В'ячеслав Кредісов

Економісти не ворожать кавовій гущі. Але вплив військової операції на курс – надзвичайний. Якщо довго триватиме війна, гривня може теж падати. І навпаки, якщо протягом цього року все скінчиться, то, думаю, з гривнею все буде добре.

Не думаю, що можна казати, що всі, хто працювали в уряді – казнокради. За період моєї роботи з Гриценком літаки почали літати, вояки стріляти, ми суттєво збільшили фінансування армії, побудували рекордну кількість житла для військових тощо. Тож люстрації я не боюся. Я відкритий для суспільства.

Я обіймав посаду заступника міністра оборони у 2005-2006 роках, здебільшого займався питаннями економіки та фінансування Збройних Сил України. Тому про те, що відбувається зараз, можу говорити тільки в цілому.
Існує суттєва відмінність між фінансуванням армії в Росії та Україні. Так, якщо взяти фінансування ЗС в цілому, то у нас воно становить 1,6 мільярдів доларів на рік, а в Росії – 80 мільярдів доларів. У нас танків – 4112, а в Росії – 15500; літаків у нас – 400, в Росії – 3082. А типова зарплата українського полковника становить 400 доларів на місяць, а в Росії – 2500 доларів; зарплата рядового контрактника у нас 150 доларів, в Росії – 670 доларів; призовники у нас отримують 5 доларів на місяць, в Росії – 70 доларів. Перекіс очевидний.
Хоча на сьогоднішній день ми не одні – нас підтримує весь світ. А для порівняння: річний бюджет міноборони Росії становить 77 мільярдів доларів на рік, а США – 612 мільярдів доларів. Тобто не все так погано – разом із нами практично весь світ.

Сьогодні у нас йде «гібридна війна», яка включає в себе інформаційну та економічну війну (різні обмеження на ввезення продукції) та безпосередньо воєнні дії. А у війні ніхто наперед не розповідає про свої плани. Про все ми дізнаємося по факту. Те сааме – в інформаційній війні: ми дізнаємося про все, коли це вже відбулося.
Всі обмеження, про які йдеться у Вашому запитанні,  діють не миттєво. Так, санкції, за різними оцінками, починають діяти тільки через місяць, а якісь – через рік. Тож дії санкцій Росія відчує протягом року.

Відбувся жахливий факт анексії Криму. Це сталося через наявність у головах очільників Росії такої думки, що демократичні зміни в Україні можуть дуже швидко перекинутися на Росію. У моєму розумінні вони діяли на випередження: аналітики Кремля злякалися, що Революція Гідності в Україні може перекинутися на терени Росії. Саме тому вони прийняли рішення сховати керівництво України у себе, анексувати Крим, а потім відволікти увагу світової спільноти на щось інше – на турбулентність на теренах Донецької і Луганської областей. Для цього були направлені найманці з Росії, які створили зону неспокою на сході України. Скоріше за все, вони мали на меті показати, що Україна є ненадійним партнером, бо в ній постійно щось відбувається: то захоплення владних установ, то протистояння між різними групами населення. І головна ціль загарбника – відволікти увагу світу з факту анексії Криму на події на Донбасі.

Коли анексовано великий шмат території разом із 2,6 мільонами населення, жодного економічного плюсу для країни бути не може. Але, по-перше, рано чи пізно Крим знову стане українським, а, по-друге, сьогодні весь світ, мені здається, буде суттєво допомогати економіці України. Факт підписання економічної частини Угоди з ЄС є підтвердженням тому. Крім того, Революція Гідності перетворила словосполучення "національна ідея" на сенс життя і місію української нації. А це точно плюс для України.

Дуже висока. Стримати Росію можуть тільки два чинники: перший – об’єднання нації навколо наших очільників, перш за все Президента України – Верховного Головнокомандувача. Адже ніколи агресор не нападає на країну, яка є єдиною і має національний стрижень. Нападають на пасивних і слабких, які не мають своєї позиції.
Друге, що завадить повномасштабному конфлікту – однозначна і жорстка позиція світової спільноти (це ми бачимо з заяв керівництва США та ЄС, які говорять, що не може в ХХІ столітті одна країна нападати на іншу і не нести за це відповідальність; відповідальність доведеться нести, але коли і як – питання до світової спільноти).

Росія – це замкнута країна з практично нерозвинутим інститутом демократії, де громадяни практично не мають можоливості висловлювати власну точку зору та впливати на рішення керівництва. Тож ефект від санкцій, введених світом проти Росії, які впливають і на російських громадян, і на російську економіку, замовчується.
Крім того, в Росії тільки-но  хтось висловить свою точку зору, відмінну від офіційної, кремлівської, одразу стає ізгоєм, як, наприклад, Макаревич. Тобто в Росії небезпечно вголос казати про ті речі, які суперечать позиції Кремля.
Слід згадати історію розпаду Радянського Союзу, який зайняв кілька десятиліть. Якщо Росія не змінить свою позицію щодо конфлікту в Україні, така ж історія повториться і з нею, але в більш короткий термін.
В Росії величезна кількість небагатих людей і невеличка купка мільярдерів, які тримають країну в жорсткому кулаці. За різними оцінками, за цей рік сума збитків Росії може сягнути 100 мільярдів доларів. Але Росія – це велика економіка, яка тонутиме довго, як «Титанік»: перед тим, як корбель затонув, потрібно було, щоб затонула одна частина, друга, а потім і весь він. Тобто якийсь час економіка Росії протримається на плаву.

Це, безумовно, російський піар. На першому місці сьогодні інформаційна війна: Росії треба було показати, що добрий сусід вирішив допомогти знедоленим шахтарям. Але, як кажуть, бійтеся данайців, що приносять дари, та безкоштовний сир – тільки в мишоловці. Тобто Росія за допомогою піару намагається змінити ставлення до себе у світі. Думаю, що їй це не вдасться. Щоб досягти цієї мети, їй потрібно буде вивести своїх бойовиків з Донбасу, припинити фінансувати терористів та повернути Україні Крим. Тоді світова спільнота знову повернеться до позитивних відносин із Росією.

Це правильна заява. Війська мають бути готові до виконання своїх завдань за будь-якої погоди та пори року. Грошей не вистачає (бюджет нашого Міністерства оборони – невеликий), тому нещодавно було прийнято рішення про запровадження "військового податку". Нашій країні доводиться шукати різні механізми, аби знайти кошти. Українці мають бути готовими економити на всьому, і ми маємо підтримати уряд і президента щодо будь-яких їхніх ініціатив. Якщо ти не годуєш свою армію, то скоро годуватимеш чужу.

Роль однієї людини в історії не слід перебільшувати, але якщо ми говоримо про не дуже демократично розвинуту країну – як Росія, то там роль однієї людини, лідера, значно більша, ніж у більш розвинутих країнах. Як свого часу рішенням генсека КПРС Горбачова була зруйнована "залізна завіса", так і зараз рішення Путіна може вплинути і на ментальність росіян, і на подальший хід події. Тобто – так, сьогодні рішення залежать від однієї людини.

На жаль, це неможливо спрогнозувати. Але АТО може тривати ще не один місяць, суядчи з того, що пакет антикризових податкових законів був прийнятий на період до 31 грудня поточного року. Здебільшого тривалість залежить від трьох чинників: від дій нашої нації, яка має об’єднатися у протистонні агресору, від реакцій і дій світової спільноти, від рішень президента РФ Путіна.
Війна закінчиться, а от, на жаль, відновлення триватиме десятиріччями. Швидко це не відбудеться. Щороку з державного бюджету в Донецьк вкладали більше 20 мільярдів гривень, а в Луганську область – більше 12 мільярдів гривень. Скільки зруйнувала війна – зараз неможливо підрахувати. Бо те, що будувалося десятиліттями, зараз руйнується ударом однієї бомби. Тому на Донбасі економіка не скоро повернеться до нормального функціонування.
Не думаю, що сепаратисти діятимуть підпільно. Дончани і луганчани – громадяни України, тому не думаю, що вони так чинитимуть. Це нормальні працьовиті люди, які ніколи не займалися партизанськими рухами. Так можуть діяти тільки закинуті сюди російські найманці.

Сьогодні нація має об’єднатися навколо Президента, і якщо він вважає, що не треба вводити воєнний стан, то ми мусимо його підтримати. Те саме стосується і візового режиму. Чому зараз вважають, що Китай єдиний і міцний? Бо типовий китаєць навіть може не вміти рахувати, але знає п’ять правил: підкоряйся "жовтому правителю", підкоряйся батькові, дружина підкоряється чоловікові, молодший підкоряється старшому, а з іншими – ти рівний. За рахунок цього нація міцна. Тож ми маємо об’єднатися навколо нашого керівництва.

Вважаю, що так.

Країна працює, Міністерство оборони і Мінфін постійно взаємодіють щодо редагування бюджету МО. Крім того, почав діяти податковий пакет, спрямований на підтримку дій АТО. До того ж, армію підтримують люди в тій чи іншій формі.
Тож не варто турбуватися, що не вистачить грошей – головне, аби дух був незламний. 

Так, будь-яка війна закінчується перемовинами. Чим швидше це станеться, тим краще.

Ні. Росія зараз одна, без підтримки, тому навіть формально не говорить, що введе війська. А світова спільнота єдина у своїй позиції. Вірю, що все закінчиться позитивно для України вже цього року.

Якщо суто математично, то, думаю, йдеться не про десятки, а про сотні мільярдів гривень. Вірю, що люди зможуть повернутися додому, але доведеться багато в чому себе обмежувати.

Вихід – об’єднання нації. Якщо ми не сваритимемося між собою, то дуже швидко агресор від нас піде. Як позитивний приклад – Прибалтійські країни, де була спроба щось подібне зробити.

Український воєнно-промисловий комплекс спроможний виробляти танки, броньовані машини та комплекси ПВО. Подібна ситуація і в Росії. Конфлікт призведе до того, що виробництво військової продукції в Росії суттєво уповільниться. Величезна кількість української військової продукції постачалася в Росію (Росія закуповувала в України не менш ніж на 1 мільярд доларів на рік військової продукції), і без неї неможливо було б виробляти гвинтокрили, літаки тощо. Цей конфлікт призведе до втрат ВПК Росії. На жаль, це завдасть шкоди і нам, і нам доведеться шукати нові ринки збуту.

Ні, ми маємо на це право. Коли я працював заступником міністра оборони, спілкувався з представниками НАТО, основна задача, яка ставилася – привести технологічні вимоги і норми ВПК України до вимог НАТО. Те саме відбувалося при підписанні економічної частини Угоди з ЄС, і тепер наше законодавство треба привести до єдиної бази.

Дипломатія – це окрема наука, в якій свої правила, норми та канони. Просто так ніхто не казатиме речі, які ми говоримо на кухні. Дипломат говоритиме інакше. Механізм дипломатичної взаємодії – зовсім інакший. Тому зараз є сподівання, що дипломати таки досягнуть результатів, і терористи припинять насуватися на Донбас.

Фінасування МО та ЗСУ у нас на низькому рівні: за законом, ми можемо витрачати 3% ВПП на потреби оборони, але насправді ми ніколи стільки не витрачали. В Росії на оборону йде навіть більше, ніж 3% ВВП. Тому точно нам треба збільшувати фінансування ЗСУ.
Озброєння підрозділів Національної Гвардії та батальйонів тероборони – це окреме питання, оскільки ці структури з’явилися зовсім недавно, і раніше не передбачалося їхнє фінансування. Потрібне точне розуміння їх місця в контексті РНБО, кому вони підпорядковані, за якою формулою працюватимуть.

Як я вже говорив, вважаю, що сьогодні слід підтримати уряд та його ініціативи, бо йде війна. Коли вже настане мирний час, можна буде проводити круглі столи і дискутувати. Але, до речі, я і зараз співпрацюю з урядом. Проте економічна політика уряду може бути темою окремого чату.

Я не є фахівцем щодо ядерної зброї. Але думаю, що правильним рішенням була відмова України від ядерної зброї. Думаю, що правильною є і тенденція у світі: така зброя має рано чи пізно зникнути, бо інакше якийсь тиран може натиснути кнопку, і небесні сотні можуть перетворитися на небесні мільярди.