Активний чат
36
1 січня 2001, 00:00
Ірен Роздобудько
запитання:
А який період часу охоплює написання оповідань до збірки "Гра в пацьорки"? Писалось одразу, чи в різні життєві періоди?
відповідь:
З десяток оповідань писалися одразу, решта – вже були написані.
запитання:
Для творчості потрібне натхнення. А, що надихнуло Вас на написання роману "Якби"?
відповідь:
Ситуація в країні. Нас відкинули в минуле і я шукала відповідь на запитання – що робити? От таке «якби»...
запитання:
Дорога пані Ірен, мені дуже подобаються Ваші книги. Вони просто чудові, що не кожна то шедевр, і це без найменшого перебільшення. Нам дуже пощастило, що Ви саме українська письменниця! Отож питання: Відколи Ви почали писати, і яким був Ваш шлях до "літературного п"єдесталу". І якщо можна кілька порад юному письменнику-початківцю. :-) Дякую!!!!!!!!
відповідь:
Дякую! Що ж тут ще сказати... Краще дам якусь пораду: не мрійте про п’єдистали! Спочатку беріть ложку (не срібну) і їжте повною мірою сто пудів солі. Потім буде вогонь, вода... а «мідні сурми»... Знову процитую Ліну Василівну: «А справжня слава – то прекрасна жінка, що на могилу квіти принесе». Ось так.
запитання:
Я вже вкотре перечитую книгу "Я знаю,що ти знаєш,що я знаю" Насправді колись купила її із-за гарної та такої цікавої назви. Але коли я почала читати, я просто була у шоці-це неймовірна книга. Всі ці історії, які так вдало перепліталися. Лиш трагізм долі Ксені трохи засмутив, та що там трохи? Усією кімнатою у гуртожитку ми просто плакали на цьому моменті. Скажіть, історії вигадані? Чи все це було насправді? Це Ваша найкраща книжка, на мій погляд! Дякую Вам! Бажаю творчих успіхів!
відповідь:
Дякую! До речі, це майже єдина книга, в якій підтекст відповідає реальності. Така героїня є. Але я вас заспокою: у неї важка доля. І продовжує бути важкою. Але вона вижила. І продовжує боротися за життя там, де вона є.
запитання:
Як ви відноситеся до творчості Ірени Карпи, Люко Дашвар та Галини Вдовиченко?
відповідь:
З Галею Вдовиченко я давно товарищую і дуже люблю все, що вона пише. Це вдумлива і вистраждана проза, яка мені цікава і близька. Іру Чєрнову поважаю як особистість і радію її успіху у такої величезної армії прихильників. Ірену Карпу мені важкувато читати, бо це зовсім «не моє», але мені подобається її громадянська позиція і зворушує наявність двох чудових донечок.
запитання:
Розкажіть про Вашу циркову історію на посаді шпрехшталмейстера. Ви дружили з клоунами, дресирувальниками, зірями? Хочете повернутися, стати посеред арени і оголосити наступний номер?
відповідь:
Це був фантасмагоричний час! Але все те є частково в романі «Шості двері» і в автобіографічній книзі «Переформулювання». А також цирк-шапіто буде присутнім в моїй новій книзі «ЛСД». В двох словах про все не розповісти. Але якщо «двома словами», то цирк – інша планета, зі своїм кодексом честі, вихованням циркових дітей і купою трагікомічних доль. А цирку зараз мені вистачає в житті. Я часто «стою на арені». Навіть зараз. Дякую!
запитання:
Чи вірите в містичне? Вважаєте, що людина може мати 1 життя?
відповідь:
Вірю у невипадковість всього, що з нами відбувається. Містики в моєму житті дуже багато, але вся вона – світла і доленосна. Може, тому, що я завжди живу інтуіцією. Про життя... В нас всіх присутній страх смерті, як страх невідомості: що там, далі, за межею? Тому треба створювати собі «життя вічне» чесністю свого існування в тілесній оболонці. А там вже, всім воздасться по вірі. Хто вірить – у того не буде страху.
запитання:
Хотілося б отримати у Вашому будь-якому фільмі хоч якууусь маленьку роль) Мрію з дитинства грати у театрі, але коли читаю Ваші твори, завжди уявляю себе у тій чи іншій ролі! Дякую Вам за вашу творчість! Я вас обожнюю!
відповідь:
Ох, вірю, що ви б гарно зіграли! Але ж я не продюсер і не обираю акторів для кіно! Моя порада: беріть участь в кастингах, пробивайтесь. Якщо ви щось дуже хочете – рано чи пізно воно на вас саме вискочить! Бажаю вам успіху і сил!
запитання:
какая книга и почему была у вас любимой в детстве?
відповідь:
«Пригоди Альфонса Циттербаке» німецького письменника Брандмауера. Герой книжки ніби був скопійований з мене. Страшенний бешкетник, який завжди потапляв у кумедні халепи.
запитання:
бывает ли так, что вы сожалеете о чем-то написанном в вашем произведении уже после того, как оно напечатано?
відповідь:
Ні. Але буває, що я б хотіла туди ще дописати щось або краще поредагувати все написане.
запитання:
Будет ли продолжение книги "Путешествия без смысла и морали"? и куда Вы ездили в последнее время?
відповідь:
Навряд чи буде продовження. Але обов’язково кожна мандрівка буде в кожній наступній книзі. В тій, яку пишу зараз, є моя остання «любов» цього літа – Болгарія.
запитання:
Какую кухню Вы любите и какое любимое Ваше блюдо?
відповідь:
Я не гурман. Пам’ять дитинства: хліб, «лікарська» ковбаска з товстим шаром гірчиці. А ще обожнюю рибу в будь-якому вигляді. Щоправда останнім часом моя львіська подруга Оксана Прохорець добряче «підсадила» нас на суші (чи сусі?) власного виробництва.
запитання:
С кем из современных украинских авторов Вы дружите и общаетесь?
відповідь:
Легше назвати тих, кого мало знаю. Боюся перелічувати, щоб нікого не образити. Найближчі – Леся Воронина, Галя Вдовиченко, Лара Денисенко, Люда Іванцова. З ними почуваюся комфортно, адже знаю, що у них немає щодо мене камені в кишені. А товаришую з усіма.
запитання:
У книжці "Дванадцять. Або виховання жінки в умовах не придатних для життя" історії, які розповідали пацієнти, бралися з реальних життєвих перипетій, чи все ж таки це ваша фантазія?
відповідь:
Я вже й сама не знаю, де правда, а де – фантазія. Моя правда завжди криється в підтексті, а не в сюжеті.
запитання:
Ірен, подивившись екранізацію Вашого роману "Ґудзик" була трохи засмучена. Адже переглянула фільм після прочитання книги. Засмутила ,відверто кажучи, кінцівка. Адже була доволі не зрозумілою для тих, хто книжку не читав. Виходить,що у фільмі головний герой не знайшов куди зникла Ліка. А в книжці то все навпаки. Чому так сталось?
відповідь:
Так, я багато чула подібних висловлювань і запитань. Кіно – складна річ. Якщо я є господарем своїх текстів, то як сценарист, мушу дослуховуватися до побажань і продюсерів, і режисерів. Тому книга так і відрізняється від фільму. Звісно, хотілося б писати кіно так, як я те бачу. Мабуть, до цього ще неблизько. Ще мушу вчитися писати гарні сценарії, тримати удар і… домірятись до свого «Оскару».
запитання:
Вітаю вас, пані Ірено! Як ви ставитеся до ідеї заборонити або обмежити перегляд деяких популярних мультфільмів? Чи варто це робити? Чи здатніі мультики насправді впливати на дітей? Які б мультфільми заборонили ви?
відповідь:
Тут треба говорити предметно. Анімація – велике і дуже впливове мистецтво. Я не люблю всяких «сімпсонів», «черепашок-ніндзя» і топорно зроблених рухомих коміксів. Вони дійсно псують смак дитини. Оскільки я кілька років відвідую міжнародний анімаційний фестиваль «КРОК» (навіть була в журі), то мені страшенно прикро, що цих мультфільмів, які ми там бачимо, не показують по телевізору.
запитання:
1. что, по-вашему, отличает украинских писателей от других? 2. чем определяется успешность писателя? тиражами, гонорарами, спросом со стороны сми, проданными экземплярами книг? 3. не планируете ли написать какое-то из своих литературных произведений на русском языке? 4. есть ли планы выпускать книги в аудиоформате?
відповідь:
1. Гадаю, що є відмінність лише у гонорарах. 2. Любов’ю читачів. 3. У цьому році в видавництві «Фоліо» вийшли три чи чотири книги перекладів. До речі, переклади досить добрі. Навіщо ж мені самій писати російською? Дуже хочу, аби ви читали «першоджерело» і бачили, що... читати не складно. 4. Аудіоформат вже існує – «Зів’ялі квіти викидають» читала Лариса Хоролець, є і «Пастка для жар-птиці» – все не вистачає часу переслухати. Але це все якось проходить поза мною. Я знаю своїх читачів, але жодного разу не зустрічала «слухачів» тих аудіокасет. Хоча мені казали, що одна жіночка в авто ледь не розбилась, заслухавшись «Зів’ялі квіти...». Ось цього я б не хотіла.
запитання:
ірено, ви працювали у глянцевих журналах, а самі якій журналістиці надаєте перевагу? самі читаєте "жовту пресу", чи все ж таки аналітика на першому місці? як вважаєте, чому сьогодні більшість змі тяжіють до скандальності, сенсаційності, "чорних" новин? це відповідь на попит?
відповідь:
Я переглядаю всю пресу, глянсову в тому числі. Не важаю, що все треба зневажати. Надаю перевагу гострим суспільно-політичним виданням. А щодо скандальності... В своїй більшості люди (на жаль, певно) полюбляють читати щось дратівливе. Можливо, для того, щоб впевнитись, що «багаті і знамениті» теж плачуть і... порадіти своєму буденному життю. Але все залежить від нас. Не читайте, не дивіться, не слухайте «мильну бульку», і наш попит буде диктувати інші пропозиції!
запитання:
До прийняття мовного закону здавалося, що мова розєднає Україну, а вона обєднала. Люди пішли на супротив. Нещодавно мені знайомий розповів, що читав британський блог англійською мовою, в якому сказано, що українська мова за поширенням в Європі, входить в п"ятірку. Люди, що ще недавно категорично розмовляли російською, почали категорично розмовляти українською. Сьогодні, якщо ми поважаємо себе, свою державу, ми розмовляємо на мові країни, як всі європейці. Адже в Європі завжди спершу звертаються мовою країни, а тоді вже з толерантності переходять на англійську чи російську мови. Як гадаєте, до чого приведуть ці мовні провокації і чи отримаємо шану до мови у всій Україні?
відповідь:
Я цілком згодна з усім, що ви, Катю, сказали. Додам лише те, що давно назріло. Це – «лакейський закон – для лакеїв». І це розуміють всі нормальні люди, що живіть на цій землі – і російськомовні, і українці, і мільйони татарів, болгар, гагаузів, вірмен та інших націй, яких теж зганьбили цим законом. Але виходить цікава річ: чим більше абсурду, тим більше всі починають розуміти недбалість і провокативність цього закону. Адже в «ображених» опинилося саме російськомовне населення, якому з панського плеча невігласи скинули «новояз», котрий віднині називається «регіональним». Хіба це не образливо – зізнатися в тому, що, живучі в Україні і вивчаючи в школі українську мову (у всіх вона була), ти не здатен вивчити бодай кілька слів? Банальна, але дієва формула: скільки мов ти знаєш – стільки разів ти людина. Отже, будемо оптимістами: абсурд дійде апогею і припиниться.
запитання:
Ирэн, как впечатления остались у вас после выставки "Черно-белые миры ЛуИр"? Не планируете ли еще что-либо подобное вместе с Ладой Лузиной или кем-то из ваших других коллег по перу??
відповідь:
А у мене все літо була така виставка в бібліотеці ім. Петра Панча. Але я соромлюсь того свого «мистецтва». Мабуть, не скоро відважуь на щось подібне.
запитання:
Пані Ірен, зараз з інтернетизацією з"явилися тролі, за анонімами ховаються недоброзичливці, за критичними виплесками ховають невпевнені люди у собі і завтрашньому дні. Як зараз ви реагуєте на цю писанину? Чи взагалі читаєте коментарі?
відповідь:
Звісно почитала. Посміялася і пожаліла тих людей. Їх треба жаліти. Вони нещасні.
запитання:
Ви дуже багато трудитесь. Ви трудоголік. Як вам вдається досягати всіх поставлених перед собою цілей?
відповідь:
Якщо чесно, то я зовсім не трудоголік! Скільки годин я проводжу на дивані – ви й не уявляєте! Але у мене є секрет: не може бути метою – «чогось досягти», це неправильно сфорульована мета. Скористаюсь словами Ліни Василівни: «Зискуй сказать поблідлими вустами хоч кілька людям необхідних слів!». Моя мета – саме така. Тому я лежу на дивані і... шукаю ці слова. Коли вони надходять, тоді для мене не існує ані часу, ані труда. А щоб досягти ще чогось – я теж лежу і вибудовую цей шлях методом медитації. І зрештою бачу ціль і не бачу перепон!
запитання:
Ірен, як ставитесь до того, що ваші колеги (Матіос, Шкляр, Кідрук) подалися в політику? Чи не думали й ви спробувати себе під куполом Ради?
відповідь:
Це – їхній вибір і обговорюваати його не маю права. Можна лише побажати сил і здоров’я на все те і пообіцяти підтримати у всіх чесних справах. Для себе я б такого вибору ніколи не зробила.
запитання:
Пані Ірен, ви багато пишете, багато написали. Який емоційний стан письменника, що написав чимало? Адже в кожній професії настає мить, коли ти думаєш: "Я роблю те, що треба чи ні?" і починаються відволікаючі пошуки. Ніколи не закрадалася погана думка кинути писати? І чи досі шукаєте себе?
відповідь:
Я завжди думаю: Боже, що я роблю, навіщо, для чого і для кого, кому це потрібно і т.п. Але я розумію, що я це роблю не штучно, що мене мучать «голоси і слова», і купа людей хоче висловитись через мене, зрозуміти себе і світ. Можливо, недолуго, як я, але – до «розриву аорти». Отже, доки я можу, і доки це взагалі можливо, я говоритиму. І... мучатимусь питанням: навіщо?...
запитання:
Пані Ірено, доброго дня. Як Ви відсвяткували День незалежності? Чи раділи Ви цьому святу, озираючись і підсумовуючи все те, що відбувалося в країні протягом 21 року, та те, що маємо на сьогоднішній день? Сьогодні це сумне чи радісне свято? Дякую.
відповідь:
Це свято – вже факт нашого життя. Дороги назад не буде. Питання в іншому: цей день стане дійсним святом лише тоді, коли ми всі зрозуміємо, що таке бути насправді незалежним. Це найбільша з людських чеснот, але й найскладніша. Це довга розмова. А якщо коротко: незалежність спочатку треба виростити в собі, тоді вона буде існувати ззовні в тому вигляді, до якого ми прагнемо. Але повторюю: дороги назад не буде. І це вже тішить.
запитання:
Как реагируете на злобные комментарии в сети? Способны ли они на Вас влиять, вывести из равновесия?
відповідь:
Ні! Мене це веселить, не уявляєте як. Сміх продовжує життя!
запитання:
Добрий день.На цих виборах до ВР,як і на минулих,націоналісти і кримінал ідуть оберемком.На Вашу думку,чи можливо змінити ситуацію на краще?
відповідь:
Можна. Але не скоро. Нам усього двадцять один рік! Згадайте, що ви самі робили в цей час? Скільки глупства, скільки пошуків. Так і країна. Просто живіть тут і тепер, робіть розумний свій вибір, думайте і читайте. Все про все вже написане... в Біблії. І в «Злочині і покаранні».
запитання:
Ирэн, что Вы думаете по поводу школьной программы по украинской литературы, что хотели бы в ней изменить? Хотели бы, чтобы Ваши произведения были в нее включены и почему?
відповідь:
Вибачте, заради Бога, я ще не читала ту програму. Варто почитати. Знаю, що з неї зроблені злочинні вилучення. Все тепер залежить від вчителів.
запитання:
пані ірено, ваша позиція щодо мовної дискусії в україні? якими, по-вашому, будуть наслідки прийнятого мовного закону?
відповідь:
А на це питання відповіла вище. Ганебний закон.
запитання:
Шановна пані Ірен! Я прочитала усі ваші романи і дійшла висновку, що ви обов"язково мали вводити в сюжети події та переживання суто власні. Зізнайтеся в яких книгах та яких епізодах ви описали події власного життя чи життя ваших друзів
відповідь:
Ви зовсім трошки помиляєтесь. Адже я не вважаю за літературну майстерність виписувати себе, а тим більше – свої друзів. У нас просто стерті межі між тим, що є справжня художня література і... твір на тему «як я провів літо». Друге може написати кожний, хто володіє писемністю, перше надається не кожному.
запитання:
Якщо ви вживаєтеся, коли пишете у своїх героїнь/героїв, в котрого було важче вжитися і чому? Кого зі своїх героїв вам хотілося б стрітися у житті? Я знаю, що ви помічаєте знаки долі та вловлюєте сигнали, особливо, це стосується творчості, котрий упіймали нещодавно і про що він вам розповів? дякую за все, ви - прекрасні.
відповідь:
Дякую за «прекрасні»! Всіх героїв зустрічала в тій чи іншій іпостасі. Зараз ловлю «сигнали» досить фантасмагоричні, пишу роман «ЛСД» – і сама захоплена розвитком подій. Ось закінчу спілкування і побіжу до свого компа, дізнатися, що буде далі.
запитання:
Где можно купить книгу "Ескорт у смерть"? Читала в электронном виде и в магазинах найти не могу.( а хотела бы пополнить свою коллекцию
відповідь:
Чудове заитання. Вчора в видавництві «Спадщина» вийшла розкішна книга (боюся, що дорогувата) – подарунковий варіант, де під однією обкладинкою є всі три детективи. А «Ескорт» у чистому вигляді, здається, вже припинив своє існування. Може ще десь трошки є. Не знаю.
запитання:
Здравствуйте! Очень люблю ваше творчество и прочитала уже все ваши книги. Хотелось бы узнать, планируете ли Вы еще снимать фильмы по Вашим романам? Очень хотелось бы увидеть экранизацию книг : "Мандрівки без сенсу і моралі", "Якби" і "Все що я хотіла сьогодні". И еще, предполагаются ли автограф-сессии в Харькове?
відповідь:
Хочу до Харкова. Знаю, що там у мене є дивовижні читачі! Дякую. Буду планувати. А щодо екранізацій – я б теж того дуже хотіла. Але я не продюсер...
запитання:
Здравствуйте, я очень волнуюсь, но все же решилась Вам написать. Дело в том, что я буду писать МАНовскую работу, темой которой будете Вы и ваше творчество, а точнее роман "Гудзик". И честно говоря я очень расстроилась, когда начала работать, потому что источников вашей биографии очень мало, обыскала все что можно, но везде только общая информация. Вот с творчеством другое дело: книги, выставки, ваше участие в разных литературных мероприятиях я нашла, а с биографией очень плохо. Надеюсь вы мне поможете, это фантастика, что я могу вот так вот вам написать, и надеяться, что вы мне ответите, я бы даже подумать об этом не могла, если бы не руководитель вашей группы в одной социальной сети. Вы- просто удивительная женщина, ваши цитаты не просто имеют смысл и жизненны, они действительно красивы. Всегда читаю ваши предисловия в "Караване", которые не менее интересны чем сам журнал. Я мечтаю стать журналистом, но к сожалению не верю, что у меня получиться, я не такая сильная. Зато вы... спасибо вам за то, что вы делаете! Я надеюсь на то, что вы мне ответите. Заранее спасибо!
відповідь:
Дорога Офеліє (невже ци справжє ім’я?! супер), про мене стільки всього висить в Інтернеті, що я сама жахаюсь цьому. Просто шукайте і знайдете що треба і що не треба. Є у мене автобіографічна книжка, котру писала спеціально для молодих журналістів – «Переформулювання». Якщо вам щось хочеться дізнатися по роботі – пишіть мені на Фейсбук. Відповім. І – дякую на добрих словах!
запитання:
[28 серпня 13:56]: Anatoli Запитання: Чи буває таке, що Вам надсилають якісь історії і просять, щоб Ви включили їх до своєї книжки? Дякую.
відповідь:
Такого ще не було. Але якщо людина мене вражає, я хочу, щоб про неї дізналися інші. Ось такі реальні люди з своїми історіями є в книзі «Я знаю, що ти знаєш, що я знаю».
запитання:
Ваши первые шаги (указы) на посту президента ?(предположим так случится) Спасибо
відповідь:
Хотіла віджартуватись. Але, гадаю, не жартів ви від мене хочете почути. Я б скасувала «лакейський закон для невігласів». А далі вже треба було б методом Геракла чистити ці «Авгієви конюшні»!
Останні новини
Реклама
Реклама
Реклама