Що Зеленський привіз із Польщі

Головний позитивний момент візиту Зеленського до Польщі, перш за все, у тому, що цей візит взагалі відбувся. Тут варто згадати його відмову від заброньованої поїздки на ювілейний саміт НАТО, де вирішувалося питання майбутньої євроатлантичної перспективи для України. Тоді це питання вирішили для Грузії. Для України ж – стандартно повторили, що двері відкриті, але вступ до ЄС станеться колись – мовляв, коли розберетесь всередині країни.

Читаючи бравурні повідомлення з Офісу президента про "колосальний прорив", варто зазначити, що це далеко не так. Бо насправді під час візиту жодних проривних речей не звучало.

Там було сказано про червневий саміт НАТО і не було сказано, що на нього запросять Україну. Крім того, українська сторона не констатувала, що вона отримала запрошення і подала заявку на отримання ПДЧ у НАТО. Зеленський скрізь про нього розповідає, але отримання ПДЧ потребує заявки від країни, яка хоче його отримати. Керівництво України такої заявки не підписувало, тому з боку України це – даремне базікання.

читайте такожПоки Україна гальмує, Польща використовує нас у своїй політиціЗ іншого боку, Анджей Дуда сказав, що на майбутньому саміті відбуватиметься обговорення євроатлантичних перспектив і новий план дій, що в нас подали як величезне досягнення. Насправді план дій ми щороку затверджуємо, узгоджуємо і більш-менш добре виконуємо ще з 1997 року, але він не накладає зобов’язань на європейців, а тільки на Україну. І України вже говорили, що і цього року ми знову можемо не розраховувати на ПДЧ у НАТО, а лише отримати черговий річний план дій.

Ця поїздка Зеленського – один із тих елементів Балто-чорноморського шляху, який носить досить чітку орієнтацію протидії Росії. Але от на цьому шляху всі країни, крім нас вже є членами ЄС і НАТО і саме тому участь у будь-яких заходах цього напряму для України дуже важлива, бо це привертає до нас увагу західного світу – європейських та, особливо – євроатлантичних інституцій.

Загалом Зеленський у Польщі поводився розгублено, не до кінця адекватно, а інші присутні поводилися з ним, як з великою дитиною.

І в усьому іншому відбулася лише 100-відсоткова ганьба України, бо такої непідготовленості до міжнародного заходу у президента ще не було (на відміну від виступу Зеленського у Польщі на річниці звільнення Освенциму, який він хоч і читав з папірця, але який був добре підготовленим). Зокрема, великий удар по стороні, що приймала – це заява про те, що українці скептично ставляться до міжнародних законів, які без нас для нас писалися. Малась на увазі Конституція 3 травня, яка свого часу була написана для Речі Посполитої, до якої входила Україна і якою Польща ставала унітарною державою з демократичними засадами конституційної монархії. І розповідати про те, що українська скептичність до законодавства викликана тим, що без нас за нас вирішували різні імперії – це все одно, що плюнути організаторам в очі.

Ще один позитивний момент – підписання спільної декларації про цінності, співпрацю і демократичні прагнення. Чи добре це для нас – без сумніву, бо зайвий підпис під подібним документом зобов’язує Україну до певних дій. Але є маленька проблема у тому, що жоден міжнародний орган не може запровадити санкції проти держави за невиконання декларації, при тому, що в нас нема тих цінностей, які у ній задекларовані.

читайте такожПрезидент Польщі відповів на пропозицію Зеленського щодо КримуЩо ж стосується згоди Дуди на участь у Кримській платформі, то і це я б не розцінював як визначне досягнення. З одного боку, Дуда фактично єдиний найближчий сусід, який більш-менш заявив про готовність приїхати. Але він не сказав, що він буде. Відтак Україна досі не має жодної підтвердженої кандидатури. І тут справа не у політиці, а у тому, що Україна - остання країна в Європі, яка до кінця літа не матиме подоланої епідемії коронавірусу і в якій буде небезпечно перебувати. Тому імовірність того, що іноземні гості, включно з Дудою приїдуть до нас - дуже мала. Відтак треба готуватися до того, що Кримська платформа в принципі може відбутися у віртуальному форматі, де неявка ключових членів може бути розцінена як поразка. І якщо Зеленському не вдасться забезпечити участь ключових держав, зокрема США, Туреччини, Німеччини та Франції, а будуть лише ті, хто разом з ним був у Варшаві, то це буде додатковим карт-бланшем для російської агресії. Тим паче, що західні партнери досі не отримали відповіді на те, для чого створюється ця платформа і про що на ній дискутуватимуть.

Тарас Чорновіл, політичний аналітик, колишній народний депутат України, спеціально для Главреду

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред