Росія навряд чи стане вплутуватися в конфлікт у Нагірному Карабасі - цього не буде ні на боці Вірменії в конфлікті з Азербайджаном, незважаючи на те, що вона пов'язана з Вірменією договором про колективну безпеку, ні, тим більше, в прямому зіткненні з Туреччиною на цій території.
Ми вже бачили напруження у взаєминах Туреччини з РФ, коли Туреччина збила російський бойовий літак на кордоні Сирії, бачили, як турецькі найманці можуть знищувати російських у Сирії та Лівії. Але повномасштабна війна не цікава ні Москві, ні Анкарі – вони більше заробляють на торгівлі і абсолютно не хочуть воювати один з одним. Росія продає Туреччині комплекси ППО, Туреччина продає Росії помідори, і вона зацікавлена в приїзді російських туристів на свої курорти.
Але в той же час зростання напруженості в цьому регіоні вигідне як Туреччині, так і Москві. По-перше, Туреччина буде щосили підтримувати Азербайджан як споріднену країну по крові і релігії і як ринок збуту для своєї продукції, оскільки Туреччина поставляє туди свої безпілотні системи та інші системи озброєння і тому зацікавлена в посиленні Азербайджану в цьому регіоні. Москва ж може підтримувати Вірменію військовими поставками, розвідданими, тому що Москва зацікавлена в конфліктах на її кордонах – чим більше нестабільності, тим більше рибки ловлять московські правителі в каламутній воді.
Читати такожЕрдоган зрозумів, що Путін-боягуз, і буде далі тиснути кремлянинаСудячи з усього, Москва і Анкара вже діють за зразковим сценарієм розвитку конфлікту в Карабасі, бо Путін і Ердоган напевно домовилися про якусь лінію розмежування в Карабасі. І можливо, Росія жертвує втратою Вірменією Нагірного Карабаху, адже азербайджанська армія явно сильніша.
Конфлікт в Нагірному Карабасі дуже давній - він не релігійний і не за землі. Він, скоріше, світоглядний - колись там було зіткнення двох великих націй, вірменської та турецької, і ця історія триває і досі, розкручуючи колесо взаємної ненависті, яке важко зупинити. Тому тут ще довго не будуть вщухати розриви на полях битв,адже ніхто не знає, як зупинити цей конфлікт.
Юрій Касьянов, волонтер, блогер, спеціально для Главреду