Після стрілянини в Дніпрі, яку влаштував Артемій Рябчук, спливли моторошні деталі про цькування і "дідівщину" у військовій частині 3021, а також загадкову загибель двох солдатів.
Як повідомляє ТСН, Мансур Вержаковський у 2018 році втратив сина, який служив у цій же частині, де сталася стрілянина 27 січня і загинули 5 осіб.
"Мій син, 19-річний Мансур Мансурович, потрапив до Нацгвардії наприкінці 2017 року. Призвали служити в Дніпрі, у військовій частині 3021. Сам він з Кіровоградської області. Рівно за два місяці мені зателефонували і сказали, що мій син вчинив самогубство", — розповів батько загиблого воїна Мансур Вержаковський.
За день до цього, з його ж слів, йому телефонував син і попросив поговорити зі "старшим". Після цього відключився. За деякий час він знову зателефонував і попросив роздрукувати йому виписку з банку, бо з картки нібито зникли 200 гривень.
"До армії він працював й отримував зарплату. Коли пішов служити, зарплатну картку залишив удома, бо збирав на машину. Думав, що за два роки зможе зібрати потрібну суму. Моя дружина зробила йому на своє ім'я картку і відправила в частину — ми на неї час від часу переводили гроші. У якийсь момент дружині почали приходити повідомлення, що хтось неправильно вводить код картки і намагається зняти готівку", - додає Мансур.
Так тривало певний час. 17 січня 2018 року родині Вержаковських зателефонували з частини і повідомили про смерть сина.
"Куля влучила в шию, вийшла через голову. Незалежний судмедексперт нам повідомив, що траєкторія кулі не природна. Фізично зробити сам такий постріл він не міг", — каже чоловік.
Він також знайшов розбіжності у справі і фотографіях з місця події.
"На фотографіях, які нам насилу вдалося отримати, є передсмертна записка зі словами "Мамо і тату, я вас люблю". Хоча в протоколі огляду місця події її немає. Крім цього на кулак вдягнена рукавичка. Плюс розібраний автомат - на ньому відсутня кришка затворного механізму. Можна заступати в караул без кришки? Ні. При цьому у сфотографованому номері зброї, яка пізніше з'явилася у справі, вже є ця затворна кришка", - акцентував Мансур.
Зазначається, що справу про смерть Мансура Мансуровича намагалися закрити чотири рази. Зараз, за словами батька, її знову відкрили.
Ще одну страшну історію розповіла мама іншого загиблого солдата Анна Кіба. Її 20-річний син Андрій Кіба загинув за загадкових обставин в цій же частині - 3021- в липні 2019 року, через 2,5 місяця з початку служби. Він родом з Кіровоградської області.
"В офіційних документах написано, що його тіло знайшли на одному з постів "Південмашу". Хоча раніше син нам говорив, що він постійно стоїть на покинутому заводі, який вже кілька років не працює. Там немає камер спостереження. А ставили солдатів туди тому, що там кольорового металу на мільйони гривень", — розповіла Анна Кіба.
Вона також додала, що обставини смерті свого сина все ще їй невідомі. Слідство нібито не визнавало її потерпілою стороною майже три місяці. Виникли у них і труднощі з тим, як забрати тіло військовослужбовця з моргу в Дніпрі.
"Ми з Кропивницького. Наступного дня після того, як нам повідомили про смерть сина, ми поїхали в частину на впізнання. Зі мною були чоловік, кум і водій. Вранці ми були вже там. У морг забрали кума, а не нас з чоловіком, які повинні були б йти на впізнання. Нас же повели до жінки-слідчої, яка розповідала мені жахливі речі. Таке відчуття, ніби вона хотіла добити. Мала намір навіть відправити мене в лікарню на "швидкій", але я відмовилася", - каже Анна.
Тіло Андрія з Дніпра вивезли бдесь о четвертій годині дня. Анні, з її ж слів, сказали, що морг закривається — сина можна забрати, але без документів.
"Тіло ми забрали в суботу, а документи нам могли віддати тільки в понеділок. Андрія везли в машині швидкої допомоги. Супроводжували троє військових. Ми їхали на автомобілі ззаду. Дорогою мені стало дуже погано. Ми зупинилися, щоб я перевела дух. У цей момент "швидка" поїхала. За п'ять хвилин я прийшла до себе, і ми знову поїхали, але наздогнати автомобіль з сином не змогли — він буквально зник", — додає жінка.
До дев'ятої години вечора жінка зі своїм чоловіком повернулися додому. "Швидку" з тілом сина вони розшукати так і не змогли. У морзі, в який повинні були його привезти, сказали, що до них він не надходив.
"Ми не розуміли, куди він подівся. Ми ж їхали однією дорогою в одне і те ж місце. Якщо вони загубилися, у всіх же є телефони, навігатори. Зникнути вони не могли ніде. Вранці наступного дня мені зателефонували з моргу і сказали, що привезли солдата. Патологоанатом пізніше заявив, що в морг його доставили тільки о четвертій годині ранку. Де можна було бути весь цей час? Мені здається, що це було зроблено спеціально. Можливо, я ховала не свою дитину", - акцентувала Анна.
Труну з сином жінці відкрити не дозволили, пославшись на те, що тіло вже почало значно розкладатися.
"Я вважаю, що мій син став свідком того, чого не повинен був бачити. Його прибрали. Взагалі, про якісь конфлікти він не розповідав, але говорив, що ту роботу, яку доручали робити "старшокам", вони перекладали на молодих солдатів-строковиків. Доходило до того, що вони руками штовхали вагон поїзда. Так чи інакше вже 2,5 року нам змінюють слідчих, весь цей час я до кінця не знаю, кого поховала", — зазначила Анна Кіба.
Нагадаємо, вранці 27 січня в Дніпрі на території Південного машинобудівного заводу нацгвардієць Артемій Рябчук відкрив вогонь з автоматичної зброї по товаришах по службі. Загинули 5 осіб, у тому числі жінка-працівниця заводу, ще 5 – отримали поранення.
Підозрюваний у розстрілі своїх товаришів по службі на заводі Південмаш у Дніпрі нацгвардієць Артемій Рябчук на суді визнав свою провину. Він розкаявся у скоєнні злочину і попросив відправити його в СІЗО.
Читайте також: