Росія погрожує кораблям усього світу, обстріл Одеси є частиною її контрнаступу - Клименко

Після того, як країна-агресор Росія демонстративно зупинила участь у зерновій ініціативі, росіяни почали відкрито шантажувати світ. Зокрема, вони почали не лише обстрілювати українські порти, а й погрожувати іноземним суднам, які до них прямують, розцінюючи їх як нібито легітимну військову ціль. Натомість Україна також пригрозила Росії аналогічною атакою на її кораблі і нагадала про сумнозвісну долю крейсера "Москва".

В інтервʼю Главреду головний редактор сайту BlackSeaNews, керівник моніторингової групи Інституту Чорноморських стратегічних досліджень Андрій Клименко розповів про реальні причини зернового шантажу РФ та про те, як може працювати зернова угода без участі Москви.

Поясніть, будь ласка, суть претензій РФ – чого вона насправді добивається?

Офіційно вони озвучили свої претензії в середині квітня. Це була нота Міністерства закордонних справ Російської Федерації на адресу секретаріату ООН, яка складалася з шести пунктів. Перший – перепідключення Россельхозбанку до SWIFT. Другий – поновлення постачання сільгосптехніки, запчастин та сервісного обладнання. Тобто у росіян проблеми з західними комбайнами, сівалками і всією складною сучасною сільгосптехнікою, бо вона використовує оновлене програмне забезпечення, зв'язок через Інтернет, GPS тощо. Третій пункт – скасування обмежень на страхування та перестрахування російського продовольчого експорту. Але насправді таких обмежень немає, просто провідні західні компанії не хочуть працювати з російським бізнесом.

Четвертий – зняття заборони на доступ до портів російських суден. П'ятий – відновлення роботи аміакопроводу Тольятті-Одеса. Це така ритуальна мантра, тому що РФ вже давно будує і в жовтні цього року завершить термінал для перевалки аміаку з Тольятті у російському порту Тамань.

Насправді аміакопровід входить на територію України в районі Куп'янська, і перша його ділянка простягається вздовж лінії фронту, де зараз триває спроба російського наступу. І, зрештою, шостий пункт – розблокування зарубіжних активів і рахунків російських компаній, пов’язаних з виробництвом та транспортуванням продовольства та добрив.

Загалом ці вимоги РФ – просто "хотілки". Бо фактично вони вимагають зняття санкцій і руйнування тієї системи міжнародних санкцій, яка існує зараз.

Наскільки ймовірно, що Захід виконає умови Путіна щодо зернової угоди, і чи може вона під цим російським тиском бути продовжена?

Я впевнений, що ніхто ці путінські забаганки виконувати не буде. Були якісь рухи, зокрема, генсек ООН намагався домовитись, щоб якусь дочірню фінансову компанію Россельхозбанку підключили до SWIFT, але країни Заходу поставилися до цього дуже прохолодно і, скоріше за все, цього не буде.

Я бачила, що ви у Фейсбуці писали про те, що Росія за час дії цієї угоди втратила багато коштів. І, я так розумію, це також одна з причин, через яку вона намагається її переформатувати під себе?

Так. Насправді вперше про це сказав представник російської зернової асоціації. Тобто дивіться, яка логіка: коли розпочалась зернова угода (а вона працювала, і це можна на діаграмах побачити), навесні-початку літа минулого року, вона працювала досить та потужно і за кількістю суден, які приходили, і за обсягами. Це призвело до дуже суттєвого зниження, більше 20 відсотків, світових цін на аграрну продукцію. І вони порахували, що за рахунок цього зниження цін російський зерновий експорт (а він дуже потужний – він не менший, а іноді і більший за окремими показниками за український) втратив мільярд. Це умовні втрати, але ж і президент росії Путін цю цифру потім, через день-два назвав він назвав, коли говорив про 1,2 млрд доларів.

Таким чином до обвинувачень у тому, що вони шантажують світ голодом, вони показали, що хочуть на цьому ще й заробляти. Тобто Росія зацікавлена в тому, щоб світові ціни на зерно зростали, бо тоді вони будуть отримувати більші надходження від цього експорту. При цьому є така путінська мантра, що насправді зерно йде не до африканських країн, а до європейських країн. Це, перше за все, інформаційна маніпуляція, і яскравий показник того, як Росія сприймає всю світову економіку не як ринкову, а як командну.

Справа не в тому, чи надходить зерно до африканських країн, а в ціні, за якою ці країни зможуть це зерно придбати. А вони купують зерно там, де ближче, і де зручніша логістика. А, отже, там, де це зерно можна купити дешевше.

Тобто коли світові ціни на зерно знижуються, це, звичайно, вигідно африканським країнам або іншим бідним країнам.

За допомогою обстрілів портової інфраструктури Росія саме цього і прагне? Мало того, щоб знищити запаси, які зараз перебувають в портах, і завадити їхньому подальшому вивозу до інших країн, так?

Тут така багатошарова ситуація зараз. У Росії є цілий комплекс причин для такої поведінки. У першу чергу, це – частина того, що вони вважають своїм контрнаступом. Відомо, що вони почали спроби наступальних дій на Куп'янському напрямку – там вони сконцентрували величезні сили, близько 100 тисяч військових та купу техніки, і таким чином намагаються завадити українському наступу на півдні України і відволікти сили. Звичайно, що це і помста за Керченський міст.

Але головний меседж вони спрямовують президенту Туреччини Ердогану. Відомо (і ми завжди про це кажемо), що зернова угода – це на 99% особистий геополітичний проєкт Ердогана. Тому що Туреччина діє так, щоб бути лідером ісламського світу. А країни ісламського світу зараз – це переважно Африка і Азія. Саме тому Російську Федерацію це, звичайно, турбує, бо їхні інтереси з Туреччиною там перетинаються.

Крім того, Туреччина за останній тиждень здійснила купу досить неочікуваних міжнародних дій, і це дуже збентежило РФ. Ердоган зробив декілька заяв про підтримку територіальної цілісності України, звільнення Криму та кримських татар, і про те, що Україна заслуговує бути членом НАТО. Також Туреччина розблокувала членство Швеції в НАТО і вирішила допустити французьких експертів з атомної енергетики до експертизи будівництва атомної станції, яке у Туреччині проводить Росія. Тобто в російському політикумі і в наближених до "царського двору" експертних колах вже прямо говорять, що, скоріше за все, Туреччина перестає бути дружньою країною до Росії.

Звичайно, що Путін планував одразу після перевиборів Ердогана бути в Туреччині, але цей візит не відбувся. Тепер його планують на серпень, але Росія не підтверджує дату. Тобто їх турбує політика Туреччини, і вони хочуть розібратись, щось полагодити у відносинах з Ердоганом, оскільки йдеться про контроль над Чорним морем.

Фактично вся поточна ситуація на півдні України із зерновою угодою, обстрілами Одеської області та Миколаєва робить Україну заручником цих взаємовідносин Росії та Туреччини.

Рекомендуємо:

"Нам не потрібна Росія": Україна готова піти на ризик і почати експорт зерна - Кулеба

Чи можливе, на вашу думку, взагалі існування зернового коридору без залученості Росії, якщо це дійсно, як ви сказали, це на 99% ініціатива Туреччини? Чи може вона гарантувати безпеку цієї угоди і, власне, подальшого транспортування зерна?

Так, теоретично існування можливе. Інше питання – як зробити так, щоб Росія не обстрілювала та не заважала тим чи іншим чином свободі суднопластва у Чорному морі.

Ми вже давно просуваємо ідею, розпочали це до великої війни, а зараз активізуємо і раді, що цю ідею ми вже чуємо від політиків та дипломатів, в тому числі в інших країнах. Насправді все просто – треба організувати конвоювання зернових суден патрульними кораблями Туреччини, Румунії та Болгарії до портів Одеської області. Друга складова – треба забезпечити захист цих суден від мінної небезпеки. Бо багато мін поставлені ще перед великою війною і в перші її дні, тобто в лютому минулого року. Вони не можуть на своїх якорях перебувати вічно, їх зриває і вони знаходяться у, так би мовити, вільному плаванні. Нам відомі десятки випадків, коли міни викидало на береги Туреччини, Румунії та Болгарії, а не тільки в Україні.

І з цим треба боротися. Тому має бути дві військово-морські групи. Одна – з мінної безпеки, а друга – патрульна, яка б забезпечувала захист. Крім того, в цих суден-зернових караванів має бути прикриття з повітря. А це літаки, засоби протиповітряної та протиракетної оборони. Це величезна робота, і величезний геополітичний проєкт. Він може перебувати під "парасолькою" НАТО або ООН, тобто має бути рішення Генасамблеї, бо Рада безпеки ООН нічого не ухвалить, допоки там є Росія. Зрештою, має бути міжурядове рішення, наприклад, Туреччини і Румунії. Тоді це можливо.

Можна, звичайно, і ризикувати. Як ми знаємо (і про це казали українські морські експерти та представники українського морського бізнесу), є судновласники, які готові ризикнути. Тим паче, що Україна декілька тижнів тому створила страховий фонд у близько півмільярда доларів для забезпечення страхових гарантій на випадок пошкоджень судна.

Однак усі розуміють, що йдеться про життя моряків. Я думаю, що будь-який політик, і президент України, і президент Туреччини прекрасно розуміє, що у разі організації такого проєкту ракета прилетить і потопить судно із зерном чи пошкодить його та загинуть моряки (а на суднах під різними прапорами, до речі, багато українських моряків), це буде дуже неприємна ситуація. І найголовніше, що президенти, які це дозволили, нестимуть за це моральну відповідальність протягом усього життя.

Наскільки я розумію, зараз відбуваються різні контакти та попередні перемовини. Ситуація така, що теоретично можна не всі судна, а судна меншого розміру відправляти не на напрямки до Одеси, де великі глибини, а територіальними водами Туреччини, Болгарії, Румунії. Але тут знову виникає ситуація з тим, як їх прикривати в територіальних водах України. Тобто чи треба надавати доступ іноземним кораблям, які патрулюють море і супроводжують ці судна, забезпечувати їхній захист, а для цього вже має бути рішення Верховної Ради на допуск на територію України. Це складний комплекс дій, і мене радує, що цим наразі займаються на серйозному рівні, тож рішення буде знайдено.

Але я ще хочу звернути увагу на те, чого, на жаль, не побачили наші з вами колеги. У російських заявах і Путіна, і міністерства оборони РФ йдеться про те, що вони всі судна, які йдуть до українських портів з Босфору, будуть розглядати як цілі, тому що там можуть бути озброєння, військова техніка і таке інше. А це ж не тільки судна, які йшли зерновим коридором до Одеси.

З протоки Босфор до острову Зміїний і трохи на південь від нього, морського кордону Росії та Румунії прямують багато суден, які потім йдуть до гирла "Бистре" на Дунаї до українських портів, Ізмаїлу та інших. У російській заяві немає такого розподілу, тому її можна трактувати так, що й ці судна, які прямують до дунайських портів, можуть бути атаковані РФ.

Наша статистика, яку ми проводимо у своєму моніторингу, демонструє, що власниками 23% суден, що пройшли зерновим коридором цього року, тобто з січня по червень, були турецькі компанії, 45% – Греція, а решта 30% – це різні країни потроху. Тобто там дуже багато турецьких суден, і ми кажемо про те, що Україні (і не тільки) треба розмовляти з Туреччиною, аби вона попросила своїх судновласників виділяти більше суден під цей продовольчий проєкт з Україною. А там ринкова економіка, а не так, як у РФ, де усе роблять за командою.

Тут розрахунок, звичайно, на те, що Росія побоїться атакувати судна, які належать Туреччині. Якщо ми згадаємо 29 жовтня, то після того, як повітряні морські дрони атакували головну базу Чорноморського флоту в Севастополі, Росія на кілька днів демонстративно припинила свою участь в зерновому коридорі. Тодішній міністр оборони Туреччини Хулусі Акар одразу заявив, що турецькі судна будуть продовжувати ходити до українських портів. І всі зрозуміли, в тому числі в Росії, що там була недосказанність, і він мав на увазі, якщо хтось спробує заважати суднам турецького бізнесу, то буде мати справу з Туреччиною.

Зараз, після заяв Міноборони Росії про можливі атаки, можливий аналогічний рішучий крок Туреччини?

Так, абсолютно. Туреччина – рішуча країна, і я думаю, що Росія зараз кожного дня по декілька разів згадує, як у 2015 році ні на секунду не замислюючись збили бойовий російський літак, який на декілька кілометрів від сирійського кордону залетів до повітряного простору Туреччини.

Була заява прес-секретаря Білого дому про те, що США не готові поки забезпечувати безпеку суден, які прямують до українських портів. Чи можуть Сполучені Штати якось приєднатися до цього забезпечення за певних умов, і що це можуть бути за умови?

27 лютого минулого року Туреччина перекрила протоку Босфор і заборонила вхід до Чорного моря для іноземних бойових кораблів. І це стосується всіх, у тому числі російських. Тому американці фізично туди не увійдуть своїми кораблями. Вони можуть прикривати з повітря, надати необхідну розвідувальну інформацію, наприклад, румунській і турецькій стороні, бо вони моніторять те, що відбувається над Чорним морем. В тому числі ракетні залпи і так далі. І вони можуть надати додаткові засоби протиповітряної та протиракетної оборони. Я думаю, що прес-секретар Білого дому мав на увазі те, що США військовими кораблями зараз не можуть брати участі через позицію Туреччини. А стосовно обміну розвідувальною інформацією та наявності засобів протиповітряної оборони я не думаю, що тут є великі проблеми.

Які наслідки для України може мати відсутність цієї угоди, якщо дійсно Росія вирішить її не продовжувати?

У нас завжди морський експорт саме через порти Одеської області і він займав приблизно третину всього зернового експорту. Тобто так, буде продовжуватись транзит (підкреслюю) через країни Європейського Союзу до їхніх портів. Зокрема, нещодавно Хорватія заявила про готовність надати для цього свої порти. Будуть продовжуватися прохід через Дунай, перевалка через порт Констанца, але це буде дорожче. Я впевнений, що вже зараз по цьому плану "Б" українські урядовці, і Міністерство аграрної політики, і Міністерство інфраструктури, і Офіс президента ведуть розмови.

Тобто буде гірше, будуть економічні втрати, але в цілому зерновий експорт збережеться. Бо світовий ринок потребує українського зерна, тому будуть знайдені більш дорогі, більш нам невигідні, але будуть знайдені якісь рішення.

Як ви гадаєте, як надовго може розтягнутися цей шантаж Росії? Бо були вже паузи у зерновій угоді, скільки триватиме ця?

Важко сказати. Я думаю, що всі цивілізовані країни та країни Африки в тому числі хочуть, щоб усе це скінчилось якомога швидше. Росія, навпаки, хоче затягнути процес, виставляти додаткові умови, що дає їм присутність у світових ЗМІ. Але після того, як Ердоган повернеться з Саудівської Аравії і проведе телефонну розмову з Путіним, ми розумітимемо більше.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред