Хто штовхнув Зеленського на загострення з Путіним

Відкликання ліцензії у низки українських телеканалів - це навряд чи можна назвати репресіями і політичними гоніннями на опонентів Зеленського. Хоча власники цих каналів - якраз люди з протилежного до Зеленського табору. І більше того - їх пов'язують з олігархом Медведчуком, який по суті, представляє інтереси кремлівського режиму і особисто Путіна на території України.

Україна позбулася суверенітету в 2014 році і поки немає жодної ознаки того, що зуміє його повернути хоча б в доступному для огляду майбутньому. А значить - вона або об'єкт, або інструмент чужої політики. Немає і не може бути ніяких "хитрих планів Зеленського" просто в силу цієї обставини. А значить - він лише виконав чиєсь зовнішнє по відношенню до України рішення. І ось тут можуть бути варіанти.

По суті удар по структурах, пов'язаних з Медведчуком - це удар по Путіну. Причому особистісний удар. Практика персоналізованого управління вимагає створення некомфортної і конфліктної ситуації для тієї конкретної людини, на якого і розрахований удар. З метою змусити його зробити заздалегідь прораховані дії. З такими примітивними істотами, як бандити, персоналізоване управління працює практично бездоганно. Пацанські поняття не дозволяють чинити якось витончено. У відповідь на удар по "своїм" братва очікує від пахана відповідного і симетричного удару.

читайте такожЯк Зеленський з Ющенка перетворився на ПорошенкаПутінське оточення, поза всяким сумнівом, у відповідь на "зухвалі" дії Зеленського чекатиме від свого пахана тієї самої "відповіді". І йому особливо діватися нікуди — не зрозуміють.

Логічно припустити, що люди, які порадили Зеленському такий крок, очікують якраз цієї відповіді. І навіть не дуже складно припустити, де саме буде завдано удару. На Донбасі, звичайно. В України і Росії в процесі стрімкої деградації відносин настільки звузилося поле дотику, що вибору як такого у Путіна для відповіді і немає.

Однак питання - хто саме штовхнув Зеленського на загострення. Проста відповідь - США, і вона може бути вірною, оскільки нова адміністрація звісно проводитиме ревізію українського напрямку американської політики, яке зайшло в глухий кут при Трампі. А для цього потрібна криза.

Однак є і ще один варіант, хто може стояти за майбутнім загостренням. Це Туреччина. Турки набрали хід і те, що після Карабахської війни вони будуть продовжувати загострювати гру, особливих сумнівів немає. При цьому Путін для Ердогана - гранично зручний противник. Ердоган в ході зіткнень з Росією починаючи з 2015 року завжди і у всіх епізодах домагався потрібного для себе результату. В першу чергу тому, що розумів межі, до яких можна і потрібно ущемляти інтереси Путіна без ризику, що останній вважатиме себе загнаним в кут. Ердоган володіє прекрасним чуттям - де і в якому місці залишити щілинку, в яку дозволить втекти своєму "партнеру".

читайте такожУ Зеленського з'явився шанс стати справжнім президентом УкраїниСаме таким чином Ердоган взяв під контроль практично всю північ Сирії, а там, де повний контроль йому не вдався — на схід від русла Євфрату — він звів внічию будь-які можливості Путіна. У Лівії Ердоган розгромив путінських маріонеток і приватних найманців, але не став добивати Хафтара, хоча б тому, що його завдання — не розгромити супротивників триполітанського уряду, а всього лише не дати їм його повалити. Тепер Ердоган буквально вломився на Закавказзя, розмінявши своє вторгнення на збереження обличчя Путіна.

Скрізь Путін здає позиції Ердогану, який досить розумний, щоб не виставляти Путіна тим, ким він є насправді — бездар'ю і недотепою.

Для Ердогана критично важливим для будівництва "логістичної наддержави" є питання контролю всіх напрямків до Європи з півдня і Сходу Євросоюзу. І без України його "наддержава" буде несамодостатньою.

Сенс "логістичної наддержави" цілком очевидний. Всі, хто торгує з Європою з південно-східного напрямку, повинні домовлятися з Ердоганом. Нічого нового: барон ставив свій замок біля річки і будував міст, щоб збирати за прохід по цьому мосту належну йому ренту. Солідний бізнес. Ердоган будує свій міст, розраховуючи продавати прохід по ньому всім бажаючим. Проблема лише в тому, що є й інші барони, які вважають цю територію своєю вотчиною. А тому Ердоган веде війни, забезпечуючи цьому мосту безпеку.

Зараз, після поразки Путіна в Карабаху, саме час посунути його і в іншому місці. І це місце відоме - Україна. А після Карабаху приблизно зрозуміло, як саме будуть виштовхувати Кремль, адже ситуація майже симетрична.

читайте такожВінні-Пух поліз до неправильних бджіл, або в чому головна помилка ЗеленськогоТурки найактивнішим чином сьогодні впроваджують співпрацю з ЗСУ, роблячи основний упор на ті ж інструменти, які дозволили здобути перемогу в Карабаху. Керівництво компанії "Байкар" буквально днює і ночує в Києві, а буквально тиждень тому невідомий літальний апарат завдав удару по позиціях "ДНР" (террористическая организация. - ред.) поблизу Донецька, причому параметри польоту цього апарату цілком відповідали турецькому Байрактару.

Якщо і ще одна особливість, аналогічна карабахській війні: Вірменія так і не ризикнула розгорнути свою армію в Карабаху, надавши перевагу капітуляції. У разі повторення карабахського сценарію на Донбасі введення російських військ, як в 2014 році, буде занадто малоймовірним — не ті умови. Прямий конфлікт Росії і України в такому сценарії навряд чи можливий, а в "гібридній" війні шансів у Кремля проти Туреччини практично немає. У всякому разі, ні в Сирії, ні в Лівії, ні в Карабаху нічого зробити не вдалося, скрізь Путін програв, причому програв навиліт. Як все буде на Донбасі — це, звичайно, питання, але поки шанси вкрай невеликі.

При цьому варто розуміти, що перед Туреччиною не стоїть завдання вирішити донбаський конфлікт. Їй взагалі на нього наплювати. Мета Ердогана - ввести миротворців-спостерігачів і забезпечити військову присутність Туреччини на території України, причому на максимально довгий термін.

А для цього якраз ніякого вирішення донбаської проблеми не потрібно. Потрібно її загострення, поразка кремлівських маріонеток і їх капітуляція зі збереженням самого конфлікту. А ось в рамках капітуляції турецька військова присутність стане неминучою і буде визнана в Кремлі.

читайте такожЗа відключення каналів Медведчука Зеленський розплатиться президентським крісломТому зараз Путіна запрошують зав'язати конфлікт на Донбасі в якості "відповіді" за недружні дії проти "свого пацана", після чого Ердоган постарається повторити рівно те ж саме, що йому вдавалося і раніше. Тим більше, що воювати-то будуть не турки, а якісь українці. Але за турецькі інтереси, звичайно.

У всякому разі, ймовірність раптового загострення обстановки на Донбасі зараз зростає. Але ось наскільки - тут поки складно зрозуміти.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред