Важливе із заяв Гончара:
Президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", експерт з міжнародних енергетичних відносин і безпеки Михайло Гончар скептично прокоментував імовірність дипломатичного врегулювання навколо Ірану.
"Так, абсолютно. Так само не посприяє цьому ідея про посередництво Росії між Іраном та Ізраїлем. Адже Росія офіційно є союзником Ірану", - наголосив він в інтерв'ю Главреду.
Експерт зазначив, що країна-агресор РФ періодично "кидає" своїх міжнародних союзників.
"Утім, РФ завжди грає на своєму боці: коли потрібно "кинути" союзника, Москва спокійно це робить. Згадайте сирійський режим (Асада Росія врятувала, але режим не змогла), "кидок" Вірменії, союзника Росії по ОДКБ. Ба більше, Росія зіграла на боці Азербайджану, який не був членом ОДКБ і був ворогом Вірменії", - нагадав він.
Співрозмовник також зазначив, що Росія завжди грає у свою гру.
"До речі, з Трампом - теж, коли Москва пропонує урезонити Іран, а натомість Вашингтон має для Москви вирішити питання з Україною. Трамп, по суті, це і робить, погрожуючи нам припиненням поставок зброї і примусом до капітуляції. Але це не дипломатія, а закулісний торг "ти мені, я тобі". Звісно, ми не можемо це сприймати так, як наші європейські партнери, які все ще сподіваються на Трампа і намагаються зберегти його підтримку", - додав Гончар.
Раніше повідомлялося про те, що Іран міг заховати більшу частину високозбагаченого урану перед атакою США. Директор МАГАТЕ заявив, що поки неможливо оцінити завдані під землею збитки.
Як писав Главред, раніше стало відомо, що американські війська вразили об'єкти іранської ядерної програми в Ісфахані, Натанзі і в Фордо.
За даними Fox News, США скинули шість проникаючих бомб на ядерний об'єкт у Фордо і 30 ракет Tomahawk по ядерних об'єктах у Натанзі та Ісфахані.
Інші новини:
Гончар Михайло Михайлович (нар. 17 лютого 1963) — український експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин. Президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», головний редактор часопису «Чорноморська безпека», пише Вікіпедія.
У 2000-х роках працював у системі нафтогазового комплексу України, займаючи відповідальні посади. Досліджував питання енергетичної безпеки, міжнародних енергетичних відносин, нафтогазового сектору, нетрадиційних вуглеводнів, реформування енергетичного сектору, глобальних енергетичних ринків. Був експертом української частини міжурядових комісій з економічного співробітництва з Німеччиною, Польщею, Словаччиною, Чехією, Казахстаном, Азербайджаном, Грузією, Туреччиною.
З 2007 року працює в неурядовому секторі — спочатку очолював енергетичні програми і київське представництво «Номос-Енергія» аналітичного центру «Номос», а у 2009 році заснував і очолив аналітичний Think Tank Центр глобалістики «Стратегія ХХІ». Головний редактор часопису «Чорноморська безпека» (з 2017 року). Автор, співавтор та редактор низки книг та публікацій з проблематики енергетики, енергетичної безпеки, міжнародних відносин, виданих як в Україні, так і у Польщі, Словаччині, Німеччині, Великій Британії, Туреччині, Нідерландах, Фінляндії тощо. З 2016 року — член Державного комітету з промислової політики. Має статус асоційованого експерта Центру Разумкова та Центру дослідження Росії.