Головні тези:
Військова кампанія США проти Ірану та можливе зростання цін на нафту не розв‘яжуть економічних проблем Росії. Навіть при тимчасових стрибках вартості енергоресурсів Москва навряд чи отримає значні надприбутки. Про це в інтерв'ю Главреду розповів президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", експерт з міжнародних енергетичних відносин і безпеки Михайло Гончар.
За його словами, оцінювати вплив ситуації потрібно не за піковими цінами на нафту, а за середніми показниками. Уже в січні 2026 року дефіцит федерального бюджету РФ склав близько 1,7 трильйона рублів, що становить майже половину від запланованого на весь рік дефіциту.
«Таким ціновим сплеском Росія своїх проблем не розв‘яже», — підкреслив експерт.
Гончар зазначив, що Москва також не може швидко збільшити продажі нафти, оскільки на світовому ринку немає дефіциту сировини. Більш того, за оцінками OPEC, наприкінці 2025 року спостерігався навіть надлишок нафти, значна частина якого зосереджена в регіоні Перської затоки.
Експерт пояснив, що зараз на танкерах знаходиться велика кількість так званої «плаваючої нафти». Трейдери утримують її в очікуванні більш високих цін на тлі напруженості на Близькому Сході. При цьому покупці також не поспішають укладати угоди. Наприклад, Індія частково призупинила закупівлі російської нафти, а Китай не збільшує імпорт, оскільки в останні місяці ціни на сировину знижувалися.
«Рано чи пізно цей обсяг нафти буде викинутий на ринок додатково, плюс нафтові резерви – все це призведе до збалансування ринку», – сказав Гончар.
Експерт вважає, що якщо військова операція США проти Ірану не затягнеться більше ніж на один-два місяці, Росія не отримає значних додаткових доходів. При цьому санкції проти російської нафти залишаються в силі.
Він також зазначив, що розмови про можливий перегляд обмежень на російські енергоресурси можуть бути частиною інформаційної кампанії Москви.
«Працює не тільки страх перед кризою, але і російське лобі, яке намагається ще більше налякати і без того стривожених європейців», - резюмував Гончар.
Як писав Главред, президент США Дональд Трамп заявив, що Вашингтон планує продовжувати свою операцію проти Тегерана протягом "чотирьох-п'яти тижнів".
Трамп також дав зрозуміти, що хоче повної зміни керівництва в Ірані. За його словами, у нього є кілька кандидатур на роль «хорошого лідера».
Москва відмовила Тегерану у військовій допомозі після початку масованих ударів США та Ізраїлю по об'єктах режиму в Ірані.
На тлі операції США в Ірані Україна може зіткнутися з критичним дефіцитом американських ракет протиповітряної оборони. Водночас Росія, очевидно, не збирається припиняти удари по українських містах.
Політолог Сергій Таран вважає, що війна проти Ірану триватиме дійсно 4-5 тижнів. Її тривалість повністю залежить від Трампа, а не від Ірану чи ще когось. І завершить він її тоді, коли це йому буде вигідно.
"А вигідно її завершити, ймовірно, перед найголовнішою дипломатичною місією Трампа за його другий термін. На квітень запланована його зустріч із Сі. І Трампу принципово важливо прибути на цю зустріч переможцем. І не має значення, що буде відбуватися на полі бою. Трампу все одно до цього часу потрібно оголосити себе переможцем", - пояснив експерт.
На думку політолога, США будуть точково випалювати всі можливі локації, де будуть перебувати іранські військові виробництва, військові, їхні політичні керівники або військова техніка.
"І коли прийде час для зустрічі з Сі – буде урочисто оголошено перемогу. До цього часу від технічної бази армії Ірану дійсно може нічого не залишитися. Якщо ж вдасться ще змінити і сам режим – це буде дійсно джекпот. Але зараз в планах про це поки/вже не йдеться", - сказав Таран.
Інші новини:
Гончар Михайло Михайлович (нар. 17 лютого 1963) — український експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин. Президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», головний редактор часопису «Чорноморська безпека», пише Вікіпедія.
У 2000-х роках працював у системі нафтогазового комплексу України, займаючи відповідальні посади. Досліджував питання енергетичної безпеки, міжнародних енергетичних відносин, нафтогазового сектору, нетрадиційних вуглеводнів, реформування енергетичного сектору, глобальних енергетичних ринків. Був експертом української частини міжурядових комісій з економічного співробітництва з Німеччиною, Польщею, Словаччиною, Чехією, Казахстаном, Азербайджаном, Грузією, Туреччиною.
З 2007 року працює в неурядовому секторі — спочатку очолював енергетичні програми і київське представництво «Номос-Енергія» аналітичного центру «Номос», а у 2009 році заснував і очолив аналітичний Think Tank Центр глобалістики «Стратегія ХХІ». Головний редактор часопису «Чорноморська безпека» (з 2017 року). Автор, співавтор та редактор низки книг та публікацій з проблематики енергетики, енергетичної безпеки, міжнародних відносин, виданих як в Україні, так і у Польщі, Словаччині, Німеччині, Великій Британії, Туреччині, Нідерландах, Фінляндії тощо. З 2016 року — член Державного комітету з промислової політики. Має статус асоційованого експерта Центру Разумкова та Центру дослідження Росії.