Чому Лукашенко дихає ядом на Путіна

Після зустрічі Олександра Лукашенка з Володимиром Путіним у світі заговорили про створення Союзної держави Росії та Білорусі. Насправді така держава вже існує більше 20 років - договір про це Лукашенко підписав з Єльциним ще в грудні 1999 року.

Головна мета, яку переслідував Лукашенко, йдучи на підписання цього договору – його особиста доля: він розраховував стати президентом об'єднаної держави, оскільки в грудні 1999 року Борис Миколайович Єльцин виглядав слабким та нездатним керувати Росією.

На червень 2000 року були заплановані президентські вибори в Росії, і Лукашенко вважав, що нікого іншого – красивішого, переконливішого, здоровішого, молодшого і привабливішого для російських громадян, ніж він, немає, а тому він зможе легко і невимушено виграти вибори президента Союзної держави Білорусі та Росії.

читайте такожКредит на конституцію: що Путін готує БілорусіЯк відомо, він помилився, і на цій посаді опинилася інша людина, яка за ступенем здоров'я, молодості і запалу перевершила і пана Лукашенка. Таким чином, його плани довелося відкласти. І лише тоді, коли Путін залишився на другий термін, Лукашенко почав розуміти, що це, можливо, назавжди. В результаті у Лукашенка виникли особливі "братські" почуття по відношенню до людини, яка вкрала, на його думку, у нього кремлівський трон.

У Путіна, який успадкував договір про союзну державу, були свої види на Білорусь. Ще в статті 2012 року він описав західні кордони так званої "історичної Росії". Цього терміна немає в шкільних і вузівських підручниках історії - дана концепція народилася після розпаду СРСР в середовищі російських імперців. Те, що Путін взяв цю концепцію на озброєння, саме по собі показово.

Але він дав і свою інтерпретацію цього терміна. Відповідно до його розуміння західні кордони "історичної Росії" проходять по західних кордонах Російської імперії на кінець XVIII століття, тобто після третього розділу Речі Посполитої. Це кордони, що проходять по річках Німан, Західний Буг, Збруч і Дністер. Таким чином, до складу "історичної Росії" повністю входить вся Білорусь і велика частина нинішньої України, за винятком Галичини, Волині, Закарпаття та Буковини.

Путінські наміри з 2012 року не змінилися. Він неодноразово до цього повертався, в тому числі і в минулому році в промові на параді 9 травня, коли говорив про необхідність відновлення "історичної Росії" військам, які слухали свого головнокомандувача.

Так що для Путіна анексія Білорусі Росією відповідно до його концепції "історичної Росії" є не тільки теоретичною метою, а й практичним завданням, яке він поставив перед своїми військами.

Зараз мова йде не про створення Союзної держави, а про анексію Білорусі Росією і зміну її юридичного статусу.

Чи впливають ці путінські плани на Україну? Звичайно, адже Україна також є предметом бажання кремлівського лідера. Він не відмовився від цих цілей і розраховує здобути не тільки Лівобережну Україну, а й місто Київ, і Правобережну Україну до Збруча.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред