Головні тези:
Довгострокова стратегічна мета Вашингтона — протидія Китаю. Президент США Дональд Трамп і його адміністрація вважають, що стимулювання Кремля до закінчення війни в Україні зрештою зможе змістити глобальний порядок у бік від Пекіна. Про це пише видання Politico і називає цей крок «ризикованим».
У Білому домі переконані, що стимулювання Росії до припинення війни в Україні, економічне повернення РФ до міжнародної спільноти та щедре фінансування з американського боку зрештою допоможуть реалізувати зміщення порядку в бік від Китаю. Такий задум викликає занепокоєння у Києва, оскільки він демонструє, що найбільшою геополітичною загрозою для США є Китай, а не Росія.
«Хоча протидія Китаю — не єдина причина, через яку адміністрація прагне перемир’я, це допомагає пояснити, чому після понад 15 місяців безрезультатних переговорів і численних погроз вийти з них команда президента — спеціальний посланник Стів Віткофф і зять Джаред Кушнер — продовжують шукати прорив», — йдеться у статті.
Підпишіться на наш канал у WhatsApp, щоб першими дізнаватися головні новини.
Видання поспілкувалося з представником адміністрації Трампа, який на умовах анонімності заявив, що пошук «шляху до тіснішого зближення з Росією» може створити «інший баланс сил з Китаєм, який може бути дуже, дуже вигідним».
Втім, аналітики вважають, що подібний план навряд чи вдасться реалізувати. Справа в тому, що російський диктатор Володимир Путін і глава Китаю Сі Цзіньпін залишаються при владі, що все ускладнює.
Український чиновник сказав Politico, що економічне стимулювання РФ для зближення зі США викликає занепокоєння в Києві.
"У нас вже були такі спроби в минулому, і вони ні до чого не привели. У Німеччині була (Остполітика, політика Німеччини щодо Сходу — ред.), і тепер Росія веде найкривавішу війну в Європі", — пояснив він.
Шанси розриву відносин між Китаєм і Росією чиновник вважає малоймовірними, насамперед через те, що ці країни мають спільну рису: ненависть до США як символу демократії.
У Стратегії національної безпеки, опублікованій у листопаді, Китаю приділено чимало уваги, хоча Пекін у ній часто не згадується безпосередньо. Багато американських законодавців — як від однієї, так і від іншої партії — вважають Китай найсерйознішою довгостроковою загрозою глобальній могутності Америки.
«У США давно сформувалася стратегічна точка зору, згідно з якою співпраця Росії та Китаю вкрай не відповідає нашим інтересам, і ми прагнемо знайти способи розділити їх або, принаймні, тактично співпрацювати з тим партнером, який становить меншу довгострокову стратегічну загрозу», — заявив Олександр Грей, глава адміністрації Трампа в Раді національної безпеки під час його першого терміну.
Грей, який наразі є генеральним директором консалтингової фірми American Global Strategies, порівняв ці зусилля з діями колишнього державного секретаря та радника з національної безпеки Генрі Кіссінджера, який очолив поїздку президента Річарда Ніксона до Китаю під час холодної війни, намагаючись віддалити цю країну від Радянського Союзу.
Фред Флейц, ще один глава апарату Ради національної безпеки Трампа під час його першого терміну, зазначив, що президент «наполягав, щоб Путін припинив війну і нормалізував відносини Росії зі США та Європою», і хоче, щоб Росія знову приєдналася до «Великої вісімки».
«Очевидно, що Трамп хоче знайти спосіб покласти край війні в Україні та мирно співіснувати з Росією», — сказав Флейц.
«Але я також вважаю, що він справедливо розглядає зростаючий російсько-китайський альянс як набагато більшу загрозу безпеці США і всього світу, ніж війна в Україні, і тому хоче знайти способи поліпшити американо-російські відносини, щоб послабити або розірвати цей альянс», — додав він.
Старший директор програми з Китаю у Фонді захисту демократій Крейг Сінглтон заявив, що мета розвалити Росію та Китай «приваблива в теорії, але на практиці партнерство між Москвою і Пекіном непорушне».
«Очевидно, що немає нічого поганого в перевірці дипломатичних можливостей, і президент Трамп — майстер укладання угод. Але історія, ймовірно, підказує, що це навряд чи до чогось істотного призведе», — цитує Сінглтона Politico.
«Ймовірний результат [з Росією] — обмежена тактична співпраця зі США, а не якийсь міцний розрив з Пекіном», — додав він.
Адам Савіт, директор з політики щодо Китаю в Інституті політичних досліджень «Америка перш за все», стверджував, що «Росія має значення на периферії, але не стане вирішальним фактором в американо-китайському протистоянні», і що «центр ваги знаходиться в Східній Азії».
«Росія забезпечує Китаю стратегічну глибину, дружній кордон, постачання енергоносіїв і другий фронт в Україні, щоб відвернути увагу Заходу. Зближення з Росією може ускладнити стратегічне становище Китаю, але Москва — це держава, що слабшає, і міцно займає позицію молодшого партнера в цих відносинах», — зазначив він.
Як писав Главред, мирні переговори щодо України постійно відкладаються, і причина цього — війна в Ірані. Президент Володимир Зеленський заявив про «дуже погане передчуття» через вплив конфлікту на Близькому Сході на переговорні процеси.
Тим часом президент США Дональд Трамп раптово невдоволено висловився про те, що президент України Володимир Зеленський нібито не хоче укладати мирну угоду.
Також Трамп вкотре звинуватив свого попередника Джо Байдена у виділенні Україні нібито 400 мільярдів доларів допомоги.
"Послухайте, Україна програла б (війну, — ред.) за один день, якби ми не допомогли. Чесно кажучи, Україна б закінчилася в перший же день. У них було найкраще обладнання у світі. Це було наше обладнання", — сказав він.
Дипломати ЄС вважають, що мирні переговори про припинення війни в Україні, в яких брав активну участь американський президент Дональд Трамп, провалилися. Вони переконані, що Трамп втратив інтерес до України, оскільки зараз він зосереджений на війні проти Ірану. Наразі переговори перебувають «у небезпечній зоні».
Інші новини:
Politico (спочатку відома як The Politico) - американська медіа-організація в галузі політичної журналістики, що базується в Арлінгтоні, штат Вірджинія.
Заснована американським банкіром та медіаменеджером Робертом Оллбріттоном у 2007 році. Висвітлює політику у Сполучених Штатах та на міжнародному рівні, публікуючи статті, присвячені політиці у США, Європейському союзі, Великій Британії та Канаді, пише Вікіпедія.
Ідеологічно висвітлення Politico було описано як центристське щодо американської політики та атлантистське щодо міжнародної політики.
2021 року за 1 мільярд доларів США Politico придбала німецька медіакомпанія Axel Springer SE.
Axel Springer є найбільшим у Європі видавцем газет і раніше придбала Business Insider.
Також існує англомовний тижневик Politico Europe. Цей проект – спільне дітище американського журналу Politico та німецького видавництва Axel Springer.
Видання Politico Europe розпочало свою роботу на європейському ринку ЗМІ у 2015 році. У фокусі видання – події у Європі та політика ЄС. Вважається одним із найвпливовіших засобів масової інформації, що працюють у сегменті висвітлення європейської політики. Крім того, з ініціативи Politico регулярно проводяться конференції та дискусії щодо актуальних питань європейської політики.