Для Білорусі зараз можливі два основні сценарії. Перший - придушення протестів силою. Другий - створення якоїсь перехідної системи влади і нові вибори. Щось третє практично безглуздим, так як є продовженням нинішньої безвиході.
Придушення протестів силою все ще можливе. Як з використанням внутрішнього ресурсу, так і за допомогою зовнішніх сил - Росії, звичайно. Виключати російське втручання не можна, тим більше, що в 1979 році Союз приблизно за аналогічних обставин ліквідував цілком прорадянського Хафізулла Аміна, який точно так же загруз в боротьбі з внутрішньою опозицією і став незручним партнером. Правда, Радянський Союз міг собі дозволити ігнорувати зовнішнє невдоволення з цього приводу, так як був все-таки наддержавою. З іншого боку, таргани, які марширують колонами в голові місцевого російського царька, цілком можуть настукати йому військовий марш, тим більше, що коли вже ведеш три безнадійні і практично програні війни - легко можна почати і четверту.
читайте такожПіррова перемога Лукашенка: що буде з Білоруссю, якщо батька залишиться Перехідна система влади, швидше за все, буде спиратися на минулі вибори і Тихановську, яку оголосять переможцем. Ніякого "повторного" першого туру проводити, звичайно, в такій ситуації не будуть, тим більше, що в перехідний період Лукашенко явно не буде знаходитись в країні. Завдання Тихановської - символізувати хоч якусь владу на період проведення нових виборів. Зрозуміло, що ніяких рішень вона не прийматиме, виконуючи суто церемоніальні повноваження. Теоретично можна припустити, що тиха домогосподарка візьме залізною рукою білоруську бюрократію за кадик і щось там таке почне робити. Але виглядає це припущення не дуже здоровим.
Нові вибори будуть абсолютно точно конкурентними, так як на території Білорусі зіткнуться відразу три зовнішніх проекти - європейський, російський і китайський. У російського будуть переваги, але інші теж виглядають цілком серйозними. Інше питання, будь-який переможець, який буде орієнтований на будь-який зовнішній проект, неминуче стане колабораціоністом по відношенню до національних інтересів Білорусії. Європейський проект - це банальна колонізація, кремлівський - банальна окупація, ну, а китайці - це сарана, яка зжирає все на своєму шляху. Китайський проект - це завжди повна дезінтеграція.
При цьому шанс на те, що на виборах раптом і раптово може з'явитися національний політик, украй невеликий. Лукашенко випалив політичний простір Білорусії, винищивши будь-яку системну опозицію. Винищивши і в політичному сенсі, і навіть у фізичному. Стабільність (вона ж стагнація) має свою ціну. На мій погляд, варіант, в якому в Білорусі може практично з нічого з'явитися національно орієнтований лідер, малоймовірний. І це - ключова проблема після можливого відходу Лукашенка, який не залишає після себе пробілоруського лідера. Раз він не виник за 26 років, то за пару тижнів його зліпити буде неможливо.
читайте такожБілоруська рулетка, або Як Мінськ стане смертельним патроном для Путіна Вибір, який є у Білорусі, украй невеликий. Або продовження "стабільності", з якої очевидно незгодна значна кількість білоруського суспільства (а значить, будь-хто, хто проголосить курс на цю стабільність, ризикує точно так само, як і Лукашенко), або крах стабільності з високою часткою запуску деградаційних процесів. І тільки в дуже малоймовірному випадку можливий сценарій, де буде проголошений курс на національне відродження. Але такий курс вимагатиме а) якісно іншого лідера, б) мобілізаційного управління країною, так як перехід від лукашенківської "стабільності" до національного розвитку буде супроводжуватися важкими проблемами. Як внутрішніми, так і зовнішніми. Ніхто не дасть білорусам ось так просто проводити свою власну політику. Вона не вписується в інтереси Європи, Китаю і Кремля.
Вибір, м'яко кажучи, не вражає. Вибір із серії "обидва гірше". Але і продовження нинішньої політики більше неможливо. Час вичерпано.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
