Війська Росії на окупованих територіях України спробували вийти з оборони та кинули серйозні сили на захоплення Авдіївки Донецької області. За даними Сил оборони, загарбники з початку масштабного наступу на місто втратили декілька тисяч своїх військових та сотні одиниць техніки. Місто стратегічної важливості, яке називають "воротами до Донецька", залишалося під контролем ЗСУ навіть у найважчий для країни період початку повномасштабного військового вторгнення. За дев'ять років Авдіївка – плацдарм для наступу української армії на Донецьк – стала потужною фортецею.
Російські війська продовжують атакувати позиції ЗСУ у Донецькій, Луганській та частині Харківської областей. Окупанти шукають можливості вийти на більш вигідні для себе позиції з метою захоплення всіх районів Донбасу. Українські воїни у важких боях відбивають ворожі атаки.
В інтерв'ю Главреду ветеран російсько-української війни, майор ЗСУ Олексій Гетьман розповів, чому війська РФ наважилися посилений штурм Авдіївки, назвав три напрямки, на яких росіяни можуть піти в наступ, проаналізував, чому окупанти не зможуть підійти до Куп'янська, зробив прогноз щодо сценарію війни та її термінів і пояснив, у якій ситуації армія України може зайти на територію Росії.
Війська РФ продовжують атакувати Авдіївку і намагаються оточити місто. Окупанти зазнали великих втрат і перекидають нові бойові частини. На вашу думку, чому саме зараз росіяни пішли на посилений штурм настільки укріпленого міста?
Росіяни ще з 2014 року намагалися взяти Авдіївку, тому може бути безліч причин, чому вони активізувалися саме зараз. Їхні дії можна пов'язувати з наказом Путіна повністю окупувати Донецьку та Луганську області до 1 січня наступного року. Можливо, вони прагнуть відволікти наші Збройні сили від наступальних дій на півдні, щоб примусити нас перекинути частину військ до району Авдіївки та послабити тиск на Токмакському і Херсонському напрямках. Люди, які з початку російсько-української війни воювали в Авдіївці, кажуть, що настільки потужних атак за 9 років не було. Це перша така атака.
Відзначу, що військову техніку росіяни підтягують не зсередини РФ, де у них у тилу немає таємних складів чи підрозділів, а з окупованих територій України. Вони переміщують війська вздовж лінії фронту: з півночі, тобто з Куп'янсько-Лиманського напрямку, та з півдня, тобто з Вугледарського та Мар'їнського напрямків, перекидають ближче до Авдіївки.
Дивіться відео, у якому Олексій Гетьман розповів про загрози нових наступів Росії:
Перша хвиля наступальних дій Росії на Авдіївку розпочалася 7-10 жовтня. Противник активно використовував артилерію та намагався вогневим шквалом зруйнувати місто, але не зміг цього зробити. І якщо Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Попасну і Бахмут вони з такою метою обстрілювали 1-2 тижні, тут їм не вистачило снарядів. Саме тому вони 4 дні обстрілювали місто, а потім почали атакувати суходолом.
Ми чудово знали, де вони будуть наступати – бачили скупчення військ і знали про плани атакувати з півночі та півдня задля оточення міста. Тому були заміновані дороги, підірвані мости, поставили навіть приховані камери відеоспостереження, щоб слідкувати за їхніми пересуваннями. Артилерія завдає влучних ударів, тому що ми пристріляли дороги та перехрестя. Ми готувалися до наступальних дій росіян. Тому перша хвиля захлинулася – ворог втратив велику кількість живої сили та техніки. Якщо рахувати з точки зору військових підрозділів, росіяни втратили два мотострілецьких полки.
Після цього росіяни підтягнули сили і намагаються провести другу хвилю наступу. Тепер вони здебільшого використовують авіацію, менш активно працює артилерія. Застосовують авіаційні удари з керованими плануючими авіабомбами, такими як ФАБ-500, ФАБ-250 та інші. Посилено мінометні обстріли та атаки беспілотниками.
На мою думку, друга хвиля наступу на Авдіївку, швидше за все, теж стане провальною. Клешні, якими росіяни намагаються просунутися, тоненькі завширшки, тому наші війська можуть провести контрнаступальні дії та відрізати їх. У такому випадку російські війська щонайменше у двох місцях опиняться в оперативному або повному оточенні.
Подивимося, як розгортатимуться події. Точаться важкі бої, і ми, на жаль, зазнаємо втрат. У районі Авдіївки зосереджена дуже велика кількість ворожої живої сили та техніки. За наказом Путіна росіяни намагатимуться захопити саме Авдіїївку і не будуть жаліти своїх людей. Вони берегтимуть військову техніку, тому що з нею вже виникли складнощі. Бракує їм і боєприпасів. Водночас ми віримо, що зможемо без залучення великих резервів утримаємо там оборону.
Росіяни надовго вгризлися в Авдіївський напрямок?
Збройні сили України вже 9 років знаходяться в Авдіївці. Там багато місць, де можна оборонятися. Зокрема, це коксохімічний завод – там багато підземних комунікацій, які ми добре знаємо та можемо пересуватися цими ходами непомітно для ворога. Це фортеця. Є терикон – панівна висота, з якої зручно тримати оборону.
Наскільки Росія сьогодні готова до наступальних операцій? На яких напрямках ворог може піти на такі штурми, як у районі Авдіївки?
Можна назвати три напрямки, де росіяни здатні вдатися до наступальних операцій.
Перший – це Куп'янсько-Лиманський напрямок. Особливої уваги заслуговує ситуація на Куп'янському напрямку, де зосереджена велика кількість сил. Між Куп'янськом та Лиманом – 100 кілометрів, вони намагалися наступати цією лінією фронту, але не вдавалося. Тому були атаки локального характеру – окремо на Куп'янському та Лиманському напрямках. У районі Куп'янську сконцентровано понад 100 000 російських військових, більше 500 одиниць ствольної артилерії, більше 300 одиниць РСЗВ і орієнтовно 2 000 одиниць важкої броньованої техніки, з якої 1 000 одиниць – це танки. Йдеться про потужне угруповання, яке підтримується з повітря безпілотниками та авіацією.
На Куп'янському напрямку війська РФ використовують тактику, відмінну від тої, за якою вони діяли, наприклад, у Бахмуті. Там були м'ясні штурми без активного використання важкої техніки, а під Куп'янськом проводилися не тільки штурми, а завдавалися й танкові удари.
Другий – Вугледарський напрямок. Це умовно східний фронт, який тягнеться від Куп'янська до Вугледара. На півдні цього східного фронту зосереджена приблизно така сама кількість військ, як і на Куп'янсько-Лиманському напрямку. Там теж можна очікувати спроб росіян піти у наступ.
Третім напрямком потенційного удару російських військ є лінія Бахмут-Мар'їнка-Авдіївка, де росіяни зосередили приблизно 40-50 тисяч своїх військових. Точну цифру важко назвати, тому що вони постійно рухаються – ситуація з їхніми переміщеннями дуже швидко змінюється. Це середина лінії фронту, і зараз для посилених штурмів противник обрав Авдіївку, яка є для них постійною кісткою в горлі.
Противник хотів би взяти Авдіївку, щоб створити військовий хаб у Донецьку, але розуміє, що ми зможемо контролювати цей хаб із Мар’їнки артилерійським вогнем. Ми не стріляємо по цивільних – ніхто не "дамбил Бамбасс", як вони там кажуть – проте якщо росіяни створять потужну військову базу в цій місцевості, зможемо накрити такий центр артилерією і ракетами. Росіяни це добре розуміють і розглядають Мар'їнку як наш плацдарм для подальшого просування в бік Горлівки, Макіївки і Донецька з перспективою звільнення цих територій. А Донецьк для РФ – така сама сакральна територія, як і Крим. Втратити навіть частину Донецька для них вкрай неприйнятна історія, тому і намагаються відсунути ЗСУ подалі від міста.
Журналісти часто запитують, чому посилена атака на Авдіївку відбувається саме зараз. А чому саме 24 лютого відбулося вторгнення? Тому що. Просто так вони вирішили, і все.
Інтерес полягає у тому, що Авдіївка – місто-фортеця. І завдавати удару саме по Авдіївці під час повномасштабної війни виглядає дуже дивним маневром.
Так, росіянам важко захопити Авдіївку. Вони не зможуть подолати оборону на коксохімічному заводі. Може бути багато причин, чому вони саме зараз атакують місто. Приводом можна назвати і день народження Путіна 7 жовтня, і атаку на Ізраїль… Багато версій матимуть право на життя. Росія планувала бойові дії, проводила певне бойове зглагодження і вирішила атакувати саме зараз.
Ви згадали про Куп'янський напрямок як одну з тих ділянок фронту, де росіяни можуть піти у наступ. Наскільки я розумію, захоплення Куп'янська – це у них така стратегічна задача. Ще декілька місяців тому пропагандисти писали, що мріють про Куп'янськ, який буцімто відкриє їм дорогу на Харків…
Так, вони спочатку хочуть вийти на річку Оскіл (у Куп'янському районі, - ред.) та спробувати її форсувати. Це не така велика річка, як Дніпро, але там на правому березі гірський кряж і, як кажуть наші військові, жодних шансів її перейти у ворога немає. У тому районі розташовані наші потужні позиції та укріплення. Гірський кряж і панівні висоти не дозволять там просуватися.
Росія опинилася в ситуації, коли потрібно звітувати перед своїм суспільством і пояснювати, чому її війська перейшли в глуху оборону, якщо при цьому пропагандистські канали розповідають про безуспішність української контрнаступальної операції. Російське населення починає ставити запитання – як так сталося, що після обіцянок захопити щось за три дні лунають хизування оборонними діями. Москва намагається переконати росіян у тому, що була хитра тактична багатоходівка, вони витримали удар і тепер битимуть у відповідь. Але таку риторику потрібно підкріплювати захопленням міст, тому можна очікувати посилення їхніх наступальних дій.
Якщо детально аналізувати ситуацію, можна побачити, що на Куп'янському і Авдіївському напрямках російський тиск трохи знизився. Штурми продовжуються, але кількість їхніх потужних ударів зменшується. Швидше за все, це пов'язано з перегрупуванням. Вони наступатимуть і надалі, особливо взимку.
Росіяни собі намалювали картину, у якій генерал мороз взимку працюватиме саме на них. Вони обґрунтовують це "історичною пам'яттю", але щось наплутали. Нагадують про війну з Наполеоном, де брехня на брехні, але забувають важливий момент. Так, тоді Росії допомогла холодна зима: армія Наполеона, де було чимало людей із півдня Франції, до таких морозів не звикла. Так само було й під час Другої світової війни – німецькі, а особливо італійські війська не звикли до лютих морозів.
А тепер буде українська зима, до якої ми звикли більше, ніж росіяни. Ми на своїй землі краще знаємо, які у нас зими, що робити і як ховатися. Втім, російська маячня про те, що зима допоможе її військам, продовжується. Вона не допомогла їм у війнах навіть із іншими військами, з умовно теплих країн. А ми на своїй землі, і зима буде допомагати саме нам. Ну, нехай собі фантазують – нам це лише не користь.
А чи є ризик, що російські війська перекинуть на південь Білгородської області, і вони спробують наступати на Харків на півночі?
Зараз це малоймовірно. Не виключено, що росіяни знову спробують атакувати і з Білорусі. Але наразі це малоймовірно. Можна припускати різні сценарії – у нас є розвідка, і ми маємо інформацію щодо певних планів. Противник має свою контррозвідку, він може вдаватися до, так званого, туману війни і розповсюджувати дезінформацію – робити вигляд, що збирається атакувати із Білгородської області, а завдати удару з іншого місця.
Я вважаю, що краще аналізувати більш очевидні речі. Коли російські війська зосереджувалися під Авдіївкою, було передбачувано, що вони підуть у наступ. Так воно і сталося. Краще дивитися на ситуацію, а не прогнозувати те, що може статися за 2-3 місяці або півроку.
Ба більше, невідомо, що за той час відбудеться в світі. На війну в Україні можуть суттєво вплинути бойові дії в Ізраїлі – там можлива ескалація, якщо у війну вступить Іран. Китай може атакувати Тайвань. Знову нестабільна ситуація в Косово, де є протиріччя між сербами та косоварами. Тому краще не вангувати.
Взимку на нас чекають наземні операції як зі сторони ЗСУ, так із боку військ РФ? Росіяни застосовуватимуть тактику енергетичного терору, а Україна у відповідь завдаватиме ударів по ворожих військових об'єктах?
Ми будемо завдавати ударів по їхніх, у том числі, енергетичних об'єктах. Це треба обов'язково робити, тому що дії росіян ускладнюють наше життя. Вони шкодять не лише цивільному населенню, але й структурам, пов'язаним із військовими справами. Наприклад, росіяни можуть завдати удару по цивільному об'єкту – швейній майстерні, яка шиє однострій. Без світла робота підприємства зупиняється. І таких цивільних об'єктів багато. Тому ми будемо бити у відповідь по російських територіях, у тому числі і по околицях Москви, як казав пан Данілов.
До наступальних дій взимку вдаватимуться обидві сторони. Впевнений, росіяни спробують наступати, тому що в них є завдання – до 1 січня 2024 року захопити усі райони Донецької та Луганської областей. Думаю, наш Генеральний штаб теж проводить свої розрахунки і планує наступальні дії. Подальші перспективи залежать від того, хто краще підготується, у кого буде більш сучасна тактика, і якій зі сторін вдасться зосередити на певних ділянках більше своїх сил і засобів. На жаль, війна не закінчиться ані цього, ані наступного року.
У березні наступного року в Росії очікуються вибори Путіна. Чи здатна Москва ближче до цього спробувати організувати масштабний, так званий, переможний наступ на певній ділянці фронту?
Так, це очевидний варіант розвитку подій. У РФ уже виникають певні складнощі: родичі загиблих і тих, хто воює, а також ті, хто втратив здоров'я та залишився без кінцівок, але все одно змушений рушати на фронт, на м'ясні штурми, починають ставити запитання. У Росії складається не надто сприятлива для Москви ситуація, є першві тривожні дзвіночки.
Їм треба піднімати бойовий дух. Розпочати для цього війну, як було у 1905 році (російсько-японська війна), вже не вийде, тому що йде війна проти України. До речі, ту війну Росія програла, як і багато інших війн. Можу перерахувати масу війн, у яких Росія програвала, але не можу згадати жодної, в якій би вона виграла. Адже, починаючи з наполеонівських війн, вона постійно перебувала в союзах із країнами, які були найпотужнішими на той час.
Росії потрібні перемоги на полі бою, щоб підняти моральний дух. Вдасться їй це чи ні – особливої різниці немає, бо головне для неї просто ув’язатися в бій. Можливо, росіяни мавпують Наполеона, який у відповідь на запитання про те, чи будуть вони брати участь у війні, сказав: "Мы ввязываемся, а там посмотрим". Росії важливо, щоб були масштабні бойові дії, а чим вони завершаться – поразкою чи перемогою – не так важливо. Якщо навіть їм не вдалося просунутися вперед, і вони поклали купу людей, але факт бою був, як зараз факт бою під Авдіївкою, то далі можна буде розповісти що завгодно: що вони потужно просуваються, що всіх перемогли тощо. І багато хто з росіян у це повірить.
За Геббельса подавалося 60% правдивої інформації, 40% неправдивої – тоді й ці 40% теж сприймаються як правда. Росіянам уже таке не потрібно, бо вони легко засвоюють на 100% неправдиву інформацію. Оскільки протягом останніх 30 років російське населення зомбоване, йому й таке зайде, і люди в це повірять. Але – потрібні певні рухи і бойові дії. Головне – процес, а не результат.
Наступ напередодні перевиборів Путіна можливий на східному фронті?
Так, звісно. На півдні вони точно не зможуть нічого робити, тому що те угруповання російських військ, яке знаходиться на лівому березі Дніпра поблизу Херсона, є найбільш неорганізованою і недисциплінованою частиною російських військ, бо це саме ті війська, які тікали з правого берега, один одного топили і билися за човни. Туди приїжджали Росгвардія та навіть ФСБ наводити лад.
Зараз речниця Сил оборони півдня Наталія Гуменюк говорить, що у росіян осіннє загострення мародерства – вони почали тягнути все, що можуть. Не знаю, що ще росіяни не розтягнули, але вони продовжують грабувати.
Тому з того боку навряд чи можливі бодай якісь наступальні дії. Хіба що туди ворог перекине інші війська.
Тому, швидше за все, буде або Вугледарський напрямок (але там росіянам не надто добре вдається просуватися), або Авдіївка, Мар’їнка, Бахмут – міста по центру умовного східного фронту, або північ східного фронту – Куп’янський і Лиманський напрямки.
Яким ви бачите сценарій завершення війни?
Вихід на кордони нашої країни для початку, потім підписання певних документів, у тому числі з Російською Федерацією, з тією її владою, яка є, або з тою, яка прийде натомість. Йдеться не про мирний договір, а про прийняття капітуляції російських військ, визначення того, що Росія нам винна, і на скільки кілометрів ми можемо побудувати демілітаризовану зону вглиб території РФ – 200, 300 чи 500.
Сенсу просуватися далі, вглиб Російської Федерації, йти до Москви чи до Уралу немає. Це моя особиста думка, і я не знаю, що вирішить Генеральний штаб.
Наприклад, коаліція військ "Буря в пустелі", коли відбувалося звільнення Кувейту від Саддама Хусейна, знищила армію Хусейна, але не перетнула кордони Кувейту, тобто не заходила на територію іншої країни, зупинилися, а потім уже тривали політичні та економічні санкції, тиск тощо.
Якщо потрібно оточити певне угруповання військ, це можна зробити і з території РФ, адже кордон – не стіна, яку не можна подолати. Але, як на мене, до наступальних дії вглиб Росії вдаватися не варто, тому що ми можемо втратити підтримку світу, бо думка може змінитися. Навіть зараз Німеччина та США просять не стріляти їхньою зброєю по території Російської Федерації. А це лише постріли… Впевнений, якщо наші солдати будуть заходити на територію Росії не задля проведення локальних тактичних дій, а наступу на Москву, наприклад, щоб підняти над Кремлем наш прапор (цього дуже хочеться), я думаю, що позиція світу зміниться – нас припинять підтримувати.
Під час нашої розмови ви зазначали, що війна буде тривалою. На який період вона може затягнутися?
Так. Просто нам немає чим перебити ворога так, щоб можна було вийти на адміністративні кордони 1991 року. Тому наступного року війна ще триватиме. Дай Боже, щоб вона закінчилася хоча б до кінця 2025 року.
Давайте виходити з реалій, а не бажань. Звісно, хочеться, щоб війна закінчилася завтра, але хотіти і бути спроможним це зробити – це різні речі.
Ми починаємо відчувати брак живої сили, людей на лінії фронту. Будь-які люди не залізні: вони не можуть півроку-рік безперервно вести бойові дії, бо виснажуються. Потрібна заміна і відпочинок. Тому всім нам час усвідомити, що кожен із нас має брати участь у війні. Якщо немає сил чи здоров’я, аби воювати, є багато роботи в тилу, яка не потребує особливих фізичних сил, наприклад, штабна робота, але це для армії теж дуже важливо. Тоді ті люди, які зараз цим займаються, зможуть підмінити тих, хто веде бойові дії.
Думаю, рано чи пізно президент Зеленський ухвалить рішення про повну мобілізацію. Бо це війна за нашу незалежність: якщо ми її не виграємо, буде й наступна, і України просто не буде. Це боротьба за наше життя, і ми не можемо програти цю війну. Якщо ми програємо, закінчиться наша країна, закінчиться Україна. Ми не маємо права цього допустити.
Хто такий Олексій Гетьман?
Олексій Гетьман - український військовий експерт, майор ЗСУ. Ветеран російсько-української війни.
Як військовий експерт коментує події війни Росії проти України на радіо, телебаченні та Інтернет-ресурсах.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
