Ви дізнаєтеся:
Директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик назвав причини кризи, яка останніми днями відбувається в Південній Кореї.
За його словами, конфлікт між президентом і опозицією розпочався після парламентських виборів у квітні 2024 року, коли опозиція здобула карколомну перемогу на парламентських виборах.
Під час президентських виборів у 2022 році нинішній президент Юн Сок Йоль переміг із відривом у 1%, а вже у квітні 2024 року під час парламентської кампанії його партія програла вибори, набравши лише 108 місць із 300. Близько половини набрали саме представники опозиційної Демократичної партії - це лівоцентристська коаліція різних угруповань під однією вивіскою.
"Після цього ситуація фактично виглядає як двовладдя. З одного боку парламентська більшість, яка торпедує будь-які ініціативи, зокрема кадрові призначення з боку президента, ініціює відставки ключових діячів його кабінету та адміністрації, не затверджує бюджетів, необхідних для реалізації програм його кабінету, підвішує будь-які кадрові рішення в секторі безпеки та секторі управління економікою. І це все відбувається на тлі кампанії опозиції за імпічмент або відставку президента", - розповів Кулик в інтерв'ю Главреду.
Протягом останніх кількох місяців відбувалися акції протесту, які вимагали відставки Юна. Зокрема, була ціла хвиля протестів в університетах, коли професори та студенти підписували заклики, листи, петиції за відставку президента. Тисячі підписів було зібрано, і це було пов'язано з податковою та економічною політикою кабінету президента і спробою запровадити збільшення тарифів та інші, на їхню думку, антисоціальні заходи.
"Крім того, значним ударом по Юну була його спроба перезапустити відносини з Японією щодо зближення. Опозиція йому це нагадала і скористалася антияпонськими настроями, чим привернула до себе частину патріотичного електорату, який міг би стати основою підтримки самого Юна як правоконсерватора", - сказав аналітик.
У підсумку в опозицію об'єдналися представники різних груп і напрямів, і спиратися на якусь соціальну базу президенту ставало дедалі важче.
"Це все відбулося на тлі корупційних скандалів: щодо його дружини, яка молодша за президента і відома любов'ю до певних брендів; скандалів, пов'язаних із членами кабінету міністрів і найближчим оточенням Юна; підозр у корумпованості самого президента тощо", - додав Кулик.
При цьому він нагадав, що в Південній Кореї є традиція саджати своїх президентів. Починаючи з 1950-60-х років, більшість президентів опинялися за ґратами через звинувачення в корупції.
"Це досить ризикована посада в Південній Кореї, тому що однозначно будуть "доганяти" за корупцію. І Юн - не виняток. А в ситуації, коли йому залишався місяць до ініціювання процедури імпічменту опозицією та настрої в суспільстві були максимально "підігріті", він вирішив піти ва-банк і скористався своїм конституційним правом на запровадження надзвичайного воєнного стану, передбаченого статтею 57 Конституції Республіки Корея. Воно дозволяє зупинити діяльність політичних партій, запровадити військову цензуру, мобілізувати війська для контролю цивільних об'єктів, заарештувати представників опозиції тощо", - зазначив експерт.
Кулик нагадав, що у своєму виступі Юн говорив про те, що дії опозиції поставили виконавчу владу на межу колапсу, зробили її фактично недієздатною, і тому виходом із цієї ситуації Юн Сук Йоль бачить лише у введенні надзвичайного стану й очищенні влади від агентів Північної Кореї, яку він прирівняв до опозиції.
"Якби у нього зберігалася підтримка його правоцентристського електорату і його підтримували б представники консервативних поглядів, тоді ситуація була б не настільки оперетковою. Багато моїх знайомих у Південній Кореї написали мені відверто: те, що ми зараз бачимо, можна назвати політичним самогубством президента в прямому ефірі. Тому що підтримка його дій серед тих, хто гіпотетично міг би його підтримати, є незначною", - поділився аналітик.
Причому президент опинився в такій ситуації зі своєї вини, оскільки втратив політичних партнерів і не зміг досягти консолідації правоцентристських політичних сил.
Під час запровадження воєнного стану навіть лідер його власної партії, яка висунула його на посаду президента, не підтримав рішення про оголошення воєнного стану. Однак частина військового командування, призначеного президентом Юном, підтримала і, зокрема, ними було здійснено кілька дій, спрямованих на встановлення контролю над опозицією: спроба арешту лідера опозиції, спікера парламенту та голів опозиційних політичних партій, а також запровадження військової цензури в засобах масової інформації.
Однак дії військового командування були обмеженими. Згідно зі статтею 77 Конституції, парламент може скасувати введення воєнного стану, і тоді президент зобов'язаний його виконати. Парламенту вдалося це зробити.
Зараз опозиція ініціювала процедуру імпічменту, голосування відбудеться 7 грудня.
"Очевидно, що президент Юн втратить свою посаду і, можливо, буде заарештований. Також очікується відставка міністра оборони Південної Кореї та міністра внутрішніх справ, які виконували розпорядження президента (...) Усім їм буде висунуто підозру в державній зраді та спробі державного перевороту - це серйозні звинувачення. Очікується, що буде проведено публічний суд, де президенту доведеться доводити, що він мав право на оголошення воєнного стану і діяв у межах чинної Конституції, маючи на це підстави", - вважає Кулик.
Дивіться відео - Інтерв'ю Віталія Кулика Главреду:
Як повідомляв Главред, 3 грудня президент Південної Кореї Юн Сок Йоль оголосив надзвичайний воєнний стан у країні. У прямому телезверненні до нації він заявив, що цей захід необхідний для захисту країни від "комуністичних сил".
Національна асамблея Південної Кореї змогла 4 грудня проголосувати за вимогу до президента Юн Сок Йоля скасувати надзвичайний воєнний стан.
Після цього президент Юн Сок Йоль заявив, що воєнний стан у країні буде скасовано на засіданні уряду. Опозиційна Демократична партія Південної Кореї планувала звинуватити президента Юн Сок Йоля в державній зраді і запустити процедуру імпічменту.
Інші новини:
Віталій Кулик (22 вересня 1976, Київ) - український політичний експерт, колишній головний консультант Національного Інституту проблем міжнародної безпеки при РНБО. З 1998 року і по сьогодні - директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства.