Леонід Поляков

Чітке системне бачення у мене є. Необхідний для його реалізації кадровий потенціал в Україні також є.

1. На мою думку, проблема визначення меж території з особливим статусом до кінця не вирішена. Саме ця невирішеність процедури визначає ті особлиовсті, про які Ви говорите.
2. Очевидно, для цього потрібно провести певні процедури. Це питання слід ставити президенту та ВР, можливо, віце-прем’єр-міністру Гройсману з питань місцевого самоврядування.

Хотелось бы надеться, что конечные цели России и конечные цели Путина не совпадают. Кремлевское руководство подпитывает конфликт на Донбассе по следующим причинам: сохранение постсоветского синдрома враждебности к Западу; великорусский шовинизм, сохраняющийся в Москве с имперских времен; массированная сверхгеббельсовская антиукраинская и антизападная пропаганда, спекулирующая на некоторых особенностях и сантиментах восприятия россиянами мира и Украины.

Це сталося так, тому що попередні уряди України були занадто проросійськи і часто занадто корумповані, а народ занадто наївний і сентиментальний по відношенню до Росії. Хотілося б сподіватися, що наші майбутні уряди будуть більш ефективними і чесними, а громадяни – менш сентиментальними і наївними. Тоді ніяких «третіх сторін» між Україною і ЄС більше не буде.

Лише частково. В такому контексті йдеться лише про Росію, яка після розпаду Радянського Союзу продовжує боротися з Америкою, в даному разі – у формі збройної агресії проти України. Переговори між ними постійно ведуться, але, загалом, не за рахунок інтересів України.

Самый просто источник – это сайт Министерства обороны и Генштаба. www.min.gov.ua Сколько в боевом состоянии? Зависит от типа вооружения, поскольку одно дело автомат или пулемет (их больше 90% в боевом состоянии), а другое – корабль (хорошо, если половина). Есть еще вертолеты, зенитно-рактеные комплексы и т.д.. Каждый тип имеет свои характеристики, стоимость ремонта и запчастей, количество людей, которые их обслуживают. Поэтому простого ответа здесь быть не может. Нужно конкретно говорить – какой тип.
Потери во время войны неизбежны. Другое дело – какие это потери: боевые или не боевые, оправданные или нет. Если Вы имеете в виду неоправданные потери, то прокуратура уже возбудила несколько дел, например, по трагедии со сбитым ИЛ-76 (работает временная следственная комиссия парламента, определенные лица отстранены, другие будут осуждены). Людей преступниками не называют, пока это не установит суд. Хотя ответственные уже есть. 

Потому что их избрали недальновидные избиратели. Это субъективное мнение. По моим данным, агрессия против Украины планировалась, независимо от языка. Если бы искусственно не была подогрета ситуация вокруг русского как второго государственного, то оставались мифы о бандеровцах и хунте… Еще в 1993 году российская Дума приняла постановление "О статусе русского города Севастополя", и ООН это осудила.
Говорить можно обо всем, но дистанция от "говорить" до "делать" бывает очень большая.

Это можно было расценивать по-разному. 1. Сепаратизм, подогреваемый пророссийской агентурой. 2. Социальная и гражданская ограниченность населения, которое плохо понимает свои интересы, которые, по моему мнению, больше связаны с единой Украиной, а не сепаратизмом, подогреваемым Россией и местными криминальными элементами. 3. Многие из этих активистов – жителей Донецкой области – уже получали за свою активность деньги, алкоголь и наркотики от российской агентуры.

Трудно отвечать в сослагательном наклонении. Если бы мы не избрали Януковича. Если бы Кучма не предложил его парламенту как премьера. Если бы Ющенко не возродил Януковича в 2005-2006 годах, и он снова не стал премьером. Если бы предыдущие власти Украины всерьез занимались государственной политикой на территории Крыма и на Донбассе, а не имитировали ее, отдавая на откуп местным криминально-олигархическим хозяевам. Тогда – вопрос не стоял бы ни о захвате крымского парламента, ни о самолетах России, которые прибыли на аэродром Джанкой и Кировский.
Безусловно, комплектование воинских частей крымчанами в Крыму уже признано ошибкой.

План действий называется Стратегическим планом применения Вооруженных Сил. Он разрабатывается Генштабом, подписывается начальником Генштаба и утверждается Президентом как Верховным Главнокомандующим. Не нужно объяснять, какие были планы при министре Саламатине и Лебедеве и верховном – Януковиче по отношению к вопросу о вторжении российских войск.

В первую очередь, это агрессия России против Украины, в которой участвуют и украинцы, по-разному видящие свое будущее, и наемники из России, и регулярные войска РФ. Для России это еще и продолжение "холодной войны" Советского Союза с Западом, из которой Россия до сих пор никак не может выйти из-за посттравматического синдрома развала СССР и Российской империи.

Загалом, уникнути можна було б, якби... Якби була дещо інша ситуація. Тому вибір був не лише за нами, а й за іншими сторонами конфлікту: за Росією і нашими західними партнерами, які здійснюють тиск на Росію. Загалом, інтереси всіх трьох сторін співпали. В Росії почалися протести після сотень загиблих військовослужбовців, які почали прибувати з України. Україна теж зазнала більше втрат, ніж очікувала. На Заході постійно докладають зусиль, щоб припинити збройне протистояння від початку.
Єдина сторона, яка не зацікавлена в перемир’ї – сепаратисти. Простистояти українській армії без підтримки Росії вони неспроможні, так би вони це протистояння, безумовно, програли.
Ми не маємо іншої альтернативи, окрім зміцнення обороноздатності, подолання корупції, проведення ефективних економічних реформ, зміцнення стосунків із міжнародними партнерами.

Та часть, 2/3 территории Донбасса, которые находится под контролем украинский властей, вернется к мирной жизни, хотя спокойствия там еще долго не будет. Вероятность того, что сепаратисты будут просачиваться в другие регионы, довольно высока, поскольку до тех пор, пока у власти в России будет нынешний режим, обуреваемый украинофобией, американофобией, грузинофобией и другими фобиями, в разных формах война будет продолжаться.

У мене таких острахів немає, тому що рішучі та ідейні люди, слава Богу, зазвичай, ще й розумні. Вони мають можливості реалізувати себе в політичному процесі, що ми й бачимо зараз. Ті, хто не хоче в політику, в рамках Міністерства оборони або товариства сприяння обороні Україні можуть реалізувати себе шляхом перетворення добровольчих батальйонів у повноцінні військові частини і підрозділи, як це сталося з батальйоном "Азов", який перетворився на боєздатний полк. Інше питання – для цього треба йти на контрактну службу у ЗСУ. Не всі цього хочуть. Для цього є підрозділи резервістів, які нам потрібні. Або ж вони можуть проводити військово-патріотичну роботу з молоддю. Тобто шляхів для реалізації їхнього досвіду і рішучості у нас багато.

Такий ризик, дійсно, існує. Поки що з прийнятого закону не зрозуміло, хто буде входити до цих загонів, яка процедура їх комплектування та підпорядкування. На неконтрольованій території, дійсно, ці загони можуть скластися із терористів, але це покаже час.

Если Кремль им даст соответствующую команду, то пойдут, а если нет, то нет.

Потенциально этот закон дает шанс на мирное урегулирование, снижение количества человеческих потерь и разрушения инфраструктуры. Но будет ли этот потенциал реализован – будет зависеть, прежде всего, от кремлевского руководства.

На мою думку, це – не жарт. Кулемет "Максим" – це хоч і не зовсім сучасна, але за певних умов і в умілих руках доволі серйозна зброя. Боєприпасів до цих кулеметів у нас достатньо, тому не бачу проблеми з їх використанням, якщо вони у нас лежали без діла на складах.
Щодо спільної мови з патріотами – це питання не до всієї країни, а лише до тих офіційних осіб, які бояться вести діалог з тими патріотами, які дотримуються жорстких або радикальних поглядів. На щастя, у владі є інші посадовці, які можуть вести діалог. Результатом є те, що добровольці отримують і зброю, і підтримку від країни, яка складається не лише з влади, але й із народу та волонтерів.

Что касается опыта швейцарских вооруженных сил, то некоторые элементы этого опыта действительно можно использовать в плане всеобщего обучения мужского населения военному делу, создания значительного подготовленного мобилизационного ресурса, поддержания мобилизационного резерва в состоянии боеготовности и соответствующего финансирования мероприятий по содержанию мобилизационного резерва и подготовке. Однако военные угрозы для Украины и Швейцарии рознятся, потому только швейцарского опыта нам недостаточно. Нам нужно учитывать свою специфику соседства с агрессором, свою географию, экономический потенциал и другие факторы, которые учитываются при планировании строительства ВС.

За три месяца можно мобилизовать не одну дивизию, а гораздо больше, если обратиться к опыту Финляндии, которая граничит с Россией. В свое время Советский Союз оккупировал часть Финляндии, сейчас около 80% мужского населения Финляндии составляет подготовленный мобилизационный резерв, который за две недели может быть развернут в 400-тысячную группировку, а это около 20 дивизий. Мы можем гораздо больше, если государство будет должным образом относиться к подготовке и обеспечению мобилизационного резерва. В этом направлении что-то делается, но медленно и объективно не хватает финансирования, особенно для мотивации добровольцев. Мы всегда экономим на зарплатах для военнослужащих – это нужно решительно менять.

Якщо НАТО погодиться, то можна.

Україна релаьно може стати членом НАТО, коли продемонструє належну відповідальність у зміцненні обороноздатності, демократії і розбудові ринкової економіки. Щоб теперішні члени НАТО бачили для себе користь від прийому України, щоб населення України було впевнене в своїй армії, керівництві і своїй готовності захищати спільні демократичні цінності, які поділяють всі країни - члени НАТО.
Щоб стати особливим партнером США, потрібно, щоб Америка довіряла Україні. Для цього і рівень життя, і рівень керівництва, забезпечення прав громадян у судах і багато інших питань повинні викликати довіру у США,

Окреслення території потребує певних погоджень із іншою стороною або достатніх сил для встановлення цієї окресленості самостійно. Поки ні того, ні іншого немає, ця територія не буде окреслена. Будемо сподіватися, що росіяни через три роки виберуть нову владу, а не виберуть Путіна. І з новою російською владою ми вирішимо, що нам робити на цій території, яка де-факто окупована російськими військами.

Вопрос довольно обширный. По моему мнению, правительство уделяет недостаточно внимания этому вопросу. Минэкономики обезглавлено и работает неэффективно. Единственный выход – совместными усилиями правительства, Генпрокуратуры, СБУ обосновать необходимость более жестких мер по использованию потенциала "Мотор-Сич" в интересах Украины.

Рішення про відновлення збройного потенціалу з’явилося тоді, коли було оголошено рішення в.о. президента України про переведення ЗСУ у бойову готовність "Повна". Інтенсивність відновлення збройного потенціалу зростала, але нижчими темпами, ніж того вимагала ситуація. За це відповідальне в першу чергу політичне керівництво (в т.ч. парламент), яке в одних питаннях не мало досвіду, в інших – переслідувало якісь політичні цілі. Тільки з часом стало зрозуміло, що потрібно консолідувати всі зусилля країни на відновлення збройного потенціалу.

Позитивно.

Протирічливо.

Сподіваюся, що Янукович не зможе уникнути українського суду, і не лише за розвал армії.

Я – не юрист. На мою думку, таке облаштування табору в зоні бойових дій є злочином через необачність і необережність.

Щодо Жириновського - хворих не коментую.
Щодо Чемпіонатуз футболу - це питання неактуальне. Зараз Шахтар проживає в Києві, а матчі грає у Львові.

На мою думку, висновки будуть зроблені і відповідно закріплені. Чи станеться це на належному рівні? Залежить не лише від уряду і президента, але від усього українського народу, оскільки згідно з Конституцією, оборона країни є справою всього народу.

В обмеженій кількості Україна її вже має. Безумовно, її нам не вистачає. Хоча свої розробки також є.

Облаштувати кордон із Росією потрібно комплексно і ефективно. Для цього потрібно робити інженерне обладння кордону, проводити розвідку, в тому числі агентурну, організувати постійне авіаційне та технічне спостереження за кордоном, вжити заходів у міжнародних інстанціях для визначення кордону по Азовському морю і посилити керівництво та особовий склад Державної прикордонної служби.