Андрій Білецький

Мені здається, що політика може зіпсувати будь-кого. То, что партии цинично используют комбатов, героев войны, пленных для отбеления своего собственного подпорченного имиджа - это факт. Тут можно только сожалеть по этому поводу.

Ми здаємо їх у військову контррозвідку, інколи вимінюємо їх на полонених з інших батальйонів.

Важке питання. На 3%.

Факт, що кожен повинен займатися своїм ділом. Якби я бачив, що наші тили міцні, і що життя наших хлопців і успіх у боротьбі залежать тільки від фронту, я б ніколи не йшов у політику.

У нас є поранені хлопці, яких ми лишаємо в полку інструкторами, на штабних посадах. Є волонтери, люди з обмеженими можливостями, які активно допомагають полку. Якщо людина хоче, вона може знайти себе у боротбі за країну.

У нас у всіх не було жодного досвіду в політиці. Всіх нас вибори застали зненацька, всі ми були на фронті. Для мене це величезна поразка, що нам не вдалося піти єдиним фронтом. Тепер завдання інше - пройти і створити цей єдиний фронт постфактум у ВР.

Набір проводиться за адресою: м. Київ, пров. Тараса Шевченка, 5. Система набору наступна. З завтрашнього дня почнеться новий збір анкет. Після заповнення анкети протягом двох тижнів людина отримує або вибачення, або запрошення до проходження курсу молодого бійця. Якщо людина проходить КМБ, не відсіюється, вона потрапляє в зону в зону АТО, де близько місяця проходить військову підхотовку, не беручи участь у бойових діях. Після того боєць з учбового підрозділу переходить до лінійних бойових підрозділів полку.

Тут треба дивитися на короткострокову і довгострокову перспективи. Якщо дивитися на короткострокову перспективу, то зараз розділення є фактичним і просто закріплено на папері, існують окуповані території. Пермир"я було потрібне, аби привести до ладу армію. В такому вигляді як тактична уловка я приймаю це тимчасове розділення. Але воно не може бути прийнятним в стратегічному плані. В стратегічному плані боротьба має бути доведена до логічного кінця, визволення всіх окупованих територій і виходу на державний кордон України. Якщо ж розділення спробують зробити постійним, це, безумовно, буде зрадою.

Я вірю в те, що вільна людина має право володіти вогнепальною зброєю. Вірю, що наша нація склала іспит на дорослість, бо зараз ми маємо на руках мільйони стволів, і вони не стріляють, і ми не перетворюємось на конгломерат махновських республік чи Чечню.

Я хлопцям обіцяв, що я їх не зраджу. І обіцяю людям, що не зраджу те, за що ми всі боролися. Даю слово.

Це не зовсім так. Приїхала частина хлопців поранених і частина, які довго не були на ротації. Я дав їм 3-5 діб. аби вони відпочили. Всі вони дуже хотіли взяти участь у марші, але зараз більше 400 бійців знаходиться в районі Маріуполя. Так що все в порядку, а я обіцяю повернутися одразу після виборів.

Знаю цю проблему. На превеликий жаль, у мене немає відповіді. Дуже прикро дивитися, що багато хлопців, які служать у ЗСУ та НГ і хочуть воювати, лишаються в тилу. А на фронт через нашу бюрократію інколи потрапляють люди не вмотивовані, безідейні, без жодного бажання боротися за свою країну. Сподіваюся, може, з приходом Полторака це питання зрушить з місця.

Наступ на Донецьк, Новоазовськ, Луганськ зараз буде прямим порушенням умов перемир"я. Росія перша взвиє і побіжить в ООН з доказами підступності "укропів". Що стосується Донецька, можу пояснити. Фактично центр мітса не обстрілюється ніколи. Обстрілюється перемістя і квартали, які знаходяться у близькості від позицій українських військ або донецького аеропорту. Людині військвій це пояснити неважко, в т.ч. неточністю системи реактивного вогну. Це не точна зброя площадної дії. Тому коли терористи обстрілюють аеропорт, часто потрапляють у прилеглі райони.

Я б це не коментував.

1. Не професійний військовий. Коли ми звільняли якесь місто, нам давали якусь порцію внеочердних званий. Коли професійні військові соромилися звільняти міста, а ми звільняли, я потроху ріс, отримуючи звання. 2. Ні, не краще, тому що я не використовую покові кошти на це. наша агітація вкрай убога у порівнянні з агітацією опонентів. Ми не фарбуємо лавок. у нас нема коштів на вкручування лампочок у під"їздах. Всі мої агітатори працюють безкоштовно, це або хлопці і дівчата волонтери, які допомагають. або хлопці, які знаходяться на ротації чи на реабілітації після поранення. Єдині витати - це невелика кількість білбоардів і друкована продукція. 3. У мене нема політичної сили, тому важко сказати, про що йдеться. 

У нашої країни досить військової потуги і солдатської доблесті для того, щоб не втратити власні землі. Питання тільки в тому, чи досить у нас політичної волі. Якраз це і є відповідь на питання, чому військові зараз повинні йти в політику.

На дану хвилину - з жодною.

В принципі, страшно було в кожному бою, у засідках і т.д. У мене особисто найбільш страшний бій був у Іловайську, тому що и як у командира було розуміння, що жертви будуть марними. Жертва - невідворотна плата на війні, але коли це марне - це страшно.

100% не дають. Взагалі війна в реалі, а не інтернеті - це в першу чергу емоційні і моральні переживання, яких не можна відчути через ТБ.

Місцеве населення налаштоване по-різному. Це залежить і від зрізів серед населення, так і від території. Маріуполь і околиці його зараз проукрахїнські. території, ближчі до Донецька, населені греко-татарами, вони досить агресивно-негативно налатовані до українського війстька та України взагалі. В Старобешево мене вражав героїзм лікарів і пересічних людей, які допомагали армії, працювали 24 години на добу. Дуже різна картина на Донеччині.
Величезна. Їхні уми завойовували інші 70 років, а потім 23 роки нічого Україна не робила, а Росія завойовувала їхні уми. Тому потрбін робота і в Одесі, і в Харкові, і в Миколаєві, і в Києві.

Думаю, что болезненные амбиции Путина - в контексте большого проекта. Это болезнь и в голове Путина, и болезнь в голове всего русского общества.

По-хорошему добровольческие батальоны могут стать костяком новой Нацгвардии, либо костяком новой украинской армии. Это будет огромный моральный и профессиональный потенциал в военном деле страны.
Выгодно ли власти? Если власть будет выразительно проукраинской, и соответственно мпопулярной, выгодно. если она будет откровенно коррумпированной, слабой и пораженческой, то понятно, что не выгодно. В таком случае она будет пытаться открыто или втихую бороться с батальонами.

Насправді у нас дуже аматорський штаб, який наполовину складається з хлопців з батальону, для яких це перша політична кампанія. Соціологія буде цього тижня. Відчуття, що українці не ведуться на гречку, і що вони в Києві - абсолютно свідомі люди, які розуміють свій обов"язок, в тому числі перед країною. Дуже оптимістичні відчуття.

Це, зроміло, будь-кому, що це ненормально. Причини трагедії Іловайського "котла" - порочний задум подібної операції. Кола вона була задумана, в ній вже закладалася поразка і потрапляння українських військ у "котел". Нас загнали тонкою голкою між двома потужними угрупованнями сепаратистів. Фундамент цієї голки - був надзвичайно вузьким, як "горлишко" пляшки. Було тільки питання часу, коли це "горло" буде перерізано і наші війська потраплять у "котел". Крім того, не було жодного механізованого резерву, щоб деблокувати "котел". Тобто причини поразки - в самому задумі.
Якщо говорити про те, хто винний. Я би наголошував на трьох особах: особі, яка безпосередньо планувала операцію, людина, яка командувала ходом операції і не надала вчасний наказ про прорив, і людина, яка відповідальна за розвідку в даному секторі, який прогавивс створення російського ударного угруповання. Це не можна не побачити. Це три людини.

Тому що перемога в Києві знаковіша, ніж перемога бідь-де. Київ - серце країни. По Оболоні - тому що найбільша кількість хлопців у батальйоні з дарниці та Оболоні. Про нас ніхто не знає? Я так не думаю. Люди, обираючи народного депутата, навіть по мажоритарці, обирають, не двірника, який буде мести вулиці та фарбувати лавки, як у нас думають. Обирають людину, яка буде створювати закони і слідкувати за їх виконанням, що повинно призвести до кращого життя.

Я не можу говорити про поразку української сторони у війні на Донбасі. але є декілька ключових чинників. Це - надзвичайно низька якість управління, низька якість технічного оснащення на дану хвилину в армії, а в першу чергу - елементарні цифри (у тих мстах, де була поразка справді типу Іловайська, ми мали справу з домінуючою силою). Але всі ці чинники вони усуваються. головне - бажання їх побачити і усунути.

Думаю, що є норми міжнародного права. Після того, що ти бачиш на Донбасі, скільки реально горя, крові і руйнувань принесла Росія, ти розумієш, що місце Путіна - в Гаазькому трибуналі в першу чергу.
Вірю. Абсолютно на 100%, бо без цього перемога не буде повною.

Один хлопець з Азову за весь час потрапив у полон. Троє на дану хвилину лишаються зниклими безвісти. нашого полоненого перевезли в Лефортово, в Росію. Ні про умови, ні про перспективи з нами не хочуть вести переговори. Я пропонував поміняти його на чотири, потім сім, потім десять днрівців, в т.ч. офіцерів і розвідників зі сходи, пропонували великі суми, щоб викупити його. Але через те, що він боєц Азову, до нього "особливе" ставлення, і вони відмовилися. Тому він зараз у Лефортово.

Для російської влади кримські татари є зараз чинником нестабільності на півострові, є проукраїнським чинником. тому основне завдання - "чеченізація" цієї ситуації: активних загнати в підпілля, інших привести до покори.

Від передвиборчої кампанії постійно накриває втома. На війни дуже швидко втягуєшся і сприймаєш її як нормальний ритм життя. Ломка пері три-п"ять діб, коли потрапляєш до Києва, тоді дуже важко.
Як відновлююся? Не п"ю зовсім, намагаюся займатися спортом, та сім"я. Часу мало, але намагаюся знаходити.

Гадаю, зараз в жодному разі про перемир"я серйозно говорити не можна - можна говорити про зниження інтенсивності конфлікту.
Всі перемовини з тією стороною не мають сенсу - з ними можна говорити тільки мовою сили. Тільки силою, тільки постійним воєнним тиском на них можна чогось добиватися.

Думаю, что путин однозначно преследует цель создания недоСССР-2. Каким бы был новый лидер? Мы бы снова увидели что-то костное, совково-имперское, потмоу что путин сейчас является не феноменом, а порождением глубинных российмких психотипов, которые сейчас снова поднялись наверх.

Я сподіваюся, по-перше, що у Полторака буде пришвидшення модернізації українського озброєння, новації у структурі управлдіння, зв"язку і військової підготовки. Я чомусь думаю. що Полторак із цим впорається. Як мінімум, у Нацгвардії він багато для цього зробив.

1) Першочерговими завданнями є законопроекти по посиленню боєздатності армії та обороноздатності країні в цілому, а також антикорупційні питання. Тому що обороноздатність страждає саме через корупцію. Це мої завдання, виконанням яких я зобов"язаний перед фронтом. 2) Більшість наших депутатів на даний момент однозначно не є фааховими законотворцями. Комбати вже проявили себе як ефективні організатори, менеджери, створивши з нуля великі добровольчі з"єднання. Причому не будучи фаховими військовими. Думаю, що ефективний організатор може стати і ефективним депутатом і законотворцем.

Я таких підстав зі свого боку не бачу.

Про "бунт нацгвардійців" я думаю, що це звичайний військоивй заколот, дизертирство, і зрада присязі вгодованих пацюків із тилових частин. Думаю, ними максимально жорстко займатися військова прокуратура і суди, бо інакше ми не можемо вимагати від солдат на фронті виконувати свій обов"язок, якщо поблажливо будемо ставитися до цих покидьків.

Думаю, що вся Україна повинна зараз розуміти, що цілі Путіна в жодному разі не стосються Криму, ДЖонецька, Луганська чи Харкова з Одесою. думаю, його цілі - повне підпорядкування України в тих чи інших формах Росії. Це стосується і Києва, і Закарпатті, і Львову. Геополітика показує, що Росія існувати як повноцінна континентальна імперія без України не може. Тому Путін буде добиватися цього всіма методами до кінця.

Наскільки я знаю від друзів, що б"ються в аеропотру, зараз про жодну злітну смугну чи інфраструктуру говорит и не доводиться, бо абсолютно все зруйноване. Зараз цей об"єкт має не стільки економічне чи транспортне, як знаково полдітичне значення.

Наскільки я розумію. маються на увазі ПТУРи. ПТУРи в АТо є. На жаль, це не нові українські зразки, а все-таки застарілі радянські зразки 70-80-х років. Можу сказати точно, якби сучасні системи типу Стугна постачалися у війська, то справи йшли б значно веселіше.

Як на мене, це величезна проблема відсутності відчуття внутрішньої мобілізації української держави. Ані в інформаційному просторі, ані на заводах МІноборони і промислових підприємствах, що обслуговють в армію не проведемо мобілізація. Ми воюємо з величезною державою, намгаючись утримати наше суспільство й економіку на рівні мирного часу. Стовідсотков, що вчасне забезпечення армії технікою і т.д. вплинуло б на хід АТо в кращий бік, бо під Мар"їнкою, Донецьком та Іловайськом ми мали величезну нестачу артилерійських систем та бронетехніки, хоча всі системи в Україні є, вони просто не були вчасно відновлені і модернізовані та поставлені на фронт.

Я не знаю, звідки взяті слова, тому важко щось на це відповісти. Особливо щодо останнього. Що стосується ставлення до євреїв, татар тощо. Уже в останній репліці "нащадками тих хто мешкав в Україні за століття то того як з'явилося само слово Україна" є плювок в бік всіх українців. Я не розумію, хто мешкав в Україні до того, як в 11 столітті з"явилося слово "україна" і почало використовуватися щодо "руських князівств". Кожна людина зараз сама визначає своє ставлення і свою приналежність до тієї чи іншої спільноти. Величезна кількість неукраїнців зараз воюють на сході і є щирими патріотами, допомагають волоньерством Україні та українській справі. Це люди, безумовно. є частиною української спільноти і мають на це більше права, ніж деякі формальні українці, які зараз зрадили країну і перебувають по ту сторону лінії фронту.

В принципі, позитивно. З того боку, з якого я знаю його, це людина професійна, вікрита до новаторства і нових технологій.

Такі командири не заслуговують нічого, крім військовго трибуналу. Такі випадки справді були. Ми повинні розуміти, щро "п"ята колона" існувала і в МВС, і в СБУ, і в ЗСУ. Ці люди не тільки здавали зброю, але й самі переходили на бік противника.
Що було б, якби це не ррапилося7 Не думаю, що ця зрада суттжєво вплинула на розвиток подій, бо бойовики все одно отримали б все необхідне спорядження і озброєння від Росії.

Я не дуже розумію термін "братній народ". Народ - це самодостатня одиниця. Але можу сказати, що у мене в батальойні і не тільки у мене служить чимало руських добровольців, етнічних росіян, з російським громадянством. Ці хлопці вірять, що вони воюють не тільки за Україну, але за справжню справедливу в першу чергу європейську Росію, справедливішу до етнічних "русских". Ці хлпці, як і ми, воюють з імперською химерою Москви і не хочуть імперської долі для свого народу. У таких людях я бачу майбутнє Росії, якщо воно буде, і в таких людях я бачу братів.
Це найглибинніші архитипи вилазять в Росії, архитипи Росії Івана Грозного, Петра І, Росії 17-го року. Тобто багато в чому частина рос. етносу повернулася до своїх найтемніших сторінок. 

Дякую.

Нет. Майже щодня зустрічався з батьками, родичі загиблих хлопців підтримувати нас на зустрічах з виборцями. за весь час, про це можу говорити з гордістю, я втратив 15 вбитими, 3 зниклими безвісти, 1 полоненим і більше сотні поранених хлопців. Це - найменші втрати серед усіх батальйонів. Можу сказати, і це знає кожен із моїх хлопців, що я зробив усе, щоб наші втрати були мінімальними. А для того, щоб їм спокійно дивитися в очі, я ходив у всі бої батальойну без виключення, на відміну від дуже багатьох командирів на цій війні.

Все дуже просто. На ту хвилину не існувало безпосереднього чинника рос. армії на території Донбасу,я ка повністю змінила всю розстановку сил. Якби цей чинник не включився в ситуацію, то до нового року ми б однозначно закрили питання ДНР і ЛНР. Враховуючи це, безумовно, строки будуть зовсім іншими. Але все одно вірю, що остаточна перемога буде за нами.