Що заявив Ласійчук:
Влітку 2025 року Покровськ на Донеччині фактично утримувала одна бригада, хоча для оборони Покровська командування вважало необхідними близько трьох. Резерв тоді відправили під Добропілля, де російські окупанти просунулися на значну глибину.
Про це розповів командир 7-го корпусу швидкого реагування ДШВ Євген Ласійчук в інтерв’ю «Українській правді». За його словами, Сили оборони тоді намагалися одночасно утримувати Покровськ і Мирноград, а це вимагало великої кількості особового складу.
Військовий уточнив, що в розрахунках командування окремо враховували сили для утримання міста та для його зачистки від росіян, які проникли туди.
«Ми вважали, що на сам населений пункт, на його утримання, потрібно було три бригади. На зачистку, думаю, хоча б одна дієва бригада ДШВ, тобто підготовлена й навчена», - сказав Ласійчук.
Командир корпусу пояснив, що в той момент виникла загроза на Добропільському напрямку, де противник намагався розвинути успіх. Рішення про те, куди направити резерв, за його словами, ухвалювало військове керівництво.
«Вибираючи між Покровськом і Добропіллям, тобто куди спрямувати резерв, було обрано Добропілля - і це правильно. Інакше противник заволодів би широким фронтом на оперативну глибину», - підкреслив Ласійчук.
Він додав, що стратегічний план подальших дій до корпусу тоді не доводили, тому Покровськ утримували тими силами та засобами, які вже перебували в цьому районі.
За словами Ласійчука, багатошарову лінію оборони з глибинними укриттями побудували на південь від міста, а основні підрозділи стояли в середньому за 10 кілометрів від нього.
«Там були пункти управління, позиції пілотів і одна бригада, яка утримувала саме населений пункт. Усі (піхота - ред.) перебували нижче», - розповів командир корпусу.
Незважаючи на брак сил, він вважає оборону міста виправданою, адже бої в Покровську стримали противника на вулицях.
«Операція в Покровську була дуже важкою. Але водночас я вважаю, що вона була дуже важливою для стримування активних дій з боку противника», - зазначив Ласійчук.
Командир Грузинського національного легіону Мамука Мамулашвілі в інтерв’ю «Главреду» у лютому 2026 року називав Покровськ і Мирноград одним із найгарячіших напрямків фронту та важливим логістичним вузлом.
«Росія вісім місяців намагалася захопити Бахмут і вже більше року намагається захопити Покровськ, а це свідчить про виснаження та про те, що вона не може воювати», - заявив Мамулашвілі.
Говорячи про темпи наступу армії РФ, він звернув увагу на ціну, яку агресор платить за кожне просування.
«Російські війська не можуть просуватися - вони йдуть маленькими кроками, які коштують їм 600–1200 убитих на день», - пояснив командир легіону.
Як повідомляв «Главред», у травні 2026 року в 7-му корпусі ДШВ заявляли, що Сили оборони ще утримують окремі позиції на північних околицях Покровська. Старший офіцер відділу комунікацій корпусу Сергій Лефтер спростував повідомлення про повну окупацію міста. Присутність українських військових у Покровську тоді підтвердив і офіцер 25-ї окремої повітряно-десантної бригади.
У лютому 2026 року ситуація на півночі Мирнограда та Покровська різко ускладнилася. Начальник відділу комунікацій 7-го корпусу ДШВ Володимир Польовий повідомив, що росіяни зайняли домінуючі висоти на півночі обох міст. За його словами, це суттєво ускладнило українську логістику та роботу оборонних підрозділів.
Ще в грудні 2025 року Ласійчук розповідав про зміну тактики ворога. За словами командира корпусу, окупанти перейшли від механізованих штурмів до безперервних піхотних атак на Мирноград і Покровськ. Для цього противник залучив 76-ту десантно-штурмову дивізію.
Читайте також:
Євген Ласійчук - український воєначальник, бригадний генерал ЗСУ та Герой України. З липня 2025 року обіймає посаду командира 7-го корпусу швидкого реагування Десантно-штурмових військ (ДШВ).
Ласійчук народився 1989 року в Миколаєві. Закінчив Миколаївський національний університет (2010), а згодом здобув оперативно-тактичну освіту в Національному університеті оборони України (2022).
Бере участь у російсько-українській війні з 2014 року (АТО, ООС та відбиття повномасштабного вторгнення).
З 2023 року по липень 2025 року очолював 25-ту окрему повітряно-десантну Січеславську бригаду, яка вела важкі бої на східному напрямку.
У липні 2025 року отримав підвищення й очолив новосформований 7-й корпус швидкого реагування ДШВ.
У листопаді 2025 року указом президента йому присвоєно військове звання бригадного генерала.