Віктор Чумак

Це реалізація "державної політики", якою уявляють її собі КДБістські офіцери. Політика обману, цинізму, відвертої шизофренії. Це ті інструменти, якими їх навчали – для дестабілізації ситуації в інших країнах. Саме це вони зараз і роблять, бо інакше вони просто не вміють.

1) К сожалению, можно сказать, что постоянная подпитка террористов живой силой и техникой со стороны России дает им возможность держаться достаточно долгое время.
2) Наличие предателей не приводит к затягиванию боевых действий, а вот к потерям иногда приводит. Не сказал бы, что их много, но даже один может принести непоправимый ущерб.

Протягом короткого терміну часу (до трьох місяців) – так. Але мобілізаційний ресурс Росії та України різняться в рази. Крім того, і в разі різниться кількість наявної зброї, техніки та боєприпасів. Тому гіпотетично Росія, можливо, і сильна воєнна держава, але війни виграються не тільки зброєю і людьми, а ще й силою духу, патріотизму, єдністю та вірою у свою правоту.

Вони на сьогодні насправді не такі масштабні, щоб завдати серйозного удару режиму Путіна. Але в будь-якому разі відчутні для режиму, тому що показують неможливість тотального зомбування населення.

Російські громадяни просто за півтора тижні не змогли це відчути на собі серйозно. Будь-яка країна може протриматися на стратегічних запасах певний час. Але потім наступають абсолютно інші часи, коли виникає дефіцит певних продуктів, що призводить до незадоволення населення. Ознаки такого дефіциту вже є: підвищення цін на цілу групу продуктів, особливо сири, рибу та морепродукти.

Реально. Существуют соответствующие нормы европейского законодательства о возврате похищенных активов. Существуют и четкие нормы законодательства европейских стран об определении конечных бенефициариев вкладчиков банков. Поэтому, в принципе, при нормальном выполнении судебных процедур, все вернуть реально. Так, к примеру, были возвращены деньги Казахстана за коррупционные преступления казахских граждан, которые хранили деньги в заграничных банках.

Тетяна пізно зрозуміла, що її посада не передбачає розслідування і викриття. Вона передбачає вироблення державної політики у сфері протидії корупції. Вона потребує присутності у кабінетах, роботи з паперами, роботи з великим обсягом нормативних документів. Вона очікувала, що це буде драйвове антикорупційне бюро, яке розкриватиме злочини, захоплюватиме корупціонерів тощо. Але спочатку треба створити нормативну базу.
Щодо законопроекту. «Родзинкою закону Чумака» є те, що він – не законопроект Чумака, а законопроект всього укграїнського суспільства, міжнародних фінансових та експертних кіл, який пройшов всі експертні оцінки Европейської комісії, Світового банку, МВФ. Головне – він створює реально політично незалежний антикорупційний орган. Більше того, він направлений виключно на розслідування антикорупційних справ можновладців, а не бізнесу, як пише про це Тетяна.

Донбасс в состав России толкали заигравшиеся региональные политические элиты в лице Ахметова, Колесникова, Ефремова, Медяника, Кравченко, Левченко, которые таким образом хотели сохранить свою мнимую независимость от Киева, свои черные схемы финансовых потоков, да и граждан Донбасса сохранить в «копанках».
Сложности есть и были всегда. Однако о сложностях не всегда нужно говорить открыто в СМИ, тем самым помогая врагу эти сложности еще больше развивать.

Я не принадлежу к исполнительной власти, поэтому точных цифр у меня нет. Если у Вас есть данные, что власти такие цифры умалчивают, можете их назвать.

Все просто: экономика России, завязанная на энергетических ресурсах, не может на них вечно держаться. Уровень жизни в России вне больших городов-мегаполисов постоянно снижается. Для поддержания доверия к своей персоне Путину необходим внешний враг, на которого можно свалить все свои проблемы. Теперь в снижении жизненного уровня россиян будут виноваты США, ЕС и Украина – так как ввели санкции. А «украинская хунта» – виновата в том, что «перебила кучу русских братьев».
Второе – создавая вооруженные очаги напряжения на востоке Украины, Путин перечеркивает наши возможности стать полноценным членом европейского сообщества и НАТО.
Третье – без Украины проект Путина "русский мир" является совершенно несостоятельным.

Думаю, условия должны быть простые и понятные. Реформы в Украине, которые позволят приблизить жизнь украинцев (если не по уровню жизни, то по ее характеру, процедурам, взаимоотношениям с властью) к стандартам восточноевропейских стран. Они должны стать настолько привлекательны для крымчан, чтобы они сами провели еще один референдум, но уже честный справедливый и реальный.

Да, такой риск есть. Не стоит о нем умалчивать. Тем более, он будет постоянно подпитываться Россией.

Пока мы не контролируем только отдельный отрезок границы – возле пропускного пункта Изварино. К сожалению, сказать точно – когда, достаточно сложно. Все будет зависеть от возможностей наших силовых структур противостоять не только террористам, но и регулярным формированиям российской армии на этом участке границы.

Не буду казати, що ризиків підпільної боротьби немає. Але після активної фази АТО найголовніше завдання на Донбасі – боротьба за уми наших співгромадян. Це боротьба за українськість, навіть не українізацію, а саме українськість в містах і містечках Донбасу. І цю боротьбу ми повинні виграти.

Можливо, я буду дещо цинічним у своїй відповіді, але скажу відверто: ми мали там настільки зруйновану інфраструктуру ще до воєнних дій, що зараз буде легше побудувати її заново, ніж відновлювати стару. Набагато легше і дешевше.
Будь-яка війна і криза – це виклик. Але це і можливості. Для нас це можливість побудувати абсолютно нову інфрастуркутру на Донбасі за світовими зразками і стандартами. Звісно, це коштуватиме великих грошей. Але у нас вже є запевнення наших партнерів з Європи у тому, що і вони долучаться до цього процесу, вклавши мільярди євро у відновлення інфраструктури Донбасу.

Можливо, активна фаза триватиме набагато менше, ніж до зими. Але без перекриття кордону і без того, щоб Росія припинила постачати зброю та живу силу для збройної боротьби на Донбасі, ресурси її тут, прямо скажемо, невичерпні, факти терористичної і збройної боротьби можуть тривати ще достатньо довго.
Чи потягне це Україна? Зобов’язана. Іншого вибору просто немає.

По цьому питанню відповів трохи вище.

Важко, з точки зору логіки, давати оцінку задумам людини, про яку навіть західні лідери говорять, що вона живе у своєму власному світі.

Дивіться відповідь вище.

Це – шанс. Будь-які зустрічі в такому форматі можуть бути шансом. Ніколи не можна відмовлятися від моджливості за допомогою дипломатичних засобів припинити війну.

Добре, що це розумієте Ви. Та було б ще краще, якби це розуміла та величезна купа людей, яка за неї голосувала. Найбільш ефективна люстрація будь-якої політичної сили – це її ігнорування на виборах з боку громадян України. Сподіваюся, що це станеться.

Не думаю, що у мене є відповіді на всі Ваші питання. Щодо людей – з ними слід працювати, і я про це говорив. А щодо завершення – будемо сподіватися, що президент і наші силовики знають, що вони роблять.

1) Стоит подумать.
2) Это уже делается.
3) Думаю, в сентябре мы его ратифицируем. Стараюсь отвечать на наболевшие вопросы и влиять на их решение.
4) Делаем выводы.

1) Военное положение на Донбассе не имеет смысла на территориях, которые не контролируются нашими силовиками. А на контролируемых территориях нужно проводить не комплекс мер военного времени, а комплекс мер по восстановлению мирного времени. Мобилизовать ресурсы можно и без ведения военного положения, у нас достаточно для этого организационно-правовых средств.
«Чтобы зараза не перекинулась на все территории» –  этого можно достичь и без введения военного положения. Это достигается эффективной работой органов государственного управления и правоохранительной системы. Тем более, наш закон о военном положении не отвечает тем вызовам, которые стоят перед страной.
2) Коалиции не было. Ни слабой, ни сильной. Было три оппозиционные партии, у которых вместе было 178 голосов, и попутчики из осколков ПР, мажоритарщиков и коммунистов, которые не заинтересованы в глубинных реформах в стране. Поэтому внеочередные выборы – это не политические интересы отдельных личностей, а еще один шанс для страны запустить процесс преобразований. Воспользуемся мы им или нет – зависит исключительно от нас и нашего выбора.
3) Для борьбы с коррупцией у нас есть все необходимые инструменты: есть нормальное антикоррупционное законодательство, есть институции, которые вроде бы как обязаны бороться с коррупцией. Но на самом деле, самые глубоко коррумпированные – МВД, СБУ, прокуратура и суды, они реально ее (эту борьбу) саботируют. Как ни странно это звучит, но за два года в Раде Комитет по борьбе с организованной преступностью и коррупцией, который я возглавляю, сумел добиться принятия с помощью гражданских активистов шести новых антикоррупционных законов, которые серьезно изменили саму философию антикоррупционой деятельности.
Есть еще один фактор, влияющий на это – наличие политической воли у всех участников политического процесса. А вот с этим тоже пока беда.
4) Возможно. Но тогда возможен и четвертый, и пятый, и шестой и т.д.

Уже все это осознали и все прекрасно это понимают.

Небажання жити в рамках процедур і стандартів європейської спільноти.

Щодо кількості народних депутатів є світові рекомендації, які передбачають наявність одного депутата на 100-120 тисяч виборців. Збільшення кількості виборців, які припадають на одного депутата, згідно цих рекомендацій, веде до неможливості депутатам враховувати думку певних груп населення, які він представляє, ефективно працювати з ними та бути реальним захисником їхніх інтересів. Це міжнародні рекомендації. На жаль, у нашій дійсності велика кількість депутатів і не бажає всім цим займатися. Але це вже інше питання – це питання ефективності громадського контролю над діяльністю депутатів. Тому ефективність парламенту залежить не від кількості депутатів, а від їхньої якості та спроможності до вирішення завдань державної ваги. Цю якість можемо дати тільки ми, громадяни України, на виборах, розрізняючи, де зерно, а де полова.

Кравчук підписав дуже правильну угоду. Будапештський меморандум – це не «фількіна грамота», а нормальний міжнародний документ. Питання – в іншому, що одна зі сторін-підписантів – Росія – цього документа ставиться до нього, як до «фількіної грамоти», порушуючи всі міжнародні правила, стандарти та процедупри щодо виконанання міжнародних угод та договорів. На жаль, підтверджується те, що говорив ще Бісмарк: угоди з Росією не варті паперу, на якому вони написані.