Після кількох тижнів наступу на Донбасі російські окупанти знизили темп штурмів. Як зазначають аналітики, атакувальні дії загарбників у напрямках Сватове-Кремінна в Луганській області та Бахмута Донецької області поступово наближається до кульмінації. У такій ситуації ЗСУ отримають можливість перехопити ініціативу на полі бою. Про це заявили в Інституті вивчення війни.
Сприятиме цьому і постачання озброєння від західних партнерів. Принаймні вже відомо, що Україна отримала колісні танки від Франції та згодом отримає літаки-винищувачі МіГ-29 від Польщі та Словаччини.
В інтервʼю Главреду заступник директора Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань Михайло Самусь розповів, чи може Україна піти в ефективний контрнаступ без літаків США, чому Росія запізнилася з оголошенням мобілізації, за яких умов росіяни опиняться у блокаді в Криму та наскільки реально завершити війну до кінця року.
Низка експертів зазначає, що інтенсивність наступу РФ одразу на кількох напрямках зменшилася. Яка причина цього та які можливості для нас створює зменшення активності?
Треба зазирнути трохи назад, коли багато експертів, західні медіа говорили про те, що Росія готується до широкомасштабного наступу. Я, наприклад, був скептичним щодо цього, оскільки ті сили, які РФ мала довкола України, на території Білорусі або інших напрямках, говорили про те, що Росія не здатна на проведення широкомасштабних операцій на кшталт тих, що були рік тому і сконцентрується на Донбасі. Бо це єдиний напрямок, де РФ могла б виконати політичне завдання Путіна – окупувати Донецьку та Луганську області. Тоді я прогнозував, що у січні, лютому, березні будуть спроби Росії окупувати Донецьку та Луганську області. Саме на цьому напрямку росіяни зосередилися, і з усього фронту протяжністю дві тисячі кілометрів росіяни зупинилися на штурмі фактично кількох кілометрів.
У Кремінній, Бахмуті, Вугледарі, на Авдіївському напрямку росіяни намагалися досягти успіхів, і найбільш напруженим був, звісно, Бахмут. За моїми оцінками, росіяни дуже багато надій покладали на Вугледар, але там вони зазнали нищівної поразки. Причому у них було кілька спроб, вони втратили багато ресурсів, людей і не просунулися там. Що стосується Бахмутського напрямку, то тоді росіяни вклали шалені ресурси та велику кількість людей – в основному це були "вагнерівці", які зазнали там величезних втрат. На інших напрямках так само немає великих успіхів – вони намагалися з усіх сил виконати це завдання, але ЗСУ цьому не дали здійснитися. Тому на даний момент росіяни фактично використали ті ресурси, які були в них заготовлені для виконання тих завдань – виходу на рубежі після взяття Бахмута, Кремінної, Вугледару. Це б могло дати їм змогу вийти на Лиманському напрямку, на Словʼянськ, Краматорськ, а Вугледарський напрямок міг би дати їм можливості для наступу з півдня, включно з Запорізьким напрямком.
На даний момент РФ не досягла своїх цілей – їхні ресурси скорочуються. У них вже відчувається дефіцит, але не скажу що голод боєприпасів. Бо в Росії багато боєприпасів – їхній стан невідомий і в частини сумнівний, але те, що вони найбільш високої готовності боєприпаси вже використали, це точно. Зараз вони використовуватимуть зброю нижчої якості, але все одно у них її ще багато. З іншого боку, росіяни не можуть собі дозволити здійснювати шалену підтримку артилерійським вогнем, як вони це робили у квітні-липні минулого року, коли використовували 60 тисяч снарядів на день. Зараз це неможливо, тому росіяни зосередилися на вузьких ділянках фронту, буквально у кілька кілометрів, намагаючись концентрувати свої сили і таким чином проломити нашу оборону.
Але це їм не вдалося – на даний момент РФ не може дозволити собі проведення великих операцій. Вони можуть дозволити собі проведення тактичних дій, під час яких можна сконцентрувати певні сили на будь-якій ділянці фронту та створити певну напругу. Це Росія може собі дозволити, на відміну від широкомасштабного наступу, бо його зараз не може бути проведено банально через те, що в росіян немає ресурсів. Вони не провели в грудні-січні чергову хвилю мобілізації. Я, до речі, не можу зрозуміти, чому це сталося. За всіма розрахунками, якщо б вони її тоді провели, зараз РФ мала б приблизно 300 тисяч військовослужбовців, яких можна було б підготувати і кинути на фронт не лише для проведення тактичних дій, а й операцій. Але в РФ склалася така ситуація, коли вони витратили величезні ресурси на Донбасі, не змогли створити угруповання у Білорусі і не провели мобілізації. Лише зараз йде інформація, що росіяни почали інтенсивно проводити приховану мобілізацію, роздавати повістки. Говорять про те, що аж 500 тисяч людей вони б хотіли до літа забрати до війська. Але Росії до літа треба ще дожити, треба витримати українські наступальні операції, які, очевидно, Збройні Сили України дуже скоро почнуть проводити. Тому що це досить широко обговорюється, і допомога наших партнерів (а генерал Залужний у грудні минулого року заявив, скільки танків, бронетехніки та артилерії нам треба задля того, щоб провести наступальні операції) спрямована на те, щоб ці плани виконувалися і протягом березня були задоволені. Тобто ЗСУ отримають значне підкріплення і сучасним західним озброєнням, і підготовленим особовим складом, який готувався і готується у західних партнерів.
Якщо говорити про техніку, яку ми можемо отримати, то чи йдеться про літаки? Бо була заяви Анджея Дуди про те, що Польща найближчим часом може передати нам МіГ-29. Наскільки західні партнери зараз налаштовані масово передавати нам авіацію, так само як, наприклад, танки?
Якщо мова йде про радянську авіацію, таку як МіГ-29, то я впевнений, що ці літаки будуть нам передані. Словаччина і Польща передадуть нам кілька десятків цих літаків. У будь-якому випадку, у Словаччини їх 10, у Польщі – 29, та й Польща може нам передати або ескадрилью (14 літаків) або дві, будемо бачити.
Важливий аспект – було б дуже добре, якщо б ці літаки вже були модернізованими для використання західного озброєння. Тому що українські МіГ-29 не можуть його використовувати, і це різко знижує їхні бойові можливості. Якщо ці літаки були б оснащені системами, які дозволяють використовувати західне озброєння, це б певним чином компенсувало відсутність західної авіації.
Чому нам не передають західну авіацію? Тому що це займає час та потребує великих ресурсів, у тому числі фінансових. Тому що авіація – це дорога штука, це мільярди, які потрібно інвестувати в українську інфраструктуру. Бо треба створити умови для обслуговування цих літаків, не кажучи вже про те, що до кінця немає готовності стовідсоткового забезпечення безпеки літаків, якщо вони базуватимуться в Україні. Тобто Росія може проводити розвідку, виявляти ці літаки і просто фокусувати свої зусилля на їхньому знищенні. І тоді вийде так, що ми витратили величезні кошти, а використовувати літаки не зможемо, тому що Росія відкриє на них полювання. Бо в принципі можна знайти літаки і почати їх знищувати тією ж ракетною зброєю. А ми ще не до кінця створили умови для того, щоб повністю закрити небо – ми знаємо, що у Росії є ракети, які українські ППО і ПРО не можуть збивати.
Тому на даний момент наші партнери сконцентрувалися на передачі нам високоточної далекобійної зброї дальністю 150 кілометрів, яка змінить можливості України стосовно підготовки до наступу. Це дуже важливо, коли в рамках підготовки і проведення наступальної операції можна стріляти на 150 кілометрів углиб. У нашому випадку це фактично увесь фронт (приблизно саме така зараз його глибина) та певним чином діставали б до Криму. Тобто зможемо знищувати командні пункти, систему управління противника, склади з боєприпасами, логістику, системи розвідки, ППО і так далі. Відповідно, це повністю змінює можливості противника до оборони, бо коли ми знищуємо систему ППО, РЕБ, системи управління він просто не може адекватно реагувати на наші наступальні дії. Це дуже важливо, і якщо нас забезпечать достатньою кількістю боєприпасів GLSDB, то ми певним чином навіть компенсуємо відсутність західної авіації, яка би нам гарантувала панування у повітрі.
Компенсація такими засобами дозволяє нам планувати наступальні дії і без західної авіації, особливо якщо польські та словацькі МіГи матимуть можливості для застосування західної зброї. Бо, в принципі, нам потрібен не сам літак, а авіаційна система, яка може використовувати західну зброю і за допомогою цього вийти хоча б на рівень росіян. Тому що і дальність бортових радарів, і використання ракет має бути не гіршою, ніж у РФ. Зараз у нас таких можливостей немає, тому що у нас старі літаки. Тобто не просто аби нам дали Eurofighter, бо він красивий, а тому, що нам потрібні конкретні бойові можливості на полі бою. І якщо ми зможемо компенсувати це МіГами, то це буде супер варіант для нас, бо для цих літаків у нас все готово – пілоти, спеціалісти, інфраструктура. Літаки прибули, наші пілоти сідають на них і виконують бойові завдання.
Але на західні літаки хоча б згодом ми можемо розраховувати? Як скоро це може статися?
У нас і до 24 лютого плани щодо заміни авіації існували. У нас стара радянська техніка, бо нашим літакам вже 40 років. І за всіма планами з 2025 року мав би початися процес поступового переходу на західні літаки покоління 4++ – розглядалися F-16, Gripen. Eurofighter не розглядалися, але зараз вони також є одним з варіантів.
Тобто навіть до 24 лютого ми це розглядали. Зараз ситуація змінилася – авіація використовується набагато більше і інтенсивніше, ніж це планувалося у попередніх концепціях до широкомасштабного наступу РФ. Тому авіація обовʼязково змінюватиметься – у нас немає іншого виходу. Адже якщо ми кілька років будемо з тими літаками, які в нас є, ми просто залишимося без літаків взагалі, бо вони старі і мають свій термін використання. Є втомленість металу, втомленість корпусу, і якщо ми його намагатимемося модернізувати, у них все одно є певні терміни експлуатації, які не можна перескочити через голову.
Усе це треба планувати. Звісно, протягом останніх років певні типи літаків можуть бути заміненими безпілотними системами. В окремих напрямках це робитимуть, але від багатофункціональних літаків ми ще не можемо відмовитися. Якраз генерація 4++ західних багатофункціональних літаків ідеальна для України. F-35 – це вже занадто, бо коли Україні будуть потрібні літаки пʼятого покоління, на той момент уже будуть безпілотні системи, які зможуть їх ефективно замінювати. До того ж, такі системи набагато дешевші, там немає пілотів, і їх можна використовувати більш багатоваріантно, не ставлячи під загрозу життя пілотів.
Взагалі це – перспективний напрямок. Коли це буде зроблено, залежить від того, як розвиватиметься війна. У будь-якому разі, наші пілоти вже знаходяться у США і вивчають їхні здібності щодо того, скільки навчати, як навчати тощо. F-16 є найбільш привабливим варіантом, бо їх багато, до них є величезна кількість озброєння, яке можна використовувати. Єдине, що у адміністрації Байдена немає чіткого рішення щодо цього – не думаю, що справа у технічних перепонах, вона саме у політичних питаннях, які поки що не дають швидко ухвалити рішення. Хоча є варіант і шведських Gripen, які можна ефективно використовувати (вони, наприклад, стоять на озброєнні Чехії та Угорщини). Але це, очевидно, станеться не цього року. Зараз нам потрібно вирішити нагальне питання – переламати хребта військовій машині Росії. Якщо це можна зробити без західної авіації, яка, повторюсь, потребує серйозних фінансових та інших ресурсів та часу, то це треба робити.
Є пріоритети – можна, наприклад, сказати: "Давайте купимо 5 корветів для ВМС України". Нам корвети, звісно, потрібні, але це вже буде після війни, бо якщо говорити про море, нам більше потрібні морські дрони, системи знищення підводних човнів та асиметричного знищення корабельного складу противника та берегову інфраструктуру флоту. Тобто є пріоритети, можна брати асиметричні системи, які виконують ті самі задачі. Зараз ми намагаємося асиметрично діяти далекобійною високоточною зброєю, і якщо ми говоримо про операції, що плануються на весну і літо, то без західної авіації можна обійтися, бо глибина фронту якраз 150 кілометрів. Гарантоване знищення сил противника – це можливості, які можна замінити високоточною зброєю, яка досить дешева у порівнянні з літаками.
Хотіла вас попросити повернутися трохи назад, коли ми з вами обговорювали російський наступ. Ви згадували про мобілізацію і про те, що у РФ зараз почали розсилати повістки росіянам. Що далі робитиме Росія, зважаючи на те, що її наступ затухає? Ви кажете, що до літа РФ може набрати 500 тисяч – де вона їх задіє, та до чого нам готуватися?
ЗСУ не те що готуються, вони лідирують. Треба розуміти – хто володіє стратегічною ініціативою, той і виграє у війні. Українська армія володіє стратегічною ініціативою. Тобто навіть зараз, протягом цих трьох місяців, коли українська армія нібито взяла паузу, здійснюючи ефективну оборону на Донбасі, а росіяни нібито ведуть наступ і володіють ініціативою, насправді нічого подібного не відбувається. Тому що з того моменту, коли Україна з літа минулого року почала готуватися до контрнаступальних дій і ми отримали HIMARS (а відтак і можливість бити високоточною зброєю на глибину 70-80 кілометрів та знищувати інфраструктуру противника), ми змогли диктувати свої умови. Ми провели операцію у Харківській області, на правому березі Херсонської області і зараз ми диктуємо, бо росіяни не знають, де наступатиме українська армія. За всіма показниками їм треба було проводити мобілізацію у листопаді чи грудні, щоб бути готовими до українського контрнаступу, але вони припустилися помилки, коли її не провели. І виходить так, що у той момент, коли ЗСУ проводитимуть контрнаступ, у них не буде цих 500 тисяч. А коли українська армія вже звільнить усі території, вони можуть набрати хоч мільйон своїх солдатів, але цей мільйон розвернеться й піде громити Кремль. Тому що тоді в них буде зворотний процес. Адже коли РФ, наприклад, почне втрачати Крим, то будуть запитання до "товарища Путина" щодо того, що взагалі відбувається. І це створить таку морально-психологічну обстановку і в армії, і серед російського населення, олігархів. Не знаю, чим тоді займатиметься Пригожин, бо тоді він може очолити повстання проти Кремля, бо виявиться, що Кремль програв усі битви.
Тобто тут сам факт набору 500 тисяч військових нічого не означає. По-перше, мобілізація має проводитися ефективно і вчасно. Якщо вона так не проводиться, то це завдає більше шкоди, ніж користі. Тому мобілізація 500 тисяч людей у РФ в будь-якому разі призведе до напруження в російському суспільстві. Хоча в Кремлі можуть в топку кинути ще не один мільйон, їм усе одно, бо вони рятують свої шкури, але вони роблять усе це невчасно, бо чомусь вважали, що низкою ракетних ударів по цивільній інфраструктурі вони зможуть поставити Україну на коліна, а Європа загнеться від високих цін на газ взимку і також приповзе на колінах до Путіна. Скоро квітень, ніхто не приповзе, і вони туди схаменулися і вирішили провести мобілізацію, яку треба було проводити замість ракетних обстрілів. Бо якщо росіяни хотіли воювати, їм треба було створювати угруповання в Білорусі та наступати звідти. Але вони цей час проґавили через їхні ідіотські ідеї з ракетними ударами по тепло- та енергетичній інфраструктурі.
Якщо вони зараз набирають 500 тисяч, вони будуть готові, наприклад, у травні. Що буде у цей момент на фронті, можна лише гадати, але це буде дуже активна фаза боїв. Коли, наприклад, 10 тисяч мобілізованих закидають до якогось району, а там їх беруть у полон, бо вони не вміють воювати. Вони будуть у шоці – по них летить кілька високоточних снарядів, тому вони будуть розбиті морально і психологічно. Це будуть великі "котли" мобілізованих, якщо їх додумаються без техніки відправляти на фронт. А з технікою у Росії величезна проблема – вони намагаються відновлювати старі Т-62, очевидно розраховуючи на цих мобілізованих, але це фактично агонія путінського режиму. Бо коли росіян масово відправлятимуть, вони не хотітимуть і будуть знати, що там їх просто вбивають і в них немає жодних шансів.
Усе це може призвести до катастрофи на фронті для Росії. Тому не треба боятися тих 500 тисяч. Дійсно, це багато і це напруження на фронті, але якщо усе піде так, як заплановано командуванням ЗСУ і будуть створені важкі механізовані зʼєднання, штурмові зʼєднання, оснащені західним озброєнням, то це буде, як 21 століття і Перша світова. Тобто росіяни просто засилатимуть піхоту, яка буде гинути і здаватися під ударом сучасних озброєнь.
Хотіла б уточнити щодо проблем з технікою у Росії, про які ви згадали. У чому конкретно в неї найбільший дефіцит? Просто хотілося б зрозуміти, з чим саме вони підходять до весни і наскільки ми маємо перевагу?
За цей рік значна частина сучасної бронетехніки у росіян знищена. Ще є певна її кількість, але можна сказати, що все, що вони мали на озброєнні професійної армії, яка в них була, росіяни знищили. Тому вони масово дістають зі зберігання стару техніку і намагаються відновлювати її, щоб відправити на фронт.
У Росії дуже багато цієї техніки – тисячі і тисячі танків, бронемашин тощо. Якість цієї техніки низька, але у будь-якому разі танк чи бронемашина може їхати та стріляти. І це теж небезпечно. Щоб не було ілюзій про те, що ми зараз їх закидаємо шапками. Танк Т-62 теж може їхати, стріляти і вбивати українських солдатів. Тобто це не означає, що такий танк приїде і з сорому зупиниться – його треба буде знищити. І у цьому проблема, бо коли ми говоримо, що у нас будуть Leopard 2, а у них Т-62, то хоч це абсолютно різні рівні техніки, але, на жаль, у РФ такої техніки багато. Ступінь готовності цієї техніки невідома – скоріше зв все, значна її частина у незадовільному стані. Але частина ще може воювати.
Оцей період у кілька місяців, весна та літо, будуть переломними. Українська армія намагатиметься переламати військовий хребет Росії. Якщо вдасться переламати, тоді вони можуть мільйон призвати, але в них уже просто не буде цього імпульсу, який міг би відновити бойові здатності збройних сил РФ та продовжувати стратегічні операції. Вони зараз вже не можуть проводити ці операції з тим розмахом, як вони думали собі, що підуть і на Київ, і на Харків, і на Одесу.
Вони малювали на картах величезні стріли, але зараз обмежуються тактичними діями. І це означає, що росіяни мають проблеми саме з ресурсами. Генерали, які малюють стріли, залишилися і хотіли б їх знову малювати, але у них немає, чим заповнювати – у них немає зʼєднань, частин, підрозділів, які б могли виконати це завдання.
А які у Росії пріоритети у тактичних діях? Є в неї якісь напрямки, особливо важливі для неї, де вона до останнього буде гризти, як, наприклад, зараз у Бахмуті?
Тактичні дії не можуть мати пріоритету – це спосіб виконання завдання. Завдання у них одне – окупувати Донецьку та Луганську області, а далі пробувати якось виходити на перемовини. Очевидно, вони розуміють, що не мають можливості проводити стратегічні операції, і зараз вони б хотіли заморозити конфлікт. Потім, користуючись заморозкою, набрати 500 тисяч, пізніше ще 500 тисяч, і тоді спробувати ще раз. Можливо, знову полізти через Білорусь. Україна, звісно, їм цього не дозволить зробити, тому вони продовжуватимуть довбатися на Донбасі, тому що вони думають, що це найлегше. Мовляв, їм залишилось трошки, окупують Краматорськ і Словʼянськ, і оголосять, що досягли цілей "СВО". Путін заявить, що, мовляв, ми більше нічого не хочемо, у нас є анексовані території, давайте щось вирішувати з київським режимом. Україна – нейтральна, але Росія зобовʼязується там більше нічого не робити.
Тобто вони намагатимуться заморозити конфлікт, бо в них немає ресурсів. Генерали доповідають Путіну про те, що потрібна передишка, бажано у пів року-рік, щоб набрати новий особовий склад, навчити його, підготувати техніку, нові зʼєднання, корпуси – те угруповання, яке вони втратили минулого року. Тому тактично РФ свої активні дії однозначно продовжуватиме на Донбасі. На інших напрямках у них просто немає сил – вони можуть спробувати піти, наприклад, на Харків, але чи можуть вони взяти місто? Очевидно, що ні. Вони можуть спробувати піти і на Чернігівську область, на Київ чи на Волинь. Теоретично все можна, але зараз у них немає угруповань, які б дозволили хоча б теоретично говорити про якісь успіхи.
Залежно від того, що відбуватиметься навесні і влітку, як ви оцінюєте перспективи завершення війни? Чи можливо її завершити до 2024 року – які ваші прогнози?
Це залежатиме від успішності виконання завдань, які буде ставити українське командування. Росія буде намагатися максимально затягнути цей конфлікт. Для Путіна ця війна є єдиним способом виживання. Тобто коли Путін програє цю війну і російські війська втечуть з української території включно з Кримом, Путін намагатиметься встановити диктаторський режим, який буде надзвичайно жорстким. Навіть сталінський режим порівняно з ним виглядатиме дитячим, бо тут за лайк у соціальній мережі можна буде розстрілювати. Це не фантазії, так і буде, бо у Путіна не буде іншого виходу. Після програшу він залишиться в ізоляції, і якщо не зробить цього, його просто знесуть ще більші ідіоти. Бо у когось, особливо на Заході, є якісь ілюзії, що буде Навальний чи ліберальна демократія. Але ні, у найближчі 30 років цього у РФ точно не буде – буде або диктаторський путінський режим, який триватиме стільки ж часу, а потім триватиме боротьба між різними кланами. І можливо, після того – шанс на розвал Росії і створення кількох демократичних та кількох диктаторських держав. Але для Путіна ця війна є способом виживання. Він максимально хоче зберегти той статус-кво, у якому він перебуває. Так, у нього є проблеми, але він усе одно поки що зберігає свій статус "великого імператора". Коли Путін програє війну, він буде в абсолютній ізоляції, і це для нього буде інше життя – він житиме у дуже сумних і складних умовах.
Завершення війни можливе і цього року. Якщо українська армія завдасть кілька важливих ударів, які призведуть до зламу російської військової машини на українській території, вони просто не зможуть витримати подальшого перебування. Росіяни сподіваються, що надовго затримаються у Криму, але насправді півострів не настільки зручний для оборони. Є умови – руйнація Кримського мосту, захід ЗСУ до Криму, після чого там складеться важка ситуація для російських військ, які опиняться у блокаді і не зможуть довго протистояти українській армії. Те саме і на півдні та інших територіях. Донбас може бути складним, але якщо станеться катастрофа для РФ у Криму, то кому вже буде потрібен Донбас?! Путін буде змушений тікати, і все це буде сипатися. Поки що це – мрії, які треба реалізувати. Усе залежатиме від ЗСУ та українського народу, тут жодних ілюзій не має бути, бо за нас це ніхто не зробить.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
