Про що йдеться у матеріалі:
19 листопада 2026 року президент США Дональд Трамп, голова КНР Сі Цзіньпін і російський диктатор Володимир Путін мають провести першу спільну тристоронню зустріч у китайському Шеньчжені на полях саміту АТЕС. Офіційно переговори мають започаткувати діалог про ядерне роззброєння, однак Трамп уже підтвердив намір порушити питання війни в Україні. Це викликало занепокоєння Києва, європейських союзників Вашингтона та міжнародних аналітиків через ризик обговорення майбутнього України без її участі.
Главред з'ясував, чого Трамп, Сі Цзіньпін і Путін очікують від тристоронньої зустрічі в Китаї та чи можуть переговори вплинути на Україну.
Тристоронні переговори лідерів США, Китаю та Росії заплановані на 19 листопада 2026 року в китайському місті Шеньчжень. Зустріч проходитиме на полях саміту Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), а її проведення підтвердили Білий дім, Кремль і Міністерство закордонних справ КНР.
Це буде перший випадок, коли Дональд Трамп, Сі Цзіньпін і Володимир Путін зберуться за одним столом у тристоронньому форматі. Китай виступає господарем заходу та отримує можливість продемонструвати власну роль у міжнародній дипломатії.
Станом на 18 листопада російський диктатор Путін уже перебував у Китаї. На відкритті ділового саміту АТЕС він висловив очікування щодо майбутньої розмови, а також провів двосторонні переговори із Сі Цзіньпіном.
Офіційно основним напрямом майбутнього діалогу називають ядерну безпеку та контроль над озброєннями. Водночас американський президент дав зрозуміти, що не обмежуватиметься цією темою.
Окрему увагу привернув дипломатичний протокол зустрічей китайського керівництва з американським і російським президентами. Дональда Трампа в Шеньчжені особисто привітав Сі Цзіньпін біля трапа літака. Політики обійнялися після прибуття американського лідера.
Натомість воєнного злочинця Володимира Путіна, який прилетів до Китаю напередодні вночі, зустрічав не голова КНР, а керівник канцелярії Центрального комітету Комуністичної партії Китаю Цай Ці.
Такий контраст став приводом для обговорення реального співвідношення сил між Москвою та Пекіном. Російська пропаганда традиційно намагається представляти Росію як рівноправного партнера провідних світових держав, однак дипломатичний жест китайської сторони продемонстрував різницю у ставленні до двох гостей.
Особистий прийом Трампа водночас підкреслив значення американсько-китайських відносин для Пекіна. Москва ж отримала сигнал, що близькість із Китаєм не означає автоматичного однакового дипломатичного статусу.
На тлі підготовки до саміту російська сторона намагалася сформувати очікування щодо його формату та можливих результатів. Помічник президента РФ Юрій Ушаков повідомив, що переговори можуть відбуватися в камерному форматі, без великих делегацій. За його словами, спілкування лідерів не обов'язково обмежуватиметься одним офіційним засіданням.
У Кремлі також наголошували на широкому переліку питань, які можуть опинитися в центрі уваги трьох президентів. Окремим напрямом стала підготовка спільної заяви за підсумками зустрічі.
«Три лідери - їм є про що поговорити, з огляду на неспокійну ситуацію... Путін, Сі Цзіньпін і Трамп обговорять широке коло питань з огляду на конфлікти, що роздирають світ», - заявив Юрій Ушаков.
За його словами, сторони також мають обговорити принципи взаємодії найбільших держав та міжнародну стабільність. Робота над підсумковим документом, як стверджував представник Кремля, уже тривала.
Водночас речник російського президента Дмитро Пєсков визнав, що конкретний час двосторонньої розмови Путіна з Трампом поки не узгоджений. У Кремлі розглядали різні варіанти контакту, зокрема коротку розмову під час спільного заходу.
Окремо Пєсков повідомив про можливість порушення теми участі Путіна в саміті G20 у США. Однак остаточне рішення щодо поїздки російського президента, за його словами, залежатиме від багатьох обставин.
«Навряд чи є можливість провести повноформатні переговори Путіна і Трампа», - зазначив Дмитро Пєсков.
Можливі результати зустрічі в Москві намагалися представити як важливий дипломатичний етап. Ушаков повідомляв, що окремі параметри спільної заяви вже окреслюються, хоча її остаточний зміст ще опрацьовують.
Китайська сторона підтвердила проведення тристоронніх переговорів і заявила про намір порушити питання глобальної безпеки. Водночас конкретний порядок денний Пекін не розкрив. Видання The Guardian звернуло увагу на те, що зустріч може мати значення не лише для трьох учасників, а й для міжнародного балансу сил.
Речниця Міністерства закордонних справ Китаю Мао Нін охарактеризувала майбутню розмову як можливість обговорити відносини між найбільшими державами. За її словами, активніша комунікація між Вашингтоном, Москвою та Пекіном відповідає інтересам усіх трьох країн.
«[Лідери] проведуть поглиблений обмін думками щодо збереження миру в усьому світі та сприяння стратегічній стабільності у відносинах між великими державами. Ця зустріч матиме проривне значення», - заявила Мао Нін.
Дональд Трамп зі свого боку назвав кілька напрямів, які хоче обговорити. Йдеться про ядерне роззброєння, війну в Ірані, економіку, торгівлю та російську агресію проти України. Останній пункт особливо важливий, оскільки раніше американські посадовці давали зрозуміти, що українська тематика не входитиме до порядку денного поїздки президента США.
«Можливо, ми також зустрінемося з Кім Чен Ином. Тож це буде добре… У нас є шанс багато чого досягти», - сказав Трамп, коментуючи ймовірність контакту з північнокорейським лідером.
У матеріалі The Guardian також звертається увага на позицію генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша. Він сподівається, що три ядерні держави використають зустріч для змістовного обговорення скорочення своїх арсеналів.
«Якщо три лідери дійсно візьмуть на себе зобов'язання щодо змістовної денуклеаризації, це стане великим досягненням для всього світу», - заявив Антоніу Гутерреш.
Однак експерти закликають не перебільшувати ймовірність дипломатичного прориву. Представник Інституту Брукінгса Раян Гасс звернув увагу на переваги, які отримує Китай як організатор зустрічі та сторона, що впливає на її порядок денний.
«Символізм цієї зустрічі може виявитися значно тривалішим за її практичні результати», - написав Раян Гасс.
Своєю чергою дослідник Університету Невади Сяоюй Пу наголосив на відмінності стратегічних інтересів трьох учасників. Китай неодноразово відмовлявся долучатися до переговорів про ядерне озброєння разом із США та Росією, оскільки їхні арсенали значно перевищують китайський.
Особливу увагу аналітики приділяють і можливому обговоренню України. Володимир Зеленський раніше попереджав про ризик повторення сценарію Ялтинської конференції, коли великі держави визначали післявоєнний порядок без повноцінної участі інших країн.
«Україна та Росія втрачають по 25 тисяч військових щомісяця, тож ми говоритимемо про це», - заявив Дональд Трамп.
Водночас американський президент висловлювався про Путіна в позитивному ключі, стверджуючи, що російський лідер міг би діяти в Україні значно жорсткіше, але нібито відступає. Такі слова посилили занепокоєння щодо того, якою буде позиція Вашингтона під час переговорів.
У The Guardian також навели оцінку Сарі Архо Хаврен із британського аналітичного центру RUSI. Вона вважає, що Пекін прагнутиме максимально контролювати перебіг заходу та не допускати несподіваних заяв, які можуть змінити його політичний зміст.
«Китай не любить несподіванок і хоче гарантувати, що ні Трамп, ні Путін не перетягнуть на себе увагу, відведену господарю зустрічі. Крім того, Сі не хоче, щоб його втягнули в обговорення України чи будь-яких інших питань, до яких він не підготувався», - написала Сарі Архо Хаврен.
Американське агентство Associated Press (AP) також звернуло увагу на символічний характер майбутніх переговорів. За оцінками аналітиків, сам факт зустрічі керівників трьох найбільших ядерних держав є безпрецедентним, однак це не означає, що сторони зможуть швидко домовитися з найскладніших міжнародних питань.
Одним із головних завдань Вашингтона залишається залучення Китаю до майбутньої системи контролю над ядерними озброєннями. Попередній договір між США та Росією New START завершився в лютому 2026 року. Після цього вперше за понад пів століття два найбільші ядерні арсенали світу залишилися без відповідних двосторонніх обмежень.
Дональд Трамп відхилив російську пропозицію продовжити дію попередньої угоди ще на рік. Натомість американський президент наполягає на створенні нового механізму, до якого долучився б Китай.
За оцінками Пентагону, китайський арсенал налічує понад 600 ядерних боєголовок, тоді як США та Росія мають понад 5000 кожна. Така різниця пояснює небажання Пекіна погоджуватися на обмеження, які можуть закріпити нерівні умови для учасників переговорів.
Американський посадовець, який спілкувався з журналістами на умовах анонімності, пояснив, що майбутній саміт має стати початковим етапом тривалого дипломатичного процесу.
«Початком, сподіваємося, діалогу», - охарактеризував він очікуваний результат переговорів щодо ядерного роззброєння.
За інформацією AP, конкретних домовленостей за підсумками зустрічі оголошувати не планують. Китай водночас прагне використати захід для демонстрації свого міжнародного авторитету, а Росія зацікавлена в тому, щоб її сприймали як рівноправного учасника глобальної політики.
Колишній посол США в Малайзії Едгард Каган, який працює в Центрі стратегічних і міжнародних досліджень, пояснив, чому для Путіна важлива сама присутність за одним столом із Трампом та Сі Цзіньпіном.
«Я думаю, що головним для Путіна було продемонструвати бажання вести переговори з президентом США та головою КНР таким чином, щоб створити враження, ніби саме вони ухвалюють рішення щодо України. Очевидно, що українцям і європейцям це не подобається», - сказав Едгард Каган.
Агентство також звернуло увагу на суперечності в позиції Пекіна. Китай декларує підтримку багатосторонніх відносин і вільної торгівлі, але участь у переговорах, де три держави можуть обговорювати глобальний порядок, створює ризик звинувачень у спробах розподілу сфер впливу.
Професор китайської зовнішньої політики Наньянського технологічного університету Ху Тянь Бун вважає, що такий формат не повністю відповідає задекларованим принципам китайської дипломатії.
«Фактично це суперечить підтримці Китаєм багатостороннього підходу до міжнародних відносин», - зазначив Ху Тянь Бун.
Побоювання щодо можливого змісту переговорів виходять далеко за межі України. Видання Axios повідомляє, що європейські та азійські союзники Вашингтона стурбовані непередбачуваністю Дональда Трампа та його схильністю відходити від заздалегідь узгоджених дипломатичних сценаріїв.
Головна проблема полягає в тому, що американський президент може зробити заяви щодо України або Тайваню, які суперечитимуть інтересам партнерів США. Особливо чутливим це питання є для європейських країн, які безпосередньо залежать від американської підтримки у сфері безпеки.
Один із європейських дипломатів розповів Axios, що досвід попередніх контактів Трампа з російським президентом змушує союзників готуватися до різних сценаріїв.
«Ми знаємо, що щоразу, коли президент Трамп розмовляє з Путіним або зустрічається з ним, це обертається поганими новинами для України та Європи. Ми готуємося до будь-якого розвитку подій», - сказав дипломат.
Додаткову тривогу викликає сама політична картина, коли президент США опиняється поруч із керівниками Росії та Китаю. За оцінками західних дипломатів, такий формат може посилити їхнє відчуття політичної ваги та створити враження зближення Вашингтона з авторитарними державами.
Особливу увагу європейські лідери приділили підготовці Трампа до зустрічі з Путіним під час переговорів у Дубліні. Одним із найактивніших учасників обговорення був канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, який після закритої зустрічі озвучив позицію європейських партнерів.
«Наше послання США перед зустріччю Трампа з Путіним: будь ласка, жодних несподіванок», - заявив Фрідріх Мерц.
Японські посадовці також передавали американським колегам занепокоєння щодо сигналів, які Вашингтон може надіслати Пекіну стосовно Тайваню та безпеки в Азії. У Токіо особливо побоюються можливого публічного контакту Трампа з лідером Північної Кореї Кім Чен Ином.
Ще один аспект, який виділяє Axios, стосується спроб Китаю контролювати формат саміту. Пекін зацікавлений у тому, щоб переговори відбувалися за заздалегідь визначеним сценарієм, однак адміністрація США виступала проти надмірних обмежень для учасників.
Європейські дипломати побоюються, що навіть без конкретних домовленостей зустріч може створити враження формування нового порядку, за якого найбільші держави самостійно визначатимуть майбутнє інших країн. Саме тому деякі представники Заходу порівнюють саміт із Ялтинською конференцією 1945 року.
Аналітики Атлантичної ради США розглянули майбутні переговори з погляду інтересів кожного учасника. У матеріалі організації наголошується, що за однаковою публічною риторикою про міжнародну стабільність стоять різні політичні та стратегічні цілі.
Для Володимира Путіна зустріч насамперед є можливістю продемонструвати статус Росії як глобальної держави. Старший директор Євразійського центру Атлантичної ради та колишній посол США в Україні Джон Гербст вважає, що російський президент прагне використати тристоронній формат для посилення власних позицій у відносинах із Вашингтоном.
На думку експерта, Москва розглядає переговори як шанс отримати політичну підтримку Пекіна та посилити тиск на Україну. Серед обставин, які додають Кремлю оптимізму, він називає американські рішення щодо російського дизельного пального, санкційної політики та обмежень супутникових можливостей для Києва.
«Справжня мета пана Трампа - умиротворити пана Путіна», - такий висновок редакційної колегії The Wall Street Journal наводить Джон Гербст.
Водночас аналітик вважає, що Сі Цзіньпін навряд чи відкрито підтримуватиме російські вимоги щодо України. Однак Китай може допомогти Москві дипломатично, якщо це відповідатиме його власним інтересам.
Іншу мотивацію Пекіна пояснює старша директорка Глобального центру Китаю Атлантичної ради Мелані Гарт. За її оцінкою, китайський керівник прагне насамперед продемонструвати здатність збирати найвпливовіших світових лідерів на власній території та контролювати перебіг таких зустрічей.
Саміт має стати важливим елементом міжнародного позиціонування Китаю напередодні з'їзду Комуністичної партії у 2027 році. Цей захід може додати Сі Цзіньпіну політичного капіталу та зміцнити його позиції всередині країни.
Водночас Пекін побоюється, що Трамп і Путін можуть зробити несподівані заяви або порушити питання, до обговорення яких китайська сторона не готова.
«Китаю потрібне видовище, а не змістовні результати. І, на думку Пекіна, єдине вдале видовище - те, яке повністю контролюється», - зазначає Мелані Гарт.
Пояснюючи мотивацію Трампа, директор Ініціативи з питань стійкості національної безпеки Атлантичної ради Ендрю Л. Пік вважає, що для нього важливим результатом може стати навіть сам факт спільного обговорення Ірану, ядерної безпеки та України.
Зокрема, Китай має власні економічні інтереси на Близькому Сході. Пекін зацікавлений у стабільності енергетичних поставок, відкритті Ормузької протоки та недопущенні появи ядерної зброї в Ірану. Тому обговорення цих питань із Вашингтоном може відповідати китайським інтересам.
Щодо України, то експерт бачить значно складнішу ситуацію. Інтереси Китаю в цьому питанні більше збігаються з російськими, ніж американськими. Водночас залучення Пекіна до майбутнього переговорного процесу теоретично може створити додаткові можливості для впливу на Москву.
Ендрю Л. Пік звертає увагу, що в разі потреби Вашингтона в допомозі Китаю для зміни російської позиції Пекін може висунути власні вимоги. Йдеться, зокрема, про питання Донбасу, європейської безпеки та загального врегулювання війни.
Окремий напрям аналізу присвячений ядерним озброєнням. Заступниця директора та дослідниця Центру стратегії та безпеки імені Скоукрофта Атлантичної ради Аліксандра Марін наголошує, що заявлений пріоритет Трампа наштовхується на небажання Китаю брати участь у тристоронніх обмеженнях.
Пекін традиційно пояснює свою позицію значно меншим ядерним арсеналом порівняно зі США та Росією. Водночас, за прогнозами, до 2030 року кількість китайських боєголовок може перевищити тисячу.
Росія також не зацікавлена в обмеженнях, які не враховуватимуть ядерні потенціали Великої Британії та Франції. Крім того, Москва може пов'язувати власну участь у майбутніх домовленостях із поступками Вашингтона щодо України.
«На жаль, навіть такі кроки видаються малоймовірними. Трамп навряд чи залишить Шеньчжень із конкретною угодою», - зазначає Аліксандра Марін.
Ще один важливий аспект стосується безпосередньо української позиції. Позаштатна старша дослідниця Євразійського центру Атлантичної ради та колишня керівниця бюро «Голосу Америки» у Східній Європі Мирослава Гонгадзе розглядає саміт як нагадування про небезпеку політики великих держав, які намагаються визначати майбутнє менших країн.
Вона звертає увагу на історичний досвід України, яка неодноразово ставала об'єктом рішень, ухвалених без її повноцінної участі. Нинішня ситуація викликає аналогічні побоювання через намір Трампа обговорювати українську тематику разом із Путіним і Сі Цзіньпіном.
«Українці не просто спостерігають за повторенням історії. Вони роками протистоять саме такій логіці домінування великих держав, платячи величезну людську ціну за право самостійно визначати власне майбутнє», - наголошує Мирослава Гонгадзе.
Європейський вимір переговорів аналізує заслужений дослідник Атлантичної ради та колишній помічник держсекретаря США з питань Європи й Євразії Деніел Фрід. Він вважає, що європейські уряди особливо уважно стежитимуть за тим, чи не намагатимуться Вашингтон, Москва та Пекін ухвалювати рішення щодо безпеки континенту без участі самих європейців.
Російська гібридна активність проти європейських держав і погрози країнам східного флангу НАТО посилюють ці побоювання. Водночас європейські партнери США можуть позитивно оцінити навіть обмежений прогрес у сфері контролю над ядерними озброєннями.
«Європейці, які розуміють, до чого подібне мислення призвело у XX столітті, сприймають версію Трампа про "реалізм" у відносинах між великими державами зі страхом і тривогою», - зазначає Деніел Фрід.
Читайте також: