Активний чат
7 вересня 2011, 14:00
Максим Кідрук
запитання:
prochytala novu knyzhku - super! za zaviryat - okrema podyaka. ale hochetsya bilsh navizhenyh prygod))))
відповідь:
Дякую! Більш навіжені пригоди будуть у наступній частині «Навіжених».
запитання:
Три книжки за рік - таким мало хто похвастається. Скільки пишете за день? Вистачає літературного заробітку на життя?
відповідь:
«Навіжені» писались у попередні роки, переважно під час подорожей. Стараюся триматися рівня Стівена Кінга: 2000 слів/13-14 тисяч знаків у день. Це дуже непросто, але реально. Заробітку вистачає. :)
запитання:
Ви любите куховарити? Чим смачненьким Вас балують?
відповідь:
Куховарити ненавиджу. :) Просто ненавиджу. :))) Люблю м’ясо по-французьки, смажену картоплю, грибний суп. А взагалі – не дуже перебірливий щодо їжі. Головне, щоб щось вкинути в «топку» – і я щасливий. :)
запитання:
Наступні країни це Намібія та Ангола. А далі?
відповідь:
На часі поки що Ангола, Намібія. Це актуально. Далі – Тонга, острівна держава в Океанії, де ще й досі збереглися дикі племена... Але для того треба гроші.
запитання:
ваше ставлення до одруження досі залишилось незмінним? чи можливо взагалі приборкати такого хлопа?
відповідь:
Офіційна доктрина незмінна: ЖИВИМ НЕ ДАМСЯ. :)
запитання:
які у Вас заходи на Форумі? гратимете у футбол з іншими письменниками?
відповідь:
15-го вересня презентація в книграні «Є» разом з Артемом Чапаєм. Потім ще купа всього, включно з неділею (на жаль, не маю під рукою розкладу, щоб глянути). Фактично, буду там кожного дня, починаючи з четверга.
запитання:
Максиме, доброго дня! Які враження у Вас залишилися від презентації Вашої останньої книги, яка вчора відбулася? Яку літературну нагороду Ви мрієте отримати? І взагалі, що для Вас, як для письменника, є найголовнішою нагородою? Крім того, цікавить ще одне запитання. Ви вже визнаний і доволі популярний письменник. Як вважаєте, як змінила Вас слава і наскільки продовжує змінювати? Як змінилися Ваші стосунки зі знайомими й друзями після того, як Ваше обличчя стало впізнаваним? Наперед вдячна за відповіді. Успіхів Вам!
відповідь:
Враження тільки найкращі. Дуже дякую вам усім, хто прийшли! Стосовно літературних нагород... Хотів би написати щось таке, що було б актуальне не тільки в Україні, і відповідно, здобуло б яку-небудь значну нагороду хоча б європейського рівня. Ну... щось із того, що отримував Кінг чи Крайтон. Але найголовніша нагорода – це завжди читачі. Окрім вас, нічого не треба :) Слава, безперечно, змінює людину. Змінює будь-кого. Але я б не сказав, що я такий аж надто популярний... До того ще довгий шлях. P.S. Стосунки з друзями помінялися... Стати більш-менш успішним письменником – це як знайти на дорозі мільйон баксів... Ну, щось таке. :)
запитання:
Які дівчата Вам подобаються і чи є у Вас дівчина?
відповідь:
Подобаються високі чорнявки з карими очима. Чи є дівчина? Уточніть, в якій країні... Жартую. :) Є, звісно.
запитання:
Ви в котромусь інтерв"ю казали, що збираєтесь подорожувати Україною нетуристичною, чи так це? І що саме за подорожі? І зараз багато молоді - фотографів і журналістів, роблять різні проекти про українські села, які вимирають, де живе 10 старичків і все. А з селом вмирає цілий пласт культури. Словом, якщо б Ви теж звернули на це увагу - було б добре.
відповідь:
Мене до таких подорожей уже давно схиляють. І це, безперечно, важливо... Колись поїду, але коли... не можу обіцяти. Поки тягне в далекі краї.
запитання:
А те що іноземці сприймають українок як б..., то теж правда. Бо коли іноземець приїжає до Києва на нього накидаються (без перебільшення накидаються) одразу купа вродливих українських дівчат з перфектовою англійською і вищою освітою і які раді проводити з ним час і надавати більш інтимні послуги, в багатьох випадках просто за іду і випивку (а не за хрусткі доляри). на жаль, сама не одноразово була свідком цього, так як по роботі доводиться спілкуватися з багатьма іноземцями в Києві. І це не обов"язково має бути багатий американець, який зупинився в дорогому готелі. Навіть якщо це американський волонтер з наплічником, який приїхав на орієнтацію до Києва, перед тим як податися в глухе укр. село, до нього за день чіпляються 20 а то й більше гарних україночок готових на все в примарній надії що він їх може полюбить і забире в країну мрій. Обслуговування іноземців в Києві це ціла індустрія, і чесно іноземці крім цього інших нормальних жінок в Києві не бачать і немає чого їх звинувачувати в тому, що вони українок вважають продажними б..., бо так воно є. Проблема в нашому соціумі, і це треба визнати, як би соромно нам за це не було. Не вірите, запросіть іноземного (білого) друга погостити в Києві і проведіть польовий експеримент скільки україночок впадуть до його ніг.
відповідь:
Не всі такі.
запитання:
Особисто мене обурила Ваша участь в акцію з Новою Зеландією. Рух Femen - це цирк на дроті і ні одна нормальна жінка не вважає, що вони захищають її позицію. навпаки, Femen щоразу примудряються принизити українських жінок своїми виступами. Те, що в Україні ніхто жінок не слухає, до поки вони не оголять груди - це хіба не свідчення того що укр. чоловіки (не новозеладські) сприймають їх як б... А те що Ви розклеїли за півсвіту купу плакатів з оголеною українкою - особисто для мене образа. А Ви з себе якось героя строєте, який яку честь захищає? Бо я не в"їжаю де тут в демонстрації голих грудей і бухання в барі джентельменські поступки.
відповідь:
Фемен не брали безпосередньої участі у акції «На Зеландію», вони лиш допомогли зі створенням плакату. Сам плакат був лиш одним із пунктів програми дій, спрямованої на те, щоб поставити «The ROCK FM» на місце. Героєм ніхто не виставляється. Дивує, чому ви так подумали. Мене зачепила та історія, і ми з Сергієм Притулою відстоювали свою позицію. Відстоювали діями, а не дзявканням на форумах.
запитання:
Ви багато говорите про історію, про давню історій цивілізацій. Тобто крім того що ви інженер, письменник, мандрівник ви ще й виходить історик? Чи як?
відповідь:
Історичної освіти не маю. Скоріше, просто дослідник древніх цивілізацій. Я не копаюся в датах, не хочу грузнути в деталях. Мене завжди цікавить суть. Якщо ви були на презентаціях і чули мої теорії про Баальбек, Ойянтайтамбо, Саксайуаман та інше, то ви мене зрозумієте.
запитання:
Які були Ваші улюблені предмети в школі?
відповідь:
Географія, історія... Це вже потім я став математиком і фізиком. Англійську ненавидів, хоча зараз знаю її чи не краще за російську. Життя примусило. :)
запитання:
що входить у Ваш список необхідного для подорожі? Ви подорожуєте з великим наплічником?
відповідь:
Наплічник завджди маленький. 7-8 кг, не більше. Беру тільки найнеобхідніше: легкий одяг, аптечку, нетбук, змінну пару взуття, бінокль, паспорт, кредитки. Решту можна купити на місці.
запитання:
Що Ви любите робите, крім подорожувати? Які ще пристрасті, хоббі, захоплення є у Вашому житті?
відповідь:
Колекціоную холодну зброю (мечі, ножі, палаші, шаблі...), а також модельки пасажирських літачків (уже маю 23 штуки, всі в одному масштабі – цілий аеропорт).
запитання:
Чи не думали Ви про аудіо-версію Ваших книжок?
відповідь:
Зараз якраз над цим працюю. Одна київська компанія має бажання випустити аудіоверсію «Навіжених у Мексиці».
запитання:
Ваша остання книжка має назву "Любов і піраньї". Звідки така "глибока" назва? Подібних жертв вимагають закони жанру?
відповідь:
Я не вибираю назви за принципом: глибока – не глибока. Назва має відповідати суті написаного. «Любов і піраньї» – це 100% те, про що книга. Ну, й крім того, стьобна алюзія до «Любов і голуби».
запитання:
Є такі висловлювання: "bad planning of the trip is a key to adventures."(погане планування подорожі - це ключ до пригод) і одночасно "the best advetures are the well-planned ones" (найкращі пригоди - це добре сплановані пригоди). А що Ви думаєте з цього приводу?
відповідь:
Я так скажу: «Bad planning of the trip is a key to additional expences». Поїздка, яка не спланована або спланована погано, така ж сама, як і спланована гарно, тільки набагато дорожча і важча (в розумінні проблематичніша).
запитання:
Зараз Ви дуже активно піаритесь - Вас чутно і видно значно більше, ніж інших письменників, навіть тих, що пишуть на серйозніші теми, ніж Ви. А особисто Вам не здається, що Максима Кідрука наразі забагато?
відповідь:
Я не піарюсь. Я пишу книжки.
запитання:
В одному з інтерву Ви згадували, що Ваш батько письменник. Розкажіть більше про Ваших батьків. Як вони ставляться до Ваших подорожей, зокрема коли Ви попала в Єгипет в розгар революції. Мати не хвилювалась?
відповідь:
Батько – журналіст і письменник. Пише переважно фейлетони та гуморески. Мама – медпрацівник. Зараз обоє вже на пенсії. Спочатку переживали, але ніхто ніколи не перечив. Зараз уже заспокїлись. Замість питати «Коли вгомонишся?», цікавляться «Куди наступна поїздка?». Про події під час революції та арешт у Сирії мама дізналася вже після того, як усе вирішилось. Я завжди розповідаю все пост-фактум. Так легше. Для всіх.
запитання:
Ким Ви мріяли стати в дитинстві?
відповідь:
Письменником. :) У мене завжди виходило розповідати історії. Ще з дитсадку. Після школи, звісно, все змінилося, але то були не мрії (детальніше див. «Мексиканські Хроніки. Історія однієї Мрії»). :)
запитання:
Чи не думали Ви написати щось типу ілюстрованої дитячої енциклопеції про ті місця де ви бували? Адже більшість з них це те що викликає наш інтерес ще зі школи
відповідь:
Чесно – ще не думав. Наразі ідей для майбутніх книг у мене більше, ніж я фізично можу виписати. Крім того, мене все більше тягне до техно-трилерів... Наступного року дізнаєтесь, що воно таке. Сподіваюсь, сподобається. :)
запитання:
Коли Ви пишете, як Ви думаєте якого віку люди будуть читати Ваші книжки? Бо мені видається вони будуть цікаві і підліткам і старшим людям
відповідь:
Ви самі дали відповідь на своє питання. Ці книги можуть бути цікавити як школяру, так і академіку.
запитання:
Я так розумію, у подорожах Вам багато доводиться ножками тьопати. Взуття якої фірми обираєте? І взагалі скільки пар взуття берете з собою?
відповідь:
«Adidas», «Puma». Завжди маю з собою дві пари взуття.
запитання:
І ще який у тебе зріст і вага?
відповідь:
Зріст 184 см, вага зараз рівно 80 кг. Після подорожей завджи скидаю.
запитання:
На одній фотці з тобою бачила що у тебе на правій, якщо не помиляюся руці, є велике татуювання якихось ієрогліфів? Розкажи, що це?
відповідь:
Це – ронго-ронго. Писемність рапануйців, що колись населяли острів Пасхи. Тату зроблене на острові Пасхи в ніч перед вильотом назад корінним рапануйцем. Письмена досі не розшифровані.
запитання:
Чи є у Вас звичка дарувати свої книжки? Якщо так, то кому і за яких обставин?
відповідь:
Дарую лише рідним і найближчим друзям. На жаль, не можу дарувати всім... зрозумійте. :\
запитання:
От Вашій першій книжці про Месику є також багато про Мрію (саме з великої букви). Про що мрієте зараз? І як Ви мрієте? Одну велику мрію чи багато великих і не дуже мрій одночасно? :)
відповідь:
Велика Мрія є завжди. З маленьких мрій на даний час це – Тонга. Хочу туди поїхати...
запитання:
Скільки мов Ви знаєте і взагалі скільки їх треба знати, щоб багато подорожувати?
відповідь:
Вільно володію лише трьома: українською, англійською, російською. Знаю ще іспанську – ніяк не можу довчити.:) В нинішньому світі достатньо знати лише англійську. Інші мови вітаються, а в принципі вільне володіння English – це ок для подорожей.
запитання:
У Ваших подорожах, мабуть, було і багато важких моментів, де треба неабияка фізична підготовка і емоційна/психологічна витривалість. Чи займаєтеся ви якимось спортом чи якоюсь фізичною підготовкою спеціально для подорожей чи взагалі по життю?
відповідь:
Нічим спеціальним не займаюсь. І так багато мотаюся :) Перед поїздками іноді починаю бігати. Але майже завжди форму набираю по ходу подорожі. :)
запитання:
а Вам шанувальниці вже в коханні зізнавалися? Якщо ні, то я перша :) А взагалі як Ви ставитися до своїх фанів і чи активно вони вже Вас переслідують?
відповідь:
Дякую. :) Ви справді перша. Ще ніхто поки не зізнавався – чесно. :) Стосовно фанів... Фани/читачі – це все. Ви – мій роботодавець... ну, типу того. Без вас немає мене, і повірте, я про це ніколи не забуваю.
запитання:
Дуже хочу в Мачу-Пікчу. З 5-го класу. Що для цього треба? Ви туди екскурсії не возите? Я б з Вами поїхала :) Може ваш фан клуб збирається поїхати? Я б приєдналася.
відповідь:
Для того нічого не треба. Збираєте гроші, купуєте квиток на літак і летите. Візи в Перу не потрібно. Головне – це бажання. На жаль, найближчим часом на Мачу Пікчу не збираюся... Соррі. :)
запитання:
А з ким Ви в реальному житті подорожуєте? І наскільки важлива компанія у подорожі? Бо у книжках Макс і Тьомик практично нерозлучні і саме завдяки що разом з ними весело і цікаво читачу. А з ким Вам цікаво в реальному житті? Є у вас такий закадичний друг? Подруга?
відповідь:
Майже завжди подорожую сам. Так легше. Єдиний, з ким було комфортно під час подорожі – Ян Фідлер, чех, з яким познайомився у Швеції.
запитання:
А тепер технічне питання. Мій тато займається ремонтом квартир, по модному дизайном інтер"єрів, але як колишній радянський інженер з компом на Ви. У Вас ніби є книжка по ArCon. Наскільки вона актуальна зараз? Де мона купити в Україні? Чи дійсно доступна для людини, яка боїться комп"ютера? Яка програма по дизайну є найлегшою? Дякую. Бо тато вічно просить мене поможи мені розібратися з тим компом, а я сама якщо чесно цих програм в очі не бачила. З чого і як порадити почати?
відповідь:
Відверто кажучи, не знаю, наскільки вона актуальна зараз, бо вже роки три не слідкую за розвитком Аркону.
запитання:
от на Вікіпедії про Вас пише, що Ви професійний мандрівник і я сижу і довго встика, а що таке професійний мандрівник і чим він відрізняється від не професійного. Я ще можу якось розрізнити туріст і мандрівник, хоча різниця теж не дуже зрозуміла. Словом, що ви вкладає в поняття мандрівник (яким себе часто величаєте чи Вас величають) і професійний мандрівник (в інших професіях професіонал від аматора відрізняється тим, що професіоналу платять гроші, щоб він щось зробив, а аматор робить бо то йому подобається і грошей за це не просить)?
відповідь:
Професійний мандрівник – це радше жарт... Означає щось типу того, що замість того, щоб переплачувати турагенціям я роблю все сам.
запитання:
З Вашої біографії так і не зрозуміла, Ви вже маєте ПеХеДе (так PhD тазивають українські чиновники) чи ні?
відповідь:
Не маю. У 2010 році покинув всі аспірантури, не закінчивши. Про що не жалкую.
запитання:
Як Ви пишете? Коли приходить натхнення за одну ніч? Чи у Вас графік типу кожен день 20 сторінок і т.д.?
відповідь:
Є чіткий графік. Як казав Стівен Кінг: «Талант? Немає ніякого таланту. 6-7 годин на день писання і читання. Не зупинятися, поки не напишеш 2000 слів – от і вся запорука успіху».
запитання:
Дякую за книжки, за гумор. Із великим задоволенням їх читаю. А питання таке: Ви з мабуть багато ще й фотографуєте у подорожах? Де можна побачити фото з Ваших подорожей? Чи не плануєте яку фотокнигу?
відповідь:
Фото можна побачити тут www.kidruk.com або на www.ironmaxxx.livejournal.com. Але фотки не професійні.
запитання:
Попереднє питання про те чи будуть пригоди навіжених у космосі?
відповідь:
Якщо я колись полечу у космос, то, звісно, будуть! :)
запитання:
Єсть лі жизнь на Марсє?
відповідь:
Може, і є якісь молекули. Майже напевно, що є, бо є вода.
запитання:
Тьомик боїться стомалогів і одружитися. Чого боїться Максим Кідрук?
відповідь:
Розчарувати людей, які в мене вірять...
запитання:
Куди Ви ще хочете поїхати? Про Антарктиду не думали?
відповідь:
Думав. Уже давно думаю. Але така поїздка виллється у дуже великі затрати. Поки що це не покишені. Сподіваюсь, за два-три роки я повернуся до цього питання. :)
запитання:
Зараз в соцмережах популярна гра в 5 питань з "чи". Так от 1. Ранок чи вечір 2. Кава чи чай 3. Літо чи зима 4. Захід чи Схід 5. Сонце чи місяць
відповідь:
Вечір, чай, літо, захід, Сонце.
запитання:
Ви амбітна людина? До чого Ви прагнете? Яке досягнення для Вас буде вершиною?
відповідь:
Звісно, так. Я не розумію, як можна бути НЕ амбітною людиною. Про прагнення волію за краще мовчати... Всьому свій час.
запитання:
Хто Ваші улюблені автори?
відповідь:
Майкл Крайтон, Стівен Кінг, Джеральд Даррелл, О. Генрі, Марк Твен, Джек Лондон. З українських – Василь Шкляр, Антон Санченко, Сергій Жадан, Любко Дереш та інші.
запитання:
Як Ви вважаєте, чи можлива дружба між чоловіком і жінкою?
відповідь:
Можлива. Мій найкращий друг – дівчина. Звуть Люда. Для мене просто Мала. Не знаю, як так вийшло, але так є. Ми знайомі вже з десяток років, і весь цей час підтримуємо один одного. Нещодавно я став хрещеним батьком Людиного первістка. Отаке. :)
запитання:
Чи є у Ваших головних героях щось від Вас? Мені так здається зовнішньо Тьомик схожий на Вас - високий симпатичний русявий блакитноокий хлопчина. А Максу певна дісталася Ваша кмітливість? Чи ні?
відповідь:
Тьомик – то точно не я. Він – збірна солянка з трьох моїх друзів. Макс – зовні теж не я, але іноді говорить і поводиться так, як говорю і поводжусь я. Але всі збіги чисто випадкові. :)
Останні новини
Реклама
Реклама
Реклама