орієнтований на поступове покращення соціально-економічної ситуації в країні. Гадаю, що він має для підстави. Однак ефективність роботи урядової команди визначається також тим, наскільки суттєвим буде прогрес у реформуванні країни. Ця складова діяльності уряду Володимира Гройсмана поки що перебуває під питанням.

Оскільки головні "спонсори" конфлікту - Росія і маріонеткові режими ЛНД і ДНР - зацікавлені у збереженні статус-кво, а Україна не збирається поступатися власним суверенітетом і національними інтересами, то переговори "нормандської четвірки" навряд чи можуть бути продуктивними на даному етапі. Єдиним наслідком цих переговорів є збереження санкцій проти Росії та її міжнародної ізоляції або відновлення російського впливу у світовій політиці. Тому головне питання - в інтерпретації ходу переговорів та їх результатів. Мир на Донбас повернеться тоді, коли інтереси протиборствуючих сторін знайдуть точку компромісу.

Коли конфлікт входив у стадію "заморожування", багато експертів шукали аналогій для цього конфлікту у світовій політиці. Хтось бачив тут ситуацію, схожу на хорватсько-сербську війну, хтось - Боснію, Придністров"я, Абхазію і т.ін. Мій песимістичний сценарій апелював до прецеденту з Сектору Газа. Нинішня окупаційна влада буде зміцнювати свою легітимність усіма засобами, а засіб у неї насправді лише один - параноя місцевих мешканців та їх мобілізація на антиукраїнських засадах. Тому найімовірніше це буде тліючий конфлікт із періодичними спалахами агресії.

Конкурс вочевидь є політизованим не за задумом, а за наслідками процедури голосування. По-перше, тенденційним може бути підхід журі. По-друге, не секрет, що мотив голосувати мають переважно соціально активні громадяни, для яких не лише естетичні критерії є головними. Лідерство України і Росії в цьогорічному Євробаченні є результатом інформаційної війни, яка розгорілася навколо української кризи. Сьогодні позиції України в Європі послаблюються, а російська позиція набуває більше симпатиків. Якщо російський виконавець переможе, то це буде серйозним сигналом не стільки для України, скільки для європейського співтовариства. Це буде ляпас європейській еліті, з її ліберальними цінностями та ілюзіями.

Єдиний напрям розширення території, який був би по-справжньому вигідний "спонсорам" конфлікту на Донбасі - маріупольський. Однак найближчим часом ставка буде робитися на внутрішньополітичну кризу в Україні та підігрівання проросійських настроїв у тому ж Маріуполі та південно-східних регіонах у цілому. Тільки після настання реальної політичної кризи, можливих заворушень, втрати легітимності органами влади можливе продовження збройної агресії.

Наполягання російської сторони на тому, що "кримського питання" не існує, чи воно остаточно закрите, виказує невпевненість та нервовість. Для того, щоб це питання було знову відкрите, необхідні кілька передумов. Головна з них - повернення Росії обличчям до Заходу. До цього російську сторону можуть спонукати різноманітні фактори: соціально-економічні втрати, провал мілітаризації, втрата всіх інших союзників (Китаю, Ірану, БРІКС і т.д.). Навряд чи це можливо при нинішньому президентові РФ.

Мені не відома позиція Юрія Луценка стосовно напрямів та етапів реформування прокуратури в Україні. Думаю, що для очільника Генпрокуратури це питання є ключовим.

Найбільш дієвим механізмом, який впливає на поведінку парламентаря, є поведінка виборця. Справді важко знайти в нинішньому складі Верховної Ради депутатів, які б залежали від своєї зарплати. На низьку зарплату жалівся, здається, лише Мустафа Найєм. Загалом, питання ефективності Верховної Ради слід розглядати через комплекс чинників, серед яких виборче законодавство, статус фракцій, робота комітетів та режими голосування. Доцільно також повернутися до питання про кількість народних обранців. А поки що у керівництва парламенту інших механізмів, окрім штрафів, мабуть не існує.

Нерідко чую інші претензії та застереження. Чому немає судових рішень по очільниках режиму Януковича? Чому війна на Донбасі не визнана війною? Чому немає судових позовів стосовно української власності в Криму? Думаю, що такі рішення і дії необхідні, перш за все, нам самим. Українське суспільство повинно визначитися в базових питаннях політичної і юридичної відповідальності та мати консолідовані уявлення про причини кризи та її наслідки.

Питання Донбасу і Питання Криму є похідними від загальної логіки відносин між Заходом і Росією. Поки що режим Путіна демонструє готовність до продовження ескалації конфлікту. Принаймні відступати із зайнятих позицій Путін не збирається. Можливе примирення чи компроміс відбуватиметься шляхом геополітичних торгів. Донбас і Крим тут можуть слугувати лише розмінними монетами. Про підсумковий баланс говорити ще дуже рано, але ймовірність повернення Криму до складу України лишається дуже низькою. Навіть в разі компромісу з Заходом російське керівництво наполягатиме на особливому статусі Криму, і передумов для зміни такої позиції я не бачу.

Єдине, що може робити зараз українська влада, - це послаблювати позиції Росії в її конфронтації із Заходом. У цьому сенсі українська влада робить усе, що може, але з перемінним успіхом.

Кремля домагається лояльності кримських татар щодо окупаційного режиму. Методи - зрозумілі: заохочення лояльних, залякування невизначених і максимальні репресії стосовно противників нинішнього статусу. У цьому Росія буде послідовною.

Мені здається, що генерального прокурора у нас теж призначали зі скрипом. Але питання реформ є значно складнішим і менш однозначним. Для реформ потрібен авторитет влади, команда однодумців, компетентні і відповідальні рішення. Поки що цього ми не маємо.

У мене є багато критичних зауважень до того, як здійснюється в Україні політика декомунізації. Згідно з соціологічними опитуваннями, питання державної мови, яке педалювала колишня Партія регіонів з подачі своїх російських кураторів, посідало одне з найнижчих місць через пріоритетів звичайних громадян. Доля цієї політичної сили нам уже відома. Думаю, що якби сьогодні було опитування про міру стурбованості наших громадян елементами радянської спадщини, то ці показники теж значно поступалися б іншим проблемам суспільного життя. Рішення про зняття символів чи скасування вихідних дуже легко прийняти. Однак забезпечити розуміння народом дій влади - це набагато складніше і важливіше завдання, до якого не доходять руки у багатьох керівників. Скасувати вихідні 1 і 9 травня можна, але слід пояснити, яка державна доктрина у відношенні до питань солідарності трудящих та перемоги над нацизмом.