У 2017 році до молодої журналістки Джоді Кантор (Зої Казан), яка працює в монстрі світової преси ‒ Нью-Йорк Таймс ‒ потрапляє інформація про те, що актрису Роуз МакГоуен (зірку серіалу Charmed) багато років тому піддав сексуальному насильству великий і жахливий голлівудський продюсер Харві Вайнштайн. Заручившись підтримкою більш досвідченої колеги Меган Тауей (Кері Малліган), яка ледь-ледь закінчила розслідувати домагання до дам Дональда Трампа, Джоді починає розплутувати клубок з сексу, насильства, великих грошей і порочного кола мовчання.
Якщо вдуматися, то є два кіножанри, які в першу чергу асоціюються з американським кінематографом ‒ судова драма і фільм про журналістські розслідування. Ось і "Вона сказала "‒ кіно, зроблене за чіткими лекалами, скажімо "Всієї президентської раті" про Вотергейт або, якщо брати більш свіжий приклад, "В центрі уваги" ‒ про розслідування сексуальних домагань священиків до дітей.
Уб'ю потрібно віддати належне авторам "Вона сказала" (поставила фільм німецький режисер Марія Шрайдер) ‒ їм добре вдалося домогтися цілком собі стриманої інтонації і описами тієї гидоти, яку творив збожеволілий від грошей і влади Вайштейн, вони не зловживають. Мабуть, позначилося те, що над фільмом працювала студія Annapurna, яка вже має досвід роботи над таким кіно ‒ пару років тому вони випустили "Скандал" з Шарліз Терон і Марго Роббі про секс-домагання на американському ТБ.
Єдине - Малліган з незрозумілої причини у фільмі виявилася як би засунута на другорядний план, але ж вона актриса набагато більш вміла і досвідчена, ніж Казан. І в нечастих спільних сценах перша другу переграє легко.
Далі - відома проблема фільмів, поставлених за реальними подіями і про реальних людей ‒ сюжет не можна перекручувати на догоду видовищності і глядацькому задоволенню. Але і тут автори, загалом-то, впоралися. Навіть знаючи, що за підсумком Вайнштейн отримав багаторічний термін і зараз полірує своєю тушею тюремну полицю, кіно дивитися цікаво від початку і до кінця.
Інші новини: