Про що йдеться у матеріалі:
Країна-агресорка Росія суттєво наростила застосування реактивних ударних безпілотників, які через високу швидкість і нові способи наведення створюють додаткове навантаження на українську протиповітряну оборону. Частина таких апаратів рухається зі швидкістю понад 400 км/год, використовує онлайн-керування та може змінювати напрямок польоту вже поблизу цілі.
Главред з'ясував, чому реактивні «Шахеди» складно збивати.
На тлі збільшення кількості швидкісних БПЛА проблема для української ППО полягає не лише в самому факті їхнього застосування. Росія адаптує засоби нападу швидше, ніж Україна встигає розгорнути нові системи захисту, тому частина наявних перехоплювачів поки не дає очікуваного результату. Заступник керівника Офісу президента, бригадний генерал Павло Паліса під час спілкування з журналістами пояснив, що українським Силам оборони потрібен час для технічного та тактичного пристосування до нового типу загрози.
"Росіяни суттєво наростили використання саме реактивних БПЛА. І їхня кількість буде далі зростати, тому що росіяни бачать їхню ефективність. Засоби нападу завжди випереджають засоби захисту. Нам, безумовно, треба буде адаптуватися. Це займе час", – пояснює Паліса.
Водночас бригадний генерал наголосив, що Україна не покладається лише на безпілотні перехоплювачі. За його словами, проти швидкісних цілей уже працюють інші компоненти протиповітряної оборони, хоча їх застосування має власні обмеження.
"Дрони-перехоплювачі, які у нас є на даний момент і які теоретично могли б перехоплювати реактивні дрони, поки що не демонструють очікуваної ефективності. Але ми розуміємо цю проблему, шукаємо варіанти її вирішення. Високу ефективність показують переносні зенітно-ракетні комплекси, різноманітні комплекси, які стоять як об'єктова протиповітряна оборона. І авіація", – повідомляє Паліса.
Окремою проблемою стає різноманітність російських модифікацій. Якщо ранні варіанти ще могли бути доступними для частини українських засобів дронового перехоплення, то наступні версії отримали вищі швидкісні характеристики та додаткові можливості наведення.
Представник ГУР МО України, чию особу Радіо Свобода не розкриває з міркувань безпеки, розповів про кілька модифікацій реактивних ударних БПЛА - «Герань-3», «Герань-4» і «Герань-5». За його словами, перша з них є аналогом іранського Shahed-238 і розвиває близько 300 км/год, тоді як наступні версії мають вищу швидкість.
"«Герань-4» – у неї вже швидкість дещо більша. Вона може рухатися близько 350 км/год. Враховуючи, що ворог активно використовує MESH-модеми для ручного керування цими засобами – так званий БПЛА «Герань-4 сікер». Тобто вони мають можливість безпосередньо прицільного нанесення удару оператором", – розповідає представник ГУР МО України.
За його словами, російські військові також змінюють профіль польоту залежно від етапу атаки. На початковій ділянці апарат може рухатися швидко й на певній висоті, а ближче до об'єкта переходити на інший режим.
"Агресор постійно шукає способи, як ефективніше їх застосовувати – приміром, БПЛА перетинають кордон на максимальних швидкостях на певних висотах, а до цілі підходять навпаки, на гранично малих висотах", – йдеться у матеріалі.
Зростання кількості швидкісних апаратів уже відобразилося у статистиці Повітряних сил. За один місяць масштаб застосування цього озброєння збільшився у кілька разів, а російське виробництво, за оцінкою української сторони, переходить до серійного рівня.
Начальник управління комунікацій командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат повідомив, що в липні російські війська використали вп’ятеро більше реактивних БПЛА, ніж у червні. Він також звернув увагу на «Бандеролі» - ще один клас швидкісних ударних засобів.
"За липень місяць у нас в п'ять разів більше БПЛА реактивних було застосовано, ніж у червні. Тобто це той місяць, коли суттєво пішло нарощування цих БПЛА, а також "Бандеролей". "Бандероль" - це його по-різному називають, - баражуючий боєприпас, ракета, дрон. Ну, параметри польоту близькі вже до крилатої ракети, скажімо так, 600 км/год приблизно летить цей засіб", - повідомив Ігнат.
За словами речника, Росія свідомо нарощує саме цей компонент ударів, оскільки швидкі цілі складніше уражати традиційними мобільними засобами. Для їх знищення доводиться залучати зенітні комплекси малого радіуса, винищувальну авіацію та ракети «повітря-повітря».
"Це ювелірна робота, яку сьогодні і “Міражі”, й F-16, і навіть літаки МіГ-29 виконують. Безумовно, ризикуючи, але іншого виходу немає, щоб збивати. І тому, якщо реактивний “шахед” летить дуже швидко, якщо він летить дуже високо, то маємо розраховувати на цей спосіб збиття, а саме з допомогою нашої тактичної авіації, льотчиків-винищувачів", – зазначив Юрій Ігнат.
Показники, наведені Юрієм Ігнатом у коментарі DW, демонструють, що йдеться вже не про поодиноке використання нових апаратів. За його словами, реактивна складова в окремих нальотах може становити значну частину всієї кількості БПЛА.
Начальник управління комунікацій Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат зазначив, що збільшення таких дронів спостерігалося ще на початку 2026 року, однак особливо виразним воно стало в липні. У деякі ночі частка швидкісних апаратів доходила до двох третин.
"Зараз у звичайних атаках застосовується від третини до половини реактивних. Бувають ночі, коли дві третини реактивних і третина звичайних. Тенденція йде до того, що реактивних стає більше", - наголосив Ігнат.
Ця зміна впливає і на вибір засобів ураження. За даними речника, звичайні мобільні вогневі групи та дронові перехоплювачі мають значно менше можливостей проти апаратів, які поєднують високу швидкість із польотом на значній висоті.
"Перехоплювач розганяється приблизно до 300 кілометрів на годину, тоді як ціль іде на 400 і більше - наздогнати її фізично неможливо. Мобільні вогневі групи на такій швидкості не влучать, а висота польоту близько 5 км виводить апарати за межі досяжності ПЗРК, чия межа приблизно 4,5 км", - каже Ігнат.
Через це для таких цілей наразі доводиться застосовувати дорожчі системи.
"Тож збивати доводиться поки що дорогими засобами - зенітними ракетами малого й середнього радіуса або авіацією", - додав він.
Окремим варіантом залишаються зенітні самохідні установки Gepard, однак їх можливості обмежує невелика зона прикриття. За оцінкою Ігната, така система здатна працювати на відстані близько п’яти кілометрів і на висоті приблизно 4,5 км.
"Що таке п’ять кілометрів на карті України? Це краплинка. Скільки треба таких систем? Тому наша ППО має об’єктове прикриття, тобто прикривають об’єкти, напрямки, міста", - пояснив представник Повітряних сил.
Поки російська сторона нарощує парк швидкісних БПЛА, українські розробники намагаються скоротити розрив між швидкістю цілі та можливостями засобів перехоплення. Одним із ключових завдань стає не просто створення прототипу, а доведення його до серійного виробництва.
Міністр оборони України Євгеній Хмара повідомив, що українська сторона вже провела польові випробування чотирьох потенційних перехоплювачів. Тепер головний етап - технічне доопрацювання та масштабування.
"Триває пошук протидії реактивним безпілотникам. Вже є потенційні чотири перехоплювачі, які можуть збивати реактивні "Шахеди". По них уже проведені польові випробування", - розповів міністр.
За словами Хмари, після підтвердження необхідних характеристик виробництво має перейти на значно більші обсяги. Йдеться не про десятки чи сотні експериментальних апаратів, а про тисячні партії.
"Завдання - максимально швидко довести ці рішення до потрібного рівня і масштабувати виробництво до тисяч одиниць", - зазначив Хмара.
Радник президента з питань розвитку технологічних напрямів оборони Сергій "Флеш" Бескрестнов звертає увагу ще на одну особливість російської тактики. За його спостереженнями, сотні реактивних БПЛА, які прямують у бік Києва, можуть довго триматися поблизу кордону з Білоруссю, замість того щоб прямувати до столиці найкоротшим маршрутом.
"Я зупинився на тому, що LTE-модеми на "Шахедах" за такого маршруту польоту працюють із базовими станціями мобільного зв’язку Білорусі", - зазначив Сергій "Флеш".
Водночас експерт відкинув припущення, що основним механізмом є пряме керування через білоруські MESH-пункти. Він вважає таку версію менш імовірною через дальність роботи відповідного обладнання.
"Він додав, що версія про пряме керування через білоруські пункти MESH малоймовірна, адже "пункти зв’язку працюють набагато далі, ніж до кордону"", - йдеться у його поясненні.
Бескрестнов також наводить оцінку масштабів виробництва й застосування реактивних "Шахедів". За його словами, Росія не накопичує такі апарати роками, а значну частину продукції використовує практично одразу після виходу з виробництва.
За його даними, у липні йшлося приблизно про 1500 реактивних «Шахедів», тоді як у серпні показник перевищив 2500.
"Реактивні "Шахеди" запускаються по Україні практично прямо з заводу", - зазначив радник президента.
На цьому тлі російська сторона продовжує вдосконалювати самі апарати. Йдеться не лише про збільшення швидкості, а й про можливість отримувати зображення та коригувати поведінку безпілотника під час польоту.
Ще складнішою ситуацію робить поява реактивних дронів, які можуть діяти не лише за заздалегідь заданими координатами. За допомогою каналів зв’язку російські оператори отримують можливість оцінювати обстановку та визначати об'єкт для удару вже під час наближення.
Сергій «Флеш» Бескрестнов в ефірі Radio NV пояснив, що такі апарати фактично наближаються за логікою роботи до великих FPV-систем. Російський оператор може бачити відеопотік, вибирати об’єкт і передавати команду на його захоплення.
"Оператор в Росії має можливості бачити картинку і має можливість онлайн захоплювати ціль й атакувати. Ми намагаємося протидіяти цьому засобами РЕБ. У відповідь на це, росіяни понад 50% усіх "Шахедів" починають робити у форматі реактивного "Сікера", - сказав "Флеш".
За словами експерта, вибір об'єкта може відбуватися на відстані кількох кілометрів. Після фіксації цілі апарат здатен продовжувати рух навіть за втрати окремих каналів зв’язку.
"Він бачить локомотив, торговельний центр, корабель, наводиться і захоплює ціль. І далі цей "Шахед" рухається автоматично, неважливо, чи є там сигнал, керування, GPS тощо", - пояснив "Флеш".
Бескрестнов також зазначив, що протистояння між засобами РЕБ та бортовими системами дронів триває постійно. Українська сторона посилює можливості радіоелектронної боротьби, а Росія відповідає вдосконаленням оптики.
"Така боротьба має кінець. Якщо погані погодні умови, то стає складніше бачити на 4-5 кілометрів. Але зараз літо, росіяни користуються погодою, аби атакувати нас реактивними "Шахедами", - зазначив "Флеш".
Співзасновник Contra-Drone Тимофій Юрков вважає, що сама логіка роботи навігації реактивного "Шахеда" не настільки сильно відрізняється від звичайної версії, як може здатися. Зокрема, йдеться про інерціальну систему навігації та CRPA-антену.
У коментарі РБК-Україна він пояснив, що основна складність виникає саме під час фізичного перехоплення, оскільки швидкісні характеристики цілі вже виходять за можливості багатьох наявних інтерсепторів.
"Питання перехоплення цілі – не наздоганяти її, а перехоплювати за траєкторією – ставатиме дедалі актуальнішим зі збільшенням швидкості "Шахедів", – пояснив Тимофій Юрков.
За словами експерта, спроба просто наздогнати такий апарат приречена на низьку ефективність. Перехоплювач має опинитися на шляху цілі заздалегідь, що підвищує вимоги до виявлення, розрахунку маршруту та роботи оператора.
Юрков також звернув увагу на технічні межі самих інтерсепторів. Після досягнення певної швидкості навантаження зростає, а батареї та окремі компоненти можуть не витримувати тривалої роботи в такому режимі.
Водночас радіоелектронне подавлення залишається одним із найбільш перспективних способів боротьби з масованими атаками. За оцінкою співзасновника Contra-Drone, у випадку великої кількості одночасних цілей РЕБ може позбавляти значну частину апаратів можливості дістатися заданої точки.
Проблема швидкісних цілей стосується не лише сімейства «Шахедів». У російських атаках також використовуються «Бандеролі», які мають іншу конфігурацію, але теж створюють додаткові вимоги до систем протиповітряної оборони.
Співзасновник Contra-Drone Тимофій Юрков зазначив, що з погляду протидії засобами РЕБ цей тип озброєння не створює принципово іншої задачі. Відмінність полягає насамперед у льотних характеристиках.
""Бандероль" у частині протидії РЕБ принципово не відрізняється від звичайного "Шахеда". Це реактивний дрон-ракета, який, однак, не має такої швидкості, як реактивний "Шахед", тому так само піддається подавленню», - вказав він.
Паралельно з випробуваннями перехоплювачів залишається питання термінів. Навіть готовий прототип не означає автоматичної появи великої кількості систем на бойових позиціях, адже виробництво потребує окремого етапу розгортання.
Засновник компанії-виробника оборонної продукції First Contact, учасник бойових дій Валерій Боровик заявив, що окремі технологічні рішення в Україні вже існують. Однак перехід від випробувань до масового використання, за його оцінкою, може зайняти кілька місяців.
"Що стосується реактивних дронів, це прогнозоване збільшення кількості. Спочатку були одиниці, потім 10–20%, і вони, мабуть, нарощують масштабування", – зазначив Боровик в ефірі Еспресо.
Експерт назвав одним із перспективних напрямів перехоплювачі на реактивній тязі зі швидкістю близько 350 км/год. Додатковою перевагою таких систем може стати донаведення із використанням штучного інтелекту.
За словами Боровика, паралельно розглядаються варіанти модернізації відносно дешевих ракет шляхом встановлення головок самонаведення. Це могло б дозволити точніше працювати по швидкісних повітряних цілях.
"Я думаю, що масштабування – від 3 до 6 місяців, якщо вже є рішення, яке гарно протестовано. Це я кажу про інтерцептори з реактивною тягою і штучним інтелектом. Якщо говорити про головки самонаведення, за моїми оцінками, це десь пів року, пів року плюс", – пояснив він.
За наведеними Боровиком даними, російське виробництво також збільшується. Станом на серпень РФ, за даними ГУР, могла виробляти близько 3 тисяч реактивних «Герань-4/5» щомісяця проти приблизно 2,8 тисяч «Герань-2».
"Вони масштабують реактивні дрони, бачачи, що ще немає масштабованого рішення у нас проти цих дронів", – підсумував експерт.
Головний редактор Defense Express Олег Катков пропонує дивитися на проблему ще ширше. На його думку, сама назва "реактивний дрон" може створювати хибне уявлення про клас зброї, з якою Україна має справу.
Він вважає, що характеристики «Герані-5» та «Бандеролі» визначають і спосіб їхнього перехоплення. Він наголошує на наявності крил, турбореактивного двигуна та бойової частини, а також на відповідних параметрах польоту.
"Якщо щось виглядає як качка і крякає як качка, то це качка. Не треба плодити нові сутності заради нової назви. "Герань-5" - це крилата ракета, "Бандероль" - це крилата ракета. Щойно назвати речі своїми іменами, відповідь стає очевидною - збивати їх треба тим же, чим збивають крилаті ракети", - сказав Катков в коментарі DW.
Водночас Катков звертає увагу на економіку перехоплення. Використання дорогих зенітних ракет проти відносно дешевих повітряних цілей створює проблему витрат, особливо якщо Росія продовжить збільшувати кількість запусків.
"Витрачати дорогі зенітні ракети на порівняно дешеві цілі - це програшна стратегія. Потрібні засоби, які збиватимуть крилаті ракети дешево, і найімовірніше, що ними стануть реактивні перехоплювачі, які, по суті, вже будуть зенітними ракетами», - підсумував він.
Читайте також:
Український військовослужбовець, полковник Збройних сил України, речник Повітряних сил ЗСУ, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена Данила Галицького (2022).
Юрій Ігнат закінчив Львівський інститут при Національному університеті «Львівська політехніка» (з 2009 року - окрема Національна академія сухопутних військ) за спеціальністю «Військова журналістика».
Станом на 2017 рік - начальник відділу редакції Повітряних сил Центрального друкованого органу Міністерства оборони України «Народна армія».
Нині - начальник служби зв'язків з громадськістю Командування Повітряних сил Збройних сил України.