Український пілот Степан Тарабалка загинув у повітряному бою з російськими окупантами 13 березня – йому було 29 років. Пілот віддав справі свого життя 10 років. Після його загибелі мама Степана почала займатися волонтерством, а також працює над створенням центру оздоровлення для військових і їхніх сімей.
Після загибелі сина Наталія присвятила йому вірш, який починається словами "Ти вирішив Героєм стати, а маму спитати?". Про свого сина і те, як переживала його втрату, матір розповіла журналістам "Суспільне Карпати".
Вона зазначає, що Степан з дитинства міряв стати пілотом. Спочатку закінчив Прикарпатський військово-спортивний ліцей, після нього – Харківський національний університет Повітряних сил.
Хлопець був просто закоханий у небо, розповідав матері, що там відчуває простір, висоту, і відчуває себе, як вдома.
"Я спілкувалася з людьми тепер у частині. Там кажуть, що він настільки те все детально робив – підготовку до польотів, потім – розбір польотів. Він докладно намагався кожну дрібницю розібрати", – розповідає Наталія Тарабалка.
Після того, як почалося повномасштабне вторгнення РФ в Україну, матір з сином спілкувалися рідко – в основному через те, що він був зайнятий. Для жінки найбільше запам’яталася розмова зі Степаном за тиждень після початку широкомасштабної війни – вони поговорили по відеозв’язку.
"Знаєте, мені не треба було слів. І йому не треба було слів. Він просто подивився на мене, я подивилася на нього і в очах побачила цей відблиск війни, це жахіття, яке відображали його очі. Я вже не питала, ні як, ні що. Я розуміла, наскільки все серйозно...", – згадує Наталія.
Пілот загинув під час повітряного бою із російськими загарбниками 13 березня. У ЗМІ його спочатку називали "Привидом Києва", проте потім Командування Повітряних сил ЗСУ пояснило, що "Привида Києва" як такого не існує – це збірний образ пілотів 40 бригади тактичної авіації Повітряних сил.
Наталія досі не вірить, що її сина уже немає. Розраду своїй втраті вона знайшла у волонтерстві. Жінка збирає запити від військових, а потім формує для них допомогу, заручившись підтримкою інших місцевих жителів. На допомогу захисникам України вона віддає усі виплати, які отримує з держбюджету за смерть сина.
Вона зазначає, що її нинішня діяльність дає їй силу жити далі й відчувати себе потрібною.
"І якщо так склалося, то хочеться бути потрібною для інших дітей, синів, батьків. Ти займаєшся тими речами, якими маєш займатися", – наголошує жінка.
Продовжувати свою волонтерську діяльність її надихає ще й те, що вона знайшла однодумців.
Наталія крім того, що збирає і передає допомогу військовим, ще й займається створенням центру оздоровлення для військових та їхніх сімей на Коломийщині. Вона уже знайшла приміщення для центру і розробляє концепцію закладу.
Нагадаємо, величезна кількість українців встали на захист рідної землі від російських окупантів. Раніше повідомлялося, що на фронт разом воювати пішли батько і син Болотови – обидва Василі. Батьку 64 роки.
Раніше ми розповідали про 63-річного жителя села на Харківщині, яке більше двох місяців перебувало в окупації. Чоловік чинив опір російським військовим – він крав їх боєприпаси, документи, позбавляв можливості заправляти техніку.
Читайте також: