Російський міністр закордонних справ Сергій Лавров вибухнув погрозами у зв'язку з планами щодо вступу України і Грузії до НАТО. Він назвав такі наміри нібито "міною" в європейську безпеку і нагадав про п'ятиденну війну РФ і грузинської держави у 2008 році, що завершилася поразкою Тбілісі. Згідно з позицією Москви, розгортання сил Альянсу біля кордонів Росії є неприйнятним сценарієм.
Як повідомляє Європейська правда, таку заяву він зробив під час пленарної сесії засідання Ради міністрів закордонних справ країн ОБСЄ у Стокгольмі. За його словами, рішення саміту у Бухаресті, на якому країни Альянсу домовилися про те, що Україна та Грузія через певний час вступлять до НАТО, мовляв, є міною, закладеною в європейську безпеку.читайте такожПутін вибухнув ультиматумом Україні щодо військ Росії біля кордонів і пригрозив "ударом у відповідь"
Глава МЗС РФ сказав, що нібито результатом такої ситуації став російсько-грузинський військовий конфлікт у 2008 році.
"Рішення бухарестського саміту НАТО квітня 2008 року про те, що Грузія та Україна стануть членами НАТО, - міна в саму основу конструкції європейської безпеки. Один раз у серпні 2008 року вже "рвонуло", коли перебував в ейфорії від НАТО-перспективи Михайло Саакашвілі зважився на авантюру, яка призвела до важких наслідків для самої Грузії і підвела ситуацію в сфері безпеки у Європі до небезпечної межі", - вважає Лавров.
Крім того, він додав, що заяви, згідно з якими Росія не може казати іншим державам про неприпустимість подальшого розширення Північноатлантичного альянсу, це, мовляв, "гра з вогнем".
читайте такожРФ - "друг", а Туреччина посередник: Ердоган готовий допомогти Зеленському та Путіну "помирити" Москву з Києвом
"Хочу, щоб було точно зрозуміло: перетворення наших країн-сусідів на плацдарм протистояння з Росією, розгортання сил НАТО в безпосередній близькості від стратегічно важливих для нашої безпеки районів категорично неприйнятно", - підкреслив Сергій Лавров.
Дивіться відео ТСН - Зеленський розповів про ситуацію з можливим військовим вторгненням Росії в Україну
Війна Росії та Грузії у 2008 році
У серпні 2008 року на тлі звинувачень Москви та Тбілісі в провокаціях на адресу один одного, Росія ввела регулярні війська в Південну Осетію і здійснила військове вторгнення на територію Грузії. Війська Тбілісі у відповідь на обстріли грузинських сіл зайняли більшу частину Цхінвалі. Росіяни ввели танкові бригади і застосували військову авіацію.
Військовий конфлікт Росії та Грузії тривав 5 днів. Грузинська армія програла війну. У підсумку Росія визнала окуповані грузинські території – Південну Осетію і Абхазію – "незалежними державами". Цивілізоване світове співтовариство не визнає такого політичного і правового статусу цих територій, і вважає їх Грузією.
Війна Росії та України
Американські видання The Washington Post і Politico раніше публікували статті, в яких мова шла про концентрацію військ Росії біля кордонів України. При цьому вони демонстрували супутникові знімки передислокації військових підрозділів російської армії.
Посол України у Німеччині Андрій Мельник казав, що у Києві вкрай стурбовані обстановкою і бачать в ній загрозу за аналогією з 2014 роком, коли росіяни вторглися до Криму і Донбасу, окупувавши українські території.
Президент Росії Володимир Путін 15 листопада підписав указ, згідно з яким Москва повинна визнати товари з окупованого Донбасу, вироблені під контролем російських незаконних адміністрацій "ДНР" і "ЛНР". Рішення діятиме до моменту врегулювання російсько-української збройної конфронтації на базі Мінських угод.
Спікер Кремля Дмитро Пєсков сказав, що Україна нібито може отримати гарантії безпеки від Росії у тому випадку, якщо будуть реалізовані Мінські угоди. Відсутність прогресу у перемовинах, на його думку, веде до напруженості у Європі.
Крім цього, коментуючи пересування військ РФ біля кордонів України, Пєсков заявив, що такі маневри пов'язані з нібито "провокаційними діями" НАТО біля російських кордонів. Москва, мовляв, стурбована ситуацією, і наполягає на проведенні перемовин Володимира Путіна з президентом США Джо Байденом.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
