Після підлої зради й вбивства герцога Лето Атріда його син Пол (Тімоте Шаламе) разом із матір'ю, леді Джессікою (Ребекка Фергюсон), прибиваються до племені кочівників-фременів на чолі з суворим польовим командиром Стілгаром (Хав'єр Бардем). З-поміж усіх тубільців виділяється задиристим характером і пронизливою синявою очей дівчина Чані (Зендая), до якої юного аристократа тягне як магнітом. А в цей час через партизанську війну, яку фремені розв'язали проти мерзенної диктатури баронів Харконеннів - в особі свиноподібного Владіміра (Стеллан Скарсгард) та його звіроподібного племінника Раббана (Дейв Батиста) - катастрофічно падає видобуток спайса (найціннішого порошку, без якого немислимі космічні подорожі). А падишах-імператор Шаддам IV (Крістофер Вокен) тут же і нагадує - мовляв, якщо "спайс не буде флоу" в належних обсягах, то його війська-сардукари завжди напоготові. Володимиру нічого не залишається, як підключати іншого племінника Фейда-Рауту(Остін Батлер) - скінхеда, нациста і спортсмена. Загалом, як завжди, тугий клубок протиріч.
Якщо ретроспективно глянути на історію створення цієї екранізації легендарного науково-фантастичного роману Франка Герберта "Дюна", то просто диву даєшся, як дивно зійшлися зірки цього разу над "Арракісом". Адже варто було продюсерам Warner Bros. зовсім трохи забаритися - і почекати на результати прокату "Того, хто біжить по лезу 2049", як навряд чи б вони наважилися довірити канадському візіонерові Дені Вільневу такий мегаломанський проєкт, як "Дюна". Особливо якщо врахувати, що в Голлівуді 2010-х з великим тріском провалювалися практично всі науково-фантастичні блокбастери (якщо вони, звісно, не засновані на коміксах Marvel - попіл "Джона Картера", напевно, стукає в серця бухгалтерів Disney дотепер). Потім - в один фільм доволі об'ємна книжка-першоджерело не вляглася б ніяк. Тобто спочатку потрібна була дилогія - теж ризикована ідея. Ну і врешті-решт прийшла пандемія Covid-19, чиї наслідки Голлівуд вихаркував і вихаркувати буде ще довго. Власне, перший фільм "Дюна" було випущено якраз 2021 року, і в прокаті він ледве-ледве окупився (і вже точно не приніс продюсерам очікуваних баришів) - плюс отримав чимало критики за надто повільний темп оповіді та малу кількість екшену.
І ось на екрани вийшла довгоочікувана друга частина - справді, зручніший момент для цього важче було вибрати. Адже за минулі три роки публіці остаточно остогидли супергеройські бойовики за коміксами (їх, по-перше, стало надто багато, по-друге, авторського висловлювання і якихось свіжих ідей там не залишилося від слова зовсім). А на полі космічних опер у кіно зовсім затишшя - тому що Disney "Зоряні війни" розвиває поки що тільки в серіалах, а Зак Снайдер на Netflix з першою частиною свого "Бунтівного Місяця" провалився з великим тріском.
Ось у цей-то час і вискакує на авасцену, як партизан із засідки, Вільньов із "Дюною". Критику він, вочевидь, врахував - і цей фільм зробив (особливо в другій половині) доволі завзятим, лихим і масштабним бойовиком. Відсилань до античної драми теж практично немає - замість них гуртом ідуть відсилання до класики нацистської кінопропаганди "Тріумфу волі" (навіть дивно деколи стає, чому у затягнутих у шкіру юного садиста Фейда-Раути і його посіпак на правій руці немає червоної пов'язки з древнім солярним символом у білому колі).
Пол же Атрейдес (точніше Муад'Діб - як його називають фремени) - починаючи з, по суті, хлопчика-дзвіночка, поступово перетворюється на запеклого військово-релігійного вождя, який веде полчища неоТалібана на війну проти, як то кажуть, величезних сил супротивника. Шаламе, треба віддати йому належне, під тягарем ролі гнеться і досить достовірно грає роль людини, якій її майбутня доля не особливо до вподоби, але до снаги.
Плюс не можна не згадати, що Вільньов і сценарист Джон Спейтс книжку Герберта доволі сильно переписали - усе-таки у 2020-х у Голлівуді ніхто б не дав знімати кіно про те, як космічний "білий рятівник" (хоча "Лоуренса Аравійського" автори вивчали явно) несе цивілізацію тубільцям і піднімає успішне повстання проти злісної імперії на гігантських піщаних черв'яках Шай-Хулудах, а всі жіночі персонажі там або вірні подруги на задньому плані, або підступні відьми-мегери з масонського ордену "Бене Гессеріт".
Тому в другій "Дюні" досить багато приділяється жінкам. Щоправда, нерівномірно: комусь більше (Зендая в ролі Чані дуже органічна в ролі йоржистої партизанської доньки), комусь менше (шкода, що роль Фергюсон урізали), а хтось узагалі з'явився в камео (Флоренс П'ю й Аня Тейлор-Джой) - очевидно, розраховуючи на триквел.
І чомусь здається, що він напевно буде. Надто вже на нинішньому науково-фантастичному кінобезриб'ї картина Вільньова виділяється - і розмахом, і видовищністю, і з любов'ю продуманим гігантським світом. І найближчими місяцями навряд чи в прокаті з'явиться щось хоча б трішки схоже за масштабом.
Дивіться на відео трейлер фільму "Дюна: Частина друга"
Вас можуть зацікавити такі матеріали:
- Не все коту масниця: рецензія на фільм "Аргайл"
- Кішки, які гуляють самі по собі: рецензія на фільм "Елла і чорний ягуар"
- Висока кухня і осінь кулінара: рецензія на фільм "Смак пристрасті"
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
