Головне із заяви експерта:
Заява Такера Карлсона про нібито можливий ядерний удар США по Ірану, найімовірніше, не відповідає дійсності. Реальнішим сценарієм виглядає нова хвиля звичайних атак, а шанси на застосування Вашингтоном атомного арсеналу мізерні. Про це заявив політолог, директор аналітичного центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов в інтерв'ю Главреду.
Експерт звертає увагу на сигнали протилежного характеру. За даними ЗМІ, Сполучені Штати нібито схвалили іранський меморандум щодо врегулювання конфлікту й ухвалили його за основу. Якщо ця інформація підтвердиться, Вашингтон рухається зовсім не до ескалації.
Окрім того, політолог нагадує про звичну манеру поведінки Трампа на переговорах.
«Навіть якщо такий крок обговорювався, то всім відомий улюблений прийом Трампа - крутити ставки до небес, лякати, а потім здавати назад. У США у зв'язку з цим навіть з'явився вираз «синдром TACO»: «Trump always chickens out», тобто «Трамп завжди пасує»», - зазначає Золотарьов.
Звідси експерт виводить значно приземленіший прогноз на найближчу перспективу.
«Тому я вважаю, що ймовірність завдання ядерного удару Штатами по Ірану вкрай мала. З ймовірністю 30-40% Трамп повторить серію ракетних та авіаційних ударів по Ірану. Але ймовірність застосування ядерки – мізерна», - наголошує політолог.
Окремо Золотарьов аналізує мотиви американського медійника, який оприлюднив скандальну інформацію на тлі невтішних для республіканців результатів голосування.
«Враховуючи зіпсовані стосунки Трампа з Такером Карлсоном, сказане журналістом треба ділити надвоє, тим більше, напередодні виборів. Адже вкидання цього повідомлення точно спрацювало не на користь республіканців і Трампа», - вказує експерт.
Політолог переконаний: з урахуванням контексту ведучий поширив неправдиві відомості.
«Адже ніколи не брешуть так багато, як під час війни, перед весіллям та напередодні виборів», - іронізує Золотарьов.
Питання можливого використання атомного арсеналу на Близькому Сході напряму стосується й безпеки України.
«Безумовно, якщо, не дай Боже, США вдарять по Ірану ядерною зброєю, Росія діятиме аналогічно. У Кремлі давно розмірковують приблизно так: «якщо НАТО може бомбити Югославію, то ми маємо право діяти так само»», - попереджає він.
Для Києва, на думку експерта, звідси випливає проста, хоч і неочевидна позиція щодо Тегерана.
«Отже, нам може не подобатися іранський режим, але краще б все-таки, щоб не дійшло до ядерки. Адже якщо ядерка піде в хід, наступним постраждалим може бути Україна», - підсумував політолог.
Оперна співачка, громадська діячка, ексдепутатка Держдуми РФ Марія Максакова говорила, що будівництво бункерів для диктатора Володимира Путіна по всій Росії перетворилося на схему збагачення для тих, хто їх зводить, а ядерні погрози Кремля залишаються передусім інструментом залякування.
За її словами, підземні об'єкти мають для Кремля й інше, пропагандистське призначення: вони допомагають підживлювати тривогу Заходу.
«Однак іноді Путін може використовувати цей матеріал і демонструвати, що він готується. Він використовує це як страшилку. Чи застосує він ядерну зброю, ми не знаємо, бо дії психопата важко передбачити», - наголосила Максакова.
Як повідомляв Главред, раніше Росія письмово пригрозила НАТО застосуванням ядерної зброї у разі, якщо країни Альянсу спробують ізолювати Калінінградську область від решти території РФ. У Брюсселі підтвердили отримання неофіційного дипломатичного документа.
Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан заявляв, що Росія може вдатися до застосування ядерної зброї проти України, якщо ситуація у війні стане для Кремля критичною і Москва опиниться у безвихідному становищі.
В аналітичному матеріалі The Washington Post говорилось про те, що міжнародна система контролю над ядерними озброєннями, яка створювалася протягом десятиліть, поступово втрачає ефективність. На цьому тлі світ наближається до нового етапу ядерного протистояння.
Читайте також:
Андрій Володимирович Золотарьов (народився 15 травня 1965, Дніпропетровськ) – український політолог, керівник аналітичного центру "Третій сектор". Політконсультант Олександра Рябченка (1994), Володимира Литвина (1994), Юлії Тимошенко (1996-97), пише Вікіпедія.