Перемога України у війні не гарантована. Для того, щоб її отримати, потрібно довго і наполегливо працювати не лише на фронті, але і в тилу. При цьому вже зараз в українському суспільстві є частина людей, для яких війна стала чимось дуже далеким. Про це під час чату на Главреді розповів політичний та військовий експерт, колишній командир взводу батальйону "Айдар", директор Національного антарктичного наукового центру Євген Дикий.
За його словами, на початку повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 року вся Україна інформаційно жила в одному полі, люди поділяли одні й ті самі емоції, всі жили цією війною – і ті, хто тримали в руках зброю, і ті, хто їм подавав патрони і бутерброди, і навіть ті, хто втік за кордон і нічого там не робив.
"Те, що ми повірили в свою здатність здобути перемогу, дуже круто. На початку війни це було критично необхідно, потрібно було зруйнувати міф про непереможність РФ. Але від того, що ми повірили в можливість нашої перемоги, ми плавно перейшли в переконання в неминучості цієї перемоги. А це зовсім різні речі», - пояснив Дикий.
Зараз завдяки тому, що наші захисники дуже класно роблять свою роботу і воюють, фронт ніби віддалився, а країна розділилася на тих, хто безпосередньо пов'язаний з війною, і тих, хто, попри прильоти, живе спокійним тиловим життям.
"І чим далі від лінії фронту, тим непомітнішою стає війна. Саме у цієї частини людей, які відгороджуються від війни, чомусь виникає переконання, що, по-перше, перемога точно буде, і, по-друге, що щось вона вже затримується ( ... ) Це починає нагадувати футбольних уболівальників, які сидять з пляшкою пива і скандують: "Треба гол! Треба гол!". Якщо "треба», то піди і забий", - зазначив Дикий.
Військовий експерт додав, що ніхто не гарантував нашу перемогу.
"І чим більше ми сподіваємося, що цю перемогу хтось здобуде без нас, що нам хтось її принесе, тим довший до неї шлях. З усіх наших слоганів цієї війни мені дуже не подобається, мабуть, найпоширеніший – "Вірю в ЗСУ". Це переходить в якесь релігійне переконання: десь існує якась абстрактна свята всемогутня сила - ЗСУ, і я в неї вірю, навіть доначу свої чесні п'ять гривень, а вона далі якимось магічним шляхом мені принесе перемогу. Ні, так це не працює», - сказав колишній командир взводу батальйону «Айдар».
Дикий нагадав, що воїни ЗСУ - це такі ж люди, як і ми з вами.
Професійних військових, які до цієї війни вивчали військову справу, серед них одиниці, а абсолютна більшість – це звичайні цивільні люди, яких війна вирвала з нормального життя.
"Треба не вірити, а допомагати, допомагати, допомагати... Як це було на початку війни. Слід пам'ятати, що там нашим захисникам легше не стало. Забезпечення стало кращим, ніж на початку війни, але все одно воно далеко не таке, як треба. Треба й досі донатити хоча б по п'ять гривень, треба здавати кров для поранених, бо їх вже багато, а під час наступу буде ще більше. Війна - велика, і у кожного з нас вже є родичі, друзі, знайомі або хоча б знайомі знайомих, які зараз готуються до наступу або тримають фронт, тому можна просто поцікавитися безпосередньо, чого їм не вистачає – конкретно цій людині, конкретно її підрозділу, і конкретно на це задонатити або знайти, купити і надіслати. Тоді і час в очікуванні перемоги зовсім по-іншому пройде, він набагато швидше пронесеться", - сказав Дикий.
Він додав, що потрібно налаштовуватися саме на тривалу і важку роботу, яку повинні виконати сотні тисяч людей.
"Воїни виконують її там, на фронті, а нам потрібно налаштуватися виконувати її тут, в тилу, і так довго, як це буде треба. Коли ми будемо до цього готові, в певний момент ми будемо так само здивовані, як свого часу перемогою під Києвом», - резюмував він.
Дивіться відео чату з Євгеном Диким на Главреді:
Євген Олександрович Дикий - український вчений, військовий, публіцист. Кандидат біологічних наук, учасник війни на сході України, у 2014 році – командир 2-ї роти 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». З лютого 2018 року очолює Національний антарктичний науковий центр, пише Вікіпедія.
Військовий експерт, офіцер Збройних сил Азербайджану Агіль Рустамзаде вважає, що війна Росії проти України завершиться у перспективі літа-початку осені або до кінця 2023-го року. Все залежатиме від поставок зброї Заходом і скорочення військового арсеналу країни-агресора. Якщо поставки збільшаться на 10-20%, а у РФ вони настільки ж скоротяться, Україна в другій половині року отримає можливість вийти на свої кордони 1991 року.
Директор соціологічної служби "Український барометр" Віктор Небоженко говорив, що війна в Україні може тривати до літа 2023 року. Причому, за його словами, війна закінчиться не перемогою України, а урочистим похороном Путіна.
Війна Росії проти України триватиме до 2024 року. При цьому жодна зі сторін не здобуде перемоги, але обидві відмовляться вести переговори про припинення конфлікту. Про це йдеться в "злитих" в Мережу секретних матеріалах розвідки США, пише The Washington Post.
Інші новини: