Чому вівтарі храмів завжди спрямовані на схід: розкрито несподіване значення

Ви дізнаєтеся:

• Чому християнські храми будують вівтарем на схід
• Звідки пішла така традиція
• Чи дотримуються цієї традиції зараз

У християнській архітектурі нічого не буває випадковим. Кожен елемент храму — від розташування іконостасу до форми купола — має глибоке символічне, богословське та історичне значення. Однією з таких ключових традицій є орієнтація вівтарної частини храму на схід. Вже тисячі років церкви зводяться так, щоб вівтар був звернений до сходу, а віруючі, що моляться, дивилися саме в цьому напрямку.

Главред дізнався, звідки бере початок ця традиція і чому саме схід вважається настільки важливим.

Орієнтація вівтаря на схід, відома як ad orientem, має давнє коріння і відображає очікування другого пришестя Христа, яке, за словами Євангелія від Матвія, відбудеться зі сходу: "Бо як блискавка виходить зі сходу і видно її аж до заходу, так буде і пришестя Сина Людського" (Мт 24:27), йдеться у статті редактора журналу "Сакральна архітектура" Дункана Г. Стройка.

Історичне та богословське підґрунтя

У ранньому християнстві молитва обличчям на схід була поширеною практикою. Це символізувало очікування повернення Христа та асоціювалося з раєм, який, за уявленнями, знаходився на сході. Святий Василій Великий зазначав, що ця традиція була передана апостолами і символізувала світло та істину.

Святий Григорій Ніський вважав, що схід є місцем, де знаходився рай, і тому молитва в цьому напрямку має особливе значення. Святий Августин також писав: "Коли ми встаємо на молитву, ми звертаємося на схід, звідки сходить небо" .

Звідки походить ця традиція

У контексті християнської символіки схід уособлює світло, істину та надію. Це сторона світу, з якої сходить сонце — символ нового дня, нового життя, пробудження. Християнська думка з найдавніших часів ототожнювала Сонце з Христом, Який "сяє над світом" і приносить світло духовне. У Євангелії від Луки Христос названий "світанком з висоти" (Лк. 1:78), а в християнських гімнах Його називають Сонцем Правди.

Повага до сходу не була вигаданою лише християнами. Вона має ще глибші — старозавітні — корені. Давні євреї надавали особливого значення орієнтації на схід. Археологічні дослідження вказують на те, що багато стародавніх будівель у Ізраїлі були збудовані таким чином, що вхід до них був з заходу, а обличчям людина автоматично ставала на схід. Це могло бути продиктовано як практичними, так і символічними причинами. Згодом ця архітектурна й релігійна традиція, вкорінена в єврейській культурі, була перейнята християнством.

Чи всі церкви звернені на схід

Уже з часів перших християнських громад у катакомбах, а згодом і в публічних храмах IV століття (після Міланського едикту), простежується прагнення будувати храми так, щоб вівтар розташовувався на схід. Базиліки Риму, Єрусалима, Антіохії, Константинополя — всі вони слугували прикладами сакральної архітектури, в якій схід виконував не лише орієнтаційну, а й сакраментальну функцію.

Рекомендуємо:

Чи можна в церкві запалювати свічку від іншої свічки: священник відповів

Проте не всі храми дотримуються цієї традиції. Наприклад, у римо-католицькій традиції орієнтація вівтаря на схід не є обов’язковою. Багато католицьких соборів мають вівтарі, звернені на захід, південь або інші сторони світу. Такі зміни зумовлені як богословськими переосмисленнями, так і архітектурними викликами.

У православ’ї ситуація трохи інша. Хоча більшість храмів усе ж таки зведені з вівтарем, зверненим на схід, існують винятки. Наприклад, якщо церкву облаштовано в приміщенні, яке не можна перебудувати, або вона розміщена в історичній будівлі, яка раніше належала іншій конфесії. У великих містах через щільну забудову теж іноді доводиться робити компроміси, орієнтуючи вівтар хоча б на південно-схід чи північно-схід.

Символіка та сучасне значення

Орієнтація вівтаря на схід має глибоке символічне значення. Схід асоціюється з воскресінням, світлом і надією. Молитва в цьому напрямку символізує прагнення до світла Христа і очікування Його повернення. Ця традиція також відображає єдність вірян у спільній молитві, спрямованій до Бога.

Схід у храмі — це не тільки географічна сторона світу, це ще й напрямок духовного руху. Віруючий, що стоїть у храмі й молиться, звернений до сходу, спрямовує не лише своє тіло, а й розум, серце, волю — усе своє єство до Бога. У цьому сенсі схід є образом внутрішнього пробудження, покаяння, оновлення.

У духовній традиції святих отців схід асоціюється також із "райським садом", що згадується у Книзі Буття: "Господь Бог насадив рай в Едемі на сході" (Бут. 2:8). Таким чином, орієнтація на схід повертає людину до її початку, до втраченої гармонії з Богом, яку вона прагне відновити через Христа.

У сучасному світі, хоча архітектурні обмеження іноді не дозволяють строго дотримуватися східної орієнтації, символіка залишається важливою. У багатьох церквах, навіть якщо будівля не орієнтована на схід, внутрішнє оформлення вівтаря та іконостасу відображає цю традицію.

Вас також може зацікавити:

• Чи можна в церкву без хустки — думка священника про сучасні правила
• Що одягнути жінці на хрестини в церкву: поради для хрещених та батьків малюка
• Чи можна назвати дитину іменем тата чи мами: священник сказав, чи буде "один ангел на двох"

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред