Іван Леньо

"На ...уй маніфест" – це крик душі. Дістало! Наболіло! За...ли!
Моя донька, як і діти моїх друзів, нас зрозуміла і пробачила. "Маніфест" наживо ще не виконувався, презентація – в "Атласі" 27 березня. А за дітей не переживайте: вони часами розумніші за нас, вони нас зрозуміють.

Так, відкрив. Тільки виглянуло перше весняне сонечко, я розконсервував свого Suzuki V Strom 650 DL, і з’їздив "на дальняк" у Чернігів. :)
А українські дороги подібні до поведінки української гривні по відношенню до долара: з кожним роком усе краще і краще. :)

Все, що згадували про «Kozak System» у ЗМІ, є чиста правда. У нас дуже об’єктивні і правдиві ЗМІ. :) Дякуємо, що помітили! :)

Мені комфортно в тому місці, в якому проявляються мої професійні здібності. В Футбол граю з дитинства, музикою займаюся все життя. Тому комфортно і там, і там.
Як любого патріота, мене тішать здобутки українців і розчаровують невдачі. Футболісти - не виключення.

Виграють, однозначно. Якщо слухач має бажання бути тим планктоном, тим унітазом, в який заливається весь непотріб, то такий слухач мене не цікавить. Мене цікавлять світлі, ясні, добрі, позитивні, цілеспрямовані і розумні люди.

Ми всі зліплені з одного тіста. У кожного з нас є свої потаємні бажання і свої ангели-охоронці. Перед виходом на сцену ми стаємо в коло, обнявшись, і пробуємо відчути енергію один одного і передати кожен те, що, на його думку, дозволяє збалансувати психіку перед концертом.

Я думаю, що потрібно бути щирим і чесним, як перед собою, так і перед своїм слухачем. Пісні про війну даються набагато важче, ніж пісні про кохання. Енергія життя сильніша за енергію руйнування. Думаю, що "Повертайся живим" і "Реквієм" залишать надовго згадку про чорні часи України.

1) Мені не подобається, коли, в принципі, йде розподіл людей на "своїх" і "чужих", тому що – а судді хто? Якщо вже так сталося, що хтось із українських артистів проявив себе, не як патріот України, то осуджувати не стану, але і поважати не буду.
Ні, дискомфорту не відчуваю.
2) Так, погоджуюся.
3) По-перше, бажання. По-друге, бажання. По-третє, бажання.

Все залежить від нас, від «Kozak System». Чим більше енергії ми віддаємо людям під час концерту, тим більше ми її отримуємо у відповідь.

Ні, на жаль, не хибне. Україна (і ми з вами) не вміємо цінувати за життя своїх кумирів і героїв. Згадайте пісню Сашка Положинського "Я не хочу бути героєм України"…

Щоб відповісти на це питання, потрібно бути потойбічною силою рівня Воланда, щоб зазирнути митцеві в душу під час творення ним пісні чи вірша. Мені більше подобається Козак Мамай: я зазираю собі в душу і слідкую, щоби мене не охопило бажання бути нечесним.

І потрібні, і доцільні. І ніщо не заважає артисту виступити в зоні АТО. І ніхто з неофіційних чи офіційних структур перешкод не чинить.

Так, їздили. Приймали неймовірно добре. Нас багато що вразило, зокрема, абсолютно безкорисна воля і бажання воювати і перемогти темні сили зла у наших воїнів-героїв. Захоплююся ними і схиляю перед ними голову. Вразило бажання місцевих мешканців нарешті відчути себе хазяями своєї землі – вони, як ніхто, відчули всі «принади» чужинського чобота, і тому для них дуже важливо, щоб їхній біль відчувала решта українців, щоб їм допомагали і не лишали наодинці з путінською ордою. На жаль, прихильників "русского мира" на тих територіях ще достатньо. Роботи нам вистачить надовго.

А давайте я Вас запитаю – чому Ви купуєте і вживаєте ті продукти, які Вам шкодять? Чому Ви дивитеся телевізор і вірите в те, що з нього доноситься? Чому Ви не знаєте історії України, історії культури України, навіть родинного дерева свого толком не знаєте? Всі наші проблеми – від нас самих. По-справжньому вільну людину не примусиш! Нам потрібно більше цікавитися, більше виражати свої думки та емоції, проявляти свою громадянську позицію і пам’ятати одне з гасел українських повстанців – "Рабів до раю не пускають".

Так, це було непросто. Нам допомогли наша віра і наші друзі.

Я хотів би, щоб нарешті в Україні сформувався шоу-бізнес, і щоб він, нарешті, став українським!

Зокрема, так. Ексклюзивність, оригінальність, професіоналізм, енергія – ось складові успіху в будь-якій країні.

У другому альбомі "Живи і люби", який ми будемо презентувати за тиждень – 27 березня у клубі "Атлас" у Києві, ви почуєте спільні роботи з Мар’яною Садовською та Ельвірою Саріхаліл. У польському релізі цього альбому будуть представлені пісні із Red Lips, Марилею Родович, Пьотреком Свідерським із гурту Rootsman, Камілем Беднареком та Megitsa.

У нас були слухачі з Росії. А як нас сприймають зараз – не знаю, не цікавився. Гадаю, з виходом нашої нової пісні "На ...уй маніфест" полюбили нас ще більше. :)
Немає ніяких "политических дрязг"! Іде боротьба світла і темряви, сучасного із атавістичним, "совка" із «не совком», українського з кацапським. Ті з росіян, хто з нами, ставайте поруч і беріть зброю. Хто за Мордор – геть із дороги!

А як Ви вважаєте, а виграв Путін, забравши собі Крим?

Так, рокери, як правило, вільні люди, шукачі, дослідники. Вони створюють і продукують сенси. «Попсарі», як правило, є кон’юнктурщиками і лизоблюдами. Хоча в "українському питанні" для мене проявилося істинне лице російського року. Лише одиниці з них – Макаревич, Артемій Троїцький – зберегли своє обличчя.

Ну, віра – це величина нераціональна. Віра, як правило, сліпа. Я вірю в дію. Я керуюся здооровим глуздом і бажанням змінюватися. Розв’язання проблем ДНР і ЛНР лежить у площині розв’язання великої проблеми Україна та Росія, чи "совок" та "не совок". Якщо сегментарно, то спочатку потрібно фізично звільнити ці території від бандитів, а місцевим мешканцям почати "почувати себе частиною українського народу" і пам’ятати, що буває, коли ти не поважаєш свою землю, культуру, не знаєш своєї історії, не цінуєш надбання предків – тоді приходить Путін та доступно пояснює. Або Сталін, або Янукович... Ну, на крайняк, "Моторола".

Бог їм суддя. Сліпі вони, задурманені російською пропагандою, люди без відчуття Батьківщини. Як сказав Лазуткін: "Батьківщина або територія – кожен сам обирає шлях". Лікувати їх потрібно. Запитаєте – як? Як сказав Параджанов – любов’ю. А слова в пісні "Брат за брата" – це формула ідеального існування та поведінки людей, як в Україні, так і на Землі.

Питання непросте і заплутане. Ми прогавили той момент, коли захоплення Криму стало можливим. Така блокада не йде на користь Україні. Крим потрібно було захищати рік тому, а не віддавати його без жодного пострілу. А коли вже віддали і змирилися, то потрібно різними методами допомагати українцям в існуванні в окупації. І не тільки українцям, а й кримським татарам також.

Принципова відмінність – у моральних цінностях.

Слава Богу, ніяких. :)

27 березня у клубі "Атлас" ми презентуватимемо наш новий альбом "Живи і люби". Сергій Жадан і "Собаки" будуть повноцінними учасниками цього концерту і заграють перед нашим виступом свій сет. Нам подобається те, що вони роблять. Вони помітно прогресують. Жадан є нашим другом, і ми в одній музичній обоймі. А чи заспіває з нами Жадан? Прийдіть на концерт – почуєте. :)

Багато було – всього не згадаєш. На одному з концертів на грифі бас-гітари повисли жіночі трусики (заборонені у використанні в Росії). :)
На день народження мені у Польщі подарували футболку з логотипом "Ivan team". На один із ювілеїв «Kozak System» шанувальниця з ніком Умачка подарувала сплетений своїми руками шарфик та шапочку із логотипом "Kozak System" (пізніше з її дозволу я подарував цю шапку Фоззі до його колекції шапок). В Канаді наші друзі Аня Яценяк та Надя Кобеляк спроектували та випустили футболки із написом "Kozak Sisters". А про повідомлення, які нам надходять у приват на Фейсбук, я промовчу, щоб не заставити червоніти ні вас, ні себе. :)

Так, часто. Консенсусу допомагає дійти толерантність і відчуття того, що ми в одному човні під назвою «Kozak System» у бурхливому океані життя. Ну, а останнє слово – за віскі Jameson. :)

Майже всі риси українського національного характеру у мене викликають неабияке захоплення. :) Вся наша багатостраждальна історія та глибока дупа, в якій ми сьогодні знаходимося, це наслідки проявів наших із вами чеснот, здібностей та моральних якостей. Надію на існування іншого виду українців сьогодні мені дають лише воїни-захисники та волонтери. От вони викликають величезну повагу та захоплення. Такі риси характеру, як у них, є ознакою формування справжнього українця. Це – формула існування цивілізованого громадянського суспільства.

Мені вже давно набридли старі обличчя. Однозначно, нові обличчя потрібні. Але залишилося лише сформувати українську рок-сцену.
А щодо молодих – мені подобається все, що нове, амбітне, нахабне, нестандартне і українське! Виділяти нікого не буду, бо кого забуду – образиться, а кого згадаю – загордиться. Шукайте, цікавтеся – у нас багато гідних уваги молодих гуртів.

Так, плануємо.
А щодо "Енея", то ми вишукуємо зручний момент, коли з’явиться можливість і у нас, і у них заграти на спільному концерті в Україні.