Олексій Гарань

Яку-небудь туфту. А що ще очікувати від видатної російської дипломатії? Хіба що черевиком не будуть стукати по трибуні.

І Вам — дякую.

Заборона партії судом за сепаратизм та співпрацю з агресором була б цілком законною. Але саме через суд.

Я думаю, що найбільш небезпечним для нас є сценарій легітимізації бойовиків при їх формальному збереженні у складі України. Тому я не вважаю реальне заморожування конфлікту найгіршим сценарієм. Якщо буде реальне, а не фіктивне заморожування, це дасть нам змогу сконцентруватися на вирішенні власних проблем, щоб самим стати сильними.

Вы правы, что тут еще добавить. С формальной точки зрения, в Крыму три официальных языка, и кое-где сохранились надписи на украинском. Но флаг и трезубец, с их точки зрения, — это "угроза" национальной безопасности...

1) Я був на сході як спостерігач. Адже багато що краще один раз побачити, щоб зрозуміти, ніж сто разів почути. Наприклад, Широкине. От зараз ми чуємо багато розмов про небезпеку демілітаризації Широкиного. Але коли ти там побуваєш, розумієш, що насправді питання в тому, що розуміти під демілітаризацією. Адже саме Широкине знаходиться в низині: частину контролюємо ми, частину — бойовики, а частина — "сіра зона". Ця територія прострілюється з пануючої висоти, яка називається "Маяк" (за назвою пансіонату, який там знаходився). І ця висота — повністю під нашим контролем. Тому коли ми говоримо по можливу демілітаризацію, важливо зберегти під контролем не саме Широкине, а саме цю пануючу висоту. І це добре розумієш, тільки коли побуваєш там. 
2) Мені начебто всього вистачало з побутових речей.
Мабуть, найбільш складним для мене була організація поїздки в Широкине, бо після відведення бійців "Азову" і "Донбасу" дозвіл на це дає армія. Мені довелося прочекати чотири дні, але потім склалося так, що за два дні я встиг там побувати двічі, та ще й вночі на позиціях.

Найбільше вразило те, що постачання харчів у добровольчих батальйонах краще, ніж в армії. Пояснюється це, очевидно, тим, що більшість людей цілеспрямовано допомагають добровольчим батальйонам, вважаючи, що про армію потурбується держава. В результаті навіть у нелегітимізованого "Правого сектору" харчування краще, ніж в армії.
Але у ПС не вистачає елементарного — патронів, а в армії це є. Хоча з технікою проблеми в армії лишаються, але прогрес у порівнянні з тим, що було торік, абсолютно очевидний. Дуже важливо, аби ми не забували про армію і волонтери по можливості доїжджали безпосередньо до бойових позицій, а не тільки до штабів. Бо тут проблеми є.
З почуттям гумору все добре. Найбільше це виявляється в різних написах та жартах щодо Путіна. Але для цього потрібні фото матеріали. Наприклад, на блокпості "Республіка Міст" у Пісках було написано: "Не гальмуй — снікерсуй!". Або напис на стіні: "Нас тут немає". І підпис — "Правий сектор". Також бачив дитячий малюнок із квіточками й тризубом, але з цікавим підписом — "Гурток Юний каратєль". А чого вартий плакат: "Сепар, помни, ты у мамы один! А правосеков — много"!
А стосовно курйозів? Я вже згадував, як приводив на свою лекцію бійців із батальйону "ОУН", з якими був на метеостанції Донецького аеропорту. Так от вони розповідали, що "без "Професора", який заряджав патрони в ріжки їхніх автоматів, вони б не втримали метеостанцію". :))) Але при цьому я перед студентами надував щоки, хоча скромно казав, що це, звичайно, маленьке перебільшення.
Я уже публікував на "Українській правді" дві добірки "Гумор на війні". Можливо, зроблю ще одну.

1. Це могла бути провокація, добре підготована ФСБ. І дивовижно, як "Свобода" могла так "підставитися" (або ж навіть дати себе використати "втемну").
2. Звичайно, розповідаю. Минулого разу навіть приводив на свою лекцію бійців з батальйону ОУН, з якими був на метеостанції Донецького аеропорту.

1) Порушники дисципліни є всюди, в тому числі й в армії. Всюди з ними борються, в тому числі з такою бідою, як алкоголізм. До речі, бойові батальйони "Правого сектору" - восьмий і п"ятий - теж дисципліновані. Слід відрізняти "Правий сектор", який воює на фронті, від тих, хто прикривається нашивками ПС у тилу. 2) Звичайно, задають питання, на які, чесно кажучи, важко відповідати. Бійці добровольчих батальйонів, які досвідчені і хочуть воювати, переживають, що їх відправили на другу лінію. Психологічно, для них це важка ситуація - стояти на стражі без діла. 3) Звичайно, спочатку насторожено. Найкраще - не намагатися взяти у них інтерв"ю, а просто бути з ними поруч. День і ніч, проведені на бойових позиціях, дають можливість усе побачити і почути від них без зайвих розпитувань. Треба просто слухати і дивитися. У Пісках з "Дніпро-1", звичайно, було найлегше, бо я у них уже був вдруге. У деяких місцях упізнавали і самі йшли на контакт.

Обстріли позицій відбувалися весь час. Але коли я був на бойових позиціях, були обстріли лише з легкої зброї. А наступного дня гинули люди...

Це була шоста поїздка в зону АТО і найдовша. Звісно, влітку минулого року був інший настрій. Здавалося, ось-ось війна закінчиться. Хлопці на тренуванні казали: "Ось війна закінчиться, а ми навіть не встигли постріляти". На жаль, після відкритого втручання російських військ, все склалося інакше. Треба розуміти, що нинішня ситуація може затягнутися. Добре, що зараз ми маємо армію, оснащення та забезпечення, безумовно, краще, ніж було торік.

Він виступав і раніше. Але Ви праві, що це можна було зробити за день до голосування. Гірше, принаймні, точно не було б.

Децентралізація оцінена експертами в цілому позитивно. На мою думку, головне, що райрадам та облрадам вертаються виконкоми. А раніше виконавча влада була у держадміністрацій. Крім того, тепер ради будуть самі розпоряджатися бюджетами.

Див. попереднє питання.

Гадаю, що для "Свободи" це матиме негативні наслідки. Радикальна партія вийшла з коаліції, але це принципово не вплине на формат коаліції. Для проведення законів, які необхідні для реформування країни, у коаліції голосів вистачає. До речі, навіть вчора голоси "Опоблоку" не були критичними. Ключовим для збереження коаліції є взаємодія БПП і "Народного фронту". Гадаю, що вона існуватиме щонайменше до весни наступного року.
А от залучити 300 голосів Порошенку дійсно буде важко. Я сподіваюся, що, може, Росія сама зірве "мінський процес" — і питання відпаде саме по собі. Але не виключаю, що Порошенку доведеться таки шукати ці 300 голосів. Але нехай цей пошук відбувається в парламенті, а не під час бійок під парламентом.

Влада має прогнозувати можливість таких дій, а силові структури їх попереджати — для цього у нас і існує СБУ. До речі, про такі сценарії дестабілізації ми говоримо, починаючи з весни минулого року. В багатьох місцях цьому вдавалося запобігти. Вчора — на жаль, ні. Думаю, нам всім треба обережніше ставитися до закликів організувати третій Майдан, повалити владу тощо. Бо це на руку Путіну. А мирний протест — це частина демократії. Але саме мирний.

1. Наскільки я розумію, Росія буде передавати туди фальсифіковані справи про "вбитих немовлят", і ми "забодаємося" доводити, що ми — не верблюди. Рано чи пізно це, мабуть, доведеться робити.
2. Міжнародна практика свідчить, що референдум в обхід парламенту — це інструмент у руках диктаторів.

Не знаю, про які ВНЗ Ви говорите. Я знаю тільки один — Соломонів університет, і все. Взагалі, останні події засвідчили, що поділ йде не за етнічною ознакою. Євреї воюють і в добробатах, і в "Правому секторі". А українці — на жаль, і серед бойовиків, і в лавах комуністів, і в "Опоблоці".

Сором, погоджуюся. Його місце — за ґратами.

Звичайно, були. І навіть гірше. Колабораціоністи в Норвегії чи маршал Петен у Франції, які перейшли на бік Гітлера.
Я вважаю, що Партія регіонів і КПУ мали б бути заборонені, але через суд і з чіткими правовими аргументами. На жаль, цього не зроблено.

На початку Янукович не був агентом впливу Кремля, але наприкінці правління він міцно потрапив до російського капкану.

Мета була зберегти свої структури і вплив. А Путін, звичайно, хотів отримати всю Україну. Це провалилося. А ми насправді виграли в той час, коли весь світ склав лапки. Давайте не забувати про цю перемогу!!!

Непросто відповісти. До 2012 року вони своїм ультрарадикалізмом часто допомагали Москві. З 2012 року і особливо під час Майдану вони стали конструктивнішими і відповідальнішими. Але вчорашні дії показали, що лідери не можуть прорахувати елементарно на один крок вперед і не можуть знайти в собі сили визнати свою неправоту. Я думаю, що це серйозно вдарить по рейтингу "Свободи".

Ми виграємо час для дипломатичного маневрування і для збереження санкцій проти Путіна. Можливо, Росія сама зірве "мінський процес", і тоді ми до цього питання вертатися не будемо.
Але є і небезпеки. Насамперед якщо вибори на окупованій території відбудуться на умовах Путіна, а Європа буде тиснути на нас, що вони начебто були вільними. Хоча цей сценарій Путіну буде реалізувати непросто. Але така небезпека є, і це одна з причин, чому в суспільстві йде протистояння з цього приводу.

Тому що українці в Росії здебільшого асимільовані або заробітчани. А такі категорії важко йдуть на протест.

Теоретично — так. Світ цього боїться, бо це несе загрозу розповзання ядерної зброї та міжетнічних конфліктів. Тому нам варто не на це сподіватися, а робити свою справу.

Є соціологія Фонду "Демократичні ініціативи" по Слов"янську, Краматорську, Сєвєродонецьку і Старобільску - чітка ідентифікація з Україною. Менше 1% хоче в "ДНР", "ЛНР". Але тут, дійсно, працюють у тому числі і суто прагматичні мотиви: стабільність, не стріляють. Проблема в тому, що попри це люди під час місцевих виборів будуть голосувати за структури, де лишилися перефарбовані "регіонали", тому що вони мають свої мережі, владу, ЗМІ - люстрації не відбулося. Приклад: в Маріуполі економіка і ЗМІ монополізовані "Метінвестом". Це те, що я бачив, чув, відчував, перебуваючи там.

Конечно же, не на отдых. Наоборот, это была очень утомительная поездка. Из четырех дней два ушло на то, чтобы добраться до места. Чтобы Вы представили себе, поезд прибывает в Херсон в десять утра, а в Симферополе я был в шесть вечера. Обратно из Мисхора и Ялты я выехал в девять вечера, чтобы переночевать в Симферополе и успеть на поезд в Херсон на семь вечера следующего дня.
Но я поехал в Крым для того, чтобы увидеть хоть что-то собственными глазами. И это очень важно, потому что даже эпизодические впечатления и разговоры дают возможность что-то прочувствовать.
Прилавки не пустые, но цены — небесные. Многие говорят, что жить стало хуже. ЮБК заполнен российскими туристами, но если судить чисто визуально. Но, как говорят местные, основной удар пришелся не по ЮБК, а по другим курортам Крыма: Евпатории, Саках и других, которые обезлюдели. Тут я могу только полагаться на эти слова. Я лично посмотреть не успел. Может, смогу посмотреть эти города, как и Севастополь, следующим летом.
Россия организовывает приток своих туристов по профсоюзным путевкам. И для них нет ощущения разницы в ценах, а для крымчан — конечно, есть.

Звичайно, не потрібен. Путіну потрібний Київ, тому він буде використовувати окуповану частину Донбасу, як рану на тілі України, для дестабілізації ситуації в країні. Що ми і побачили, на жаль, 31 серпня під Верховною Радою.

Формат зустрічі позитивний для нас. Але Європу, гадаю, влаштує і заморожування конфлікту. Насправді, як я зазначив вище, заморожений конфлікт для нас є не найгіршим сценарієм — гірше буде "повернення" окупованих територій на умовах Путіна.

Я б сказав, що це сценарій визнання частини Донбасу окупованою територією. Тобто ми не відмовляємося від неї, але концентруємося на тому, щоб розвиватися самим без гирі у вигляді нав"язаної нам і контрольованої бойовиками частини Донбасу. Оце є якраз і є планом Путіна. На жаль, за певних умов Європа може "клюнути" на цю наживку. Детальніше про це добре написала Т. Силіна в останньому номері "Дзеркала тижня".

Это может произойти в результате тектонических изменений, как глобальных, так и в самой России. Для этого нам нужно стать сильными и привлекательными.

Да, было удивительно, что на автостанции в Красноперекопске местная жительница опознала меня, как украинского политолога, и был очень хороший разговор. Всюду я говорил на украинском языке — агрессии не чувствовал, наоборот, некоторые переходили на украинский.
Да, градус ейфории от "крымнаш" снизился. Мне сказали, что многие боятся просто об этом говорить.
Но при этом, мы должны понимать, есть и много тех, кто остается за Россию, и на самом деле переубедить большинство крымчан может только ухудшение их экономического положения. Многие люди приспосабливаются, єто свойственно людской натуре.
Кстати, видел надпись на стене: "Крым — наш. Но — чей?"

Паспорт крутили вдоль и поперек, но впустили, а самое главное — выпустили. Наверное, все-таки я даже для россиян — аналитик, а не "правосек". Поэтому, наверное, не в списках. Ну, и в майке с трезубцем не ходил — все-таки для меня главное в этой поездке было смотреть и слушать.

Звичайно, кращим би був "женевський формат" або консультації, передбачені Будапештським меморандумом. Але навряд чи можна назвати дії Обами в цьому сенсі рішучими. Тому маємо "нормандський формат". Хоча до нього, дійсно, багато претензій.

Ми бачимо, що навіть зараз Путін змушений вдаватися до маневрування, щоб послабити санкції. Але як довго буде зберігатися його режим, сказати важко. Режим Каддафі проіснував 42 роки, але завалився миттєво. В політиці є таке явище як trigger effect, яке запускає незворотні процеси, що ведуть до швидкої зміни режиму. Для Януковича фатальним став розгін студентів.

Давайте поміркуємо. Якби не було війни, мабуть, було б легше займатися реформуванням країни. А так, багато питань доводиться вирішувати одночасно, та ще й з поправкою на війну. Демократичним країнам під час війни завжди важче, ніж диктаторам. Але у кінцевому підсумку виграють саме вони.

На жаль, всім і так зрозуміло.

З Ківаловим — треба було довести до кінця справи ще 2004 року. Я думаю, що є речі, за які його можна притягти до відповідальності. Потрібні воля і рішучість.

Я вважаю, що економічні контакти мають бути мінімальними — лише для того, щоб запобігти гуманітарній катастрофі. Це наша головна зброя, бо бойовики і Росія не здатні розвивати економіку. А люди, які виїжджають за продуктами з окупованих територій на звільнені, легко можуть порівняти ситуацію.

Я згоден, що нинішні партії — це здебільшого політтехнологічні проекти, створені під певних лідерів. А нам потрібні програмні ідеологічні партії. Для цього треба створювати відповідну законодавчу базу, яка стосується і фінансування партій, і розкриття джерел фінансування, і розкриття власників певних ЗМІ, і багато чого іншого, в тому числі й те, про що Ви говорите.