Про що йдеться у матеріалі:
Сили оборони України в ніч на 25 листопада завдали успішного удару по російському морському порту Новоросійськ. Внаслідок удару далекобійних дронів відомо про ураження військових, логістичних цілей та великого десантного корабля російського флоту. Про це повідомляє "Інтерфакс-Україна" з посиланням на джерела в СБУ.
"Зафіксовано влучання по інфраструктурі нафтотерміналу (нафтоналивні стендери та маніфольди) і по позиціях систем ППО С-300/С-400. За попередніми даними, пошкоджено також великий десантний корабель проєкту 1171, який перебував біля причалу військово-морської бази", - зазначило джерело видання на правах анонімності.
Зазначається, що СБУ провела операцію у взаємодії з ГУР МОУ, ССО ЗСУ, Силами безпілотних систем, Держприкордонслужбою та береговими ракетно-артилерійськими підрозділами ВМС України.
За інформацією джерела, під час удару російська ППО активно працювала по цивільних об’єктах Новоросійська, при цьому зафіксовано, що ракети комплексу «Панцир» кілька разів потрапляли у житлові будинки.
В СБУ наголосили, що порт Новоросійськ є другим за масштабами центром експорту російської нафти та основною базою Чорноморського флоту РФ.
"СБУ продовжує методично зменшувати нафтодоларові доходи росії, якими вона фінансує війну проти України, а також послаблювати системи ППО противника, що захищають ключові військові та інфраструктурні об’єкти ворога", - підсумував співрозмовник видання на правах анонімності.
Як писав Главред, Україна має потенціал позбавити Росію можливості експортувати нафту й газ, а відтак — фінансувати свою воєнну машину. Однак цей ефект не буде миттєвим, результат можна отримати лише завдяки поступовому накопиченню ударів по енергетичній інфраструктурі. Про це заявив президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», фахівець із міжнародної енергетичної політики Михайло Гончар.
"Це не означає, що потрібно тотально рознести Новоросійськ, Усть-Лугу чи Приморськ. Регулярні прицільні удари призведуть до того, що танкери для завантаження нафтою просто перестануть приходити в Росію, тому що ніхто не захоче ризикувати. А ті перевізники, які захочуть ризикувати, вимагатимуть шалених страховок, шалених ставок фрахту. І при цих ставках експорт втратить свій бізнесовий сенс", - вказав він.
Він пояснив, що коли РФ втратить можливість експортувати енергоресурси, постане питання, куди дівати видобуту нафту, адже значна частина її переробки вже не працює. Сховища мають обмежені обсяги, тому врешті-решт Кремлю доведеться консервувати свердловини — і саме це стане справжнім енергетичним колапсом для Росії.
Нагадаємо, як раніше повідомляв Главред, в ніч на 25 листопада Сили оборони завдали удару по експериментальному російському літаку А-60 в Таганрозі Ростовської області. Цей борт є випробувальною платформою для лазерної зброї.
До цього, 23 листопада, у Московській області пролунали потужні вибухи — регіон атакували ударні дрони. Після ударів виникли масштабні перебої зі світлом і теплопостачанням. Ціллю атаки стала Шатурська ГРЕС, одна з найстаріших і найпотужніших електростанцій РФ, яка забезпечує електроенергією та теплом область.
19 губернатор Курської області Олександр Хінштейн заявив про атаку по регіону, після якої одне з найбільших міст регіону частково залишилося без електрики.
Інші новини:
Гончар Михайло Михайлович (нар. 17 лютого 1963) — український експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин. Президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», головний редактор часопису «Чорноморська безпека», пише Вікіпедія.
У 2000-х роках працював у системі нафтогазового комплексу України, займаючи відповідальні посади. Досліджував питання енергетичної безпеки, міжнародних енергетичних відносин, нафтогазового сектору, нетрадиційних вуглеводнів, реформування енергетичного сектору, глобальних енергетичних ринків. Був експертом української частини міжурядових комісій з економічного співробітництва з Німеччиною, Польщею, Словаччиною, Чехією, Казахстаном, Азербайджаном, Грузією, Туреччиною.
З 2007 року працює в неурядовому секторі — спочатку очолював енергетичні програми і київське представництво «Номос-Енергія» аналітичного центру «Номос», а у 2009 році заснував і очолив аналітичний Think Tank Центр глобалістики «Стратегія ХХІ». Головний редактор часопису «Чорноморська безпека» (з 2017 року). Автор, співавтор та редактор низки книг та публікацій з проблематики енергетики, енергетичної безпеки, міжнародних відносин, виданих як в Україні, так і у Польщі, Словаччині, Німеччині, Великій Британії, Туреччині, Нідерландах, Фінляндії тощо. З 2016 року — член Державного комітету з промислової політики. Має статус асоційованого експерта Центру Разумкова та Центру дослідження Росії.