Коротко:
Президент США Дональд Трамп фактично розпустив Раду національної безпеки та приймає ключові рішення у сфері зовнішньої політики у вузькому колі наближених людей, які часто не мають відповідної компетенції. Про це повідомляє Politico з посиланням на поінформовані джерела.
За даними видання, Трамп довіряє вирішення найважливіших питань, включно з війною в Україні, лише кільком своїм радникам, серед яких: Стіва Віткоффа, нью-йоркського магната нерухомості; державного секретаря Марко Рубіо; віцепрезидента Джея Ді Венса; міністра оборони Піта Хегсета; та Джареда Кушнера, бізнесмена і зятя президента.
Віткофф і Кушнер, яких Трамп вважає «майстрами угод», разом працювали над сумнозвісним 28-пунктовим «мирним планом» для України та Росії.
Як розповіли співрозмовники Politico, зустрічі цього «внутрішнього кола» відбуваються хаотично, без регулярності, а рішення ухвалюються швидко.
«Трамп хоче мирних угод і заслуг. Деталі його менше хвилюють», – зазначив один колишній чиновник адміністрації.
Експерти відзначають ризики такої моделі.
«Дійсно небезпечно, коли кілька людей незалежно ведуть переговори», – зауважив Річард Хаасс, колишній радник державного секретаря США.
Наприклад, щодо війни в Україні існувало кілька паралельних переговорних треків: з Росією – Віткофф і Кушнер, з Україною – Кіт Келлог, з європейськими партнерами – Рубіо та Венс.
«Набагато краще, коли одна людина знає про все, що говориться всім, визначає, що говорити всім, і керує компромісами. Коли на кухні занадто багато кухарів, неможливо гарантувати узгодженість», – пояснив Хаасс.
Politico також наголошує, що цього року команда Трампа скоротила бюрократичний апарат, у тому числі деякі комітети Ради національної безпеки. Це, разом із недовірою президента до державних інституцій, створило ситуацію, коли рішення ухвалюються без консультацій із профільними експертами.
«Ідея про те, що Україна ніколи не прийме план із 28 пунктів, – це те, що експерти знатимуть одразу. Але їм (Трампу і його друзям – ред.) байдуже, оскільки вони просто хочуть змусити Україну це проковтнути», – розповів колишній чиновник Ради нацбезпеки.
Іво Даалдер, колишній посол США в НАТО, зазначив: «Це те, що відбувається, коли немає реального процесу розробки політики, надання рекомендацій, взаємодії з іноземними урядами та визначення чіткого напрямку».
Експерт із міжнародної безпеки Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва Тарас Жовтенко пояснив, що Кремль відмовився від традиційної стратегії тиску страхом на адміністрацію Дональда Трампа. За його словами, Росія робить ставку на економічні "вигоди" та підкуп США і самого президента.
"Росія пропонувала Вашингтону поділити заморожені активи Європи на 100 мільярдів доларів і заробляти на корисних копалинах. Логіка Кремля така: ми не обов'язково ведемо переговори — можемо спокійно продовжувати війну, а можемо, як хоче Трамп, разом заробляти гроші. І для нас обидва варіанти прийнятні", — пояснив Жовтенко.
Він також зауважив, що російська пропаганда формує враження, ніби США повинні переконати Москву обрати бізнес замість війни, що, за задумом Кремля, створює додатковий тиск на Вашингтон і президента.
Як повідомляв Главред, 2 грудня в Москві відбулися переговори між Стівом Віткоффом, посланником Дональда Трампа, і президентом Росії Володимиром Путіним. За підсумками цієї зустрічі, Кремль повідомив, що, окрім первинного мирного плану від Сполучених Штатів, вони отримали ще чотири додаткові документи.
Крім того, президент США Дональд Трамп може відмовитися від мирних переговорів щодо України. Про це заявив його старший син Дональд на конференції з питань Близького Сходу, пише The Guardian.
Нагадаємо, що гарантії безпеки для України залишаються однією з головних тем міжнародних переговорів. Президент Володимир Зеленський неодноразово підкреслював, що Україні потрібні реальні гарантії, здатні запобігти третьому нападу Росії.
Читайте також:
Politico (спочатку відома як The Politico) - американська медіа-організація в галузі політичної журналістики, що базується в Арлінгтоні, штат Вірджинія.
Заснована американським банкіром та медіаменеджером Робертом Оллбріттоном у 2007 році. Висвітлює політику у Сполучених Штатах та на міжнародному рівні, публікуючи статті, присвячені політиці у США, Європейському союзі, Великій Британії та Канаді, пише Вікіпедія.
Ідеологічно висвітлення Politico було описано як центристське щодо американської політики та атлантистське щодо міжнародної політики.
2021 року за 1 мільярд доларів США Politico придбала німецька медіакомпанія Axel Springer SE.
Axel Springer є найбільшим у Європі видавцем газет і раніше придбала Business Insider.
Також існує англомовний тижневик Politico Europe. Цей проект – спільне дітище американського журналу Politico та німецького видавництва Axel Springer.
Видання Politico Europe розпочало свою роботу на європейському ринку ЗМІ у 2015 році. У фокусі видання – події у Європі та політика ЄС. Вважається одним із найвпливовіших засобів масової інформації, що працюють у сегменті висвітлення європейської політики. Крім того, з ініціативи Politico регулярно проводяться конференції та дискусії щодо актуальних питань європейської політики.