Для чого виготовляли дерев’яні кулі: військові хитрощі минулого

Про що ви дізнаєтесь:

• Звідки взялися дерев’яні кулі
• Для чого їх використовували

Історія вогнепальної зброї — це не лише вдосконалення руйнівної сили, а й пошук рішень для навчання, технічного обслуговування та розширення функціональності піхотного озброєння. Використання нетрадиційних матеріалів у боєприпасах часто було зумовлене практичними потребами — створенням безпечних умов для тренувань або розв’язанням складних інженерних завдань. Дерево, завдяки своїй доступності та фізичним властивостям, стало ідеальним матеріалом для створення перехідної ланки між бойовими та допоміжними пострілами. Воно залишило помітний слід в історії озброєння кінця XIX — першої половини XX століття. Главред розповість більш детально.

Як виникли дерев’яні кулі

Як розповідають на каналі "Історик", перші патрони з дерев’яними кулями з’явилися у 1891 році для легендарної гвинтівки гвинтівка Мосіна. Головною метою їх створення була безпечна підготовка новобранців. Такі набої не містили порохового заряду й призначалися для тренування солдатів: відпрацювання навичок швидкого заряджання та розряджання зброї, а також демонстрації роботи внутрішніх механізмів без ризику випадкового пострілу.

Німецькі холості патрони

У роки Друга світова війна німецька армія використовувала дерево як матеріал для холостих набоїв. Сьогодні для цих цілей застосовують пластик, а тоді дерев’яна куля була дешевим і технологічним рішенням. Під час пострілу вона миттєво руйнувалася пороховими газами, перетворюючись на дрібну тріску. На відстані понад 25 метрів така куля ставала практично безпечною для оточуючих, що дозволяло проводити масштабні військові навчання в умовах, максимально наближених до бойових.

Відео про те, навіщо випускали дерев'яні кулі, можна переглянути тут:

Метання гвинтівочних гранат

Найбільш специфічне застосування дерев’яних куль було пов’язане з рушничними гранатометами. Для пострілу важкою протитанковою або осколковою гранатою звичайного холостого набою було недостатньо. Фахівці розробили спеціальні патрони з пустотілою дерев’яною кулею особливої форми. Тиск газів, що виникав під час згоряння пороху, передавався на гранату й виштовхував її зі ствола мортирки, встановленої на карабін Mauser Karabiner 98k.

Масштабне виробництво дерев’яних куль

Виробництво таких боєприпасів було колосальним. Оскільки вишибний патрон постачався разом із кожною гвинтівочною гранатою, обсяги випуску змінювалися залежно від інтенсивності бойових дій. Наприклад, якщо у 1943 році витрати гранат становили близько одного мільйона штук на місяць, то до 1945 року темпи виробництва зросли до чотирьох мільйонів одиниць щомісяця. Це пояснює велику кількість знахідок таких патронів на територіях колишніх боїв.

Вас може зацікавити:

• Не для краси: навіщо в СРСР виготовляли трикутні пляшки
• Фуа-гра: смак розкоші чи моральна дилема сучасного світу
• Чому китайці не користуються виделками: відповідь у традиціях

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред