Володимир Фесенко

Це не Петро Порошенко боїться — він лише слідує порадам фахівців, які побоюються, що претензії можуть виникнути і до України. До речі, і США не визнали юрисдикції Міжнародного кримінального суду. Проте для нас це питання має бути предметом ретельної виваженої і відповідальної оцінки. Якщо ми хочемо покарати воєнних злочинців, ми маємо поступово рухатися до ратифікації Римського статуту.

Никого морить не надо. Разговоры о блокаде, на мой взгляд, не очень разумны. Но надо понимать другое: пока будут продолжаться военные действия, будет и усиленный режим контроля на линии размежевания. Поэтому главное — добиться прекращения огня. После этого можно искать и пути решения социально-экономических проблем, и формы политического урегулирования этого конфликта.

Мене більше турбує, що майже 90% росіян підтримують Путіна. Так що діячі культури не є виключенням. Вони просто відображають суспільні настрої та політичну кон’юнктуру. Історія, на жаль, знає випадки, коли цілі нації втрачають розум на певний час. Будемо сподіватися, що врешті-решт значна частина росіян прозріє, а ми їм маємо в цьому допомогти.

Активная фаза возможна. Все зависит от России и ее намерений. На мой взгляд, более вероятна локальная и латентная (скрытая) эскалация конфликта. Любимый метод России — принуждать к миру через войну. Этот метод она может использовать еще раз. Поэтому надо быть готовыми к атаке и укреплять нашу обороноспособность.

Простого ответа на этот вопрос не существует в природе. Сам Донбасс не вернется. Часть Донбасса вернули. Что касается оставшейся части — мнения в Украине разделились: одни хотят вернуть любой ценой, другие категорически против. В результате все может остаться в примерно нынешнем виде на неопределенное время.

Написать можно какие угодно планы. Вопрос - в их осуществимости. В прошлом году пытались вернуть Донбасс военным путем. Это удалось сделать лишь частично. Дальнейшее использование военных способов решения этой проблемы чревато большой войной с Россией и рисками еще больших потерь. Модель реинтеграции Донбасса через Минские договренности не принимается значительной частью украинского общества и вряд ли будет осуществлена в полном объеме. Мне кажется, это понимают и в украинском руководстве. Поэтому на Ваш вопрос отвечу цитатой из статьи Владимира Горбулина в еженедельнике "Зеркало недели" в конце июня: "Воевать нецелесообразно, но и договариваться неприемлемо". Поэтому де-факто, скорее всего, будет постепенное замораживание конфликта на Донбассе. Проблема в другом: наши западные союзники до сих пор надеются на реализацию Минских соглашений. Но если в октябре 2015 года ДНР и ЛНР проведут свои местные выборы, то это похоронит Минск-2, и придется искать новую модель урегулирования конфликта на Донбассе.

Дай Бог дожить до этой реинтеграции, а там посмотрим... Решать этот вопрос сейчас несколько наивно. С другой стороны, это может усложнить и сам процесс реинтеграции.

Якихось кардинально нових важелів впливу у справі Надії Савченко наразі немає. Ті, що були, їх задіяли. На жаль, Надія стала заручником в руках Путіна, і Путін, як колись у справі Ходорковського, буде використовувати цю тему у своїх торгах не з Україною, а з Заходом.

Нынешнее обострение военных действий не является чрезвычайным. Нечто подобное происходит два-три раза в месяц, чаще всего — накануне очередного раунда переговоров. Наша задача — давать жесткий отпор таким атакам. Точно также мы должны действовать и за столом переговоров. И Порошенко не хвастается, а напоминает партнерам по переговорам, что и та сторона должна выполнять свои обязательства.

Безумовно, Україна повинна зробити висновки з грецької кризи, і з точки зору тактики, і з точки зору стратегії. На відміну від Греції, у нас немає конфлікту з системними кредиторами: МВФ і ЄС. Але тему дефолту треба використовувати обережно. Щодо європейських перспектив України — якщо внутрішня криза в ЄС і єврозоні буде продовжуватися, тоді й ставлення України до ЄС може змінитися. Але я б поки не робив звачасних висновків. На відміну від Греції, нові члени ЄС демонструють більш ефективний розвиток, що і є для нас гарним прикладом.

В даному випадку справа не в рейтингах. Головне — пам’ятати про країну і те, що вона знаходиться у стані війни з Росією. Відповідно не можна воювати з власною державою та державними інститутами України. Тому що це буде хай і непряма, але допомога Росії і сепаратистам. І щоб зберегти обличчя, людям із "Правого сектору" не треба робити нових дурниць, і треба разом із державою знайти компроміс у розв’язанні нинішньої конфліктної ситуації.

Дело не в «пыле» Путина, а в его новой тактике. Сейчас он делает ставку не на войну, а на то, чтобы продемонстрировать мнимое миролюбие и навязать нам на содержание две сепаратистские республики. Одновременно под видом этого псевдокомпромисса он хочет добиться смягчения санкций против России. Поэтому борьба Путина против Украины продолжает, просто в несколько других формах.

Один Москаль проблеми контрабанди на Закарпатті не вирішить. Для розв’язання цієї проблеми потрібні скоординовані дії силових структур, правоохоронних органів, центральної та місцевої влади. Завдання Москаля — трохи інакше: відновити елементарний порядок у регіоні, повернути контроль центру над цим регіоном.

Я б поки не поспішав із висновками в оцінці наслідків угоди з Іраном. Навколо цієї угоди вже йде гостра боротьба, і вона буде продовжуватися і в США, і в самому Ірані, і на Близькому Сході.
Щодо іранської нафти, наскільки я знаю, її основним покупцем був Китай. Не думаю, що ситуація принципово зміниться. Крім того, Росія намагається знайти інструменти нейтралізації цього чинника, зокрема, вона пропонує Ірану різноманітні проекти. Інша річ, наскільки їх вдасться реалізувати, враховуючи нинішні проблеми в російській економіці. Ціна на нафту на світових ринках буде визначатися не лише іранською нафтою.

Я не прихильник конспірології. Проблема в Мукачевому виникла тому, що Ярош втратив контроль над деякими місцевими осередками ПС. Крім того, деякі осередки цієї організації вже давно працюють, як приватні армії окремих місцевих олігархів. І у деяких місцевих керівників ПС просто був втрачений самоконтроль. Тому керівництву ПС бажано навести елементарний лад у своїй організації.

Якщо Ви уважно стежите за новинами, то повинні знати, що ДНР і ЛНР не задоволені змінами до Конституції. Вони хотіли зовсім іншого. І пункт 18-ий у перехідних положеннях Конституції був написаний не для бойовиків, а для того, щоб продемонструвати, що Україна готова виконувати Мінські домовленості, але ці домовленості має виконувати і інша сторона. Україна пішла назустріч не бойовикам, а гарантам Мінських домовленостей (Німеччині та Франції) і нашим західним партнерам.
Крім того, немає ніякого "особливого статусу". На мій суб’єктивний погляд, другі Мінські домовленості у повному обсязі навряд чи будуть реалізовані. Найбільш вірогідний варіант — поступове заморожування цього конфлікту при збереженні статус-кво конфліктуючих сторін. Боюся, що повернути ці території до складу України у найближчій перспективі є можливим лише за умов компромісу з Росією та сепаратистами. Їхні умови зараз є неприйнятними для України. Тому ці території на певний час залишаться поза контролем України.

Народ всегда хочет жить хорошо. :) Другое дело, что чаще всего для этого нет условий. И проблема в нашем случае совсем другая: большая часть людей и часть политиков верят в чудо и считают, что можно сделать хорошо всем с помощью каких-то простых решений. Увы, так не бывает... А то, что наша "элита" боится брать на себя ответственность, с этим я согласен. Что делать? Искать и продвигать ответственных представителей элиты.

Как раз Порошенко никому не объявлял войну. Между его командой и командой Коломойского нет войны - есть противостояние. И его инициатором в марте была, скорее, команда Коломойского. Но при этом обе команды, когда им нужно, умеют находить компромисс. Уж, тем более, нет никакой войны между Порошенко и Яценюком. В конце прошлого года между ними была политическая конкуренция. Сейчас Яценюк в очень сильной степени зависит от Порошенко, поэтому демонстрирует ему почти полную лояльность.

Не согласен с большей частью Ваших утверждений. В нынешней элите немало и хорошо образованных, и весьма интеллектуальных людей. Хотя, конечно, далеко не все являются таковыми... Но два главных руководителя Украины — Порошенко и Яценюк — отличаются и хорошим образованием, и опытом, и высоким уровнем интеллекта.
Не все представители элиты честны. Точнее многие из них хотят заработать на своем властном статусе, и в этом главная проблема.
Что касается патриотизма, то я знаю массу примеров, когда записные патриоты приносили или приносят массу вреда своей стране. Последний пример — действия некоторых ура-революционеров из "Правого сектора".
Новую элиту надо и выращивать. И этим должна заниматься нынешняя элита. Но появление более ответственной и более эффективной элиты во многом зависит от избирателей. Если многие из избирателей и далее будут голосовать за "гречку" и за "воров, которые помогают", то вряд ли ситуация в нашей стране изменится к лучшему. А сейчас очень важно действующему руководству страны более системно заниматься кадровой политикой, отбирать новых руководителей государственных структур, с сильными управленческими качествами, готовых поработать на страну и на собственную репутацию, а не только на свой карман.

Я слідкую і за думкою Тараса, і Віталія, і інших відомих колег-політологів. Про Донбас я вже сказав раніше. Скоріше за все, як мінімум, у найближчі роки Донбас залишиться розділеним, і питання буде лише в ступені та формах конфлікту на цій території.
Щодо судових позовів проти Росії — це довга справа, але рішення міжнародних судів по справі «ЮКОСу» дають нам потенційний шанс на перемогу. Хоча результат буде далеко не одразу.
По "Боїнгу" теж дуже непроста ситуація. Росія буде блокувати створення міжнародного трибуналу під егідою ООН. Суд в Гаазі по цій справі поки навряд чи можливий, оскільки основні зацікавлені суб’єкти — Росія, Україна, Малайзія — не можуть бути юридичними суб’єктами в цьому суді. Але міжнародна спільнота і зацікавлені країни будуть шукати варіанти, щоб винні у цьому злочині були покарані.
Крим. Навряд чи Вас порадую своїм прогнозом. В осяжній перспективі Крим, скоріше за все, залишиться під російським контролем, хоча Україна не буде визнавати російської юрисдикції над цим регіоном. Подальша доля Криму залежатиме вирішальним чином від ситуації в Росії і навколо Росії.

Китай і Франція не мають відношення до цього документу.

Це не зовсім так. Ми не можемо завадити цьому будівництву технічно чи політично. Але юридично ми можемо створювати для цього перешкоди. Наскільки я розумію, Україна не давала згоди на це будівництво.

Ця справа значно складніша, ніж здається. Є цілий пакет правових документів між Україною і Росією з цього питання. Головний із них, так званий, Великий договір 1997 року. Скасовувати його не можна, оскільки в ньому Росія визнала Крим українським.

Зараз сформовано кворум у новому складі Вищої ради юстиції, і вона вже може працювати. Ви абсолютно праві в тому, що на майбутнє треба сформулювати правові запобіжники, щоб не повторювалася ситуація, коли ВРЮ не працювала майже рік. Чи випадково виникла така ситуація? І так, і ні. Вона стала наслідком недосконалості правових підвалин цього інституту, а також політичних інтриг.

Це питання до юридичних експертів.

Ефективність роботи ОБСЄ на сході України я оцінюю достатньо критично. Навіть збільшення кількісного складу місії ОБСЄ в цьому регіоні, яке було ухвалено минулого року, виконується дуже повільно. Права та ресурси цієї місії також обмежені.
Власних супутників у ОБСЄ немає. І домовлялися про безпілотники, з кількістю та використанням яких також є проблеми.

Якщо аналізувати українську політику і не бути в доброму гуморі, то можна з’їхати з глузду. :)

Я, наверное, как и многие, разочарован работой нынешнего созыва парламента. Но даже если выборы в ВР состоятся в ближайшее время, вряд ли новый парламент будет значительно лучше нынешнего. Проблема качества украинского парламентаризма, к сожалению, зависит не только от выборов. Выборы в парламент оптимально проводить раз в четыре-пять лет. В Украине был опыт проведения этих выборов в конце марта и в конце октября. В принципе, приемлемы оба варианта. Главное — не выбирать летом и в новогодние праздники, поскольку возникнут проблемы с явкой избирателей и некоторые другие сопутствующие проблемы. :)

В останньому номері "Дзеркала тижня" достатньо докладно аналізується ця тема.

Я уже сказал, что не являюсь сторонником конспирологии. Слухи о каких-то тайных договоренностях Порошенко с Путиным гуляют еще с осени прошлого года. Но нет ни одного серьезного подтверждения таких договоренностей. Скорее, можно говорить о другом: после февраля 2015 года отношения между Порошенко и Путиным стали гораздо сложнее и напряженнее. И дело здесь не в Минске, а в Дебальцево. Путин грубо нарушил вторые Минские соглашения.
"Правый сектор" никто не изгонял, но в отношениях с ним есть проблемы, и они связаны не с Путиным, а с самим ПС. "Правый сектор" хочет быть государством в государстве, а это неприемлемо для любого руководителя страны, какую бы фамилию он не имел.

У меня нет, к сожалению, пророческого дара. А, может, и к счастью, ведь это тяжелое бремя. Поэтому я не знаю, сколько продержится режим Путина. И Белковский не знает. Поэтому вместо рациональных инструментов анализа использует методику зороастрийского гороскопа. Я пока предпочитаю более рациональные методики.
Аннексией Крыма Путин действительно создал проблемы не столько себе, сколько России. Увы, и нам тоже. Но это мина замедленного действия.
Российский кризис, как показывает история, может возникнуть при сочетании двух факторов: тяжелое военное поражение и экономический кризис. Я не знаю, какие были планы у Путина весной прошлого года, но если бы были планы разделить Украину по Днепру, наверняка была бы и попытка их осуществления. А так, мы увидели, что Путин не хочет брать в состав России даже ДНР и ЛНР. Наоборот, он их пытается навязать нам.
Я советую Вам не заниматься конспирологией в анализе международных событий. В Сирии проиграл не Обама, а международное сообщество. И события в Украине имели совсем другую логику, не связанную с сирийским кризисом. Коррупция в Украине почти непобедима. :) Но вот ее масштабы можно значительно уменьшить.
Мне не знакомы планы по поводу признания иудаизма официальной религией.
Смогут ли украинцы контролировать органы государственной власти, зависит от самих украинцев.

1. Таких договоренностей в такой форме в Минске не было. Но в феврале договорились о необходимости поиска компромисса по решению социально-экономических проблем жителей зоны конфликта.
2. Именно потому, что большая часть украинцев не смогут жить в одной стране с "гиви" и "мотороллами", Минские договоренности в полном объеме вряд ли будут реализованы. Хотя, на самом деле, логика этих договоренностей предполагает смену политического режима на ныне оккупированных территориях, то есть в результате местных выборов на этих территориях должны прекратить свое существование ДНР и ЛНР. Но в России Минские договоренности понимают несколько иначе. И пока нет даже намека на возможность компромисса в этом вопросе на переговорах в Минске.

Газета "Вести" выдает желаемое за действительное, как и во многих других подобных ситуациях.

Кадрова криза, дійсно, є. Але проблема не тільки в нестачі довірених осіб, а в нестачі сильних адміністраторів і ефективних реформаторів.

Нічого страшного. У більшості регіонів не буде одного переможця. 

Цей конфлікт стосується не ЄС, а Ради Європи. А в ЄС нема жодних ілюзій відносно поваги Росії до міжнародного права.

Гаазький суд — це міжнародний кримінальний суд. А Нідерланди і Малайзія поки ініціюють міжнародний трибунал під егідою ООН.

Інститут Ради безпеки ООН вже давно переживає серйозну кризу. Є і різні проекти його реформування, але головна проблема — як їх реалізувати без згоди Росії і Китаю. Тому маємо те, що маємо.

Пайєтт не приїжджає, а постійно знаходиться у Києві як посол США в Україні. А Нуланд до нас приїжджає регулярно, приблизно раз на три місяці, і не тільки з нагоди зміни Конституції. Справа в тому, що Україна знаходиться в сфері її відповідальності, як одного з керівників Держдепартаменту США.

Если Вы имеете в виду закон о местных выборах, принятый парламентом, то реальной и приемлемой является сама необходимость проведения этих выборов. Сам же закон является не очень совершенным, и, скорее всего, его постигнет судьба предшественников. То есть на следующие местные выборы мы пойдем с новым законом.