Молодий хлопець з голеними скронями і кучерями страждає у фізичній лабораторії - експерименти йому ніяк не даються. Монтажний перехід. Втомленого чоловіка з волоссям кольору "перець з сіллю" в дорогому костюмі мучать питаннями серйозні чоловіки в не менш дорогих костюмах - чи не комуніст він? Монтажний перехід. Чоловік в розквіті сил заводить коханку, але одружується потім на іншій. Монтажний перехід. Чоловік згадує, як він перестав боятися і побудував атомну бомбу.
За останні кілька років важко пригадати інший фільм, який би обрушився з більш потужним тріском під амбіціями свого творця, аніж "Тенет" Крістофера Нолана. Звичайно, вкрай не на руку картині зіграло те, що вона вийшла в розпал коронавірусної пандемії - коли у публіки кінорозваги відійшли на п'ятий план. Але і без цього у Нолана вийшло досить-таки сумбурне і погано "пропечене" кіно. Власне, тому і розпалася багаторічна його успішна співпраця зі студією Warner. І новий проєкт режисерові довелося робити на Universal - і помітно зменшити бюджетні апетити. Скепсис продюсерів можна зрозуміти - байопік про творця американської атомної бомби Роберта Оппенгеймера навряд чи б привів в кінотеатри натовпу підлітків (вже багато років як основної аудиторії мейнстрімного голлівудського кіно). Проте, добро на проєкт вони дали. А далі мабуть, втрутилося саме провидіння. Супергеройські блокбастери, які правили прокатом останні 15 років, почали провалюватися в прокаті один за іншим, і "Оппенгеймер" разом з ще одним експериментальним проєктом, сатиричною комедією "Барбі", стали чи не головними прем'єрами літа.
Відразу можна сказати, що Нолан явно провів роботу над помилками - і "Оппенгеймер" виглядає набагато живіше "Тенета". А нелінійне оповідання цілком виправдовується форматом байопіка - епізоди з різних періодів життя легендарного фізика так дивитися набагато цікавіше. Плюс настільки точного кастингу у Нолана не було з часів "Початку". Особливо радісно за Кілліана Мерфі - прекрасного ірландського актора, який проте багато років не міг пробитися на перші ролі в Голлівуді (мабуть, успіх серіалу "Гострі козирки" все ж переконав продюсерів довіритися йому). Здається, з цією роллю він і увійде в історію - просто спостерігати за тим, як він то блукає з напівусмішкою, то дивиться своїми аквамариновими очима на співрозмовників і посмикує приклеєною до губи цигаркою, то вміло керує "Манхеттенським проєктом" зі створення атомної бомби - одне задоволення.
Несподівано потужним вийшов вихід Роберта Дауні-молодшого в ролі гидкого адмірала і політика Льюїса Штраусса (який чимало попсував крові Оппенгеймеру). Актор, по всьому видать, дуже хоче, щоб від нього відлипла роль Залізної людини, і буквально навиворіт вивертається, створюючи досить складний лиходійський образ. Гарний і Метт Деймон, який грає генерала Гровза - військового начальника "Манхеттенського проєкту". Начебто класичний недалекий солдафон (слуга президенту, батько солдатам), а на ділі - потужний і енергійний керівник, який чудово доповнює геній Оппенгеймера з його командою. І так можна пройтися по багатьом персонажам - бо хороших акторських робіт тут багато.
Але, тут не можна не помітити, що жіночі образи Нолану, як і раніше, вдаються не дуже. Прекрасні актриси Емілі Блант і Флоренс П'ю (відповідно, в ролі дружини Оппенгеймера і коханки) блукають десь на околиці сюжету. Перша в основному п'є мартіні з ранку до ночі і істерить, друга - на одній фарбі грає божевільну комуністку (хоча чисто акторської хоробрості їй не позичати - мало яка голлівудська зірка погодиться сама, без дублерш, зніматися в еротичних сценах).
Підсумовуючи, скажімо - Нолану новий фільм безумовно вдався. І старий голлівудський трюк - дай публіці таке видовище, яке вона ще не бачила, він виконав на відмінно. Всі три години відлипати поглядом від екрану не хочеться абсолютно.
Дивіться на відео трейлер до фільму "Оппенгеймер":
Вас можуть зацікавити такі Тексти: