Підпишіться 
Про що ви дізнаєтесь:
- Які сорти пива були найпопулярнішими в СРСР
- У що наливали пиво, якщо не було пляшок
- Як пиво продавали просто у поліетиленових пакетах
У Радянському Союзі вибір продуктів у магазинах був дуже скромним, і пиво не стало винятком. Справжнього різноманіття сортів не існувало, а заводи варили лише кілька стандартних видів напою. Проте набагато більшою проблемою для людей був не обмежений асортимент, а постійна відсутність скляної тари. Тотальний дефіцит звичайного посуду змушував радянських громадян вигадувати вельми незвичні способи, щоб просто донести напій додому. Детальніше про це розповість Главред.
Як розповідають в Обозревателі, скляні пляшки були великою рідкістю, тому їх ніколи не викидали, а мили і здавали назад у пункти прийому по кілька разів. Сучасних бляшаних банок, які сьогодні стоять на кожній полиці супермаркету, тоді практично не використовували для масового продажу пива. Через це головним порятунком для любителів хмільного стали великі жовті цистерни на колесах, які стояли на вулицях міст. З них пиво продавали лише на розлив, але покупець мав обов'язково прийти зі своєю тарою, інакше залишався ні з чим.
Які сорти пива варили для радянських людей
Асортимент пивоварень був небагатим, проте кожен сорт мав свій смак і різний вміст алкоголю.
"Жигулівське"
Найвідоміше та наймасовіше пиво в країні. Це був звичайний світлий лагер із міцністю близько 2,8–3,2%. Кухоль такого напою на розлив коштував 22 копійки, а якщо вдавалося знайти дефіцитну пляшку, то за неї просили 37 копійок.
"Ризьке"
Трохи темніше і міцніше пиво (до 3,5%), яке мало специфічний солодкуватий присмак.
"Українське"
Світлий сорт із насиченим та вираженим смаком, який цінувався вище за стандартне "Жигулівське".
"Московське"
Мало міцність близько 4–5% та вирізнялося сильним ароматом хмелю і гіркотою. Схожим за міцністю було також "Ленінградське".
"Портер"
Рідкісне темне пиво з міцністю близько 5%. Його варили в обмеженій кількості у Львові на заводі "Колос", тому купити його вважалося великим успіхом.
Відео про те, чому в СРСР заборонили рибячий жир, можна переглянути тут:
Від бідонів до пакетів: у що наливали напій
Через відсутність пляшок у хід йшли будь-які підручні засоби. Найпопулярнішим вибором у містах стали звичайні трилітрові скляні банки для консервації, адже в них вміщалося багато рідини, а нести їх додому було відносно зручно в сітках-авоськах. У селах та невеликих містечках люди найчастіше ходили до пивних бочок із металевими емальованими бідонами, з якими зазвичай ходили по молоко.
Проте найбільш дивним та екзотичним способом, який і сьогодні дивує багатьох, став розлив пива у звичайні пластикові пакети. У 1980-х роках цей метод став справжнім народним "хітом". На місці продажу люди купували простий поліетиленовий пакет, продавчиня наливала туди пиво, після чого в пакет вставляли пластикову трубочку і пили напій просто біля бочки. Це було не надто зручно, пакет міг легко порватися в руках, але коли іншого посуду під рукою не було, такий спосіб рятував ситуацію.
Вас може зацікавити:
- Не лише через релігію: чому за часів СРСР було небезпечно носити обручку
- Жорстка цензура в СРСР: за які закордонні фільми могли посадити в тюрму
- Навіщо в СРСР сипали сіль у пиво: причина криється не лише у смаку
Про джерело: Обозреватель
"Обозреватель" (стилізована назва - Oboz.ua) - українське інтернет-видання соціально-політичної спрямованості. Засноване 2001 року. Належить українському політику і підприємцю Михайлу Бродському. У виданні він обіймає посаду голови редакційної ради "Обозревателя". Шеф-редактор - Орест Сохар.
Видання висвітлює соціально-політичні, культурні та інші важливі новини України та світу.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
