Андрій Гергерт ("Червень")

На зустріч із такими бандюками треба приходити зі зброєю, з офіційною зброєю. Звісно, до них не варто приходити з квітами. Ситуація, яка мала місце в Мукачевому, не була нами спровокована, тобто не ми стріляли першими. Не було такого, щоб ми все вирішували зброєю.
Хоча сьогодні війна в країні є і на сході, і всюди, по всій території держави. Просто десь вона є тихою, підлою і підпільною, коли десь вбивають людей одиночні кілери, а десь вона є відкритою, з танками, гаубицями і мінометами. Війна — в усій країні. Не слід розділяти, мовляв, є схід, де війна, і є захід, де мирно.

Скажу власну думку. Не домовиться Порошенко з Путіним щодо Донбасу. Ми можемо перемогти на Донбасі, тільки почавши активні бойові дії, і перемігши ДНР та ЛНР у цій війні.

Це процес творення української держави, української армії. Ми вчимося воювати, сьогодні вже навчилися, але заплатили за це дорогу ціну — тисячі загиблих і покалічених. Але прийшов наш час воювати і боротися за свою землю. Завжди так було, що був внутрішній ворог. І в часи Другої світової війни, і в часи ОУН, і в час Запорізької Січі були внутрішні вороги — зрадники, сексоти, а були і патріоти, які йшли і боролися за державу. Нічого не змінилося, і сьогодні так є. Ми на це не ображаємося і мотивацію для себе знаходимо щодня. Знаємо, що є і ліниві, і трусливі, і байдужі люди. Але бачимо і іншу сторону: бачимо десятки і тисячі тих, які не є байдужими чи лінивими. Це і волонтери, і бійці, які є і в ЗСУ, і в Національній гвардії, тобто ми бачимо справжніх патріотів. Це вселяє надію.

Я — ветеринарний лікар. Під час Майдану познайомився з Ярошем завдяки моєму товаришу. Логічною була моя участь у війні. На сьогоднішній день я вже є командиром батальйону, хоча починав звичайним бійцем у Пісках і донецькому аеропорту.

Потрібно, щоб Порошенко якомога швидше зрозумів, що, в односторонньому порядку виконуючи Мінські домовленості, він послаблює наші позиції на сході і всередині країни, підігруючи Путіну, який буде використовувати всі важелі — військові, політичні, міжнародні, щоб досягти своєї мети. Ми зараз граємо на шаховій дошці Путіна, його ж фігурами, які він розставив, і за його правилами.
Ми хочемо, щоб Порошенко повірив у свій народ, бо тільки наш народ зможе здобути перемогу для нашої держави. Європа і світ будуть допомагати нам рівно настільки, наскільки їм це буде вигідно, виходячи з їх політичних планів щодо України і визначання її місця у світовій грі. І ми можемо констатувати, що це місце не є лідерським чи першочерговим. Тому ми маємо це робити власними силами. Ми хочемо, аби Порошенко повірив у нас і виконував те, з чим він йшов на вибори.

Не є великою проблемою погоджувати дії «Правого сектору» з командуванням на передовій, маючи Дмитра Яроша радником голови Генерального штабу, маючи Дмитра Яроша бойовим командиром, який брав участь у боях. Він має авторитет серед військових командирів офіційної армії: СБУ, ЗСУ, міліції, бо вони його бачили на передовій. Він своїм авторитетом допомагає нам комунікувати. А ми на місцях своєю дисциплінованою поведінкою і агресивними діями на фронті заслужили авторитет у ЗСУ і цим користуємося.

Негативне ставлення. Ми не маємо надавати жодних «особливих статусів» Донбасу чи Криму. Мені здається, що це є відбиранням майбутнього і закладанням міни уповільненої дії, яка рано чи пізно вибухне. Треба дивитися далі.

Заведення наших агентів у Донецьк і Луганськ, створення нашого підпілля, як колись робив Бандера, активізація бойових дій, по команді зривання ситуації всередині Донецька і Луганська, пряме військове вторгнення і за допомогою зброї звільнення території Донецька і Луганська від тої нечисті.

Однозначно, що ми боремося не за рейтинги. Наша позиція тверда: своїх ми не залишаємо. Внутрішнє розслідування по подіях у Мукачевому буде проведено, і висновки будуть зроблені. Система розуміє, що ця ситуація відкрила всю неспроможність правоохоронної органів, більше того — злочинну дію правоохоронної системи та її інтеграцію в мафіозні структури.
Люди розберуться в тому, що відбулося. Ми тримаємо паузу для того, щоб можна було вивчити ситуацію, а потім об’єктивно зробити заяву. Ми хочемо, щоб спочатку прийшли всі сторони конфлікту, всі хлопці, ми з ними поговоримо, а тоді скажемо: було так, так і так. Тобто для того, щоб не робити голослівних заяв, ми вичікуємо.

Не вірю. Ситуація буде вирішена тільки тоді, коли на контролі діяльності губернатора, а відповідно і голови СБУ області, міліції та прокуратури, буде стояти громадськість і контролюватиме кожне слово, за яке губернатор повинен відповідати. «Я поборю контрабанду» — добре… Терміни? Часи? Прізвища? Яким чином? Кримінальні справи? Хто сів? На кого відкриті кримінальні справи? Про все це громадськість має бути поінформована. Якщо ми тільки відпустимо і повіримо в обіцянки, нічого з цього не вийде.

На сьогоднішній день політичні і економічні впливи на Україну, а також воєнний тиск Російською Федерацією здійснюється, як ніколи, масштабно і за різними напрямками. Завдяки, в тому числі, «Правому сектору» і всьому добровольчому руху Путін зі своїми ручними ДНР і ЛНР військовим способом не зміг просунути свої інтереси на Донбасі ні на метр далі. Тож тепер він намагається це зробити політичним шляхом. Тобто йому не дали просунутися ані на метр, знаючи, що він порушує Мінські домовленості, стріляє крупним калібром і забороненою зброєю, танками, гаубицями. Тепер Путін йде політичним шляхом, використовуючи внутрішні важелі, які є в Україні: підкупні прокурори, судді, криміналітет, який контролюється Москвою тощо. Це все зараз активізовано. Так, наприклад, у Львові через свого кума Медведчука він діє через організацію «Автономний опір» (як відомо, нещодавно її представники вийшли на проплачений мітинг, аби говорити про якусь федералізацію і т.п.). Це стосується і активізації рухів русинів на Закарпатті з метою здобуття незалежності та відокремлення якоїсь там частини України.
Тому на сьогоднішній день вигідно через «Правий сектор», як структуру, яка зараз залишилася стійкою, дисциплінованою і єдиною, не інтегрованою в державу (тобто ми не є частиною ЗСУ, як інші добровольчі батальйони: «Донбас», «Азов», «Київська Русь», «Київ-1», «Київ-2»), намагатися дестабілізувати ситуацію. Зараз від того, як ми витримаємо удар, залежить те, як складеться доля всього добровольчого руху. Якщо ми витримаємо — втримаємося, не витримаємо — повалиться весь добровольчий рух.

1. На сьогоднішній день є принципова позиція Провідника «Правого сектору» Дмитра Яроша, командира Добровольчого українського корпусу Андрія Стемпіцького і нас, усіх бойових командирів: якщо ви (тобто держава в особі людей, які уповноважені вести розслідування та приймати рішення) не зробите цього об’єктивно, наслідки будуть прогнозованими в напрямку нашої більш агресивної поведінки по відношенню цієї ситуації. На сьогоднішній день наша поведінка є виваженою, конструктивною. Провідник домовився про те, яким чином має відбуватися повернення хлопців. Я знаю, що такі домовленості є, і свою частину домовленостей Ярош уже виконав.
2. Так. У нас взяті на контроль їхні сім’ї в напрямку забезпечення безпеки. Ми звернулися і до офіційних органів, які цим мають займатися. А також будемо надавати медичну та юридичну допомогу. Своїх у біді не залишимо.

З ними немає зв’язку. Наскільки я знаю, є наступна домовленість: коли ці бійці якимось чином вийдуть на зв’язок, їх знайдуть ті люди, які їх шукають, і останні дадуть можливість Провіднику «Правого сектору» Дмитру Ярошу і командиру Андрію Стемпіцькому з хлопцями поговорити. Зараз не йдеться про те, що по них стрілятимуть, чи їх будуть ліквідовувати.

Ми — жива структура, яка на сьогоднішній день розвивається, впливи якої в країні збільшуються. І недруги, і вороги однозначно хочуть впливати на ці процеси. І я не виключаю того, що в структурі організації можуть бути «заслані козачки», провокатори, люди, що переслідують якісь свої інтереси, а не ті, які декларують Провідник і командир корпусу. Ми зараз активізуємо нашу внутрішню службу безпеки в цьому напрямку, розуміючи, що такі люди можуть дискредитувати нас. Тож будемо дуже виважено підходити до процесу відбору людей, що стають частиною нашої структури.
Проблема нестачі активних і патріотично налаштованих людей є актуальною. Ми розуміємо, що такий кадровий голод є всюди. Кадри треба виховувати, і ми це усвідомлюємо.

Про ситуацію, яка загалом склалася із контрабандою в Мукачевому, керівництво ПС знало. Знало воно і про те, що є домовленості між різними фігурантами контрабандних схем, є кришування цих схем прокурорами, СБУ і МВС. Це настільки розгалужена система, де рука руку миє! Там криміналітет зрісся з силовими структурами держави.
Бійці ПС були уповноважені заходити і розмовляти і доносити позицію «Правого сектору» в тій чи іншій ситуації. Але цю ситуацію вони недооцінили, не зрозуміли, наскільки все серйозно. Вони мали це прорахувати, знаючи, що навколо цих контрабандних і наркотичних схем задіяні такі потужні сили. Ніхто з наших не очікував, що буде відданий наказ на їхню фізичну ліквідацію. Ніхто не очікував, що місце оточать в два кільця з розрахунком на те, що якщо наші бійці прорвуть перше кільце, то на другому їх точно ліквідують. Це було несподіваним.

Це абсолютно непідтверджена інформація. Тому дуже дивно, що Москаль таке заявляє.
Звісно, після Майдану до «Правого сектору» потрапляли далеко не ангели. Але ми йдемо шляхом очищення. І на сьогоднішній день кожному, хто добровільно погоджується на те, що буде воювати, ми надаємо таку можливість — воювати, захищати країну.
Так, правда, в лавах ДУК є судимі люди, і вони зараз воюють на сході України.
Але ці слова про 80% — це непідтверджена інформація. Я не зовсім володію даними саме по Закарпаттю, бо не є представником закарпатського «Правого сектору».

Я зараз нічого не можу сказати про гасла. Ми зараз розбираємося всередині організації: напрямки нашої діяльності, подальші кроки, розуміння, в якому просторі ми перебуваємо. Добре, що нам влада показала, наскільки вона агресивно налаштована по відношенню до тих людей, які йдуть всупереч її волі. З цього ми робимо висновки.
При цьому ми чітко розуміємо, що розхитувати ситуацію всередині країни, ми однозначно не будемо.
Акція на Майдані — запланована. Це Віче «Правого сектору», яке ми проведемо. Які гасла там пролунають, мені важко сказати. Дочекаємося вечора — будемо знати про це.

Дуже дякую за підтримку. Але не тільки «Правий сектор» заслуговує на них. Повірте, бійці батальйонів «Донбас», «Азов», 37-го батальйону, 14-го батальйону, 72-ої, 79-ої і 93-ої бригад, з якими поруч я воюю, — теж. Так я бачу майбутнє цієї держави, майбутнє армії. Я бачу майбутніх політиків, які зі мною в окопі поруч, з двома-трьома вищими освітами та знанням кількох іноземних мов. В цих людях я бачу майбутнє нашої держави, а не тільки «Правий сектор». «Правий сектор» — тільки один із підрозділів. Але дякую за довіру, ми спробуємо її не розгубити і Вас не розчарувати.

Так, вистоїть. Ціною великої крові і великих втрат. Але це буде кінець Російської імперії. В цій країні, на цій землі вони обламають свої зуби. В цьому я свято переконаний.
Більше того, я не те, що закликаю, але в якомусь сенсі хочу, щоб вони активізували свої дії і пішли сюди війною Нехай ідуть — це буде кінець Російської імперії, раз і назавжди. Ми не зупинимося перед вибором — спалити Москву чи не спалити. Ми її спалимо.

Політики Донбас використовують у різних політичних ігрищах і словоблуддях та спічах. Мало хто з них послав туди своїх дітей, мало хто з них там був сам. А якщо вони туди приїздять, то їх там охороняє півтори тисячі людей, у три кільця. Вони там фотографуються на тлі зруйнованих будинків і т.п. Вони для нас смішні. І їхня ціна та цінність для нас очевидна. Ми не маємо часу витрачати свої зусилля на них, на цих пустословів, які використовують слово «війна» чи «Донбас» тільки у своїх популістичних цілях. Для мене війна на Донбасі — це велика біда, біль моєї держави. У моєї держави забирають територію, забирають простір для нашого майбутнього. А для політиків — це чергова можливість попіаритися чи на контрабанді заробити 150 тисяч гривень з фури. Вони смішні для мене, просто клоуни. І коли ситуація стабілізується, я до них до кожного прийду і запитаю в обличчя.

Я вже відповідав на таке питання. Так, потрібно військовим шляхом забирати ці території та раз і назавжди покінчити з цією сколотою. Коли називають статистику по загиблих зараз — один-п’ять загиблий на день, це начебто і небагато. Але за місяць це 150 людей, а за десять місяців — півтори тисячі, порахуйте це. Це ж величезні цифри і величезні втрати для держави!

Мені важко сказати, про що йшлося. Бізнесу у тих хлопців я не бачив. Дорогих машин я у них не бачив. Знаю їх (не всіх, але багатьох) по подіях на сході: ми з ними воювали разом у донецькому аеропорту. За всіх говорити, звісно, не можу.
Закони України треба просто виконувати. «Правий сектор» каже: «Порошенко, ти говориш про боротьбу з контрабандою? Добре. Але — прізвища? Схеми? Посаджені люди? Терміни? І треба відповідати за те, якщо це не зроблено». А всі останні резонансні справи, які відбуваються навколо корупційних схем, пов’язані з прокурорами й іншими чиновниками, яких заарештовували… Де ці люди? Мельничук, який поновився на посаді ректора академії? Де Клюєв, і як розслідується його історія сьогодні? Іншими словами, «Правий сектор» не вірить у виконання обіцянок, які лунають з телеекранів.

З полоненими чинимо абсолютно гуманно: допитуємо, фіксуємо свідчення, порівнюємо з нашими даними, після того намагаємося з’ясувати, на кого можна поміняти. Звісно, погоджуємо з СБУ, контррозвідкою, говоримо з сепаратистами через наших уповноважених, які займаються обміном полонених та вивозять тіла загиблих, а потім віддаємо полонених на обмін. Не розстрілюємо, не закопуємо — нам це нецікаво.