Коротко:
На тристоронніх переговорах України, США та Росії в Абу-Дабі 10–11 листопада питання припинення вогню обговорювати не будуть. Натомість сторони зосередяться на гарантіях безпеки, які мають запобігти відновленню війни.
Про це пише The New York Times. За даними видання, ідея полягає в тому, щоб відійти від територіальних претензій і розглянути ширші питання європейської безпеки.
Журналісти нагадали, що ще в березні 2025 року Україна запропонувала негайне й беззастережне припинення вогню вздовж нинішньої лінії фронту. У Києві не раз заявляли, що ця пропозиція залишається в силі.
Однак глава країни-агресора Володимир Путін у відповідь вимагав передати під контроль РФ весь Донбас, включаючи території, які окупанти так і не змогли захопити. На початку року на переговорах розглядалися й компромісні варіанти - зокрема, відведення військ обох сторін і створення нейтральної цивільної адміністрації, але від них відмовилися і Росія, і Україна.
За даними NYT, в Абу-Дабі розглянуть, чи може пропозиція Росії відіграти роль у формуванні післявоєнної архітектури регіональної безпеки та пом’якшити вимоги Москви щодо припинення війни. При цьому багато аналітиків не очікують прориву в переговорах до весни.
Аналітики не виключають, що Україна та РФ зможуть домовитися про нові локальні перемир’я - за прикладом тимчасового припинення вогню в Олешках Херсонської області. Однак про повне припинення вогню по всій лінії фронту мова не йде.
Колишній посол США в Україні Вільям Тейлор у коментарі журналістам висловив сумнів, що Кремль готовий до поступок.
«Питання в тому: „Чи усвідомив Путін, що в нього проблеми?“ Росія не пом’якшує своїх вимог і не демонструє ознак прагнення до припинення вогню. Немає жодних ознак будь-якого інтересу», - сказав дипломат.
Політолог, директор аналітичного центру «Третій сектор» Андрій Золотарьов в інтерв’ю «Главреду» зазначив, що Білий дім спробує домогтися результату до кінця року, однак перешкод для угоди занадто багато.
«Швидше за все, у найближчий місяць Білий дім докладатиме максимум зусиль, щоб хоча б до кінця року дійти якогось результату в переговорному процесі. Трамп, ймовірно, мріяв зібрати «раду миру» на полях для гольфу в Маямі, де сторони підпишуть угоду. Але це фантазії, що не мають відношення до реальності: занадто багато перешкод - і в позиції Кремля, і в позиції України, і в позиції Європи. Тому якщо щось і зміниться, то в кращому разі до весни, не раніше», - підкреслив експерт.
Говорячи про плани Москви, Золотарьов звернув увагу, що Кремль робить ставку на силовий сценарій і буде посилювати свої умови.
«Росія, як і раніше, робитиме ставку на продовження війни та тиск на Україну. У Путіна така позиція: раз не вдалося отримати бажане політичним шляхом - через Трампа і «дух Анкориджа», значить, домагатися цього він буде військовою силою», - пояснив політолог.
Американська експертка Хізер Конлі у коментарі «Радіо Свобода» також не очікує від зустрічі серйозних результатів, окрім самого факту відновлення діалогу.
«Я не думаю, що ми можемо очікувати багато чого від цих технічних зустрічей, окрім того факту, що вони відновлюються», - заявила вона.
Як повідомляв Главред, в Абу-Дабі відбудуться перші з лютого тристоронні переговори. Спецпредставник президента США Джаред Кушнер назвав чотири пріоритети Вашингтона в мирному процесі. Одним із них є розробка надійних післявоєнних гарантій безпеки.
Голова української делегації Рустем Умеров розповів про формат зустрічей в Абу-Дабі. За його словами, там будуть присутні представники Є4, НАТО та Єврокомісії. Умеров підкреслив, що мета Києва - довгостроковий і стійкий мир та гарантована безпека для України.
Європейські країни також домагаються участі в переговорному процесі. До Абу-Дабі вирушають радники з питань національної безпеки Франції, Німеччини та Великої Британії. Чи будуть європейці безпосередньо за столом переговорів, поки що незрозуміло.
Читайте також:
Андрій Володимирович Золотарьов (народився 15 травня 1965 року, Дніпропетровськ) - український політолог, керівник аналітичного центру «Третій сектор». Політичний консультант Олександра Рябченка (1994), Володимира Литвина (1994), Юлії Тимошенко (1996–97), пише Вікіпедія.