Мовний терор: які питомі українські слова СРСР назавжди викреслив зі словників

Ви дізнаєтесь:

• Які українські слова вилучали зі словників
• Чому радянська влада хотіла їх стерти

Радянський режим боявся не лише української армії чи повстанців, а й українського слова. Унікальна лексика, яка демонструвала самобутність нашої мови та її відмінність від російської, ставала об'єктом жорсткої цензури. Питомі українські слова десятиліттями вилучали з нормативних словників, штучно замінюючи їх русизмами чи кальками, щоб створити ілюзію "єдиного радянського народу".

Сьогодні ці заборони історики та мовознавці розглядають як елемент цілеспрямованого лінгвоциду. На кілька яскравих прикладів такої репресованої лексики звернув увагу відомий блогер і популяризатор української Андрій Шимановський.

Словник під цензурою: що і на що замінювали

Радянські редактори працювали за чітким принципом: якщо українське слово занадто сильно відрізняється від російського аналога, його треба замінити, витіснити або маркувати як "застаріле".

Завдяки дослідженням, ми можемо побачити, як саме збіднювали нашу мову та які сурогати нав'язували замість питомих слів:

• Замість колоритного "кип’яч" нам підсунули "кип’яток".
• Унікального "сновиду" замінили медичним "лунатиком".
• Замість звучного "виляск" змусили казати "хлопок".
• Поняття "чепурун" трансформували у радянського "стилягу".
• Природну "навантагу" замінили калькою "нагрузка".
• Замість слова "дармовис" з'явився французький "брелок" (через російське посередництво).
• Поетичне "руйновище" перетворили на неохайну "розвалюху".
• Замість короткого "дрібняки" почали використовувати конструкцію "дрібні гроші".
• Ціле гроно синонімів на позначення негоди - "ляпавиця", "сльота", "хляпавка" - звели до одного слова "слякоть".
• Місткий "безрух" замінили на "застій".
• А затишний "закутень" став просто "глухим місцем".

Рекомендуємо:

Старовинне українське слово "ланіти": що воно насправді означає

Історичний контекст: від розквіту до репресій

Цей лінгвістичний терор став реакцією більшовиків на потужний сплеск української самосвідомості. Події визвольних змагань 1917–1921 років довели, що царська політика русифікації повністю провалилася. Українці масово поверталися до свого коріння.

Статистика друкованого слова того періоду вражає. У 1917 році на українських землях у складі колишньої Російської імперії вийшло 747 україномовних видань проти 452 російськомовних. А вже у 1918 році, за часів УНР та Української Держави, тенденція посилилася - 1084 видання українською мовою проти 386 російською.

Якби українцям вдалося втримати державність, розвиток мови пішов би зовсім іншим, природним шляхом. Проте поразка у визвольних змаганнях повернула русифікацію, але вже у жорстокішому, радянському форматі.

Після встановлення більшовицької влади ситуація миттєво перевернулася. Уже у 1922 році в радянській Україні українською мовою було надруковано лише 186 видань, тоді як російською - аж 491.

Того ж року радянська влада закріпила мовну нерівність юридично. У Кодексі законів про народну освіту УСРР українську мову фактично звузили до статусу провінційної, назвавши її "мовою більшості населення, особливо на селі". Натомість російську мову гордо титулували як "мовою більшості населення в містах і загальносоюзною мовою".

Сьогодні повернення репресованих слів до щоденного вжитку - це не просто збагачення своєї мови, а ще один крок до відновлення історичної справедливості та деколонізації нашої свідомості.

Дивіться відео про те, які українські слова радянська влада вилучала зі словників:

Цікаве по темі:

• Не "чекушка" і не "пузир": як правильно називати ці пляшки українською
• Ніяка не "стройка": як правильно назвати процес зведення споруд українською
• Не "чемоданне настроєніє": як описати передчуття подорожі українською

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред