Андрій Новак

1. На сьогодні загальна сума внутрішнього і зовнішнього прямого та гарантованого державою боргу становить трохи більше 73 мільярдів доларів. Вважаю, що ключове питання, яке зараз Україна може і повинна ставити – списання більшої частини державного боргу країни. Але для об’єктивності з вище вказаної загальної суми треба відняти ту частину державного боргу чи державних гарантій, які стосуються конкретних інвестиційних інфраструктурних проектів. Бо ці гроші кредитори давали не державі Україна, а під конкретні проекти. Ставити питання про списання державного боргу, вважаю, треба лише в тій його частині, яка надавалася Україні, як державі, уряду, а це біля 65 мільярдів доларів. Тому загальний об’єм державного боргу, який треба виставляти на прохання, вимогу до списання, повинен бути саме близько 65 мільярдів. Якщо добиватися списання з цієї суми частки, як я вже наводив приклад, від 50% до 85%, то можна розраховувати на списання приблизно 33-55 мільярдів доларів. Саме списання частини державного боргу реально б врятувало фінансовий стан України і значно оздоровило б державні фінанси. Просто отримання нових кредитів не вирішить проблему, бо більша частина цих кредитів і піде на погашення існуючого державного боргу.
2. Успіх нового уряду залежить від реальних дій цього уряду, а не від гарних слів чи красивих популістських жестів. Тому треба дати час уряду, щоб проявити себе в діях.
3. Революція дійсно перемогла жахливу диктатуру. Але революція ще не забезпечила результат для народу. А це вже завдання і нової старої влади, і всього суспільства.

Це питання вже неактуальне, бо уряд сформований. Мені важлива не посада, а реальні повноваження, можливості для здійснення системних змін. Бо без системних змін принципово іншого результату досягнути просто неможливо.

Після девальвації розпочинається ланцюгова реакція інфляції: спершу на імпортні товари, потім на послуги, потім і на вітчизняні товари. Але оскільки в нас є дуже великий головний імпортний товар – енергоносії, а вони займають значну частку собівартості будь-якої продукції чи послуг, то загальне підвищення цін відбудеться по всій економічній системі.

Це напряму буде залежати від того, чи буде нарешті реакція НБУ, а також новопризначеного уряду.

Я планую. Але чи планує нова стара влада? Вони знають, що я системщик і буду вимагати системних змін, для яких у мене готовий пакет ініціатив і рішень. Але чи це потрібно насправді новій старій владі, побачимо по її діях.

Обов’язково треба змінювати державний бюджет на поточний рік, бо він був сформований, базуючись на нереальних статистично сфальсифікованих підсумках минулого 2013 року та на нереальному макропрогнозі на поточний рік. А змінювати треба багато чого, передусім, значно зменшити дефіцит, або й до бездефіцитності. Для цього також дуже потрібно списання більшої частини державного боргу, про що я вже згадував. Тому що одне з найбільших навантажень на витратну частину, саме обслуговування державного боргу. Крім того, потрібна зміна структури як дохідної, так і витратної частини бюджету. А для цього потрібно змінити ту законодавчу кодексну економічну базу, про яку я також згадував.

Хоч я людина патріотична, але зараз змушений радити українцям для збереження своїх заощаджень по можливості зберігати їх у "твердих" валютах. Лише прохання – не зациклюватися на доларі США, а використовувати і фунти, євро, швейцарські франки, канадські долари, австралійські долари, які всі є рівноцінними за своєю стабільністю і надійністю.

Втрат дуже багато: порожня державна казна, глибока девальвація гривні, зниження кредитного рейтингу України і українських компаній, підрив соціального становища майже всіх українців, деградуюча промисловість, гіперцентралізованість бюджетної системи, надзвичайно бідна структура ВВП, масовий відтік працездатного населення і вітчизняного капіталу.

Для нового уряду питання організації функціонування нашої енергетичної системи буде одним із ключових лакмусових папірців того, чи дійсно цей уряд буде відображати інтереси всієї країни, всього народу, чи інтереси вузького кола олігархів.

Чому НБУ не намагається утримати гривню, а це дуже потрібно, питання риторичне, і мені важко дати на нього відповідь, не маючи першоджерел внутрішньої інформації.

Безумовно, партнера ми не втратили, бо він є нашим сусідом, з яким у нас одна третина зовнішньоекономічної співпраці. Але характер відносин зараз повністю залежить від поведінки Кремля. На рівні українсько-російських бізнесових відносин ніяких проблем немає. Проблеми є лише на політичному рівні і лише з російської сторони.

Ідея "перезавантаження" була спеціально запущена і масово розтиражована самими політиками лише з однією метою – знову зберегти себе, "перезавантажити" в українській політиці. Ще жоден комп’ютер у світі від перезавантаження не змінив свої файли і програмне забезпечення, продуктивність і швидкість роботи, чи функціональні параметри. В політиці те саме. Тому я вважаю, що в українській політиці, враховуючи реальні результати 23 років незалежності, треба проводити не "перезавантаження", а зміну політикуму. Тільки тоді можемо розраховувати на інші політичні та економічні результати.

Враховуючи політичні наслідки і сьогоднішню політичну ситуацію, вважаю, Україні треба ставити питання про підписання не лише асоціації з ЄС, а й якнайшвидшого прийняття України у повноправні дійсні члени ЄС.

Наскільки ефективними будуть нові урядові посадовці, можна буде оцінити лише після їхніх перших озвучених планів і прийнятих рішень.

Рецепт складається з багатьох інгредієнтів, але головне – змінити базові параметри, складові і функціональність економічної системи країни. Для цього треба щонайменше змінити майже всю законодавчу базу, яка стосується економічного, господарського життя країни. Вважаю, що треба приймати новий об’єднаний податково-бюджетний кодекс під назвою "Фіскальний кодекс", треба приймати як такий "Монетарний кодекс" для рамкових умов діяльності НБУ, треба приймати новий об’єднаний "Соціальний кодекс" з об’єднанням у ньому принципів трудових відносин і параметрів соціальних стандартів. Крім того, треба приймати новий "Господарський кодекс" для інших принципів створення реструктуризації, процедур банкрутства, взаємодії з владою і між собою суб’єктів господарювання. Крім нової кодексної економічної закнодавчої бази, вважаю, треба для ще більшого закріплення і утвердження внести в Конституцію України економічний розділ з головними десятьма параметрами економічної системи, які мають бути обов’язкові до виконання владою будь-яких політичних кольорів.

Думаю, Росії він не дуже потрібен, бо псує її імідж у світі, але, очевидно, там є особисті стосунки з російським президентом, якісь взаємні домовленості. Дуже не хотілося б, щоб колишнього президента України використовували як елемент дестабілізації внутрішньоукраїнської ситуації.

Звичайно, це майно треба конфіскувати повністю. І не лише те, що є в Україні, але й за кордоном, включаючи фінансові активи. Це повинно бути уроком, чітким прикладом для політиків майбутніх поколінь.

Стан державного бюджету є надзвичайно критичним. Нові запропоновані Україні кредити можуть частково врятувати фінансове становище на сьогодні, але це лише напівзаходи. Вважаю, що головна дія, яку зараз має запропонувати Україна, це просити (вимагати) скасування більшої частини державного боргу країни. Зараз ми маємо унікальну можливість, шанс добитися скасування більшої частини державного боргу. Для цього у нас є дві причини: надкритична фінансова ситуація, з одного боку, і надтяжкі трагічні наслідки політичного протистояння, з іншого боку. Для всієї Європи і навіть світу Україна зараз тема №1. І цей момент можна і потрібно використати для кардинального і миттєвого оздоровлення фінансового стану країни. Тому, я вважаю, що зараз швидко і оперативно Національний банк України і Міністерство фінансів України повинні разом підготувати структуру і загальний об’єм зовнішнього і внутрішнього державного боргу, який можливо запропонувати до часткового списання. При цьому, вважаю, постановка цього питання для зовнішніх кредиторів України повинна ставитися у формі прохання, а для внутрішніх кредиторів державного бюджету, тобто наших олігархів – це питання має ставитися як вимога або доконаний факт рішення Кабінету міністрів з його затвердженням рішенням Верховної Ради. Після таких трагічних наслідків політики попередньої влади і її політико-фінансової групи не можна допустити, щоб державний бюджет України, тобто гроші всіх українців, платників податків, тобто українського народу, ще був щось винен нашим найкрупнішим бізнесменам, які привели і підтримували попередню владу. В той же час прохання про скасування більшої частини державного боргу перед зовнішніми кредиторами треба ставити перед Паризьким клубом кредиторів (об’єднання урядів-кредиторів найкрупніших економік світу – 19 провідних країн), а також перед Лондонським клубом кредиторів, який об’єднує близько тисячі банків-кредиторів, а також прохання про списання більшої частини боргу треба ставити і перед МВФ. Подібна практика в світі є досить поширеною. Наприклад, за час існування Паризького клубу кредиторів з 1956 року було укладено близько 440 угод про реструктуризацію і списання державного боргу різних країн на загальну суму списаних державних боргів близько 700 мільярдів доларів. Тому Україна має шанс, але лише зараз, коли вона є темою №1 у світі, на списання більшої частини державного боргу. Вважаю, що частка списання може складати від 50% до 85% державного боргу. Бо саме 50% державного борогу було списано Польщі у 1991 році з аргументацією для полегшення переходу до ринкової економіки. А Греції нещодавно було списано 85% державного боргу з аргументацією для фінансового оздоровлення. І перший, і другий приклад і аргументація не зрівняються із важкістю і навіть трагічністю подій в Україні. Тому ми маємо моральне право і навіть обо’язок перед жертвами зробити щось дуже вагоме для всього народу, а не лише для окремих політиків.

Співпраця з МВФ зараз має набагато кращі перспективи, виходячи із самих заяв керівництва МВФ та головних донорів фонду. Але нові кредити, в тому числі від МВФ, ще не є гарантією і панацеєю від вирішення економічних проблем. Ми вже багато брали кредитів і на заході, і на сході. Але ефективність їх використання була, м’яко кажучи, мізерною. Тому справа не в нових кредитах, а в тому, як кредитний ресурс використовується.

Перші кроки повинні проводитися у двох напрямках. Перший напрямок – оперативна реакція на економічну, а особливо фінансову ситуацію в країні. Другий – системні зміни, зокрема, в економічній системі. Швидкість і ефективність роботи в цих двох напрямках і буде визначати час і динаміку виходу економіки України з кризи.

Прогноз курсу буде залежати від подальших дій НБУ та нового уряду. Сподіваюся, з наступного тижня уряд і НБУ почнуть реагувати, і реагувати активно.

Необ’єктивно зараз давати оцінку складу уряду, бо, вважаю, треба дати людям час на те, щоб проявити себе. Тільки за діями, першими рішеннями можна буде оцінювати цей уряд. Те, що до нього потрапили люди з Майдану, напевно, є логічно, справедливо. Інша справа – як вони організують свою роботу в уряді, чи буде вона ефективною. Для цього знову ж таки потрібен час.

Поки що не можна ніяк оцінити перші дні керування нового голови НБУ, тому що керування ще не було. Я так розумію, що новий голова НБУ лише приймає справи, ознайомлюється з ситуацією, хоча, враховуючи процеси на валютному ринку, в першу чергу, дійсно, НБУ мав би реагувати. Але економічна реакція, напевно, не можлива, оскільки, у загальних золотовалютних резервах, які зараз заявляються у сумі 15 мільярдів доларів надто мало власне самої валюти, а більша частина їх є в акціях, облігаціях і дорогоцінних металах. А такі резерви є неліквідними і ними не можна працювати інтервенціями на валютному ринку. Думаю, що саме з причини надто малих власне валютних резервів і попереднє керівництво НБУ відмовилося від політики підтримування курсу і перейшло на так званий «плаваючий курс» – просто не було іншого виходу, бо, очевидно, немає достатньо саме валютних резервів, щоб працювати ними інтервенціями. Тому у нового голови НБУ, напевно, не має економічних важелів впливу на валютний ринок, але, я вважаю, що треба застосовувати адміністративні важелі. І головний із них, вважаю, непроведення міжбанківського ринку, тобто його невідкриття. А якщо і відкривати, то лише для конкретних операцій експортерів під конкретні зовнішньоекономічні контракти або ж для потреб державних компаній, наприклад, таких як "Нафтогаз". І при найменшій тенденції девальвації одразу закривати торги на міжбанку.