Маленька банка, велика політика: секрет популярності "Зірочки"

Про що ви дізнаєтесь:

• Як в СРСР з’явилася "Зірочка"
• Що лікували "Зірочкою"

Маленька червона баночка з різким, впізнаваним запахом, яку було непросто відкрити, але яка стояла майже в кожній радянській родині, — це знаменитий в’єтнамський бальзам "Золота Зірка", відомий у народі як "Зірочка".

У часи тотального дефіциту та майже повної відсутності західних ліків цей засіб перетворився на справжню "панацею від усього" — від головного болю й нежитю до укусів комах. Але чому держава, яка публічно пишалася власною медициною, масово завозила азійський бальзам? Відповідь лежить на перетині політики, економіки та особливостей радянського фармацевтичного ринку. Главред розповість більш детально.

Політичний союз СРСР і В’єтнаму: ліки як форма "братньої допомоги"

Ключовою причиною масової появи "Зірочки" в СРСР на початку 1970-х років стали тісні політичні та економічні зв’язки між Радянським Союзом і Демократичною Республікою В’єтнам. Країна, яка багато років вела війну проти США, була для Москви важливим ідеологічним союзником.

Імпорт товарів із країн соціалістичного табору, зокрема медикаментів, мав не лише практичний, а й символічний характер. Це демонструвало єдність соціалістичного блоку та підтримувало економіку союзної держави.

"Зірочка" стала частиною масштабного товарообміну: СРСР постачав В’єтнаму зброю, техніку, пальне й продовольство, а натомість отримував тропічну продукцію, текстиль, спеції та популярні медикаменти. Таким чином бальзам був не просто ліками, а наочним символом геополітичного альянсу.

Економіка дефіциту: чому "Зірочка" була ідеальним імпортом

З економічної точки зору в’єтнамський бальзам виявився надзвичайно вигідним продуктом. Його виробляли з простих і недорогих компонентів: ефірних олій евкаліпта, м’яти, гвоздики, кориці, камфори, а також вазеліну й парафіну. У В’єтнамі ці інгредієнти були легкодоступними та дешевими.

Завдяки низькій собівартості "Зірочка" продавалася в радянських аптеках за копійки й була доступною для будь-якого громадянина. Маленький формат баночки — зазвичай 4 грами — дозволяв одній партії імпорту охопити мільйони споживачів. Для економіки дефіциту це був ідеальний товар: дешевий, масовий і затребуваний.

Рекомендуємо:

Навіщо в СРСР додавали соду в чай: секрет, про який мовчали провідниці

Фармацевтична реальність СРСР: брак універсальних засобів

Попри масштаби радянської фармацевтичної промисловості, країна постійно відчувала нестачу сучасних і справді ефективних ліків. Особливо бракувало простих засобів для самолікування, які можна було використовувати без рецепта лікаря.

"Зірочка" швидко заповнила цю нішу й здобула популярність як універсальний засіб. Вона не лікувала хвороби безпосередньо, але створювала відчутний ефект полегшення, що було надзвичайно важливим у побуті.

Відео про те, навіщо до СРСР завезли "Зірочку", можна переглянути тут:

Як працювала "Зірочка": ефект замість лікування

При застуді та нежиті бальзам наносили на крила носа або груди. Ефірні олії створювали сильний зігріваючий і відволікаючий ефект, полегшуючи дихання. При головному болю його втирали у скроні та потилицю — ментол і камфора давали відчуття прохолоди, яке тимчасово зменшувало біль.

При м’язових болях і укусах комах подразнювальна дія бальзаму посилювала кровообіг і знижувала свербіж. Саме цей "відчутний ефект" і зробив засіб таким популярним.

"Натуральність" як фактор довіри

На тлі синтетичних радянських препаратів "Зірочка" сприймалася як повністю натуральний азійський засіб. Це викликало довіру у населення й добре вписувалося в популярність "народної медицини", яка процвітала в умовах обмеженого доступу до якісної медичної допомоги.

Для багатьох радянських сімей ця маленька червона баночка стала обов’язковою частиною домашньої аптечки — символом простого, доступного й "перевіреного" засобу.

Вас може зацікавити:

• Заміна для Москви - яке місто України мало стати столицею Росії, історик здивував
• Навіщо в СРСР додавали соду в чай: секрет, про який мовчали провідниці
• Перемога, яку ми не використали: чому Конотоп не врятував Україну

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред