Як Україна втратила жирний шанс стати газовим хабом

Днями керівник оператора з управління нашою ГСТС заявив, що збиток України від запуску "Північного потоку-2" складе 5 млрд доларів на рік.

У цю суму включені як прямі втрати від скорочення транзиту, так і непрямі - газ стане для нас дорожчим внаслідок "подовження" логістичного плеча. Збудеться давня мрія "реформаторів" - газ будемо купувати в Німеччині та Польщі, на місцевих хабах.

Сума втрат не враховує збиток від запуску Турецького потоку, про який у нас вважають за краще не згадувати.

Показово, що два наших союзника, Туреччина і Німеччина, коли справа дійшла до їх шкурних інтересів, тут же забули про Україну, для якої втрата 5 млрд буде суттєвою. Бажання заробити ті ж 5 млрд доларів для себе, виявилося сильніше, ніж "система цінностей".

Сталося неможливе - Україна, яка мала значну фору для створення власного газового хабу (підземні сховища, найбільша ГТС), з хаба перетворюється в газовий глухий кут, а країнами-хабами стають Польща, Туреччина і Німеччина, які начебто взагалі не мали на це жодних шансів.

Ми могли заробляти до 5% ВВП на логістичній маржі, але замість цього будемо додатково витрачати 1-2% ВВП на подовженому транспортному плечі.

Всі бажання матеріальні. Ми так довго говорили про те, що не купуємо "російський газ", хоча саме його відбирали з труби, проводячи лише розрахунки з "газовими прокладками" в Люксембурзі та Швейцарії, тобто на папері.

І формула імпортного паритету " хаб+", яка була звичайним способом накрутки ціни на газ, в найближчому майбутньому стане цілком реальним механізмом "ринкового ціноутворення".

читайте такожУкраїна вже програла боротьбу за транзит газу до ЄСГаз дійсно буде поставлятися в Україну (на цей раз і фізично, а не тільки "фінансово") з польських і німецьких хабів з відповідним зростанням ціни на ринку для споживачів, без винятків для населення.

А тепер про раціональний вибір, точніше про реалізацію в умовах України.

Раціональний політик, вибираючи між разовою виплатою в 3 млрд. дол. на користь держави і щорічним доходом своєї країни в ті ж 3 млрд.дол., природно вибере другий варіант.

Раціональний індивід, у якого сім'я живе за кордоном, а тут він просто на "шабашці", вибере перший варіант. Навіщо йому ця країна, якщо з нею його пов'язує лише тимчасовий трудовий контракт. Все зароблене тут, він тут же виводить за кордон, навіть не інвестуючи в національну економіку свої "бонуси".

Так і сталося в Україні.

Створення хабу у нас був цілком реальним. Для цього потрібно було в досудовому порядку завершити суперечку з Газпромом і залучити до анбандлінгу Нафтогазу операторів з ЄС. У цьому випадку, Північний потік-2 могла чекати доля недовантаженого Турецького потоку.

Обхідні шляхи транспортування газу до Європи ми перемогли б економічно, а не за допомогою санкцій. Але для цього потрібно було зробити дві речі. Першу - забути про можливість отримати бонуси за виграний в Стокгольмі арбітраж, попутно прийнявши на себе неабияку порцію критики з боку "патріотів". Друге - викликати невдоволення в одному посольстві і віддати системним європейським операторам в управління українську ГТС, тобто відмовитися від свого "кишенькового оператора".

читайте такожЗа доставку газу з українців деруть у 20 разів більше, ніж з ГазпромуНе забуваємо, що транзит - це годівниця всіх наших політичних "еліт". Тобто вчинити в розумінні нашої політичної парадигми "прикре самогубство". Таку людину у Києві назвали би божевільною. Тому у нас вибирають шлях зневажених, але зрозумілих в логіці своїх дій.

Хоча в іншій країні, людина, яка вибирає раціо для своєї країни, а не особисто для себе, була би звичайним чиновником, яка робить правильні вчинки за звичайну зарплату. В цьому і полягає концептуальна причина всіх наших невдач.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред