Україна за час повномасштабної війни з агресором Росією стабільно стикається з проблемою переваги російських окупантів у повітрі. Ворог посилив свою тактику і застосовує кориговані авіабомби, зокрема, і для просування на полі бою. Київ має намір переломити ситуацію шляхом посилення ППО, ударів по військових об'єктах на території РФ, та очікує на отримання західної бойової авіації. І поки рішення з постачанням довгоочікуваних F-16 затягнулося, Франція пообіцяла відправити свої винищувачі Mirage вже до кінця цього року.
В інтерв'ю Главреду авіаційний експерт, колишній інженер з випробувань Конструкторського бюро Антонов Костянтин Криволап розповів, чим небезпечний для України російський літак Су-57 і чому його ураження - це серйозний удар для РФ, проаналізував характеристики винищувачів Mirage, F-16 і Gripen і назвав найбільш придатні для завдань Повітряних сил літаки, пояснив причини затримки з передачею обіцяних F-16 і зробив прогноз щодо строків їхніх постачань.
На аеродромі Ахтубинськ у Росії був уражений найсучасніший російський винищувач Су-57. Що нам потрібно знати про цей літак? Наскільки це вагома втрата для росіян? Як Су-57 застосовувався у війні проти України?
Це дуже вагома втрата. Росія отримала не лише технічний, а й іміджевий удар. Ураження Су-57 скомпрометувало росіян в очах усього світу, особливо серед тих, хто ще хоч якось дивився в бік Росії як продавця авіаційної техніки високого рівня. До того ж ситуація показала, що наші можливості виходять на абсолютно новий рівень. Подію можна порівняти зі збиттям двох літаків дальнього радіолокаційного виявлення А50У і навіть розтрощенням крейсера "Москва". Унікальна ситуація. А якщо уразили навіть не один, а два Су-57, то це ще більш серйозна поразка. (На момент запису інтерв'ю було відомо лише про один уражений Су-57. Пізніше в ГУР заявили, що уражено два винищувачі, - ред.) Події вже розгортаються так, що російські ЗРК С-300 і С-400 у нас стали вважатися чимось схожим на чайові перед виходом із ресторану.
Тепер розповім, що необхідно знати про Су-57.
Я один із тих критиків, які кажуть: хлопці, хочете називати свій літак винищувачем п'ятого покоління? Тоді спробуйте цьому відповідати хоча б за кількома параметрами. Винищувач Су-57 - це не літак п'ятого покоління. Проте це дуже небезпечний винищувач, який уже був помічений у знищенні декількох наших літаків МіГ-29. Ось є такий показник радіолокаційної помітності, як ефективна площа розсіювання, і у всіх літаків вона різна. Наприклад, у Су-57 це 0,1.м. У нашого МіГ-29 - 2-5 м², а у системи А-50У на базі Іл-76 - 100 м². У Су-57 цей показник на декілька порядків менший, ніж у цих літаків. Але у того ж F-35, реального винищувача п'ятого покоління, ефективна площа розсіювання 0,001 м.
Літак Су-57 застосовувався в Україні в рамках повномасштабної війни ще з 2022 року. Ми не завжди могли зафіксувати, що це був саме він. Росіяни використовували літак здалеку, з території Росії, і я навіть не пам'ятаю, чи були випадки його застосування з окупованого Криму.
Що стосується виробництва, Су-57 роблять протягом 20 років. Це подальший розвиток дуже вдалої свого часу машини "сухого" - Су-27. Хоча Су-57 відрізняється за виглядом і має, так би мовити, інші напливи-запливи і все інше у фюзеляжі, він однаково, загалом, повторює концепцію і силову конструкцію Су-27. Усі наступні модифікації - це розвиток саме Су-27.
І якщо з погляду аеродинаміки і компонування-розважування у Су-57 усе добре, то з двигуном і радіолокаційною помітністю, як я помітив вище, є проблеми. У росіян був контракт з японцями на постачання покриттів, які суттєво знизили б бойову радіопомітність. Але японці в певний момент усвідомили, куди їх намагаються втягнути, і відмовилися від контракту. На заміну росіяни так нічого і не вигадали.
У Су-57 досі використовуються двигуни КБ Архіпа Люльки, які стоять на Су-34 і Су-35. Це двигуни з регульованим вектором тяги, що дає літаку додаткову маневреність, тому їх не можна назвати поганими. Але при цьому випромінюється ще більше інфрачервоного світла, і тому літак помітний під час застосування електронних пристроїв виявлення. Адже зараз дуже ефективно працюють не тільки радіолокаційні станції, а й теплове виявлення.
Дивіться відео, в якому Криволап розповів, чому затягнулися поставки винищувачів F-16:
Найбільша проблема Су-57 - авіоніка. Літаки п'ятого покоління повинні літати і керувати цілими роями дронів, або хоча б одним дроном. Росіяни зробили дрон "Мисливець", який зараз проходить випробування в Жуковському (місто під Москвою, де проводять льотні випробування, - ред.), проте повну його взаємодію в спайці з Су-57 забезпечити не вдається. Також у Су-57 не так надійно і ефективно працює система зв'язку і комунікації з іншими літаками і засобами ППО, як у НАТО Link 16.
Втім, незважаючи на недоліки, в Су-57 закладено безліч ефективних технічних рішень.
Зокрема, росіяни переробили ракету з Х-59 на Х-69, засунули до відсіку Су-57, і привели її до стелсівського квадратного габариту. Також були поліпшені характеристики ракети з позиції висотності. Самі росіяни говорять про посилення можливостей ракети в плані дальності, але я не впевнений, що вони цього досягли. Крім того, під Су-57 було адаптовано модернізовану ракету Р-37М. На даний момент це найдалекобійніша російська ракета (дальність Р-37М - 300 км, - ред.). Її намагаються всунути у фюзеляж, але поки що в них це не дуже виходить. Ракету розміщують на пілонах, і так, мовляв, скромно, кажуть: ми розуміємо, що такі підходи - неправильно для літака п'ятого покоління. Але нехай поки що політає так, а ми потім впихнемо цю ракету у відсік.
Швидкість літака - 2500 км/год. Це хороша швидкість, але навряд чи Су-57 відповідатиме характеристикам винищувача п'ятого покоління навіть із так званим двигуном другого етапу, і літатиме на надзвуковій швидкості в безсфорсажному режимі. Але ж це одна з вимог для літака п'ятого покоління.
Загалом до атаки у Росії було 11-12 літаків Су-57. Від початку гарячої фази війни їх було випущено 6, потім випустили ще 2. Вийшло 8 готових літаків і 3-4 прототипи, які випробовувалися. Можливо, якісь винищувачі зараз літають у Жуковському разом із дроном "Мисливець". Росіяни говорили, що готуються до серійного виробництва, і з двигуном другого етапу випускатимуть Су-57М у такій кількості, що, мовляв, куди там тому F-35. Втім, якщо F-35 випускається по 150 машин на рік, то росіяни збираються за 3-4 роки випустити лише приблизно 79 літаків. Тут складно назвати конкретну цифру, оскільки дати зсуваються, а обсяги змінюються. Встежити за цією чехардою неможливо. Коли підуть машини, тоді й можна буде аналізувати.
Це фактично все, що потрібно знати про важкий винищувач Су-57, який зараз на вершині харчового ланцюжка російської тактичної авіації. Головний в ієрархії винищувачів РФ.
Президент Франції Еммануель Макрон заявив, що до кінця 2024 року Париж надасть Україні винищувачі Mirage-2000-5. На що здатен літак? Чим він може бути корисний? Чи здатний цей винищувач вести повітряний бій із російськими Су?
Я один із категоричних противників цього літака. Чому у мене така позиція? Вона продиктована логікою.
Винищувачі Mirage з'явилися на балансі ВПС Франції 1984 року. Літак - фактично ровесник F-16. Розробляти Mirage почали десь із 1978 року. Приблизно в той самий період з'явилися і МіГ-29. Тут важливо говорити не про роки, а про тенденції і тренди, які превалювали в авіаційному світі на той час. Тоді в Європі, наприкінці 1970-х-початку 1980-х років, почали обговорювати необхідність побудови одного спільного європейського літака, який задовольняв би потреби всіх країн. Паличка-виручалочка на всі випадки життя. Британці хотіли, щоб літак був легшим і сідав на авіаносцях, німці наполягали на великому і добротному бронезахищеному літаку, а французи мали свій погляд.
Поки країни декілька років сперечалися і намагалися виробити єдині технічні вимоги до літака, французи експресивно махнули рукою і почали робити Rafale. Двадцять років вони працювали, в результаті чого в 2004 році був створений і прийнятий на озброєння винищувач Rafale. Виходить, компанія Dassault Aviation випустила Rafale вже під час експлуатації Mirage. На той час Mirage, Phantom і МіГ були основною трійкою, яка завойовувала весь повітряний простір і оперувала основними ідеями в галузі авіації.
На цій хвилі літаки Mirage-2000 були вироблені в кількості 600 машин. П'ятої модифікації (Mirage-2000-5) випустили 65 машин. А ось винищувачів F-16 у світі виробили близько 5000 одиниць. І виробництво F-16 триває: чергу на Block 70/72 повністю розписано до 2030 року. Сам літак F-16 за своїми параметрами, окрім притаманних п'ятому поколінню низької радіопомітності та управління роями, сучасним літакам не поступається. У F-16 з тим же п'ятого покоління F-35 одні й ті самі радари та ракети, і у разі ближнього повітряного бою перший здобуде перемогу над другим за рахунок кращої маневреності. А от для дальнього бою має значення не маневреність літаків, а якраз таки помітність, з якою у F-35 все набагато краще.
І в ситуації, коли працездатність Mirage лише підтримується, виробник F-16 постійно розвиває свої літаки і випускає нові модифікації - Block 15, Block 20, Block 30, Block 40, Block 50 і Block 70. Більш старі машини оновлюються в рамках програми Mid-life update, і таких модернізацій вже 25-30 видів. Останні модернізації F-16 передбачають інтеграцію радарів AN/APG-80 і AN/APG-83. Це хайтеківські радари, з активно фризованою решіткою - промінь утворюється не механічним переміщенням антени, а за рахунок електронного управління. А ось Mirage не оновлюються, а підтримуються французами в робочому стані для того, щоб потім країнам, у яких на озброєнні ці літаки, продати на заміну Rafale.
На початку нульових років, коли Rafale тільки-но з'явилися на озброєнні французьких повітряних сил, Греція підписала з Парижем великий контракт на закупівлю Mirage, які в підсумку випускалися до 2007 року. Греція, до речі, цікава тим, що у неї, мабуть, найбільше винищувачів у Європі. У греків близько 150 літаків F-16 і ще щонайменше 70 винищувачів за типом Mirage. У них є 7 одиниць ЗРК Patriot, один коммплекс вони вже передали Саудівській Аравії, а також російські комплекси С-300 і С-400, які вони не наважуються передати Україні. Греки бояться передавати зброю, оскільки у них старий конфлікт із Туреччиною на Кіпрі.
Так от, у той час, коли Mirage готували до благополучної кончини, F-16, як і шведські Gripen, розвивалися. Шведи, які не є членом НАТО, мали намір за допомогою своїх літаків завоювати ринок бойової авіації. І у них це добре виходить: у 2023 році експорт зброї в них зріс на 25%. Загалом було вироблено близько 1300 літаків. Тут цифри говорять самі за себе: F-16 і Gripen випустили в набагато більших кількостях, ніж Mirage. Підходи і показники позначаються на можливостях ремонту, обслуговування літаків і постачанні запчастин.
Літаки Mirage нам пропонували купити ще 2019 року, у межах першої зустрічі президента Зеленського з президентом Франції Макроном. Тоді Макрон запропонував Україні свої літаки і навіть обіцяв надати кредит, аби ми їх купили. Франції така угода вигідна, адже щоб продати іншим країнам Rafale, треба спочатку забрати в них винищувачі Mirage. Україна тоді відмовилася, бо було ухвалено візію Повітряних сил, згідно з якою ЗС ЗСУ впродовж декількох років мають перейти на F-16.
Також поясню, чим продиктоване моє негативне ставлення до Mirage з точки зору технічних характеристик цього літака.
Винищувач приблизно на 2-2,5 метра менший за габаритами, ніж F-16 і Gripen, тому всі інші його пропорції зміщені. У Mirage така сама схема лотка, як і в Gripen, що забезпечує дуже високу маневреність, оскільки схему проєктують із нестійким центром прикладання всіх сил. Відбувається переміщення центру прикладання всіх сил, і що далі рознесені центр аеродинамічних сил і центр мас, тим стабільнішим буде літак. І, навпаки, чим ближче центри один до одного, тим гірша стійкість винищувача.
Хороша маневреність літака - позитивний момент, але є й негативний аспект. За часів Другої світової війни або під час воєн у Кореї та В'єтнамі застосування такого винищувача, як Mirage, було б вдалим ходом. Однак сучасний повітряний бій уже так не ведеться. Тут тепер діє принцип: хто перший побачив, той і переміг. Першим пустив ракету і завдав удару.
Радар у Mirage з дальністю від 80-90 до 120 кілометрів, залежно від розміру цілі. У Су-35, якого він повинен буде залякувати і заганяти, радар на 250-300 км. Виходить, радар на 100 км проти радара на 250 км. І як Mirage загрожуватиме і відлякуватиме Су-34, який носить кориговані авіабомби? Але ж боротьба з КАБами - одне з головних завдань.
Таким чином, Mirage нам потрібен максимум для двох завдань: як носій Storm Shadow/SCALP-EG для нанесення ударів із глибини української території і для того, щоб ганятися за крилатими ракетами і БПЛА Shahed.
Літак може стати в пригоді і для третього завдання, але воно, швидше, теоретичне.
Наприклад, летить Mirage, а за його спиною - Saab 340AEW, який добре бачить цілі на великій дальності та системою Link-16 передає цю інформацію на Mirage і його ракету. Але не на MICA, що летить на дальності 100 км, а на Meteor (її дальність сягає 200 км, - ред.). Ракета Meteor, на мій погляд, сьогодні найкраща у світі в класі повітря-повітря. Тому що на відміну від усіх інших ракет, у неї не пороховий, а повітряно-реактивний двигун. Це дає змогу ракеті тримати швидкість вищу, ніж у решти, на всій ділянці польоту, і літати дуже далеко.
Під ракету Meteor модернізовано 12 Mirage Військово-повітряних сил Катару. Так от Доха вже веде перемовини з французами про виведення з експлуатації цих машин, і якщо вони опиняться у нас, я буду двома руками за. Тому що у нас з'явиться можливість завдавати ударів по противнику на більшій дальності, ніж за допомогою ракети AIM-120 AMRAAM, якою ми збираємося погрожувати Су-34 і Су-35.
Ще один проблемний момент - експлуатація Mirage. Одного разу я вже пожартував про те, що якщо нам вдасться взяти 100 літаків Mirage, то у Франції не буде необхідності в окупації України, оскільки Київ буде цілком працювати на Париж. Тому що нам доведеться займатися ремонтами і постачанням запчастин, і все це буде робитися повільно. Доведеться платити шалені гроші.
Можливо, майбутня поява Mirage пов'язана з тим, що потрібна альтернатива американському озброєнню. Усі аспекти використання винищувачів F-16, зокрема й удари по території Росії, потрібно узгоджувати зі США. Американське узгодження необхідне навіть на застосування тих F-16, які передають інші країни. До того ж F-16 є носієм понад 100 одиниць озброєнь, вироблених компаніями, так чи інакше пов'язаними зі Штатами.
Наприкінці січня минулого року президент США Джо Байден заявив, що F-16 передавати Україні не будуть. Пізніше на той момент міністр оборони Олексій Резніков вирушив на засідання Раммштайн і на тлі ажіотажу, пов'язаного з питаннями авіаційної коаліції і постачань винищувачів, показав журналістам хустину, на якій був зображений бойовий літак. Усі намагалися зрозуміти, про що йдеться, і дійшли висновку, що Україна отримає Gripen.
І, дійсно, в певний момент я подумав, що саме Gripen нам і передадуть. Тому що для їх отримання не потрібно безлічі узгоджень і подолання "синдрому Саллівана" у вигляді моторошного страху перед Путіним. Причому Gripen - це саме той літак, який нам потрібен зараз, у нинішніх умовах. Шведський винищувач оптимально підходить під наші вимоги і реалізацію завдань.
Після того Рамштайна, перед яким Резніков показав хустинку з літаком, наше Міноборони надіслало запит країнам-союзникам про те, коли і які винищувачі вони нам можуть передати. Відповідь дали Австралія, Швеція, Франція і Британія. Париж пропонував Mirage або Rafale, були пропозиції навіть щодо Eurofighter Typhoon. Rafale - загалом гарний літак, але він дуже дорогий в експлуатації і зараз нам не потрібен. Австралія пропонувала літаки F/A-18 Hornet. У підсумку представники України сказали, що Mirage і Hornet не підходять. Наш пріоритет №1 - F-16, на другому місці Gripen. Саме ці літаки ми і будемо прагнути отримати. І ось тут усе і зупинилося.
Насправді, мені незрозуміло, чому в ситуації, коли є проблеми з F-16, мова пішла саме про Mirage, а не Gripen. На початку все було зрозуміло, бо шведи сказали: спочатку вирішіть питання з F-16, а потім ми зайдемо до вас із Gripen. Адже Gripen можуть бути носіями ракет Storm Shadow/SCALP-EG і стануть носіями Taurus, які передадуть німці, якщо прийдуть до тями і переможуть "вірус Саллівана". Можна, в принципі, політати ще й на наших бомбардувальниках Су-24, вони адаптовані під Storm Shadow/SCALP-EG, але працюють у рамках обмежених можливостей. У них не можна змінити цілевказівку, коли ти вже злетів, тому наш літак є просто платформою.
Але коли виникла тема з Mirage, я зрозумів, що тепер шведи сказали приблизно наступне: визначтеся вже, або ви займаєтеся цим міражовим сміттям, або нормальними літаками Gripen. Дійсно нормальними винищувачами із сучасними радарами.
Україна отримає потрібну для ведення бойових дій кількість літаків F-16 щонайменше за півроку-рік?
Так, проблема з навчанням пілотів відкладатиме терміни використання та експлуатації F-16 в Україні. Реальний термін підготовки пілотів становить близько 4-6 місяців, швидше зробити це не вдасться.
Українські пілоти можуть підтягнути англійську, пілотування і перехід з миль на кілометри можна потренувати на симуляторі. Однак потрібне вироблення конкретних навичок і відчуттів, бо в пілота мають бути розвинені нейрофізіологічні реакції. Миттєві й абсолютні реакції, коли ти спочатку робиш, а потім думаєш. Як у керуванні автомобілем під час екстремальної ситуації.
Наразі в Аризоні величезна черга на навчання, оскільки триває заміна F-16 на більш модернізовані Block 50/52 і Block 70/72. Наприклад, іноземні пілоти навчаються за спеціальним курсом, який передбачає навички придушення ППО противника на F-16 Block 50/52. Таких курсів там безліч.
У Данії цього року закривається центр навчання на F-16, адже у данців уже немає цієї машини на озброєнні. Тепер вони навчатимуть своїх пілотів керувати F-35 і перебудовують під цей літак усю свою структуру. Обладнання передадуть на базу в Румунії, яку помпезно відкрили в листопаді минулого року, але вона досі не працює. Там нікого не навчають. Можливо, проблема в наявності інструкторів або технічних засобів, або все йде за задуманим планом. Але жодного фахівця румунська база ще не випустила.
Виходячи з цього, можна зробити висновок, згідно з яким масове застосування F-16 в Україні буде відкладатися через проблеми з навчанням пілотів.
Хто такий Костянтин Криволап?
Костянтин Криволап - український авіаційний експерт і аналітик. Колишній інженер-випробувач конструкторського бюро "Антонов". Коментує на радіо, телебаченні та Інтернет-ресурсах авіаційну тематику.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
