Секретар РНБО Олексій Данілов заявив про те, що зима стане ключовим етапом у війні проти Росії, а Збройні Сили України зайдуть в окуповані Росією Луганськ, Донецьк і Севастополь уже навесні 2023 року.
В інтервʼю Главреду боєць тероборони, військовий аналітик Андрій Коваленко розповів про те, чому росіяни будуть змушені самі вийти з Криму без бою, коли ЗСУ зможуть почати нову хвилю контрнаступальних дій, чи є шанси на завершення війни у 2023 році та за яких умов Росія може знову напасти на Україну.
Як ви розцінюєте перспективи заходу ЗСУ до Криму та Донбасу навесні?
Якщо згадати весь цикл бойових дій, що відбувалися з лютого та те, що у ворога була ініціатива у травні-липні на Донецькому напрямку, нині ЗСУ за рахунок західної підготовки та отримання високоточних озброєнь були створені умови для перехоплення цієї ініціативи на всіх напрямках, окрім Донецького (поки що). Наступальні дії продовжуються - зараз ще недостатньо промерзла земля і поки що колісна техніка та легка броня ще не можуть рухатися швидко (так, як це спостерігалося під Харківської офензиви та у певній мірі Південної до Херсона). Фішка ЗСУ - це здатність до швидких переміщень та досить злагодженої роботи саме до швидкого заходу в тил ворога. З огляду на це, пан Данілов має рацію, що зима буде переломним моментом. До зими ми підготовлені набагато краще за ворога - і в плані оснащення, забезпечення, а також розумінням, як воювати взимку. У ворога із цим будуть проблеми. Власне, у них вже є проблеми з одягом для мобілізованих - вони отримують шоломи та певну амуніцію з Ірану, але з теплим одягом у них вже виникають проблеми. Російська легка промисловість не здатна перекрити це, тому вони намагаються витіснити з Білорусі усе, що можуть. Наслідки цього вже видно у Бахмуті - судячи з бійців у їхніх атаках, вони досить часто неукомплектовані і страждають від холоду (при тому, що ще не було великих морозів). А коли холодно, то концентруватися на важливих речах для виживання на полі бою складно.
Ворог досі не відмовився від планів відкрити другий фронт - РФ почала більш активно обстрілювати Сумщину та Чернігівщину, більшу частину мобілізованих підтягнули ближче до кордону. На полігонах у Курській та Брянський областях їх навчають стріляти по українських позиціях та населених пунктах з мінометів, САУ працюють, їхня аеророзвідка там активна.
Загалом Росія намагається за рахунок кількості протиснутися на Бахмутському напрямку - вони вважають, що якщо вийде взяти Бахмут, то обвалиться Донецький фронт і вдасться вийти на трасу до Словʼянська, відрізати Костянтинівку та буде змога просуватися далі. Але ми бачимо, що хоч важко, але Бахмут тримається. Додаткові сили ЗСУ там знаходяться, тому завдання втримати місто до сильних морозів, я думаю, буде виконано.
А як щодо Криму - наскільки ця перспектива реальна?
Питання Криму багато в чому залежить від Запорізького напрямку. Я би не брався за прогнози щодо Криму до весни, але питання в тому, що Крим можливо (швидше за все, так воно і буде в підсумку) буде повернути назад без бою. Багато хто у класичному розумінні, особливо дивлячись на новини про те, що росіяни будують кілька ліній оборони на кримському перешийку (Перекопський перешийок. - Главред) і думають, що там ми будемо штурмувати півострів. Але для того, щоб розуміти стратегічну перспективу звільнення Криму, достатньо подивитися на Мелітополь. Ворог не просто так зараз його укріплює - там будують кілька ліній оборони і навіть додаткові сили з Токмака та Пологів та з самого Криму відтягують саме туди. Вони розуміють, що степова зона Запорізького напрямку промерзла саме до Мелітополя, що забезпечить швидкість сил переміщення ЗСУ. Щоб її знизити, росіяни будують лінії оборони, причому кругові навколо ключових трас, щоб не дати нам можливість для маневру. Бо щойно ЗСУ звільнять Мелітополь, це означатиме відрізання Криму від сполучення з Ростовською областю. Питання води в Крим - це теж стратегічна історія. Щойно буде повернуто контроль над водою, ми матимемо стратегічний успіх. Я не думаю, що і Кримський міст стоятиме після звільнення Мелітополя. Це - фактично військовий обʼєкт, і його, швидше за все, буде зруйновано. Той же Данілов раніше про це заявляв. Якщо ЗСУ деокуповують Мелітополь, забезпечують контроль над містом, а далі, за похідною, йдуть звільнення Бердянська та Маріуполя.
Історія з Кримом для росіян буде ще гіршою за Херсон. У них була достатня кількість армії (близько 20 тисяч) на правому березі Дніпра, але вони були змушені відійти, бо не могли отримувати забезпечення, а баржі та понтонні переправи логістично не допомагають армії вести оборону. Відповідно, що те, що відбуватиметься у Криму після того, як він буде відрізаний, змусить РФ звідти відійти рано чи пізно. І для цього Крим не обовʼязково треба штурмувати, бо після того, як буде звільнено Мелітополь, знищено Кримський міст, буде питанням кількох місяців.
Бо навіть перебуваючи поруч з Мелітополем, ЗСУ забезпечать повний вогневий контроль над аеродромами та Чорноморським флотом. Тому не виключено, що РФ зараз знову повернеться до ядерного шантажу. Але ми маємо памʼятати, що Сі Цзіньпін та Джо Байден в один голос заявили про те, що ядерна зброя не має бути застосована більше ніколи. Росія зараз надто залежна від Китаю, тому що саме він є є одним із найбільших покупців російських енергоресурсів (в умовах санкцій).
Пане Андрію, а як у контексті звільнення українських територій можна трактувати заяви представників США про звільнення територій до 24 лютого? Чи зможуть наші війська просуватися далі і чи не будуть нам ставити палки в колеса?
Це, звісно, питання дипломатії. Я дуже сподіваюся на те, що Володимир Зеленський буде послідовним щодо того, що нам потрібно повернути Крим, Донбас і кордони 1991 року, а не лише те, що було окуповано після 24 лютого. Власне, саме це зараз і лунає від нашої влади. Зрозуміти західних партнерів можна, бо вони хочуть повернути ситуацію у зручне для себе русло, аби їм не довелося десь додатково напружуватися. Умовно кажучи, повертати Крим та Донбас дипломатичним шляхом. Але питання в іншому. Ми зараз бачимо, що Україна демонструє здатність загрожувати тиловій силі ворога на території Росії. Судячи із заяв США, це не їхня зброя. Ми памʼятаємо також про анонсування певних розробок ударних безпілотників, тому робота проводиться. Відповідно, у нас може бути зброя, у тому числі у випадку звільнення Мелітополя ми можемо впоратися вже навіть без американської зброї за допомогою систем "Буревій", "Вільха" тощо. Військовим шляхом цього можна досягти, і якщо буде ухвалено якесь дипломатичне рішення щодо зупинки і початку діалогу з РФ, то цього не зрозуміє ані суспільство, ані військовослужбовці. Тому навіть якщо західні партнери будуть дуже наполегливими, я не вірю в те, що українська влада знайде можливість для домовленості із суспільством у цьому питанні. Бо суспільство у переважній більшості (принаймні, щодо військових я можу говорити) зацікавлене у тому, щоб наступного року вирішити питання виходу на кордони 1991 року.
Який ваш прогноз щодо того, що відбуватиметься на фронті до весни?
Зараз триває важливий етап війни, у якому велику роль відіграватиме саме "війна дронів". Це - ключова історія. Оскільки дронів у нас постійно не вистачає (як цивільних, так і інших), усе одно певні "сюрпризи" для ворога з нашого боку можливі. РФ активно працює дронами "Ланцет" по нашій техніці та бронетехніці, опорних пунктах та намагається знайти командні пункти, а відносно "Шахідів" досвід ефективного знищення цілей успішно відпрацьований, тому вони вже не будуть такими ефективними, як були на початку осені.
Подальші наступальні дії почнуться тоді, коли земля достатньо промерзне. Саме тоді почнеться активізація війни, і ті, хто кажуть про заморозку війни, помиляються. Заморожений буде, скоріше за все, тільки ворог. Особливо після того, як вони проваляться під Бахмутом.
Тобто війна артилерій переросте у війну дронів?
Артилерія не може воювати без дронів - усю роботу артилерії, в основному, забезпечує саме аеророзвідка. Звісно, що артилерія і дрони- це основа, і сухопутні війська заходять на позиції після того, як роботу зробить аеророзвідка та артилерія. Але під війною дронів я маю на увазі удари по інфраструктурі ворога, який буде здивований "сюрпризами".
До речі, як відповідатиме Росія, зважаючи на те, що в неї є і дрони, і замовлені іранські ракети? Чи продовжуватиме вона у тому ж руслі?
Поки що дійсний сценарій для Росії - теж війна дронів. Вони почали її, трохи випередивши нас. Зокрема, наявністю у них ударних безпілотників власного виробництва (наприклад, "Ланцет", про який я раніше згадував). Чи зможуть росіяни швидко знайти протидії нашій розробці - побачимо.
Тобто протягом найближчих місяців активна фаза на фронтах зберігатиметься. Які ваші песимістичні і оптимістичні прогнози щодо того, коли і чим може завершитися війна?
Навряд чи я тут відійду від прогнозу Буданова - у нього інформації значно більше, і він має доступ до розвідданих. Якщо він вважає, що до кінця весни війна може завершитися виходом на наші кордони, тим паче, бачачи вмотивованість і готовність українських військових, то це можливо. У нас сформований достатній резерв, аби витягнути цю історію якісно - усе залежатиме від зими та того, чого вдасться досягти ЗСУ на запланованих напрямках. Впевненість генералів вселяє певний оптимізм, тому хочеться вірити, що наступного року війна може вийти принаймні на завершення конфлікту на нашій території. Але і після цього ракетні обстріли не припиняться без певного дипломатичного вирішення. Від того, якою вона може бути, також залежить надто багато. Тут варто враховувати не тільки військовий сценарій, але й внутрішньо російський - зміну влади тощо, це не прогнозовані речі. Суто військовим шляхом війну на території України можна завершити до кінця наступного року, але не в повітрі. Якщо не буде дипломатичного вирішення, то у будь-якому продовжиться активність ворога у прикордонній зоні - розвідка "Орланами", скидання боєприпасів на інфраструктуру з дронів тощо. І тут важливо, аби РФ не отримала іранські балістичні ракети, оскільки у них інший принцип збивання, і, на жаль, більшість засобів, які є у нас, проти них будуть неефективними.
У разі дипломатичного врегулювання, чого потім може вимагати Росія?
Наша карта миру Росії дуже невигідна, бо тоді їм доведеться платити нам репарації. У Росії залишається сама Росія. Якщо згадати цитати Залужного, то значна кількість людей в Україні зацікавлена у тому, аби Росії не було, щоб вона розвалилася. З огляду на це, поразка РФ зі збереженням держави, як Німеччина після першої світової, вже може бути для них успіхом. Оскільки почавши процес виплати репарацій вони можуть вийти з-під санкцій, що дозволить їм готуватися до реваншу. Враховуючи ментальність росіян, якщо буде саме такий сценарій, то років через пʼять вони вирішать повернути те, що втратили. Якщо ж росіяни мислитимуть інакше, вони можуть дійти до того, що Росія, як каже генерал Буданов, може розвалитися. І я був би дуже щасливим, якби у РФ припустилися цієї помилки, бо це призвело б до ліквідації РФ як держави.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
