Коротко:
В Україну під час обміну полоненими з Росією повернувся військовослужбовець із Полтавщини Станіслав Панченко. Захисник України провів у російському полоні майже сім років. Коли він повертався додому, йому вдалося привезти з собою кота Мишка, який жив із ним у бараці.
Як розповідають "Суспільне" і "Новини Донбасу", Панченко долучився до ЗСУ у 2017-му році, коли йому було всього 18 років. У полон він потрапив у січні 2019 року, і пробув там майже сім років. Останні 4,5 роки разом зі Станіславом та іншими українськими в'язнями жив кіт Мишко. Коли 26-річний Станіслав повернувся з полону, то йому вдалося забрати кота додому.
Панченко є наймолодшим сином у багатодітній сім'ї – він виріс разом з чотирма братами і однією сестрою.
"Один із моїх братів пішов добровольцем до ЗСУ ще у 2014 році й так служить досі. Я теж сам пішов у військкомат у липні 2017 року. Але, на жаль, у січні 2019-го я потрапив у полон. А ще один наш братик пішов захищати Україну з початком повномасштабного вторгнення та загинув 19 березня 2024 року. У нього залишилися дружина та двоє діток", – розповів Станіслав про свою родину.
Станіслав служив спершу на Луганщині, потім на Донеччині. Він був навідником "Дашки" – кулемета ДШК.
У полон він потрапив 17 січня 2019 року, коли він вирушав на свій пост і натрапив на диверсійно-розвідувальну групу противника під окупованою Горлівкою в районі шахти "Південна". Якийсь час його тримали у Донецькому СІЗО. А після після так званого суду в жовтні 2019 року, покарання військовий відбував у 32-й Макіївській колонії.
"Мене засудили до 17 років позбавлення волі за дуже оригінальною статтею "захоплення влади" та "навчання з метою захоплення влади". Я простий солдат, виявляється, рвався до влади у "Донецькій народній республіці", – пожартував колишній полонений.
Після повернення з полону Панченко буде проходити реабілітацію.
Але з полону він повернувся не сам, а з котом Мишком, якого вдалося вивезти з собою.
"Це вже був наш, можна сказати, домашній кіт. Це кошеня наш "завгосп" – теж засуджений, котрий за завданням адміністрації колонії виконує різні господарські функції, – приніс до нас у барак зовсім крихітним. На вигляд кошеняті було тижнів зо два. То був не перший хвостатий у бараку. А ось усіх безхазяйних котів, коли їхня популяція в колонії починає стрімко зростати, за наказом адміністрації "завгоспи" збирають у мішок і викидають за територію зони. Якби це кошеня "депортували" за паркан, як це періодично роблять із його родичами, він би там самостійно не вижив. Загалом "завгосп" його пожалів. А ми його виходили – вигодували, він разом із нами спав..." – розповів український воїн.
Військовий зазначив, що вони з іншими ув'язненими домовилися, що Мишка з собою забере той із них, кого обміняють першим. Вони замовили тим засудженим, які працюють на швейному виробництві, виготовлення спеціальної сумки із ущільненими стінками та дном, щоб доставити Мишка на волю з комфортом. Цю сумку наглядачі тричі вилучали, але все-таки її щоразу вдавалося повернути назад.
Панченко розповів, що адміністрація колонії не заперечувала, щоб кота вивезли за межі виправного закладу. Під час перевезення Мишко поводився спокійно. Складніше було лише тоді, коли військовополонених посадили у військово-транспортний літак, адже там усім довелося сидіти на підлозі із заклеєними скотчем очима та стягнутими за спиною пластиковою стрічкою руками.
"Мишко поводився тихо всю дорогу до самого обміну – із сумки не виривався й лише зрідка подавав голос. Літак набили людьми дуже щільно. І нас посадили так, що одна людина сиділа з розсунутими ногами, між якими сиділа інша. Сумка з котом опинилась у мене за спиною. Я відчував її. Вона була тепла і трохи ворушилася. Я розумів, що Мишко живий", – зазначив Панченко.
Дорога до місця обміну тривала майже добу. При цьому звільнених з полону весь цей час не годували, лише давали воду. Станіслав намагався напоїти кота водою, але той відмовлявся пити, тому що його захитало в дорозі.
"Коли нас уже обміняли, то до шпиталю везли машинами швидкої допомоги. При посадці в швидку я про всяк випадок попередив персонал, що в мене в сумці кіт. Вони дуже здивувалися: "Який ще кіт? Живий?!" Кажу: "Так, живий. Він також із колонії №32". Я відкрив сумку і показав. Коли нас розміщували у шпиталі, я теж попередив персонал, що в мене кіт, і поселив його із собою в палаті. Сусіди не заперечували, а персонал, звичайно, дивувався і приходив подивитися. У шпиталі їжі нам із котом, звісно, вже вистачало...", – зазначив Станіслав.
Далі кота забрала мама Станіслава. Вдома у його мами кіт поводиться спокійно й уже навіть почав набирати вагу.
Як повідомляв Главред, 24 серпня Україна та Росія провели новий обмін полоненими – стало відомо, хто повернувся додому. Україна та РФ здійснили обмін полоненими, у межах якого додому повернулися десятки українських військових і цивільних, які перебували в неволі з 2022 року.
Зокрема, повідомлялося, що кореспондент інформаційного агентства УНІАН Дмитро Хилюк повернувся додому з російського полону. Після повернення Хилюк розповів про те, що відбувалось у полоні. У полоні у Дмитра Хилюка погіршився стан здоров'я. Він вперше зміг поговорити з батьками.
Також з російського полону звільнили ексмера Херсону. Росіяни ще у квітні 2022 року взяли у полон колишнього мера Херсону Володимира Миколаєнка. У полоні він змінився до невпізнаваності.
Читайте також: