Головні тези:
На тлі спроб Дональда Трампа приєднати Гренландію до США, відносини між Європою і Штатами погіршуються. Високопоставлені європейські чиновники все частіше вважають, що пора подивитися правді в очі: Америка Трампа більше не є надійним торговим партнером, а тим більше надійним союзником у сфері безпеки, і потрібно терміново дивитися в майбутнє.
Як пише Politico, для багатьох європейських урядів, включаючи найдавніших і лояльних союзників Америки, загроза Трампа запровадити каральні мита проти будь-кого, хто спробує перешкодити йому захопити Гренландію, стала останньою краплею - «вони вважають, що тепер розлучення неминуче».
У приватних розмовах стурбовані європейські чиновники називають поспішне рішення Трампа анексувати суверенну данську територію «божевіллям» і «маренням».
«Я думаю, це сприймається як крок, що зайшов занадто далеко. Європу критикують за слабкість перед Трампом. У цьому є частка правди, але є і червоні лінії», — сказав один європейський дипломат на умовах анонімності.
Водночас європейські партнери навчилися працювати у форматі «Коаліції бажаючих» — форматі, що функціонує без Дональда Трампа. Видання Politico припускає, що цей формат може призвести до створення нового військового союзу, до якого увійде і Україна.
«Якщо Сполучені Штати не змінять підхід докорінно, цей процес, ймовірно, завершиться радикальною перебудовою Заходу, яка порушить глобальний баланс сил», — йдеться в матеріалі.
Серед можливих наслідків називають як економічні проблеми для Європи і США, так і проблеми безпеки, адже Європа поки не готова захистити себе сама, без допомоги Вашингтона.
Зате Штати зазнають втрат у питанні контролю в Африці та на Близькому Сході, адже втратять доступ до мережі баз і аеродромів у Європі.
Politico зазначає, що дипломати і чиновники в Європі почали розмірковувати над тим, що може означати довгострокове погіршення відносин з США. Багато з них вважають, що це матиме болючий ефект, а також може покласти кінець НАТО в його нинішньому вигляді.
Водночас під час другого терміну Дональда Трампа низка європейських держав, які не входять до Євросоюзу, напрацювали новий ефективний формат співпраці — «коаліція бажаючих», яка створена для підтримки України.
Радники з національної безпеки з 35 урядів регулярно контактують, часто проводять зустрічі в онлайн-форматі та бачаться особисто. Також вони ефективно взаємодіють за допомогою менш формальних текстових повідомлень.
Крім того, лідери європейських держав також використовують формат спілкування в одному груповому чаті для комунікації. Зокрема, в ньому є прем'єр Великої Британії Кір Стармер, президент Франції Емманюель Макрон, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц.
Зокрема, в цьому чаті щоразу обговорюють дії Трампа. Це дозволяє швидко координувати дії. Навіть прем'єр Стармер, який зазвичай обирає обережні заяви, назвав погрозу Трампа щодо тарифів "помилкою".
"Коаліція бажаючих" спочатку була присвячена Україні. Але вона зміцнила зв'язки між деякими ключовими людьми в європейських столицях. Це дозволило їм налагодити співпрацю. Вони можуть легко зв'язатися і відправляти текстові повідомлення один одному", — розповів один з дипломатів.
Цей формат потенційно може стати основою для нового альянсу безпеки в епоху, коли США більше не забезпечують гідну підтримку НАТО і європейську безпеку. Нова співпраця не виключатиме співпрацю з Америкою, але і не сприйматиме її як належне.
У текстових чатах з лідерами "Коаліції бажаючих" також є Володимир Зеленський, що дає можливість розглядати військовий союз з Україною. Лідери відзначають, що Україна є найбільш мілітаризованою країною серед представлених, має величезну армію, високорозвинену індустрію виробництва безпілотників і реальний досвід сучасної війни.
Такий союз може бути альтернативою НАТО для України. А якщо до союзу, крім України, увійдуть Франція, Німеччина, Польща, Велика Британія, то потенційна збройна міць військового союзу "Коаліції бажаючих" буде величезною. Також до неї входитимуть як ядерні, так і неядерні держави.
Тиждень тому європейський комісар з питань оборони Андрюс Кубілюс запропонував створити постійну армію ЄС чисельністю 100 000 осіб і відродив ідею Європейської ради безпеки з приблизно 12 членів, до якої також увійде Велика Британія.
Існує широка згода щодо того, що ці переговори щодо нової європейської архітектури безпеки повинні відбутися якомога швидше.
Лідери ЄС зустрінуться особисто на екстреному саміті в найближчі дні, щоб обговорити відповідь на погрози Трампа щодо Гренландії, хоча обговорення може вийти за межі цього. Зокрема, зустріч між європейською та американською сторонами може відбутися, коли Трамп відвідає Всесвітній економічний форум у Давосі.
Як писав Главред, президент США Дональд Трамп звинуватив Данію в тому, що впродовж 20 років країна нібито нічого не робила з російською загрозою для острова. Глава Білого дому заявив, що настав час це змінити.
Міністр фінансів Сполучених Штатів Скотт Бессент заявив, що необхідність встановлення американського контролю над Гренландією продиктована "слабкістю" Європи та стратегічними інтересами США.
"Гренландія необхідна для національної безпеки США. Ми будуємо "Золотий купол" (систему протиракетної оборони – ред.). Президент Трамп діє стратегічно. Він дивиться не на цей або наступний рік, а на те, що може статися в битві за Арктику. Ми не збираємося віддавати на аутсорсинг нашу національну безпеку іншим країнам", – пояснив Бессент.
Раніше прессекретар Білого дому Керолайн Левітт заявила, що президент США і його радники обговорюють низку варіантів придбання Гренландії, але і залучення армії "завжди є одним з варіантів".
Політичний експерт, професор кафедри міжнародних відносин Київського університету імені Бориса Грінченка Максим Розумний вважає, що питання Гренландії зараз навряд чи є гострим у практичному плані.
"У мене є для цього два аргументи. По-перше, Трамп говорив про Гренландію ще під час своєї першої каденції, і з тих пір, по суті, мало що змінилося. Це скоріше його постійна риторика, яку він зараз знову актуалізував на хвилі політичної ейфорії", - сказав експерт в інтерв'ю Главреду.
Інші новини:
Максим Розумний – український політолог, філософ, журналіст, поет. Доктор політичних наук. З 2024 року – професор кафедри міжнародних відносин Київського столичного університету імені Бориса Грінченка. Народився 27 червня 1969 року в місті Київ. Закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка, факультет журналістики (1992). Завідувач відділу стратегічних комунікацій Національного інституту стратегічних досліджень (2005-2008); радник віце-прем'єр-міністра України (2008); завідувач відділу гуманітарної політики та безпеки Національного інституту проблем міжнародної безпеки (з 2009), пише Вікіпедія.