Володимир Парасюк

Не вистачає правди.

Що стосується забезпечення, то возять тільки люди. Держава дає повний нуль. Навіть не 0,..., а повністю – нуль. Немає абсолютного нуля, але наша держава зуміла довести до нього. Все дають волонтери.
Досвіду у командирів вистачає. Не вистачає десь на 20% дисципліни. Найбільша біда – найвищі керівні органи країни, військове керівництво. Це не просто дураки, а вороги українського народу і зрадники! Серед генералів нічого доброго не варто шукати. Був один, якого я особисто не знав, але чув про нього. Сильні люди в нашій державі нікому не потрібні. Не вистачає справжнього керівництва, бо генерали вміють тільки з пустого в порожнє переливати, ніхто нічим не цікавиться, не веде жодні спостереження. А потрібно було б в першу чергу провести аналіз всього того, що у нас є. Це – як збір картоплі: спочатку її викопують, а потім сортують – це на наступний рік на насіння, це їсти, а це свиням віддати. Щоб ми знали, чого і скільки у нас є в Україні, спочатку потрібно ту "картоплю" викопати та провести аналіз ЗСУ, аби зрозуміти, на чому ми стоїмо. Але це треба робити не тільки в плані забезпечення, але й в плані кадрової політики. Потрібно подивитися, скільки у нас хороших бойових офіцерів, скільки – поганих бойових офіцерів, що у нас стосовно генералів.

Цих людей треба садити. Про що з ними можна говорити? Ми апелюємо тільки до ВР (так, це важливий орган), але у нас є ще одна впливова інституція - українське суспільство, українська нація. Якщо потрібно. ми її піднімемо не два рази, а й десять, двадцять - скільки буде потрібно, доки не доб'ємося правди. Я буду максимально виступати за те, щоб скасували депутатську недоторканість, а також, щоб була відповідальність та можливість відкликання народного депутата. Бо в Україні при парламентсько-президентській формі правління в першу чергу потрібно люструвати тих, хто є основою основ у державотворчих процесах - народних депутатів України.

В Україні кожен має відчувати, що йде війна, але перетворювати всю українську націю на націю емо. Найлегше - забитися в куток і разом плакати, скиглячи, що все пропало. Одні люди воюють, інші - їм допомагають. Коли станеться справді велика біда, впевнений, вся нація встане: і Харків, і Дніпропетровськ, і Львів, і Тернопіль тощо. І всі разом будуть боротися проти ворога. Але все одно життя триває, хоча ми і розуміємо, що люди гинуть, і що це потрібно зупинити. При цьому, наприклад, повага до заиблих на фронті - надмірна. Я бачив похоронні процесії - баичв, як масово вшановують пам'ять. Якби люди ставилися до цього негативно або байдуже, не допомагали б грішми армії, не працювали б волонтери, тоді можна було б сварити суспільство. А так, немає жодного бажання критикувати когось за те, що він п'є каву.

Президенту Порошенку слід чітко зрозуміти, що людська свідомість дуже змінилася, і всі розуміють, що він "розвів" усіх на виборах президента 2013 року, коли все вигладало як спланована операція - вже і негайно все зміниться, що в перші ж дні президнетсва закінчиться конфлікт, що буде відновлена бруківка... Нам багато чого обіцяли, але так і не зрозбили. Рейтинг його падає. Якщо пан Президент думає, що він зробить з України собі приватне підприємство, як і Янукович, то я хочу йому нагадати, що Майдан ніхто не скасовував. Зараз інколи говорять, що у нас може бути Майдан-3. Це не так, бо Майдан-2 ще не закінчився! Впевнений, якщо пан президент не буде займати правильної державницької позиції та виступати за свій народ, то у нього є всі шанси повторити професійну кар'єру його попередника.

Так. Плюс - Литвин, а також той, хто призначав цих людей.

Моя суб'єктивна думка - ні. Зараз наближається зима, і Європа дуже зацікавлена в тому, щоб в Україні до зими і взимку не було жодних коливань, щоб, не дай Боже, не припинилося постачання газу. Але всяке може бути...
Але у Приазов'ї в разі чого Путін зіткнеться з такою силою в особі батальйону "Азов", що він зрозуміє, що всі його плани нічого не варті.

Все повністю. Та й загалом, чому ми маємо йти зі своєї землі? Щоб перемогти ворога, треба йти вперед. От хлопці і рухаються вперед, утримують позиції. Що зміниться від того, що відійдемо звідти? Його все одно доведеться звільняти рано чи пізно. Йдеться не тільки про аеропорт, але й про всі стратегічні об'єкти. Путін хотів би аеропорт використовувати, бо літаком доставляти сюди будь-які речі значно швидше, ніж автомобілем.

У нас є Донбас і Крим, і ми всі задаємося питанням - як слід діяти? Ми лаше за один рік побороли тоталітарніший режим, який тільки міг бути в Україні, яких ставив усіх на коліна без винятку. Ми протистоїмо не найсильнішій країні, але одній із ключових країн світу - Росії. Ми за цей рік багато зробили. Коли вмикаєш погоду, то розповідаю про погоду і в Криму, і на Донбасі. На геополітичному та міждержавному рівні Донбас і Крим - наші. І всі країни світу це добре розуміють. Але це - питання часу. Просто зараз це треба зупинити. Ми маємо докласти всіх зусиль, аби допомогти дончанам та луганчанам, які хочуть жити в Україні, повернути мир в їхній регіон, відновити Донбас. Тих, хто не хоче любити Україну, а хоче в Росію, ми відправимо до Росії - як кажуть, "чемодан - вокзал - Россия". Не може 40 мільйонів людей в Україні страждати через примхи купки людей. Найгірше, що влада цій купці людей потакає...

З друзями та родиною. У мене немає жодних політтехнологів - під час виборчої кампанії мені допомагають друзі та побратими з фронту. От з ними сядемо десь, певно, в офісі у Львові, що орендуємо, і проведемо весело час. Зрозумійте, я не боюся програти! Мені 27 років - переді мою ще виборів і виборів... Верховна Рада - це один з перехідних моментів для того, щоб у державі щось змінилося. Це просто один із шляхів, яким можна йти до цілі - я борюся за сильну незалежну Україну, зі здоровим суспільством. Я не тільки борюся з владою і кажу, що це - найбільша біда, яка є в країні. Я борюся з такими занепадницькими людськими настроями - от, нічого немає, все пропало, давайте сядемо в купі і будемо плакати... Проти цього я також борюся.

Чесно кажучи, може бути. Я думаю, будуть певні фізичні суперечки. за часів Януковича це було свого роду театральне дійство. Якщо зараз і буде якась боротьба (хоча є противником такого методу, бо це показує нашу культуру), якщо хтось захоче силою протидіяти молодим політикам в Раді, то вони отримають таку відсіч, що будуть шоковані.

Тільки шляхом переговорів – ні. Або ж це має бути дуже жорстка політика щодо економіки Росії і дуже жорстка політика по відношенню до Європи. У нас є те, над чим трясуться всі – газова труба, газові сховища. Якби тільки цю тему наш політикум обіграв. Якщо ж все залишиться так, як є, то тільки від переговорів на сході нічого не зміниться. Тільки доброю силою можна побороти те зло, яке є на сході.

Мирного населення на Донбасі вже майже немає. Крім того, лишається відсоток людей, яким ти хоч кіл на голові теши, але ти не заставиш їх любити Україну і не зміниш їхню свідомість.
Перший крок - проведення повного аналізу всього, що у нас відбувається насправді. Слід звести все до купи і розкласти по поличках. Після цього зробити висновок: знову ж таки, якщо це АТО - давайте її завершувати всіма силами, які маємо, бо ворога треба поборювати; якщо це - війна, ми оголошуємо військовий стан і воюємо проти Росії. Я буду робити максимум для того, щоб була чітка державницька позиція - не замилювання очей. Не може в країні, яка веде неофіційну війну проти Росії, бути, наприклад, у Львові "Сбербанк России"! Якщо у нас є ворог, то маємо бити і економічно, і тими силами, які у нас є. А у нас їх, повірте, не мало. Росія та деякі наші керівники хочуть нас переконати, що ми слабші, убогіші, і ми не маємо сили. Це - не правда! Тому що втрати російських солдат набагто більші, ніж українських.

Ми будемо докладати максимум зусиль, щоб Донбас ні на що перелічене не перетворився. Тому що це є наша земля. Мені дід передав Україну з Донецьком, Луганськом і Кримом, те саме я хочу віддати своїм дітям. Щодо економічного розвитку регіону – звичайно, доведеться докладати максимум зусиль, бо там багато чого знищили. Щодо людської свідомості – тим, хто любить Україну, ми будемо допомагати, а тих, кто не любить – вибачте, переселимо на їхню істинну "родіну".

Це все залежить від державного керівництва, в першу чергу - від Президента. На сході України йде війна, і жодного перемир'я немає. Дуже шкода, що ми говоримо про РОсію, визнаємо, що з її території ведуться обстріли, а потім знову ж таки наполягаємо, що це - АТО. Ця заплутаність призводить до того, що хлопці просто гинуть на сході. Бо ніхто не розуміє, що насправді відбувається.
Я виступаю за дві речі. Перша - дайте нам завершити АТО, Дайте нам зброю, танки, бо якщо ми вдаримо, то, повірте, ми виженемо ворога. Друге - якщо це насправді війна, то вводьте ввійськовий стан, кажіть, хто наш ворог, ми сядемо за стіл і будемо думати, як цього ворога перемогти. Мені здається, що Путін затіяв цю гібридну війну для того, щоб просто не втратити соціальну прокладку між Європою та Росіє, бо путіну не вигідно, щоб НАТО чи Євросоюз був біля його кордону. Якби Україна була частиною ЄС, то, ви ж розумієте, росіяни їздили б в Україну - в Європу, а, повернувшись із Європи, вони б сказали: "Дядя Вова, скажите мне, пожалуйста, вот хохлы очень хорошо живут, а почему ми так жить не можем?" Це і є той момент, коли можна було б змінити свідомість росіян на прикладі нашої країни. Тому Путін все це затіяв.
Крім того, на сході входить в Україну газова труба - з боку Харкова, частини Луганської області. І там чомусь війни немає, хоча там також є кордон із РФ.
За таких умов і наші правнуки будуть воювати, якщо у нас не буде чіткої державницької позиції щодо цього конфлікту..

На мою суб'єктивну думку, це - дуже добре спланований проект, яке потрібне для того, щоб висміяти все, що відбувається в українському суспільстві, забрати серйозне ставлення до всіх подій у країні, яка зараз потрібна державі. Дарти Вейдери та компанія придумані для того, щоб насміхатися з усього та забрати серйозність конфлікту. Це - дуже велика біда, бо такі речі дуже добре б'ють по свідомості людей. Їхня ціль - не пройти на виборах. Їхня ціль - вдарити по свідомості і сказати: "Люди, про що ви говорите? Яка серйозність? Яка Україна? Якщо у вас у політиці не зрозуміло які люди".

Я з ними взагалі не планю співпрацювати. Це люди, який треба раз і назавжди вигнати. Маю надію, що вони не пройдуть. А зараз влада їм тільки підігрує, аби Тігіпко та Опозиційний блок пройшли - тоді буде певне протистояння в парламенті, але толку з того не буде, бо знову посилатимуться на те, що чогось не вистачає для прийняття потрібних рішень, чи хтось заважає. Я сподіваюся тільки на те, що ці люди не пройдуть.
Щодо КПУ... Хвороба суспільства у нас одна - радянське минуле. Суспільству, яке мало відношення дотакої біди як Радянський Союз, дуже важко змінити свідомість. Радянський Союз вбив українцям один жахливий ген - рабський ген. Але я поспілкувався з дітьми 1999-го та 2000-го року народження і зрозумів, що це - люди, які згодом підростуть і востаннє вдарять по цій загниваючій системі. Повірте, на мйбутніх виборах вони не голосуватимуть за старих політиків.
23 роки тому ми були окуповані Радянським Союзом, і ніхто тоді не думав, що через 23 роки будуть існувати айфони, всі будуть їздити на іномарках, будуть їздити по Європах тощо. Але за цей час суспільство дуже виросло. Так само, уявіть, що буде через 23 роки від сьогодні! Дуже проста відповідь: Путіна точно вже не буде і не буде тих політиків, які зараз пнуться до ради.
Нам потрібно викорінювати в себе егоїстичну рису - мати все вже і негайно. Давайте постараємося для наших дітей і для них здобудемо справжню країну, хоча б зародки всього того.

Найприємнішим були дитячі очі, які зустрічали в кожному селі, яким байдужа політика. Вони просто дивилися (я приїздив до них зі своїми побратимами), дивилися з захопленням. Проста людська любов та підтримка була явна.
Здивував найбільше цинізм місцевої влади, тому що деяки її представники йдуть до Верховної Ради. Ми для них в першу чергу мали б бути захисниками держави, а ми для них чомусь стали ворогами, і вони максимально намаглися нас дискредитувати, насміхатися з нас. Це найбільше вражає у цинізмі дрібних чиновничків, які нічого в житті не вміють робити, окрім як розкрадати землі і той маленький бюджет, який їм довірили, аби те чи інше місто чи район витягнути на певний рівень.

Ні, ніколи в житті. Тому що ми йдемо до парламенту, твердо знаючи свою мету та ідею. Ми не є людьми, якими можна маніпулювати, тому що ми пройшли багато чого і на Майдані, і на сході України. Старі політики думають, що в світі все роблять гроші, але вони дуже глибоко в цьому помиляються.

Великою кількістю свіжих і нових людей, передусім. Я впевнений, що це молоде і незалежне влетить на швидкості світла до парламенту та вб'є стару бюрокаратичну систему, яка робить все для того, аби все лишилося, як було. Зараз люди, бачачи по телебаченню старого політика, навіть не слухають його, одразу кажучи, що він бреше. Тож людям потрібно почути нову риторику, побачити нові обличчя і принципово нові ідеї, яких не було всі 23 роки.

Я умовно поділяю Україну на тих, хто любить країну (це майже все населення України, напевно, більше 40 мільойонів), та купка людей, які прагнуть якоїсь незалежності чи життя в Росії. Шкода, що державне керівництво не дослухається до думки 40 мільйонів, а дослухається до думки 200 тисяч осіб. Тому я негативно ставлюся до таких речей, як вибори, в зоні АТО. Адже ми називаємо тих людей терористами, проводимо АТО, і нам потрібно цих терористів знищувати, а не обговорювати якісь їхні політичні плани і наміри.

Я до цього негативно ставлюся. Якщо говорити про ті закони, які приймалися залишками цього парламенту, то можна казати, що парламентарі займалися чистої води популізмом. Коли їм потрібно продавити закони, на яких можна піаритися, вони їх по три рази переголосовують та добиваются того, що їм потрібно. А якщо рішення стосується інтересів простих людей, то ними нехтують.
Повторюся, все, що зараз робиться в парламенті - це чистої води популістичні дії, спрамовані на самопіар депутатів. Потрібні закони вони, на жаль, реально не проводять.

У нас гинуть хлопці на сході! Це першочергове завдання, яке слід вирішити. І це є проблемою кадрових популістів в Україні - кого призначають міністром оборони, керівником Генерального штабу. В першу чергу я "битиму" у законодавчому полі на те, щоб хлопці повністю були забезпечені всім необхідним, щоб вони відчували, що мають надійний тил, і при цьому слід максимально боротися проти тих людей, які зраджують. Тобто акцент будемо робити на реформу Збройних сил вже і негайно. А це, зокрема, означатиме повну люстрацію у ЗСУ.
Крім того, я йду мажоритарщиком від Яворівського та Жовківського районів - там дуже багато порблем. Це два прикордонних райони, надзвичайно великі, де дуже фатальна ситуація в плані економічного розвитку районів. І так все склалося через діяльність місцевих чиновників - проти них я й буду боротися, проти їхнього свавілля (для цього є законні методи, щоб це зробити).

Є політичні сили, задекларовані ідеї яких мені подобаються. Але я не пішов по їхніх списках - я перестрахувався і пішов самовисуванцем. От коли ці політичні сили пройдуть до Верховної Ради і доведуть, що вони люблять Україну, я буду з ними співпрацювати. А якщо вони покажуть, що не люблять Україну, то й спільної праці не буде. Я просто не хочу зробити фальстарт: прийду до Ради і подивлюся - хто любить Україну, з тим спільно й будемо продовжувати боротьбу.

Я вже можу сказати точно, що буду суміщати. Для себе я вже будую стратегію своїх подальших дій на випадок, якщо пройду до Верховної Ради, і якщо не пройду. У будь-якому разі моя боротьба буде продовжуватися.

Такого дуже багато. Ми ж не просто старі політики, які вкотре хочуть пройти в парламент. Ми - люди, які ціною власного життя пішли захищати державу. А ті, хто зараз дотичний до влади, нас обливають брудом, намагають дискредитувати нас, розколоти, опустити нас на свій брудний пліткарський рівень.
Найбільш смішніше, що я чув за цю передвиборчу кампанію про себе - те, що у мене, мовляв, є позашлюбні діти. :)У мене взагалі дітей немає, але зараз вигадують, що вони є. Одна жінка мені зателефонувала і розповіла, що прочитала цю небилицю, та каже: "Наші політики настільки цинічні, що не розуміють, що діти - це щастя!".

Я ніколи в житті не забігаю наперед - я дивлюся по факту. Переможу так переможу, програю так програю і буду далі йти і працювати. Для мене потрапляння до Верховної ради не є якоюсь вершиною чи вагомим статусом. Це - зброя для боротьби зі внутрішніми ворогами (корупцією тощо) та зовнішніми ворогами.

Я думаю, що частково це так. Але старі політики думають, що вони когось використовують, що інші дурніші за них, що вони знову зможуть всіх ввести в оману... Але - так не буде. Тому що молоді обличчя йдуть у політику свідомо, вони мають ціль. У них немає ідеології партії - у них є ціль: Україна має стати багатою сильною незалежною державою. І вони попри все йтумуть до цієї мети.

Я знав, що політика - брудна річ. Але я не шкодую про рішення балотуватися, бо це - моя дорога. Прикро в цій історії те, що часто люди мають спільні цілі, але у передвиборчій боротьбі починають обливати один одного брудом. Дивно те, що старі обличчя, люди, які вже не один раз побували в Верховній Раді, знову балотуються, а люди знову за них чомусь готові голосувати. Я не можу зрозуміти причини.

У країні вже не було парламенту як такого, від нього лишалася половина. Крім того, вже зараз потрібно приймати життєво необхідні закони та змінювати ставлення до конфлікту на сході: якщо це АТО - дайте нам його закінчити, якщо це війна - слід оголошувати військовий стан, визначати, хто наш ворог, і думати, як його перемогти. Нинішня невизначеність з цього питання - тільки через те, що в Україні немає чіткої державницької позиції, і я маю надію, що новий парламент її оголосить.

Я особисто та хлопці нікого не збираємося кидати. Ми пішли з дому боротися тільки тому, що на тій землі є люди, яких ми дуже любимо, які люблять Україну. Ніхто нікого кидати не збирається, ніхто нікого нікому віддавати не збирається. Моя остаточна обіцянка як бійця АТО і як кандидата в народні депутати - ніхто нікому Донбас не віддасть.
Моя порада - переїжджайте на західну та центральну Україну (в Харків, Дніпропетровськ), тому що зима буде дуже важкою, вона буде холодною А інфраструктура на Донбасі знищена. Ми розуміємо, що це ваші домівки, що їх важко лишити, але життя є набагато ціннішим. Ми з радістю і любов'ю приймемо - і тих, хто свідомий і любить Україну, і тих, хто лише недавно змінив свою думку. Якщо ж хтось вважає, що зможе користуватися добротою української нації, то він помиляється, бо з певними біженцями ми вже розібралися.

У світі нічого не відбувається за один день чи тиждень. Тому що це тривалий процес, а ми ламаємо систему, яку 23 роки будували на старій системі з Радянського Союзу. Відповідні процеси вже запущені, зокрема, й у питанні боротьби з корупцією. Ленін впав не у Львові, а Харкові, і Шуфричу по морді дали не в Івано-Франківську, а в Одесі. На сході почалася справжня революція, коли люди відстоюють свою гідність. Те, що чиновників зараз кидають у смітники – ще одна ознака боротьби і народної люстрації. Процес запущено! Енергію Майдану ніхто не зможе закрити в якійсь банці – вона вилетіла, і її вже не позбирати. Це тільки питання часу.
Ніхто не міг і подумати, що народним депутатом може стати син простого водія і простої жінки, яка все своє життя пропрацювала в магазині. Але це – правда, це я кажу про себе.

В Україні потрібно створити комісію, яка б розглядала всі серіали та фільми на предмет пропагандистської інформації. Бо не можна всіх судити однаково, "під одну гребінку", і казати, що всі росіяни пусті. Там є і хороші люди, які дійсно підтримують Україну, є і талановиті люди (актори, музиканти тощо). Таких людей треба до нас впускати, аби ми могли збагачуватися культурно й від них. Але має бути жорстка політика щодо того, що працює в рамках пропагандистської машини. Це має бути дуже патріотична комісія, створена тільки з українських експертів з різних сфер, які повинні вивчати кожен продукт, що надходить з РФ та й з усього світу, перевіряти, чи він не містить якихось підтекстів, і думати, як буде суспільство реагувати на ту чи іншу інформацію.

Є плани, але не будемо поки що про них говорити. Ми про це говорили, але побачимо, як буде далі.

У мене негативне ставлення до того, що хлопці не зможуть проголосувати. Щодо настроїв... Хочу сказати, що майже кожен солдат, який перебуває на сході України і відстоює нашу незалежність, кожною клітиною свого тіла ненавидить владу, яка є в Києві. Ми маємо великі жертви і втрати не стільки через ворога, скільки через халатне ставлення до державного управління.

Не знаю, але, на моє переконання, всі партії по-різному використовують комбатів. Чому не захотіли підтримати єдиними кандидатами? Думаю, у нас є велике бажання повернутися до старої системи і не пускати молодих людей у політику.

Саме так. Тут неоднозначна ситуація. З одного боку, якби в Україні не піднімали теми конфлікту на сході країни, то у нас було б багато жертв, бо ніхто б не реагував на події, як це було в Іловайську (тоді всім було плювати на те, що відбувається – увагу привернули саме журналісти та оглядачі). З іншого боку, не можна допускати розголосу всієї інформації, не можна називати ні позиції, ні кількість боєприпасів тощо, бо це нашкодить нашим бійцям. Якби в Іловайську ми передавали по "Вконтактах" і "Фейсбуках" інформацію про те, що у нас закінчуються БК, ворог би цим скористався. Тобто має бути просто месидж – сталася така трагедія, зверніть увагу. Але якби у нас були грамотні командири, а не люди з відбіленими зубами, то була б правильна політика, тоді б ніхто не апелював до громадськості і не кричав би "Допоможіть!". Тоді б саме керівництво ЗСУ вирішувало ті чи інші проблеми.

В моєму житті та матеріальному становищі нічого не змінилося після того. Мої батьки мають невеличкий сімейний бізнес у Львові, ми чітко декларуємо свої доходи за останній рік. Я можу все це пред'явити. Тому нічого у мене не змінилося, в тому числі у фінансовому плані.
Зрозумійте, після Майдану я пішов боротися на схід не для того, щоб піаритися, а для того, щоб захищати свою державу. Якби я хотів піаритися, то я б ні з'являвся ані в Іловайську, ані в Амвросіївці, ані в Пісках, ані у Старомихалівці тощо. Тому що там реально була велика загроза втратити найцінніше, що в тебе є - життя. Тому не трактуйте мене, як трактуєте інших, тому що буває по-інакшому. Якби я хотів продатися, я б це зробив і став членом тієї чи іншої політичної сили, і вже заочно був би депутатом, і мені б не довелося їздити по районах і когось переконувати і розказувати, як слід жити в Україні. Я обрав найважчий метод: я - без підтримки жодної з партій самовисуванець по двох важких великих округах, де люди зневірені. Якщо на деяких округах по Україні я мав 70% підтримки, то на своєму рідному округу, де я жив, живу і буду жити, я маю всього-навсього 38%.

Я би на кордоні з Росією поставив Велику китайську стіну і прорубав одне-єдине вікно, навіть не двері. І коли російська свідомість зміниться, ми привідкриємо це вікно на кордоні, щоб вони тільки дивилися до нас. Я нещодавно говорив з представниками ЄС, ОБСЄ, і вони хвалилися, що вони кілька років борються з Росією. Я сказав, що ми з Росією воюємо вже більше трьохсот років, і ця імперська країна все життя нас хоче поставити на коліна. Тому потрібно вже відриватися від того і ставати дійсно сильними та багатими.

Я думаю, що його наступним кроком буде наслідування його попередника – відбілити собі зуби. :) Думаю, що більше нічого ця людина не зробить.
Ну, не вірю я... Коли стане міністром хтось із добровольців, чиїх імен ніхто навіть не знає зараз, прості бойові командири, хороші командири, тоді дійсно щось може змінитися. Таким можна давати найпотужніші важелі впливу в державі. А зараз просто поставили якогось представника президента, який буде черговим "цапом відбувайлом".