Коротко:
Колишній гравець національної збірної України та київського «Динамо» Роман Максимюк загинув, захищаючи країну від російських окупантів. Військовослужбовець ЗСУ близько 20 місяців вважався зниклим безвісти після спроби вийти з оточення в Донецькій області. Про загибель чоловіка 16 жовтня повідомила його дружина Віра Максимюк.
Роман Максимюк приєднався до Збройних сил України восени 2022 року. На початковому етапі служби він входив до складу мобільної вогневої групи, яка займалася знищенням повітряних цілей противника. Пізніше військового перевели з Луцька на Харківський напрямок.
Згодом Максимюк служив навідником у 25-й окремій Січеславській повітряно-десантній бригаді. Він брав участь у боях на найскладніших ділянках фронту. За проявлену мужність і відвагу захисник був нагороджений.
Востаннє Роман розмовляв із дружиною 30 січня 2025 року. Тоді 50-річний військовослужбовець попередив Віру, що вирушає на позицію на Покровському напрямку, і повідомив, що деякий час може не виходити на зв’язок.
Після цього рідні втратили можливість зв’язатися з ним. Пізніше з’явилася інформація, що Максимюк намагався вибратися з оточення російських військ у Донецькій області. З початку 2025 року його вважали зниклим безвісти за особливих обставин.
Родина та близькі до останнього зберігали надію, що футболісту вдалося врятуватися. Однак остаточно встановити його долю допомогла ДНК-експертиза. Для ідентифікації використали біологічний зразок, який раніше здала дочка спортсмена Дар’я.
Пам’ять про колишнього футболіста вшанували й на футбольному полі. 7 червня 2025 року збірна України провела товариський матч проти Канади у футболці та військовій формі екс-гравця луцької «Волині».
Про загибель чоловіка Віра Максимюк повідомила 16 жовтня. Вона подякувала всім, хто підтримував її сім’ю та допомагав розшукувати захисника.
«Чуда не сталося... Рік надії, очікування, молитов і віри... Рік, протягом якого ми жили між небом і землею, чіплялися за найменшу надію і вірили, що Рома повернеться додому», - написала жінка.
Віра також закликала пам’ятати про її чоловіка не лише як про людину, яка тривалий час вважалася зниклою безвісти, а й як про захисника, якого любили й чекали вдома.
Як писав Главред, 16 жовтня російський безпілотник влучив у торговий центр у Сумах. За попередніми даними, три людини отримали поранення. Удар пошкодив дах і фасад будівлі, проте пожежі не виникло.
Суми стали не єдиним містом, де під ворожий удар потрапила торгова інфраструктура. Ще однією ціллю атаки стало Рівне. Там постраждали одразу два об’єкти. Це ТРЦ «Екватор», один із найбільших у місті, та будівельний супермаркет «Демакс».
У ніч на 16 жовтня країна-агресор Росія атакувала Черкаську область. У Умані внаслідок удару спалахнула пожежа в багатоповерховому будинку, також горіли торгові склади.
Близько 20 ворожих ударних безпілотників атакували Волинь у ніч на 16 жовтня. Станом на 08:00 без електропостачання залишалися 370 тисяч абонентів. Енергетики працюють над тим, щоб повернути світло споживачам.
Інші новини:
Роман Максимюк народився 1974 року в селі Битков Івано-Франківської області. Перші кроки у професійному футболі він зробив у складі «Прикарпаття», після чого грав за українські та зарубіжні клуби.
У 1998–1999 роках півзахисник виступав за петербурзький «Зеніт». У 1999 році разом із командою він завоював Кубок Росії. Потім футболіст повернувся в Україну, де захищав кольори київського «Динамо», дніпровського «Дніпра», луцької «Волині» та одеського «Чорноморця».
У складі столичного «Динамо» Максимюк став чемпіоном України у 2000 році. Найбільшу кількість матчів на клубному рівні він провів за «Волинь» - 89 зустрічей. За «Дніпро» півзахисник зіграв 85 матчів і забив 11 голів.
З 1998 по 2002 рік Максимюк п’ять разів виходив на поле у складі національної збірної України.
Колишній тренер Юрій Вернидуб згадував його як сміливого футболіста, який не боявся боротьби й міг проявляти лідерські якості у великих клубах. За словами фахівця, Максимюк вирішив захищати Україну добровільно.
«Тим більше що його ніхто не забирав до ЗСУ - він сам пішов на фронт, слідуючи поклику свого серця. І воював у найгарячішій точці», - розповідав Вернидуб.